Росія опинилася в міжнародній ізоляції після того, як 24 лютого президент Володимир Путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення в Україну (в РФ назвали це «спецоперацією»). Захід запровадив санкції, щоб покарати Росію та перешкодити можливості Москви фінансувати свою військову машину. Зростання цін на нафту та газ – основні статті російського експорту – підвищило позитивне сальдо поточного рахунку країни, але економіка падає і перспективи здаються похмурими. «Це початок кінця режиму Путіна», прогнозує в інтерв’ю Радіо Свобода експерт з Норвегії Івер Нойманн.
Російська економіка скоротиться на 15 відсотків цього року та на 3 відсотки у 2023 році, нещодавно спрогнозував Інститут міжнародних фінансів.
Західні санкції, відтік компаній, «відтік мізків» з Росії та обвал експорту знищать 15 років економічних здобутків, додав інститут.
Це викликає деякі сумніви щодо того, чи може влада Путіна встояти, в тому числі в Івера Нойманна, директора норвезького Інституту Фрідофа Нансена та експерта з питань Росії.
Економіка диктує
Нойманн сміливо прогнозує, що відмова Путіна реформувати економіку країни, посилена нинішнім вторгненням на територію суверенного сусіда, може стати «початком кінця» його режиму, хоча важко передбачити, коли це станеться.
«Отже, відколи Путін прийшов на посаду 22 роки тому, дуже мало, якщо взагалі щось сталося з економікою. І я вважаю приголомшливим, що такий досвідчений марксист, як Путін, просто не розуміє, що матеріальні фактори мають суттєве значення», – каже Нойманн, автор книги «Росія та ідея Європи», в інтерв’ю Радіо Свобода.
«Путін каже: «Захід матиме свою економіку, а ми матимемо свою волю, і з цим ми вистоїмо». Але це просто так не працює. Тому я думаю, що це початок кінця для режиму Путіна», – передбачив Нойманн, додавши, що фокусування на його політичному спадку – що увійде в підручники історії, переживання, чим запам’ятається, – могло підштовхнути російського лідера до вторгнення в Україну.
«Збирання земель»
Йдучи стежками російських царів з минулого, Путін тепер, можливо, мотивований «збирати російські землі», пояснив Нойманн.
Я думаю, що це початок кінця для режиму Путіна
9 червня Путін віддав шану пам’яті Петру Великому в 350-у річницю його народження, провівши паралель, що він так само, як і Петро, намагається повернути «історичні російські землі».
«Петро Перший 21 рік вів Північну війну. Здавалося б, він воював зі Швецією, щось у них взяв. Він у них нічого не взяв, він повернув (те, що належало Росії)», – сказав тоді Путін.
«Тож, як і у випадку з багатьма старими деспотами, ми дійшли до моменту, коли Путін думає про підручники історії. А як російські царі потрапляють у підручники історії, в якому світлі? Ну, вони виграють війни та захоплюють території», – сказав Нойманн.
Що з Навальним?
Те, що буде після Путіна, важко передбачити, сказав Нойманн, оскільки російський президент «і його режим виконали ґрунтовну роботу з викорінення організованого ліберального мислення в Росії. Це погано для країни, добре для режиму Путіна».
Ув’язнений російський опозиційний лідер Олексій Навальний, чий Фонд боротьби з корупцією (ФБК) минулого року був визнаний екстремістським і оголошений поза законом у Росії, «вирізаний із шаблону типового російського лідера», каже Нойманн.
Навальний протистоїть владі і він висловлює свою думку. І робить це без будь-якого фільтру
«Він, безумовно, протистоїть владі і він висловлює свою думку. І робить це без будь-якого фільтру. У цьому плані ця людина – суперросіянин. Мене вразив Навальний, але я не дуже вражений його чутливістю, і це в жодному разі не витончена людина. Але він переконаний у своїх поглядах. І він – хороший організатор», – дає оцінку Нойманн.
Навального заарештували в січні 2021 року після повернення до Москви з Німеччини, де він лікувався від отруєння в Сибіру в 2020 році нервово-паралітичною речовиною, яку європейські лабораторії визначили як радянського виробництва.
Потім його засудили до 2,5 років ув’язнення за порушення умов умовно-дострокового звільнення під час його одужання за кордоном. Початковий вирок багато хто розглядає як сфабриковану, політично мотивовану справу.
Незважаючи на його антикорупційну активність, Навальний може бути не тією дружньою людиною до Заходу, як його можуть вважати, попередив Нойманн.
Рух Навального не є чітко вираженим прозахідним рухом – він починався як російський націоналістичний рух
«Навальний перебуває у в’язниці, але очолюваний ним рух надзвичайно цікавий. Але рух Навального не є чітко вираженим прозахідним рухом – він починався як російський націоналістичний рух. Я думаю про Навального більше як про Петра Великого в процесі становлення – для цього потрібно вестернізуватись, щоб, так би мовити, перевести Росію на швидкі рейки».
Незважаючи на це та враховуючи природу російської системи, створеної та виплеканої Путіним, ймовірність приходу до влади когось на зразок Навального в кращому випадку мінімальна, припустив Нойманн.
«Він постійно говорив про те, що корупція є проблемою Росії, а нинішній режим – це режим злодіїв, і він буде [боротися з корупцією], що нелегко, тому що в корумпованій системі будь-яка нова влада повинна буде зміцнити свою владу, будучи корумпованою. Тож як вийти з цього порочного кола?» – запитує Нойманн.
«Треба говорити»
Оскільки російське вторгнення затягується на шостий місяць, а звинувачення в російських воєнних злочинах і звірствах зростають, Нойманн радить Заходу не зачиняти двері для переговорів з Москвою.
Росія нікуди не дінеться ні політично з Путіним, ні географічно. Країна є там, де вона є
«Ну, одне можна сказати напевно: Росія нікуди не дінеться ні політично з Путіним, ні географічно. Країна є там, де вона є – вона може зайняти трохи більше території на Донбасі, можливо, вона отримає сухопутний коридор від Донбасу до Криму, але Росія в будь-якому вигляді там буде. І з нею потрібно буде говорити в майбутньому», – пояснив він.
«І це основна ідея дипломатії: якщо вам однаково доведеться говорити з людьми в якийсь момент, чому б не почати відразу? Отже, я вважаю, що дуже, дуже важливо, щоб ми підтримували певну розмову з Росією».
(Інтерв’ю взяв журналіст Грузинської редакції Радіо Свобода Важа Тавберідзе, над матеріалом також працював Тоні Веселовські)
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
