Китай нібито шантажував Україну погрозами заблокувати плановане постачання китайських вакцин від COVID-19 – і таки домігся відкликання підпису Києва під багатосторонньою заявою в Раді з прав людини ООН у Женеві про становище з правами людини в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю, де пекінська влада грубо утискає уйгурську меншину. Про це заявило агентство Associated Press із посиланням на дипломатів двох західних країн у Женеві, які просили не називати їхніх імен. Китай, природно, заперечив такий зв’язок. А офіційний Київ досі мовчить із цього приводу. Правозахисники закликають його повернути свій підпис.
Скандал спалахнув 25 червня: агентство Associated Press публікує ексклюзивний матеріал – «Дипломати кажуть, що Китай шантажує Україну». Двоє західних дипломатів у Женеві повідомили агентству, що Пекін змусив Київ зняти свій підпис під закликом приділяти більше уваги захистові прав людини в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі на заході Китаю, де ці права меншин, у першу чергу уйгурів, за численними даними правозахисників, грубо придушуються. Пекін же постійно твердить, що це його внутрішня справа, і він не потерпить втручання в неї.
Один із цих неназваних дипломатів назвав це ознакою китайської «дипломатії навкулачки», інший сказав 25 червня про те, що самі українські дипломати говорили попереднього вечора, що «мусять» зняти підпис, посеред повідомлень про значний тиск на Київ.
Агентство пише, що Україна, яка 22 червня приєдналася до такої заяви щодо Китаю, вже 24 червня відкликала свій підпис саме після того, як влада Китаю попередила Київ, що в іншому разі заблокує постачання Україні вже запланованої партії принаймні в 500 тисяч доз китайських вакцин від COVID-19.
Агентство також зазначило, що Пекін і раніше вдавався до тиску на інші країни, щоб вони підтримували або, навпаки, не підтримували ті чи інші заяви, які стосувалися порушень прав людини в Китаї.
Україна визнає зняття підпису, але не коментує
У Києві цих повідомлень досі офіційно не коментували. Радіо Свобода протягом минулих днів багато разів зверталося до пресслужб чи до окремих посадовців Міністерства закордонних справ і Міністерства охорони здоров’я України. Але або на звернення не було реакції, або одні посадовці, уникаючи прямої відповіді, переспрямовували Радіо Свобода на інших, і коментаря так і не вдалося отримати.
Нині Радіо Свобода чекає на відповідь на офіційний письмовий запит.
Єдиний коментар надав Радіо Свобода ще 26 червня голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, представник владної партії «Слуга народу» Олександр Мережко. Як сказав він того дня з приводу повідомлення про відкликання Україною свого підпису під заявою щодо Китаю, це «якась неофіційна інформація», і, за його словами, ніякої інформації з цього приводу в комітеті тоді ще не отримували.
Але, як з’ясувалося, інформація про факт відкликання підпису на той час уже була, і цілком офіційна, тільки мало ким тоді помічена. Ще посеред ночі з 24 на 25 червня постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві прямо повідомило: «Україна відкликала свій підпис під спільною заявою щодо ситуації з правами людини в китайській провінції Сіньцзянь від 22 червня 2021 року».
У дописі в фейсбуці пізніше 25 червня було використане м’якше формулювання: «Україна не приєдналася до спільної заяви щодо ситуації з правами людини в китайській провінції Сіньцзянь».
Але й у цих повідомленнях – анічичирк про причини такого кроку.
Натомість активно коментує Китай
Натомість не проминув своєї нагоди скористатися з цього скандалу Китай.
В англомовній китайській газеті Global Times, яка широко вважається пропагандистським органом владної Компартії Китаю, 27 червня розмістили статтю «Вихід України з заяви про Сіньцзян відкриває облудне лице Заходу».
Автор статті, оформленої як його точка зору, професор Школи міжнародних відносин і громадських зв’язків китайського Університету Фудань (того самого, який нині прагне відкрити своє відділення в угорському Будапешті) Шень Ї, коментуючи повідомлення України про вихід із заяви, в пропагандистському дусі твердить: мовляв, Україна очікувала від Заходу допомоги в галузі безпеки й економічного розвитку, щоб протистояти тискові Росії, але виявляється, що Захід тільки говорить і нічого не робить, не надавши Україні гарантій безпеки, і тому, мовляв, відкликанням підпису «Україна хоче дати Заходові знати про своє невдоволення».
Уся решта статті – груба критика Заходу за його занепокоєння становищем уйгурів у Китаї. Твердячи, що відмова Києва від свого підпису нібито пояснюється його «невдоволенням Заходом», автор статті не залишає місця для припущень про будь-яку іншу причину цього кроку – наприклад, пов’язану з шантажем вакцинами, як писало агентство Associated Press.
У заголовок статті винесена карикатура на Україну, яку в українських соцмережах назвали «хамською»: від хирявого кораблика з назвою «Антикитайський табір» під подертим вітрилом із написом «Права людини», що вкритий тріщинами і тоне, щодуху втікає на моторному човнику з назвою «Україна» її президент Володимир Зеленський.
«Легкий вихід України зі спільної заяви щодо китайського Сіньцзяну свідчить, що її насправді не цікавить питання, пов’язане з Сіньцзяном. Спільна заява – це насправді тимчасова кліка за інтересами, яку збив докупи Захід»
Дещо спокійніше прокоментували ситуацію в МЗС у Пекіні. Повторивши традиційне визначення заяви щодо Сіньцзяну як «втручання у внутрішні справи Китаю», речник міністерства заявив 26 червня, що Україна своїм кроком – відмовою від підпису під спільним «антикитайським», за його словами, текстом понад 40 країн – «зробила чітку заяву, що вона не втручається у внутрішні справи Китаю». За словами речника, Китай вітає таке рішення української сторони.
В окремій же письмовій відповіді МЗС Китаю агентству Associated Press 26 червня до того також мовиться, що там «не чули, щоб Україна зазнавала будь-яких труднощів із імпортом вакцин із Китаю». Як заявили також у тій відповіді, Китай надає свої вакцини іншим країнам без жодних політичних передумов.
«Надання Китаєм вакцин та антиепідемічних матеріалів іншим країнам не має на меті здобути переваги від цих країн, і воно не обумовлене ніякими геополітичними цілями чи політичними умовами», – заявили в МЗС Китаю, не згадуючи про конкретний випадок із Україною.
Заяву з цими ж словами про відсутність геполітичних цілей чи політичних умов у наданні Пекіном вакцин іншим країнам повторив 26 червня і речник посольства Китаю в Києві.
«Китайська сторона рішуче дотримується вищевказаних принципів, і разом із відповідними країнами, включаючи Україну, послідовно просуває співробітництво в області вакцини», – мовилося в тій заяві китайського посольства.
«Китай продовжить постачання вакцини в Україну», – запевнив представник Пекіну.
А в інтерв’ю згаданому виданню Global Times китайське посольство в Києві також заявило 27 червня, що «Китай зовсім не змушував Україну вийти з антикитайської заяви погрозами скасувати постачання вакцин проти COVID-19», а «чутки» про це в західних засобах інформації є «повним перекрученням фактів із метою розпалити ворожнечу».
У світі занепокоєні правами людини в Китаї, але є й прихильники «твердої руки»
Міжрегіональна спільна заява від імені більш ніж 40 країн світу про становище з правами людини в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю була виголошена 22 червня в перебігу нинішньої 47-ї сесії Ради ООН із прав людини.
У ній згадані варті довіри повідомлення, що в цьому регіоні понад мільйон людей був безпідставно затриманий, що уйгури й інші так само переважно мусульманські за вірою меншини є ціллю вибіркового нагляду й обмежень, що вони зазнають там тортур, жорстокого чи нелюдського поводження чи покарань, примусових стерилізацій, сексуального й гендерного насильства і примусового відокремлення дітей від батьків тощо.
У заяві міститься заклик до Китаю дозволити негайний, суттєвий і безперешкодний доступ до регіону міжнародних спостерігачів і припинити згадані зловживання.
Ця заява не є офіційним документом, який би обговорювали на сесії Ради з прав людини – вона є лише позицією тих країн, які приєдналися до неї. І під текстом цієї заяви, яку підготувала й виголосила Канада, на сторінці сайту канадського уряду, збереженій в інтернет-архіві за 22 червня, серед 44 країн, які підтримали її, є на 42-му місці й Україна.
А в тій версії заяви, яка є на сайті нині, України в переліку вже немає. Але країн усе одно 44 – до заяви долучилася невелика тихоокеанська держава-атол Науру (29-е місце).
На противагу цьому Китай організував контрзаяву своїх прихильників на захист права Пекіну робити в себе вдома що завгодно, щоб ніхто не мав права «втручатися у внутрішні справи під приводом захисту прав людини». Під прокитайською заявою підписалися, як кажуть у Пекіні, 65 країн (агентство Associated Press писало, що не змогло домогтися їхнього переліку), а виголосила її Білорусь – яка нині має, мабуть, не менші проблеми з грубим порушенням владою країни прав людини, що викликає різку міжнародну критику.
Чи зміниться ситуація?
Ситуація з критичною щодо Китаю заявою ще може змінитися: за практикою Ради з прав людини, країни можуть додавати свої підписи під заявами чи резолюціями протягом іще двох тижнів після завершення чергової сесії. А нинішня, що почалася 21 червня, завершиться аж 13 липня.
І саме до такої зміни – поновити підпис України під заявою – закликає уряд і президента України низка правозахисних і громадських організацій.
«Ми вважаємо, що індиферентне ставлення до грубих та масових порушень прав людини є неприпустимим. Навіть якщо йдеться про ризики для власних громадян – загрозу не отримати критично важливу в час пандемії партію вакцин, – нехтування принципами прав людини в обмін на певні блага від іншої держави виглядає як «компроміс зі злом», – мовиться в заяві на цей час півтора десятка організацій, серед яких є й Харківська правозахисна група і Українська Гельсінська спілка з прав людини (заява відкрита й для подальших підписів).
Автори звернення, оприлюдненого 30 червня, закликають:
- Поновити підпис України під зверненням понад 40 держав про засудження порушень прав людини і основоположних свобод уйгурів та інших меншин у Китаї, порушень прав людини у Гонконгу, та заклик допустити міжнародних спостерігачів для розслідування згаданих порушень.
- Публічно оголосити про причини відкликання підпису.
- Не допускати непрозорості у питаннях прав людини в міжнародній політиці.
Китай, який заперечує порушення прав людини в цій країні, також заперечує й зв’язок постачання своїх вакцин із політикою. Чи зважиться в цій ситуації нинішня влада України відновити свою первісну позицію, враховуючи, що справа набула розголосу, і Китаєві буде важче здійснити свою погрозу (якщо вона була), – а також назвати справжню причину відмови від підпису?
