Доступність посилання

ТОП новини

Трамп і Байден. Як може змінитися політика щодо України після виборів президента США?


Дональд Трамп і Джо Байден (праворуч). Комбінована світлина агентства «Ассошіейтед прес»
Дональд Трамп і Джо Байден (праворуч). Комбінована світлина агентства «Ассошіейтед прес»

Експерти-міжнародники озвучують різні, інколи діаметрально протилежні прогнози щодо майбутньої політики Дональда Трампа щодо України у разі, якщо експрезидент США знову переможе на президентських виборах. Одні прогнозують потужнішу підтримку України, ніж зараз, інші тиск на Київ, щоб він поступився територіями, захопленими росіянами, зазначає «Голос Америки».

А у разі переобрання теперішнього президента США Джо Байдена, говорить більшість аналітиків, політика щодо України, ймовірно, залишиться без змін із можливими сильнішими економічними санкціями проти Росії. Президентські вибори у США відбудуться в листопаді цього року.

Розпливчасті заяви та особисті почуття

Позиція Дональда Трампа щодо України та війни Росії проти неї була розпливчастою, суперечливою та, можливо, продовжує еволюціонувати.

22 лютого 2022 року, лише за два дні до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Трамп назвав кроки президента Росії Володимира Путіна проти України «кмітливими» та «геніальними».

В ефірі CNN у травні 2023 року Трамп відмовився сказати, яку сторону, Росію чи Україну, він хотів би бачити переможницею у війні, а також взяти на себе зобов’язання щодо надання Україні подальшої військової підтримки.

«Ми стільки техніки роздаємо, у нас зараз для самих немає боєприпасів», – сказав він.

У липні 2023 року в інтерв’ю Fox News Трамп пояснив, як він досягне миру в Україні. Він заявив, що скаже українському президенту Володимиру Зеленському: «Припиняй. Ви повинні укласти угоду». А також скаже Путіну: «Якщо ви не укладете угоду, ми дамо їм багато. Ми дамо їм більше, ніж вони коли-небудь отримували, якщо буде потрібно».

У квітні цього року, безпосередньо перед тим, як законопроєкт про допомогу Україні та іншим союзникам США було винесено на голосування в Конгресі, Трамп написав на своїй платформі Truth Social: «Чому Європа не дає більше грошей, щоб допомогти Україні?… Чому Європа не може давати стільки ж грошей, скільки вкладають Сполученими Штатами Америки, щоб допомогти країні, яка має відчайдушну потребу? Як усі погоджуються, українське виживання та сила мають бути набагато важливішими для Європи, ніж для нас, але це також важливо для нас! ВОРУШИСЬ, ЄВРОПО!»

Також у квітні The Washington Post надав деталі того, що вони описали як «секретний довгостроковий план Трампа щодо припинення війни в Україні», який, пише видання, включає підштовхування України, щоб вона поступилася Кримом та Донбасом Росії.

Однак у травні газета повідомила, що Трамп під час заходу зі збору коштів «припустив, що він бомбив би Москву та Пекін, якби Росія вдерлася в Україну або Китай вдерся на Тайвань».

Під час зустрічі в Конгресі 13 червня Трамп вкотре заявив, що за його президентства війни в Україні не було б. Кілька конгресменів-республіканців, які були присутні на зустрічі та поділилися її деталями із «Голосом Америки», відразу після неї сказали, що якби Трамп повернувся в Білий дім, він би прагнув «укласти велику угоду», щоб припинити війну між Росією та Україною.

«Він розраховує мати розмову (з Путіним – ред.) із позиції сили, змусити Росію врегулювати ситуацію та вийти (з України ред.)», – сказав конгресмен Річ Маккормік кореспондентці «Голосу Америки» в Конгресі Катерині Лісуновій.

Конгресмен Дон Бейкон розповів журналістам, що Трамп також запитував їх про переваги перемоги України у війні з Росією.

Експерти, які спілкувалися з «Голосом Америки», припускають, що Трамп має неприємні особисті асоціації з Україною.

Його телефонна розмова з президентом України Володимиром Зеленським у липні 2019 року призвела до першого імпічменту Трампа через звинувачення в тому, що він неправомірно звертався за допомогою до іноземної держави, щоб підвищити свої шанси на переобрання. У лютому 2020 року більшість очолюваного республіканцями Сенату виправдала його.

Водночас деякі експерти вважають, що Трамп не хотів би, щоб його сприймали як президента, який програв війну.

«Ми знаємо, що Трамп вважає себе сильною людиною і не хоче, щоб його асоціювали з провалом у зовнішній політиці, – сказав Джон Гербст, колишній посол США в Україні, який нині є старшим директором Євразійського центру аналітичного центру «Атлантична рада». – Перемога Росії в Україні, якби Трамп став президентом, виглядала б дуже схожою на його зовнішньополітичну поразку».

Два крила Республіканської партії

Республіканська партія розділилася в оцінках війни Росії проти України та позиціях щодо підтримки країни, яка захищає свою свободу.

Протрампівська фракція – яку неофіційно називають крилом MAGA (Make America Great Again) – розглядає Росію як «силу, що занепадає», і тому вважає, що війну «потрібно врегулювати якомога швидше, щоб вона не виснажила ресурси безпеки країни», – каже Сергій Куделя, науковець з Університету Бейлор в Техасі.

Інше крило Республіканської партії прагне більш надійної підтримки України, щоб перемогти Росію.

Якщо це друге крило переможе, сказав Куделя, адміністрація Трампа в разі його перемоги на виборах, може надати Україні ще більше підтримки, ніж адміністрація Байдена.

Уявлення про те, як нова адміністрація Трампа підійде до російсько-української політики, можна скласти із планів, запропонованих двома протрампівськими політичними проєктами. Одним із них: «Проєкт 2025», також відомий як «Президентський проєкт переходу», розроблений вашингтонським фондом Heritage Foundation.

У своєму «Мандаті на лідерство» «Проєкт 2025» віддає перевагу підходу між «ізоляціонізмом та інтервенціонізмом»:

«Кожне зовнішньополітичне рішення повинно насамперед ставити собі питання: що в інтересах американського народу? Військова участь США має чітко відповідати інтересам США; бути фінансово відповідальною; і захистити американську свободу, свободу та суверенітет, визнаючи комуністичний Китай найбільшою загрозою інтересам США. Таким чином, щодо України подальша участь США має бути повністю оплачена; обмежуватись військовою допомогою (тоді як європейські союзники займаються економічними потребами України); і мати чітко визначену стратегію з точки зору національної безпеки, щоб не наражати на ризик життя американців».

Інший план, висунутий центром America First Policy Institute, передбачає, що майбутня військова допомога США Україні буде залежати від участі її лідерів у мирних переговорах з Росією:

«Зокрема, США мають офіційно виступати за припинення вогню та врегулювання українського конфлікту шляхом переговорів. Сполучені Штати продовжуватимуть озброювати Україну та зміцнювати її оборону, щоб гарантувати, що Росія не просуватиметься далі та не нападе знову після припинення вогню чи мирної угоди. Проте майбутня американська військова допомога вимагатиме від України участі в мирних переговорах з Росією».

Зі свого боку, Майкл Кіммедж, професор історії та завідувач кафедри Католицького університету Америки у Вашингтоні, сказав «Голосу Америки», що важко передбачити, якою буде політика Трампа щодо Росії та України, якщо він вдруге стане президентом США.

«Він людина, яка часто змінює свою думку і часто досить емоційно реагує на події, іноді в особистому житті, іноді у внутрішній політиці, іноді в міжнародних справах. Тож справедливо сказати, що президентство Трампа було б американськими гірками», – зазначив Кіммедж.

Іншим важливим фактором є російська дезінформація, яка просочується в політичні дебати в США щодо війни, яку Росія веде проти України.

«Є республіканці і значно менша частина демократів, які повторюють деякі пропагандистські теми, які поширює Москва – надмірний акцент на корупції в Україні, розкручування небезпеки ядерної війни, навіть спроби перекласти провину на Україну, наприклад, за підрив Каховської дамби», – зауважив Гербст.

Тим не менш, Кіммедж вважає, що російська пропаганда матиме менший вплив, ніж у 2016 році, оскільки війна зробила Росію менш популярною серед американців і привернула увагу до російського втручання.

«У Росії немає гарного наративу, щоб розповісти про себе в Сполучених Штатах. У неї немає зв’язної історії, щоб розповісти про війну, принаймні для американської аудиторії, і деякі інструменти, які Росія використовувала в 2016 році, тепер важче використати, тому що є більша обізнаність», – каже він.

У разі другого терміну Байдена

Відколи Росія розпочала повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року, Конгрес США виділив 175 мільярдів доларів допомоги на подолання кризи. Вашингтон запровадив численні санкції проти Росії та очолив Контактну групу з оборони України, коаліцію з близько 50 країн, які координують військову допомогу.

У своєму зверненні 6 червня, у 80-у річницю штурму союзниками Нормандії, Джо Байден порівняв боротьбу проти Путіна з боротьбою проти Гітлера у Другій світовій війні.

Байден у грудні минулого року, закликаючи Конгрес схвалити фінансування для підтримки України, сказав, що якщо це не зробити, це надихне інших потенційних агресорів і спонукатиме Путіна напасти на країну НАТО, яку США повинні захищати.

«Тоді ми матимемо те, чого ми не прагнемо і чого ми не маємо сьогодні: американські війська воюють проти російських військ», – заявив він.

Нещодавно адміністрація Байдена частково зняла обмеження на використання Україною зброї, наданої США, проти військових цілей у Росії.

Кіммедж та інші погоджуються, що адміністрація Байдена, швидше за все, збереже поточну політику надання військової допомоги Україні. Однак він сказав, що, враховуючи, що під час другого терміну політичні міркування матимуть менший вплив, адміністрація Байдена може бути більш агресивною у запровадження санкцій проти Росії.

«Ні. Вони не формують якось грубо зовнішню політику на основі виборів, але існують рамки та обмеження, і вони будуть зовсім іншими на другому терміні, коли Байден більше не зможе балотуватись на виборах у 2028 році. Так він буде трохи вільнішим», – зазначив Майкл Кіммедж.

  • Зображення 16x9

    Тетяна Ворожко

    Журналіст і редактор «Голосу Америки». Ведуча програми «Студія Вашингтон». Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» («1+1»). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс).

Форум

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG