Вікторія Бабчук
«Це наше свідоме рішення – вчитися у двох школах, бо ми стовідсотково хотіли повернутися додому, і щоб він не проґавив нічого», – розповідає мама десятирічного Станіслава. Родина виїхала з Миколаєва ще в перші дні великої війни, а менш ніж за місяць хлопчик пішов учитися у польську школу.
У період війни тисячі дітей, які вимушено покинули Україну, вступають в іноземні навчальні заклади – це вимога країн ЄС, аби діти навчалися за місцевою системою освіти. Частина з них повністю перейшла на неї, та багато батьків намагаються паралельно з цим процесом зберегти навчання і в українській школі.
- Як в таких умовах діти адаптуються до нової реальності?
- І як вони та їхні батьки дають раду подвійному навантаженню?
Польська й українська школи
У рідному Миколаєві Станіслав ходив у другий клас, проте в польську школу пішов у перший, аби краще опанувати нову мову. Українську школу хлопчик не полишав, учився у двох одночасно.
«Мамо, всього кілька дітей вивчило віршик. Ми тут із незнанням польської мови вчили його, зубрили, навіть не розуміли – треба ж було мову вивчить», – ділиться мама Станіслава Вікторія Новохатько розповіддю дитини. Вікторія з сином розповідають, що в Польщі вони могли вчитися позмінно, і у вільний від школи час робили українське домашнє завдання.
«Два дні в польській школі була перша зміна, два дні – друга. То ми перші дні в українській школі пропускали уроки, але домашнє робили, все читали, все дивилися, що було на гугл-класі. А три дні був в українській школі зранку, а потім – друга зміна, польська», – розповідає мама хлопчика.
На думку Вікторії, українська система початкової освіти є сильнішою, ніж у Польщі. Тож, каже, її сину було доволі просто вчитися у двох школах одночасно:
В польській школі домашнє не задаютьВікторія Новохатько
«В польській школі домашнє не задають, бували там якісь завдання, то Стас їх робив ще в школі, на уроках, то додому приходив тільки там якийсь твір написати або вивчити віршика. Більше ми вчили в українській, бо в нас ну дуже багато завдань».
Жінка додає, що в Польщі Стаса навіть обрали найкращим учнем. Попри успішну адаптацію, сім’я вирішила їхати в Україну. Зараз Стас з мамою перебувають у рідному місті – вони повернулися у серпні 2024-го, бо сумували за домом. Школяр зізнається, що на Батьківщині йому набагато легше, хоча в Польщі в нього лишилося багато друзів.
«Українську має знати»
У країнах ЄС створюють інтеграційні класи для іноземців, де діти можуть спілкуватися з тими, хто так само тільки починає опановувати мову. У такому класі вчився один із синів Анастасії – Марко. Родина переїхала в Німеччину навесні 2022 року з Львівської області. Спершу вчилися в інтеграційному класі, але, зі слів мами хлопчика, там говорили здебільшого російською. Тож за кілька місяців батьки перевели сина в іншу школу, у звичайний клас, де хлопчик швидко знайшов собі друзів та заговорив німецькою.
Контрольні нам дуже спростилиАнастасія
«У вересні його німець якийсь з класу запросив на день народження, а він ще так, може, якісь слова мінімальні знав, але «ні, мамо, я їду на день народження». І настільки він почав тут говорити швидко! У нас поруч пожежна частина, він сюди почав ходити, комунікувати з німцями, і це дуже помогло у вивченні мови», – радо ділиться Анастасія.
Хлопчик теж був у другому класі, коли виїхав у Німеччину. Він так само почав учитися у двох школах одночасно. Жінка раніше допомагала сину з українськими уроками, зараз же, через свої мовні курси, не має змоги повноцінно контролювати навчальний процес.
«Я з ним сама робила домашнє, ніхто не перевіряв, перевіряли тільки контрольні. Контрольні нам дуже спростили (в українській школі – ред.), я не знаю, як в інших школах», – каже Анастасія.
Щоб Маркові було легше, вони вирішили не робити те, що є в обох навчальних програмах країн, наприклад – математику, біологію, географію тощо. Вивчення англійської теж поставили на паузу, щоб хлопчик не плутався у двох іноземних мовах. В українській програмі вони зосередилися на тих дисциплінах, які є лише на Батьківщині.
Жінка також має молодшого сина Лук’яна. Коли родина переїхала в Німеччину, його одразу віддали в садочок, йому було два роки. Наступного року Лук’ян вже мав би піти в перший клас.
«В мене діти знають українську. Я більше за молодшого хвилююся, бо Марко – він в школі українській був і комунікував, і, як то кажуть, в більшості трохи ті традиції бачив, і коляда, як то в нас, і Великдень. А менший син не дуже, то так задумувалися над тим питанням», – ділиться біженка.
З розповідей Анастасії, вчителька української мови не лише активно допомагає Марку із навчанням, вона також морально його підтримує.
Знати Тараса Шевченка – це обов’язковоАнастасія
«Я дякую тій вчительці, що до нас дзвонить, ми то все пропрацьовуємо, все вивчаємо. От це вже не повторюється в німецькій школі. Знати Тараса Шевченка – це обов’язково. Я вважаю, діти мають знати свою так само історію. Оце – історія, мова, ось це таке, що вже дитина має і там, і там. Німецька – то таке, а українську має знати».
Спрощення умов навчання для українських школярів за кордоном
Міністерство освіти і науки України розробило окремий напрям політики під назвою «Школа офлайн», який дозволить дітям легше навчатися за кордоном і в майбутньому легше повертатися на Батьківщину, повідомляє заступник міністра Андрій Сташків. Тепер можливим стало переведення оцінок, отриманих за кордоном зі спільних для обох систем освіти дисциплін, в український табель, аби спростити умови навчання.
Своїм досвідом ділиться Олена. Вона разом із чоловіком та двома дітьми виїхала з Миколаївщини в перший місяць широкомасштабної війни в Італію, старший син жінки має інвалідність. Пізніше родина переїхала в Німеччину до інших родичів. Донька Олени Софія вчиться за кордоном у восьмому класі інтеграційного формату, в Миколаєві дівчинка – в дев’ятому.
Ми отримуємо оцінки тут, і вчителі переносять їх вже в український табельОлена Рибальченко
«Ми отримуємо оцінки тут, і вчителі переносять їх вже в український табель. Різниця між класами рахується як мовний бар’єр», – ділиться Олена.
Батьки Софії твердо переконані, що дитина обов’язково має закінчити українську школу, і, за їхніми словами, держава надає школярам цю можливість. Хоча вони чітко усвідомлюють, що поєднувати дві школи – дуже важко:
«Майже не виходимо на уроки (на онлайн-уроки в українській школі – ред.), робимо завдання, бо у нас в інтеграційному класі уроки можуть бути дуже пізно. Вона о сьомій виходить з дому, і бувають дні, що приїжджає – тільки година четверта. Насправді Соня не хоче, свариться, але стараємося».
На відміну від того, що розповіла біженка в Польщі, у Німеччині велике освітнє навантаження на дитину, кажуть батьки Соні. Тож в українській школі вона зосередилася на вивченні саме тих предметів, яких нема в німецьких класах. Мова саме про український освітній компонент.
Олена додає: «Все залежить від твого вибору і бажання дитини: готовий чи не готовий. Багато батьків пішли з української школи, хтось залишив, і це важко, і велика відповідальність. Так виховується свідомість дітей, відповідальність. Дякую вчителям, які нам допомагають».
За даними Міністерства освіти й науки України у відповідь на запит «Нової української школи», станом на січень 2025 року понад 355 тисяч українських дітей, які живуть за кордоном, продовжують навчатися дистанційно в українських школах.
Євростат повідомляє, що на території європейських країн мешкає понад мільйон триста тисяч дітей до 18 років. Скільки серед них неповнолітніх саме шкільного віку – статистика не повідомляє.
Підготовка до НМТ в Чехії
Вступники до українських ВНЗ мають змогу скласти національний мультипредметний тест у спеціально створених тимчасових екзаменаційних центрах, які розташовані як в Україні, так і поза її межами. За інформацією Українського центру оцінювання якості освіти станом на 2024 рік, такі установи функціонують у 57 містах 32 країн світу. Чехію три роки поспіль від початку повномасштабної війни вносили до списку країн, де створювали спеціально обладнані тимчасові екзаменаційні центри.
Старша донька Олександри Діана цього року складатиме НМТ в Чехії. Сім’я виїхала з Миколаєва з мамою і молодшою сестрою 11 березня 2022 року та одразу вступила до сьомого класу чеської середньої школи. В рідному місті вона була у восьмому. Нині переселенці мешкають за сто кілометрів від Праги.
Дівчинка теж опановує навантаження двох систем освіт. Зараз Діана закінчує українську школу і активно займається підготовкою до державних іспитів. З 1 вересня 2024 року школа в Миколаєві, де вчилася Діана, запровадила щоденні вечірні онлайн-уроки для дітей, які перебувають за кордоном.
«Ми дізналися про ці уроки випадково в кінці жовтня (2024 року – ред.), нас ніхто не попередив, ні класний керівник, ніхто. Небагато дітей так ходить, там навіть є з’єднані класи. Позавчора Діана казала, що вона взагалі сама була. Їй важко, бо більше не можна нікуди піти. Якщо раніше вона ходила ввечері на кікбоксинг, то зараз їй треба обирати: чи йти на тренування, чи сидіти онлайн», – розповідає її мама Олександра.
Жінка ділиться, що іноді викладачі не попереджають про скасування занять. Діана дистанційно вчить англійську, фізику та історію України. Оцінки з усіх інших предметів вона отримує в Чехії та кожен семестр пересилає класному керівнику в Україну. Попри різницю між класами та освітніми програмами, вчителька, каже біженка, переносить в українській табель з чеського оцінки з тих предметів, які збігаються в обох школах.
Олександра розповідає, що її донька хотіла би стати стоматологом. І додаткових дистанційних занять з біології в українській школі їй не вистачає, але це компенсує освіта в Чехії.
«У неї в середній школі є біологія, і спеціалізація у неї там – масажист. Вони вивчають медицину поглиблено. У них є тиждень практики й тиждень звичайних предметів. Латину там теж вивчають, але шкільні предмети теж є, і все суворіше», – розповідає біженка.
Незважаючи на це, дівчинка хотіла би вступити в український ВНЗ, і саме тому зараз готується до незалежного іспиту. Цьогоріч основну та додаткову сесії тестування проводитимуть в період з 14 травня до 25 липня – зазначають в Українському центрі оцінювання якості освіти. Тимчасові екзаменаційні центри облаштували в Празі та Брно.
Страшно, бо такого зв’язку з українською школою вже немаєОлександра
«6 березня відкривається портал для реєстрації на НМТ, прийде повідомлення, яка дата, час. І ми будемо їхати в Прагу на іспит, – каже мама Діани. – Страшно, бо такого зв’язку з українською школою вже немає, а все одно хочеться скласти іспити, бо в планах повернутися додому. Готуємося своїми силами, беремо з минулих років НМТ. Вчителі стараються розказувати, якусь інформацію давати на онлайн-уроках. Але щоб так додаткову, то ні».
Молодша сестра Діани Настя, на відміну від старшої сестри, не відвідує уроки в українській школі. Коли родина переїхала, дівчинка була в першому класі, і одразу ж вступила в чеську школу, зараз вона – в четвертому.
Олександра розповідає: «Настя зараз фактично вчиться тільки в чеській. Якщо раніше висилали якісь уроки, контрольні для дітей, які за кордоном, то зараз ні. Була створена група, але все помінялося, нічого немає. Там в нас мовчання якесь. Зі мною ніхто не зв’язується ні за оцінки, ні за що. Навіть якщо ми повернемося, я матиму все з чеської школи – оцінки, і все. Якщо вона піде на клас молодше, я не боюся, вона дуже все швидко схоплює. Може, якийсь місяць буде важкий, два, а далі буде нормально».
Попри це, Олександра радіє, що вони зосередилися тільки на чеській школі, бо її донька почала краще читати та писати. В молодшій школі, де вчиться Настя, не було інтеграційних класів, і тому звикати до нового середовища було доволі важко. Також жінка зазначає, що її молодша донька – єдина українка в класі. Спершу її до школи з дому особисто забирала вчителька та додатково допомагала із вивченням мови. Тепер же, за словами біженки, Настя має дуже багато книжок саме чеською мовою та із задоволенням їх читає.
Міністр національної єдності України Олексій Чернишов нещодавно під час візиту в Прагу повідомив, що Чехія стала першою країною, де відкриється Хаб української єдності, який опікуватиметься проблемами українців за кордоном, зокрема питаннями освіти.
Олексій Чернишов сподівається, що в цьому навчальному році кількість дітей у чеській системі освіти стала максимальною, і вже з наступного року буде поступово зменшуватися за рахунок тих, хто вирішить повернутися додому.
Також міністр заявив, що польський уряд виділив фінансування у розмірі 500 млн злотих (понад $120 млн) на фінансування освітніх аспектів для національних меншин у польську систему освіти. Серед них – і на український освітній компонент. Утім, скільки саме на нього спрямують з цієї суми, урядовець не зазначив.
Польща є другою основною країною за кількістю переселенців із України, згідно з даними Євростату.
«Ми зобов’язані забезпечити такий формат навчання, щоб українські діти залишалися в українському контексті, в українській системі освіти. Щоб їхнє майбутнє повернення не було проблемою ні для них самих, ні для української системи шкільної освіти», – наголосив він.
Форум