Чи знаєте ви, що на сьогодні в Україні у різних регіонах ветерани нинішньої війни відкрили приблизно 400 приватних бізнесів? Заходьте на інформаційну платформу Veterano Service – це база даних ветеранських сервісів, волонтерський проект, заснований Ларисою Микитьон. А ще вона є актрисою єдиного в Україні ветерансько-волонтерського театру й охоче продовжує підвищувати рівень своїх знань: семінари, курси тощо… У розмові з Радіо Свобода вона розповідає про інформаційну платформу ветеранського сервісу, театральну «кар’єру» та інші корисні справи.
– Ідея створити платформу виникла, коли звернула увагу: у стрічках соцмереж і в різних публікаціях почала з’являтись інформація про ветерана, який, повернувшись із війни, зайнявся бізнесом. Поміркувала: а що, було б непогано збирати цю інформацію на одній платформі – бо окремі повідомлення й публікації люди особливо не запам’ятовують: проглянули, перегорнули…
А коли інформація зібрана в одному місці – її запам’ятовують. Та ще й така платформа, де можна дізнатись про бізнес ветеранів, хто з чого починав – це мотивація для тих, хто, повернувшись додому з війни, шукає себе, нового, в довколишньому світі.
– Ваш проєкт – волонтерський чи хтось підтримує?
– Наш проєкт– волонтерський. Я вкладала у нього, у його розвиток власні кошти. Лише минулого року наша команда отримала грант на запуск нового сайту. Я за одним з проєктів «Яскрава ідея» пройшла курс навчання, захистила свій проєкт і виграла 50 тисяч гривень.
– Скільки ветеранських бізнесів у вас інформацію розмістили?
– На лютий маємо 200 бізнесів з усієї України, найбільше – Київ і область. Хотілось би, щоб регіони долучались більш активно. Наша база у цілому налічує 400 бізнесів ветеранів, але не всі з них воліють себе рекламувати: дехто не хоче, щоб побратими дізнались, дехто вважає, що ще «слабенький».
– А як ви у ветерансько-волонтерський театр потрапили?
– Я побачила інформацію про набір у трупу цього театру, запросила побратима з Житомира спробувала долучитись до проєкту. Він сказав, що приїде, лише якщо я з ним буду. Біля кімнати, де кастинг відбувався, мене побачив один з ініціаторів створення ветеранського театру – капелан, керівник благодійної організації ELEOS-Ukraine отець Сергій Дмитрієв. «Ти тут не стій, ти спробуй», – порадив він. У результаті я сама потрапила на кастинг.
Спочатку страшнувато було, але – несподівано для себе кастинг пройшла! Наш театр – єдиний в Україні, назва проекту – Project W Veterans, Volunteers and William (бо перша наша вистава – вистава «Дванадцята ніч, або Що захочете» (мовою оригіналу) за п’єсою Вільяма Шекспіра, прем’єра відбулась у Києві 30 травня).
– Хто є учасниками трупи?
– Це – ветерани бойових дій на Донбасі, члени їхніх родин, волонтери. Ми близько року готували виставу, опанували для цього англійську мову й акторську майстерність. Адже це – Шекспір…
– Ларисо, з вашого досвіду: чи потрібні такі «творчі стреси», перезавантаження ветеранам і волонтерам?
– Так! Мені самій подобаються ініціативи, які сприяють перезавантаженню. На собі багато цікавого випробовувала. Поруч зі мною – люди, які, сказати б, перебувають зі мною на одній хвилі. Як я пояснюю: у мене ветерансько-волонтерське оточення, це дружини, сестри, матері, які чекали чоловіків, братів, синів з війни.
А деякі і не дочекалися. Я знаю, що вони пережили, переживають – сама чекала брата, його побратимів. До того ж, мій чоловік – ветеран АТО. Їм творчі, креативні «стреси» допомагають, я бачила, як це працює.
