Україна закликає світ визнати дії Росії в Україні геноцидом, але минулого тижня Київ сам залишився осторонь обговорення іншого можливого геноциду: 6 жовтня Україна не підтримала резолюцію ради ООН з прав людини щодо обговорення імовірного геноциду уйгурів у Китаї. І це спричинило скандал: західні політики, а також українські депутати та правозахисники зазначають: рішення Києва викликає як мінімум подив.
Наступного дня після голосування і публічної критики, постійне представництво України при ООН в Женеві змінило свою думку – пані посол Євгенія Філіпенко попросила, щоб в протоколі засідання зазначили, що Україна все ж підтримує резолюцію. Попри це, Президент ради Федеріко Вільєгас зазначив, що результатів голосування це не змінить.
Критики зазначають, що дії України можуть підірвати довіру до України західних партнерів. У МЗС рішення поки не коментували, але аналітики відзначають, що Київ може просто «боятися розсваритися з Китаєм».
Що може стояти за діями українських дипломатів? Чим ризикує Україна, не голосуючи разом із західними демократіями в ООН? І чи справді позицію Китаю можна схилити на бік України?
«Безмежно соромно перед уйгурами»
Не підтримавши обговорення імовірного геноциду уйгурів у Китаї, Україна опинилась у клубі країн, які заблокували ці історичні дебати. Унікальність обговорення полягала у тому, що це був перший в історії проєкт рішення, спрямований проти порушення прав людини у Китаї на рівні ООН. Співавторами резолюції виступили традиційні партнери України із Заходу: США, Велика Британія, Канада, Швеція, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Австралія та Литва.
Фактично, для того, щоб резолюцію таки ухвалили, не вистачило лише трьох голосів. Один з них могла дати Україна. У часи, коли Київ намагається гуртувати цивілізований світ у так звану «антипутінську» коаліцію, рішення українських дипломатів заблокувати обговорення імовірного геноциду іншим недемократичним урядом здійняло не одну пару брів як на Заході, так і всередині України.
Координатор організації Free Hong Kong Center Артур Харитонов зазначив, що Україна стала єдиною державою в Європі, яка утрималась під час історичного голосування.
«І соромно – безмежно соромно перед уйгурами, що з 24 лютого 2022 року підтримують Україну: мітингами, донатами, дипломатичною роботою», – написав Харитонов у фейсбуці.
Коментуючи для Радіо Свобода голосування Україні у раді ООН з прав людини голова комітету Верховної Ради із закордонних справ Олександр Мережко каже: «Це просто ганьба… Ми ж самі просимо світ визнати геноцид українського народу і не хочемо підтримати навіть дебати про геноцид уйгурів».
Розкритикували рішення і в опозиції: нардеп від «Європейської солідарності» Микола Княжицький написав:
«Соромно. Після обурення союзників і несприйняття українцями позиції наших представників в інституціях ООН з питань голосування про обговорення геноциду уйгурів у Китаї Україна змінила позицію. Хоча б так».
Нардеп додає, що таким чином країни Заходу зазнали «важкої поразки у вищому правозахисному органі ООН».
На думку нардепа Олександра Мережка, українські дипломати змінили позицію наступного дня після голосування саме через хвилю обурення як в Україні, так і за кордоном. Наприклад, член палати лордів Великої Британії Девід Алтон, який відомий своєю правозахисною роботою, написав, що зрозуміти утримання України від голосування у раді ООН з прав людини «особливо важко».
«Країни не можуть стояти осторонь, коли під загрозою саме виживання народу. Україна краще за інших має це розуміти», – зазначає Алтон.
Радіо Свобода звернулося до постійного представництва України при ООН у Женеві, аби прояснити позицію української сторони при голосуванні, а також чому пізніше її вирішили змінити, але на момент виходу цього матеріалу відповіді ми не отримали.
«Не треба дратувати дракона»
Важливо те, що резолюція, яку не підтримала Україна, насправді не визнавала дії уряду КНР у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю геноцидом, а лише пропонувала провести обговорення звіту Верховної комісарки ООН з прав людини про імовірні злочини китайської влади.
У Держдепі США напередодні схвалили цей звіт, і як каже нардеп Олександр Мережко, дуже чекали на його обговорення в ООН.
«Цей звіт поглиблює та підтверджує нашу серйозну стурбованість щодо тривалого геноциду та злочинів проти людяності, які (китайська – ред.) державна влада здійснює проти уйгурів, які є переважно мусульманами, та членів інших етнічних і релігійних меншин у Сіньцзяні», – сказав на початку вересня держсекретар США Ентоні Блінкен.
Чому ж українська сторона утрималась при голосуванні за документ? У розмові з Радіо Свобода керівник Азійсько-Тихоокеанського відділу київського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Юрій Пойта припускає, що в українському уряді досі є частина керівництва, яка все ж вважає, що позиція Китаю у російсько-українській війні може бути змінена на користь України: «це є такою стратегією «не дратувати дракона (Китай – ред.) у той час, коли Україна б’ється із ведмедем (Росією – ред.)».
З іншого боку, каже Пойта, є й економічний чинник.
У 2019 році Китай став найбільшим торгівельним партнером України, а за підсумками 2021 року на Китай припадало приблизно 15% українського експорту.
Проте зараз Україна вже не так залежить від Китаю, каже експерт. Він наголошує, що намагання Києва «сподобатися» Пекіну навряд спрацюють.
Цитуючи китайських аналітиків, Пойта каже: «КНР не робитиме жодних кроків, які б поставили під сумнів співпраці Пекіна із Москвою. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що Китай сприймає Україну як сферу впливу Росії».
Член правління Української асоціації китаєзнавців Олексій Коваль у розмові із Радіо Свобода каже: «я не бачу тиску з боку Китаю, я бачу небажання України сваритися з Китаєм, а це різні речі».
Теза про те, що уряд КНР може змінити свою політику щодо війни в Україні через певні дипломатичні кроки Києва, є хибною, вважає Олександр Мережко. У коментарі Радіо Свобода він каже, що Китай не сприймає Україну як повноцінний суб'єкт міжнародної політики. Тому намагання Києва не провокувати КНР не мають значення. На думку Мережка, єдине, що стримує Китай від прямої військово-технічної допомоги Росії, це потенційні санкції з боку Сполучених Штатів.
Але фактично Китай і без того на боці Росії, адже принаймні купує російські енергоносії, каже Мережко. За його словами, зараз саме «Китай замість Європи фінансує воєнну машину РФ».
Чим ризикує Україна?
Артур Харитонов зазначає, що ціною «китайського» питання може стати ризик втрати фінансової підтримки для України від країн Заходу.
Олександр Мережко впевнений, що допомога Україні не припиниться, але послідовна позиція Києва на підтримку демократії у глобальних питаннях, таких як імовірне вчинення геноциду уйгурів забезпечить сталість такої підтримки: «нас вважатимуть своїми, повністю своїми в тому плані, що ми на боці демократії, а не намагаємось маневрувати між авторитарними режимами і демократією, маневрувати між цінностями, які ми офіційно оголошуємо, і якимось економічними інтересами».
Юрій Пойта додає, що утримання при голосуванні у раді ООН може вдарити по перспективах членства України в НАТО: Якщо Україна хоче приєднатися до НАТО, то Київ має підтримувати цінності організації.
Але також є і суто іміджеві втрати, яких може зазнати Київ.
«Спонсорами цієї резолюції виступали наші найближчі союзники і партнери: Сполучені Штати, Німеччина, 17 по-справжньому демократичних країн… Було прикро побачити Україну не серед країн-демократій, а серед країн, які є авторитарними або напівавторитарними. Це дуже поганий сигнал», – коментує результати голосування у розмові із Радіо Свобода Олександр Мережко.
