Радіо Свобода розповідає про те, як в Одесі відбувається процес ідентифікація частини переданих Росією тіл загиблих оборонців України.
На все ще розпеченій літнім одеським сонцем залізничній станції чекають свого часу понад тисячу тіл захисників, яких повернули в Україну під час репатріаційних заходів.
Вони у вагонах-рефрижераторах. Кожному присвоєний унікальний номер.
Усі вони чекають, щоб їм повернули їхні імена, а з ними історію їхнього життя.
Коли після відповідних експертиз особу загиблого українського військового встановлять, то сповістять військову частину, а тіло передадуть рідним. Якщо ідентифікувати тіло не вдається, що рідко, утім трапляється, тоді через 12-ть встановлених законодавством місяців під тим самим індивідуальним номером тіло поховають як невідомого героя.
Наш обов'язок – повернути полеглим імена, а рідним – їхні тілаТетяна Папіж
«Хлопці повернулися на землю, за яку билися. Але ми отримуємо тіла невідомих. Наш обов'язок – повернути полеглим імена, а рідним – їхні тіла», –каже Тетяна Папіж.
Вона очолює Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи, яке залучили до репатріаційної роботи з травня 2024 року.
У ці дні, за її словами, команда одеських судово-медичних експертів проводить додаткові аналізи окремих тіл, які Україна повернула у червні 2025 року від російської сторони в рамках досягнутих у Стамбулі домовленостей.
То був найбільш масштабний за час повномасштабної війни обмін тілами – 6 тисяч, з яких Одещина прийняла понад 1600. В серпні додатково було ще 100 тіл.
«Можна знайти три руки, а можна гранату»
«Польовій команді», до якої крім судмедекспертів долучаються співробітники правоохоронних органів, випала найскладніша робота.
Спочатку вони реєструють і муркують тіло, присвоївши йому номер.
А тоді проводять первинний судово-медичний огляд останків і відбирають біологічний матеріал, який потім доправляють у лабораторію в Одесі.
На піку червневої репатріації, що за часом збіглася з найспекотнішими днями одеського літа, ділянка між вагонами й медичними наметами перетворювалась на конвеєр, де щодня відпрацьовували понад сотню тіл загиблих українських військовослужбовців.
Часто, каже судово-медичний експерт Олександр Янчуков, у пакетах з тілами виявляють гранати, які піддалися корозії, або скиди з дронів ВОГ (уламковий боєприпас калібру 40мм).
Бувало таке, що просто в тілах натрапляють на нерозірвані гранати. Тоді, щоб продовжити свою роботу, медики спочатку поступаються місцем вибухотехнікам.
Мінно-вибухові травми – найпоширеніша причина загибелі, вогнепальні поранення практично не зустрічаються, свідчить судово-медичний експерт з 15-річним досвідом Віктор Магрінчук.
Переважна більшість тіл, за його свідченням, належить чоловікам 20-40 років.
Гниття, обвуглення, муміфікація – тіла пролежали півтора-два роки, тому візуально розпізнати здебільшого неможливо.
На запитання, чи зустрічалися тіла зі слідами тортур, експерт уточнив, що тортури є юридичним терміном і що за тілом без голови або кінцівок важко визначити, чи це наслідок бойової травми чи насильства у полоні.
«Відкриваємо пакет і не знаємо, чого чекати. Можуть лежати три руки, три ступні, армійський жетон», – розповідає Тетяна Папіж.
Особисті речі полеглого, якщо вони збереглися, – важливі, водночас представляють лише додаткову для слідства інформацію, що не замінить генетичної експертизи.
Коли велике навантаження, керівниця одеської установи СМЕ (судово-медичної експертизи) готова працювати в «полі» нарівні з іншими експертами, паралельно займаючись організаційним супроводом репатріації – за півтора роки їх для Одеси було вже десять.
Репатрація стала спільною усвідомленою місією для всіх відомств, залучених до неї: МОЗу, МВС, органів прокуратури, влади на місцях, запевняє очільниця Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи.
Виклики долають разом, бо найстрашнішим на війні є невідомість.
Обладнанням, як-от сучасними аналізаторами для молекулярно-генетичної експертизи, вартісними реактивами та витратними матеріалами до них, іншими засобами, що спрощують роботу «польових команд», допомагають пришвидшити експертизу в лабораторії, зробити її максимально точною допомагають Міжнародний комітет Червоного Хреста, Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти.
Майже 2% тіл вимагають повторної експертизи
«Судово-медична молекулярно-генетична експертиза – процес багатоетапний, тривалий, чимало в ньому залежить від стану тіла і, відповідно, відібраного біологічного матеріалу. Якщо його виявилося недостатньо, матеріал для ДНК-експертизи отримують повторно», – розповів судовий експерт Руслан Кривда.
А його колега Юрій Степанчук додає: «За правилами, відбираємо біологічний матеріал поки маємо з чого відібрати і отримати позитивний результат ДНК-профілю. Не зупиняємося».
Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи другим в Україні отримало від Міністерства внутрішніх справ (МВС України є головним органом виконавчої влади, що координує пошук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин – ред.) офіційний дозвіл підвантажувати отримані генетичні дані до електронного реєстру геномної інформації людини.
Так експертам легше шукати збіги з ДНК-даними рідних безвісти зниклих. База постійно оновлюється, порівняння ДНК-профілів триває безперервно.
Все ж, інколи встановити особу не вдається
Іноді, попри старання експертів й спроможності сучасних лабораторних методів, встановити особу не вдається – немає з чим порівнювати, полеглий захисник не мав рідних або вони перебувають на тимчасово окупованих територіях.
Якраз днями на спеціально виділеній ділянці кладовища в Одесі після встановлених законодавством 12 місяців упокоїлися 8 невідомих українських військовиків, які загинули, стримуючи російській поступ по українській землі.
Для прискорення процесу ідентифікації репатрійованих тіл оборонців України та цивільних, які загинули внаслідок повномасштабної війни Росії проти України, за ініціативою МВС та МОЗ України спільно з Міноборони вирішили створити Єдиний центр геномної інформації та ідентифікації, повідомляв Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Артур Добросердов.
Повернення кожного тіла є не лише гуманітарною місією, а й питанням національної гідності та поваги до полеглих, які виконали свій обов'язок, захищаючи державу.
- Із 1 липня 2025 року в Україні запрацював офіційний онлайн-портал для координації розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
- Платформа містить покрокові інструкції щодо подання заяви про розшук, здачі зразків ДНК для ідентифікації, отримання витягу з відповідного реєстру.
- Станом на липень 2025 року, за даними Уповноваженого з питань зниклих безвісти Артура Добросердова, в Україні налічувалося понад 70 тисяч зниклих безвісти внаслідок повномасштабної війни Росії проти України.
Форум