Відносини України і Польщі у 2021 році. Виклики на рік прийдешній

ЛЬВІВ ‒ Україна і Польща, з огляду на сусідські відносини і посилення агресії Росії, приречені бути разом. Про це говорять фахівці по обидва боки кордону.

Якими були українсько-польські відносини у році, що минає? Чи змінились акценти і пріоритети? Чи питання історичної пам’яті, яке завжди було першим на порядку денному, сьогодні поступилось новим викликам, з якими зіткнулися обидві країни? Як стратегічно мають діяти сусідні держави ‒ Україна і Польща ‒ у 2022 році?

Радіо Свобода поцікавилось думкою експертів.

2021 рік для українсько-польських відносин завершився проведенням 20 грудня тристоронньої зустрічі президентів України, Польщі і Литви у форматі Люблінського трикутника.

В українських Карпатах, у селі Гута Івано-Франківської області, де відбулась розмова, глави трьох держав ухвалили спільну заяву, в якій задекларували підтримку і солідарність у зв’язку з міграційною кризою, закликали міжнародне співтовариство посилити санкції проти Росії через її триваючу агресію проти України та ще раз закликали Кремль до деескалації ситуації шляхом відведення своїх військ від кордонів України та з українських окупованих територій.

Власне, під час цієї зустрічі було визначено стратегію сусідських відносин трьох країн і окреслено всі ті виклики, з якими доведеться мати справи у 2022 році.

Рік 2021-й для України і Польщі

Загалом рік, який минає, для українсько-польських відносин, за визначенням фахівців, був досить спокійним. За словами польського експерта з міжнародних питань Даріуша Матерняка, навіть стабільним.

«Варто відзначити певну тенденцію щодо відновлення транскордонного руху, в тому числі туристичного, що стало можливим завдяки частковому стримуванню пандемії Covid-19. У цьому контексті варто відзначити такий жест із боку Польщі, яка передала Україні вакцини від СOVID-19», ‒ каже Матерняк.

Відносини України і Польщі стали більш прагматичними протягом останнього року, вважає директор Інституту світової політики Євген Магда. Експерт називає позитивним те, що навесні відновилася робота Міжурядової комісії про економічну співпрацю. У рамках сьомого засідання Українсько-польської Міжурядової комісії з питань економічного співробітництва зустрілись міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігор Петрашка з віцепрем'єр-міністром Польщі, головою польської частини комісії Ярославом Говіним. Тоді мова йшла про торговельно-економічну співпрацю, посилення європейської інтеграції, збільшення інвестицій, покращення бізнес-клімату.

«Після п’ятирічної паузи відбулась зустріч прем’єрів на економічному форумі у місті Карпач (Польща – ред.) з різними обставинами, тобто ситуації з пожежею у костелі в Києві і начебто обіцянками його передати. У цьому сенсі все, на перший погляд, виглядає гаразд. Більше того, в цьому році товарообіг між нашими країнами має досягнути 10 мільярдів доларів. Польща впевнено посідає місце серед лідерів в українській торгівлі і це невипадково.

Але в політичному сенсі у мене є відчуття машини, яка працює на холостому ходу. Начебто, Зеленський з Дудою зустрічаються, але далі питання не рухаються. 5-6 грудня відбулась міжпарламентська асамблея фактично Люблінського трикутника, до речі, його створення це плюс. Але на двосторонньому міжпарламентському рівні не бачу співпраці парламентарів обох держав. Не думаю, що це недопрацювання з польської сторони. Це, швидше за все, з українського боку є велике нерозуміння, для чого нам спілкуватись.

Діалектично ми продовжуємо жити в ілюзії того, що ми знаємо багато один про одного, що ми один від одного нікуди не подінемося. Це не зовсім так», ‒ говорить Євген Магда.

Парламентська комісія зі зв’язків із поляками за кордоном у листопаді заявила, що поляки в Україні «зазнають дискримінації щодо свободи віросповідання, доступу до освіти рідною мовою і свободи слова». Українські депутати не відреагували на слова польських парламентарів.

Протягом року не було ефективної і тісної співпраці на рівні прикордонних служб України і Польщі. Для прикладу, Польща запровадила з 15 грудня нові правила перетину кордону, а детальні роз’яснення українській стороні не надала завчасно. Відтак на українсько-польському кордоні утворились черги.

«Ніде правди діти, польські партнери часом до України ставляться зневажливо. Але, якщо до тебе ставляться зневажливо, то ти маєш примусити себе поважати або, відповідно, шукати інші формати відносин. З огляду на економічні цифри, які я навів, економіка нас не примушує шукати іншого партнера. Знову таки, Польща може в перспективі бути, зокрема, активним партнером у питанні транзиту газу, коли наступного року чи через рік запустяться Baltic Pipe («Балтійська труба», трубопровід, яким уже з 2022 року йтиме газ із Норвегії до Польщі – ред.). Але при цьому немає досі інтерконектора між польською та українською газотранспортною системою. Зі Словаччиною побудували інтерконектор, а з Україною ‒ ні. Це, на мою думку, серйозна проблема. Наскільки мені відомо, з польської сторони є відчуття певної недовіри до обіцянок, які вони чують від офіційного Києва», ‒ каже Євген Магда.

Співпраця між Україною і Польщею мала б бути набагато активнішою і ефективнішою, щоб вирішувати проблеми, які виникають, зокрема, щодо торговельної співпраці, говорить Радіо Свобода експерт з українсько-польських відносин Оксана Юринець (народний депутат VIII скликання). І тут мали б зустрічатись і спілкуватись не лише президенти, прем’єри, урядовці, але й парламентарі. Як приклад, наводить ситуацію на українсько-польському кордоні у грудні, де утворились величезні черги вантажного транспорту. Через очікування українські водії оцінювали свої збитки по 400 євро за добу.

Це питання могли б вирішити вчасно, наголошує експерт, щоб не допустити такого колапсу на кордоні, якщо б існував міжпарламентський діалог між Україною і Польщею. Потрапляння товарів за квотами до Євросоюзу з України вирішується не комплексно. А 40% ринку перевезень в країни ЄС контролює Польща. 2021 рік став критичним для експортування товарів з України в ЄС через недостатню кількість виданих дозволів.

Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина зазначила, що суперечка з Польщею щодо дозволів на автоперевезення не носить політичного характеру, але «є дискримінаційною до України та не відповідає нормам Угоди про асоціацію».

«Уряд не все може зробити, а де не працювала міжпарламентська дипломатія, там і виникають такі речі. Брак міжпарламентської дипломатії і привів до того, що сьогодні є ущемлення України. Ми говоримо, що президент із колегою зустрічається, уряд намагається діяти постфактум, але бракує міжпарламентської дипломатії, яка б допомагала вирішувати різні ситуації. Має бути чітка злагоджена робота», ‒ зауважила експерт Оксана Юринець.

Історичні питання залишаються

Сьогодні Польща має проблеми з міграційною кризою і відчула на собі інструмент російської гібридної війни. З огляду на це, питання історичної пам’яті трішки відійшло з порядку денного. Однак, попри нові кризи, вони залишаються.

В історичних питаннях є чимало розбіжностей по обидва боки кордону. Але у 2021 році значно менше вчинено актів вандалізму на місцях пам’яті в Україні і Польщі, якщо порівнювати з 2014 роком. Тоді в Україні тривали активні бойові дії, а зловмисники здійснили десятки провокацій проти українських місць пам’яті в Польщі і польських – на території України. Тоді більшість експертів говорила про руку Москви у цих актах вандалізму, про те, що Росія провокує напруження між двома сусідніми державами.

Цьогоріч у ніч із 5 на 6 листопада в Кракові невідомі розфарбували синім і жовтим кольорами пам’ятники Юзефу Пілсудському і чотирьом легіонерам. Залишили плакат із помилками у написі. Наприкінці листопада вже у Львові правоохоронці затримали вандалів, які спаплюжили польські військові могили на Личаківському кладовищі. Вони зробили напис українською мовою теж із помилками.

«Їхня мета – викликати напругу між поляками та українцями. Схоже, що ця стратегія давно перестала діяти, і це, мабуть, розуміють самі росіяни, тому не можна виключати більш серйозні інциденти з об’єктами історичної пам’яті в Польщі та Україні», ‒ зауважив Даріуш Матерняк.

У 2021 році не вдалося налагодити співпрацю між українським і польським інститутами національної пам’яті. Директор Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович не зустрічався ще зі своїм колегою Каролем Навроцьким. Ба більше, коли новопризначений голова Інституту національної пам’яті Польщі Кароль Навроцький перебував у Києві, то проігнорував зустріч з керівником української інституції.

«З попереднім головою ІНП Польщі ми мали зустріч, діалог і, в принципі, робочі групи підготували спеціальний регламент до створення спеціальної команди, яка буде займатися проблемними питаннями. Але новопризначений голова польського інституту пан Навроцький поки не відповів ні на наші пропозиції, ні листи. Ми очікуємо від поляків відповідь, я писав і пропонував продовжити роботу, яка розпочата з попереднім керівником. Але ми не бачимо ентузіазму, ані активності з боку польського інституту. А що стосується комунікації з історичних питань, то більшість з них відбувається не з державою, а з приватним сектором, тими, хто готовий до діалогу», ‒ каже Радіо Свобода Антон Дробович.

Невирішених питань щодо історичної пам’яті між Україною і Польщею є чимало, і з ними доведеться перейти у рік 2022-й. На сьогодні пошукові ексгумаційні роботи в Україні і Польщі призупинені. Польща не виконала своє зобов’язання: не відновила напис на надмогильній плиті воякам УПА на горі Монастир Підкарпатського воєводства. Хоча ця тема обговорювалась двома президентами. І Україна тоді надала польській стороні дозволи на проведення пошукових робіт.

«Але зустрічного кроку не виконала польська сторона, хоча зобов’язувалась відновити могилу. Цьогоріч Польща не проводила пошукові роботи, лише дослідження і щось завершувала по попередніх дозволах. Україна давно готова до діалогу і показувала свою конструктивність і готовність до нього, взаємодію. Ексгумації, встановлення нормального діалогу по складних темах, приведення відносин у питаннях із похованнями до паритетного стану, відновлення історичного діалогу, спільне видання книг і проведення заходів ‒ це першочергові кроки у прийдешньому році», ‒ розповів Антон Дробович Радіо Свобода.

В Україні і Польщі на сьогодні відмінні підходи до питань історичної пам’яті. Але вони не можуть бути пріоритетними і визначальними у майбутній стратегії обох держав, зауважують експерти. Польща ‒ найближчий сусід України і стратегічний партнер, тому потрібно будувати партнерські сусідські відносини з дуже чіткими, прагматичними цілями, вважає Оксана Юринець.

«У питаннях своєї історії Україна має бути чесною і визнавати ті складні сторінки і питання. Ми чітко розуміємо, що не провокуємо, а просто захищаємося в питаннях історії, в які втручаються московські провокатори. Москва далі колотитиме і провокуватиме, якщо ми не візьмемо собі за озброєння жити майбутнім. Кращої формули, як сказав Іван Павло ІІ, ніхто інший не придумав: пробачаємо і просимо вибачення. І рухаємося про траєкторії викликів. Європа далі має шанс на життя тільки тоді, коли Україна і Польща будуть спільно», ‒ говорить Оксана Юринець.

Виклики 2022 року

Головні виклики для України і Польщі у 2022 році пов’язані з діями Росії, наголошують співрозмовники. Те, що біля кордонів України спостерігається концентрація російських військ, тривожить Польщу, яка боїться сценарію військового конфлікту і нового нападу Росії на Україну.

«Оскільки це означало б серйозну дестабілізацію в регіоні Центрально-Східної Європи. По друге, у будь-якому випадку, це суттєво зашкодить позиції Польщі, з точки зору стратегічної ситуації. Польща також розглядає «Північний потік-2» та його очікуваний запуск як загрозу, бо це посилить залежність ЄС від російського газу і послабить позиції України, як транзитної країни і, таким чином, також негативно вплине на становище Польщі.

Другим серйозним викликом є міграційна криза, спровокована Білоруссю. Очікується, що навесні мігранти також переміщатимуться через білорусько-український кордон і продовжуватимуть намагатися перетнути українсько-польський кордон, що означатиме, що Польщі доведеться посилити залучення підрозділів сил безпеки для забезпечення наступної ділянки кордону. Хоча, звісно, ми знаємо, що тут можемо розраховувати на повну співпрацю з українською стороною», ‒ говорить про виклики 2022 року експерт із Польщі Даріуш Матерняк.

А ще важливим залишається питання співпраці в енергетичному секторі. І Польща сподівається завершити будівництво роз’єму газотранспортних систем поблизу Перемишля. Польща зможе постачати газ також і в Україну.

«Завдяки цьому енергонезалежність Києва від російського шантажу посилиться. Загалом розуміння цих проблем є, як з польського, так і з українського боку , але може знадобитися більше практичної діяльності в рамках конкретних проєктів, адже багато чого часто закінчується на стадії декларування», ‒ зауважує Даріуш Матерняк.

Сьогодні Україні і Польщі потрібно шукати те, що об’єднує, а не роз’єднує, наголошує український експерт Євген Магда. Оскільки російська риторика стає більш агресивною. Хоча Польща, як член НАТО, і почувається більш захищеною. Тому, на його думку, гасло «За нашу та вашу безпеку» у даному випадку не є перебільшенням. Чимало фахівців у Польщі і в Україні вважають, що Польща приречена підтримувати Україну. Хоча її перебування у складі ЄС і НАТО звужує простір для зовнішньо-політичної діяльності. «Шукати шляхи порозуміння і розвитку двосторонніх відносин ми просто зобов’язані», ‒ підсумував розмову Євген Магда.

Одним із позитивних прикладів співпраці наводять проведення у 2021 році міжнародних військових навчань «Три Мечі 2021». Вперше за 6 років існування спільної Литовсько-Польсько-Української бригади відбувався вишкіл такого рівня за участі всіх трьох підрозділів, а також військовослужбовців армії США. Однак у день високоповажних гостей Литву представляв віцепрем’єр країни, Польщу – перший заступник начальника Генштабу Війська польського, а Україну – командувач Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Нікого з посадовців ані Офісу президента, ані уряду не було. І, за словами експертів з українсько-польських питань, це був великий промах з української боку.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Голови МЗС Люблінського трикутника підписали декларацію про спільну європейську спадщину