Олександр «Терен» Будько розповів в інтерв’ю Радіо Свобода про участь у проєкті «Холостяк», чи достатньо безбар’єрна Україна, як держава мала б взаємодіяти із ветеранами з інвалідністю, яким чином покращувати комунікацію з такими людьми та спрощувати бюрократичні процедури для них.
Доброволець Олександр «Терен» Будько отримав поранення майже 2 роки тому, у серпні 2022 року, на Харківщині. Він втратив обидві ноги. До повномасштабного вторгнення працював баристою, навчався на графічного дизайнера.
Олександр брав участь у «Іграх нескорених», написав книгу «Історія впертого чоловіка», а зараз знімає розважальне інклюзивне YouTube-шоу, в якому досліджує міста на безбар’єрність і розповідає більше про людей з інвалідністю. А також він стане головним героєм розважального телевізійного проєкту «Холостяк».
Участь у проєкті «Холостяк»: для чого?
Влітку 2023-го телеканал СТБ запропонував Олександру взяти участь у телепроєкті «Холостяк» в ролі головного героя. Суть шоу наступна: чоловік, зазвичай відомий та успішний, впродовж сезону на очах у глядачів обирає дівчину для стосунків серед тих жінок, котрі пройшли кастинг і стали учасницями шоу.
Спочатку «Терен» сприймав свою часть у шоу лише як жарт. Але згодом про участь заговорили серйозно, і він не відмовився.
«Мене запросив телеканал. І я подумав, що це хороша ідея. Хороший, скажімо, проєкт, через який можна транслювати правильні ідеї. Руйнувати стигми людей стосовно ставлення до людей з інвалідністю, до ветеранів. Будувати цей правильний, хороший, позитивний образ цих двох верств населення», – розповів він.
Це така подвійна вигода точно для мене. І тому я, власне, погодивсяОлександр «Терен»
А також додав, що розраховує знайти кохану людину.
«Якщо ти знаходиш людину, яка розділяє з тобою твої погляди, розділяє з тобою твій біль, твої радощі, тобто кохану людину, то це буде вдвічі приємніше і краще робити. Просувати ці ідеї. І, скажімо, впливати на маси. Трансформувати, еволюціонувати і так далі. Тому це така подвійна вигода точно для мене. І тому я, власне, погодився», – додав ветеран.
Ми також запитали Олександра, чи має він застереження стосовно проєкту. І єдиним страхом для нього є неправильне сприйняття людьми його участі. Він каже, що глядачі можуть помилково вирішити, що його мета – самопіар. І вже бачить такі коментарі під публікаціями про участь у проєкті.
Чи достатньо безбар’єрна зараз Україна?
Немає якогось еталонного міста, яке б похизувалось своєю доступністюОлександр «Терен»
Олександр разом із медійними людьми знімає відео, де вони пересуваються містом на кріслі колісному і перевіряють, наскільки комфортне те чи інше місто для пересування людей з інвалідністю.
«Ми вже перевірили нашу столицю, Київ, перевірили Вінницю, Львів, Житомир, Луцьк, Дніпро, навіть Буковель перевірили. І насправді ситуація, можна вважати, всюди однаково погана. Поки що немає якогось еталонного міста, яке б похизувалось своєю доступністю», – розповідає у інтерв’ю Радіо Свобода «Терен».
За його словами, саме суспільство в Україні в контексті сприйняття людей з інвалідністю трансформується, і це дуже мотивує. Хоча, каже, є і такі українці, котрі досі, попри третій рік повномасштабного вторгнення і загалом понад 10 років війни, не навчилися сприйматися людей з інвалідністю, ветеранів, які повноцінних, нормальних людей.
«Звичайно, є люди, які не сприймають інформацію, які далекі все ще від цього. Бо так чи інакше їх там війна не доторкнулася, ні їх, ні їхніх сімей, друзів, знайомих. А всі, хто живе війною, всі, хто розуміє всі наслідки війни, то, звичайно, вони розвиваються, еволюціонують у їхніх думках. І це дуже радує», – додав Олександр.
Самоіронія допомогла у прийнятті нового себе
Чи не одразу під час лікування, після поранення, Олександр зрозумів, що може бути корисним у просвітництві. Він спочатку допомагав знайомим пораненим військовим розібратися із паперами і процедурами у МСЕК та ВЛК. До нього, каже, звертались по допомогу через брак інформації і знань у цих питаннях.
Сам ветеран своє поранення прийняв, каже, відносно швидко, завдяки самоіронії.
– Мені здається, це достатньо складно робити, те, що ви робите зараз. Таким певним чином виховувати суспільство. Але, зокрема, ви так дуже з гумором ставитеся до поранення. Наскільки складно було так трансформувати себе для того, аби мати таке сприйняття?
– Буду відвертим, я себе не трансформовував. Я завжди був самоіронічний. Завжди розумів, з чого можна з себе пожартувати, з когось. І просто тепер стало вдвічі більше приводів для жартів. Тому не відбулася якась трансформація. Це скоріше... загострення цієї самоіронії, – відповів на Олександр «Терен».
Радіо Свобода також запитало Олександра, чи сам він зараз стикається із розумінням суспільства, чи з некоректним ставленням до ного через інвалідність та протези.
«Особисто я більше ні, ніж так. Тому що в моєму оточенні якось майже немає людей, які не розуміють контексту, в якому я живу.
Навіть якщо називають якось неправильно. Людина не з інвалідністю, як кажуть, людина з обмеженими можливостями. Звичайно, я виправляю, але ці люди не хочуть показати свою некомпетентність чи невихованість. Люди просто не знають ще, як правильно сказати», – додав ветеран.
Зрештою у питання сприйняття ситуація покращується, підсумував «Терен».
Зустрічі з пораненими військовими і просвітництво серед цивільних
Ветеран також досить часто зустрічається із пораненими військовими. Він розповідає, що проблеми сприйняття свого іншого тіла – без руки чи ноги, наприклад, – з’являються після того, коли людина повністю усвідомлює все, коли оговтується і має час багато думати про це. І радить звертатися по допомогу до фахівців.
Моя порада – звертатися до психологів, кому складно зрозуміти, прийняти себе таким, яким він ставОлександр «Терен»
«Люди думають, як їм зібрати довідки. Як їм пройти МСЕК, ВЛК. І їх це трішки абстрагує, відволікає від цих думок. Тож, може, ВЛК і МСЕК хоч десь будуть корисні.
Щоб люди мали менше часу думати про свій, скажімо, поточний стан. Тобто не те, щоб думати менше, а думати негативно. Бо потрібно, ну, і така моя порада теж, звертатися до психологів, кому складно зрозуміти, прийняти себе таким, яким він став, якою вона стала», – радить Олександр.
Окрім цього, він регулярно зустрічається і з цивільними у різних містах України. Вже на цих зустрічах основна мета – пояснити і показати, що ветерани з інвалідністю – такі ж люди, як і усі інші. А також розповідати про те, як не варто спілкуватися із людьми на кріслі колісному. Наприклад, не чіпати крісла без дозволу.
Яка ціль у «Терена»?
Хочеться показати, що ветеран – це ось не людина, яка там на кріслі колісному, на протезах, а це людина самовпевнена, людина самодостатняОлександр «Терен»
Ветерани, люди, котрі отримали поранення на фронті – це люди, які формують економіку країни, вважає Олександр. За його словами, саме ці люди віддавалися державі на фронті й готові віддаватися з такою ж силою і у цивільному житті, тож держава має також докладати зусиль для покращення ситуації з інклюзивністю та безбар’єрністю і, звісно, налагоджувати діалог і співпрацю із ветеранами з інвалідністю, зокрема.
«Людина віддавала всю себе на війні, відповідно, вона готова віддавати себе в цивільному житті в рази більше. Створювати і робочі місця, створювати бізнеси, давати звичайним цивільним людям роботу, давати в першу чергу ветеранам роботу, людям з інвалідністю. І це буде закривати всі потреби держави.
І тому держава теж повинна комунікувати на своїх рівнях про те, що люди з інвалідністю, ветерани – це ті люди, котрі, скажімо, теж пришвидшать становлення нашої економіки. Ті люди, які впливають взагалі на всі зміни в суспільному житті», – розмірковує ветеран.
Цим займається і сам «Терен», його ціль, власне, – нормалізувати людей з інвалідністю в українському суспільстві до рівня, коли ні у кого і думки не виникатиме сприймати таких людей як «інших».
«Хочеться показати, що ветеран – це ось не людина, яка там на кріслі колісному, на протезах, а це людина самовпевнена, людина самодостатня. Яка живе. Яка не просто живе, власне, формує суспільство», – каже він.
Зараз, на його думку, держава у аспекті комунікації людей з інвалідністю, в аспекті спрощення проходження МСЕК та ВЛК робить недостатньо.
«Чому я повинен зібрати ці довідки, щоб мені продовжували платити зарплату, щоб я мав за що існувати, поки я лікуюсь там пів року, рік, хтось два роки лікується», – пояснює він.
І додає, що потрібно буде провести ще багато роботи, але головне, що вже зараз є прогрес і покращення сприйняття суспільством людей з інвалідністю.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум