У Німеччині живуть майже 1,2 млн українських біженців. Хоча країна пропонує численні програми підтримки та переживає кадровий голод, українці стикаються з низкою серйозних перешкод під час пошуку роботи. Яких саме?
Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» зібрав історії українських біженок про труднощі працевлаштування та проаналізував ключові проблеми.
Із початку повномасштабної війни Росії проти України мільйони українців виїхали за кордон у пошуках безпеки й захисту. Однією із найпопулярніших країн для прихистку та подальшої інтеграції стала Німеччина. За даними Центрального реєстру іноземців ФРН, наразі в Німеччині проживають близько 1,2 млн українців.
Попри всі зусилля німецького уряду, працевлаштування українських мігрантів у Німеччині залишається складним завданням. Які ж саме фактори ускладнюють інтеграцію на німецькому ринку праці?
«У вас же немає освіти, як ми вас візьмемо?»
«Коли ми приїхали до Німеччини, я вірила, що зможу знайти роботу за фахом. Але одразу стало зрозуміло: без знання мови і визнання дипломів це майже неможливо», – розповідає Оксана Коноз, яка приїхала з Первомайська (нині – Златопіль) Харківської області.
В Україні вона працювала у сфері легкої промисловості – швачкою та помічницею дизайнера, маючи 15-річний практичний досвід.
Проте профільної освіти у цій сфері у неї немає, адже за дипломом Оксана – агрохімік, і жодного дня не працювала за спеціальністю. Після приїзду до німецького Лейпцигу жінка почала опановувати німецьку мову й досягла рівня B1. Тут вона знайшла роботу помічницею продавця в магазині одягу та працює на Minijob (38 годин на місяць).
Я відправляла багато резюме в різні ательє, але всюди вимагали закінчену освіту швачки або схожого напрямкуОксана Коноз
«Я відправляла багато резюме в різні ательє, але всюди вимагали закінчену освіту швачки або схожого напрямку. У мене такої освіти немає. На одній зі співбесід я розповіла, що маю 15-річний досвід: я вмію шити все, крім білизни, і працювати з різними тканинами. Але мене зустріли скептично: «У вас же немає освіти, як ми вас візьмемо?». Я розумію, що респектабельні ательє не можуть мене прийняти, адже мій рівень володіння мовою недостатній. Комунікація з клієнтами у мене не на тому рівні, на якому потрібно. Це все дуже складно», – розповідає жінка.
Через відсутність профільної освіти українка вирішила опанувати нову професію у цифровому маркетингу. Проте під час першого звернення до Jobcenter із проханням профінансувати програму підвищення кваліфікації (Weiterbildung), їй відмовили:
«На той момент мої знання німецької були недостатніми, тому мене направили на коучинг, який не приніс жодної користі. Ми вивчали Microsoft Office та раз на тиждень займалися німецькою, чого, звісно, було недостатньо. Це тривало близько двох місяців»
Однією з основних перешкод для Оксани стала недостатня підтримка у вивченні німецької мови. Хоча жінка досягла рівня B1, її попередній консультант відмовив їй у фінансуванні курсів B2. Причина – наявність часткової зайнятості у магазині одягу, яка, на думку представника Центру зайнятості, повинна була стати основною роботою.
«Я продовжую вивчати мову самостійно, адже курси надто дорогі. Вартість становить приблизно 400–500 євро на місяць, залежно від школи. Окрім цього, потрібно окремо оплачувати екзамен, який коштує близько 200 євро», – зауважує біженка.
Оксана зізнається, що її досвід співпраці з Центром зайнятості був досить різним:
«У мене склалося враження, що в цій системі все залежить від удачі. Є консультанти в Центрі зайнятості, які справді допомагають і пропонують різні можливості, а є ті, з якими доводиться буквально виборювати кожен крок. Зараз мені пощастило – і мій новий консультант виявився дуже лояльним і готовим допомагати».
Наразі жінці погодили оплату навчання за напрямом Digital Marketing, яке коштує близько 12 тисяч євро. Оксана сподівається, що після отримання нової освіти вона зможе почати нове професійне життя в Німеччині.
Тут усе серйозно: навіть на продавця потрібно навчатися три рокиОксана Коноз
«Тут усе серйозно: навіть на продавця потрібно навчатися три роки, – каже біженка. – Тобто, без освіти – тут нікуди. Але я готова докласти зусиль, адже хочу здобути освіту, яка буде визнаною тут, щоб мати реальні шанси знайти роботу й щоб навчання не вилетіло в трубу»
«Я відправила приблизно 150 резюме – і майже всюди відмови»
Аліна Стрельченко переїхала до Німеччини у квітні 2022 року з Житомира разом із семирічним сином. В Україні вона працювала асистентом учителя, маючи педагогічну та економічну освіти.
Як і багато інших біженців, після прибуття до Німеччини вона розпочала вивчення німецької мови. Однак після завершення курсу рівня B1 Аліна стикнулася з відмовою у продовженні навчання на рівень B2 (вище середнього). Її консультант пояснив це тим, що її знань достатньо для працевлаштування і додатковий курс не є необхідним.
«Мені категорично відмовили у навчанні на рівень B2. Сказали: «Вам і так добре, вам цього достатньо». Хоча я пояснювала, що для роботи бухгалтером це необхідно. З самого початку моя консультантка в Джоб-центрі чомусь вирішила, що я маю працювати в магазині, хоча я не мала відповідного досвіду», – ділиться українка.
Перед війною Аліна працювала асистентом учителя, що давало їй змогу поєднувати роботу з доглядом за дитиною. До цього вона мала досвід роботи в банку та пенсійному фонді, де опікувалася бухгалтерією. Жінка подала близько 150 резюме у Німеччині, але більшість залишилася без відповіді. Відмови були навіть на вакансії некваліфікованої праці. Біженка пояснює, що основною перешкодою став графік роботи, несумісний із доглядом за її дитиною.
Здебільшого я отримувала відмови, а ті пропозиції, які були, не підходили через графікАліна Стрельченко
«З роботою в магазинах у мене теж не склалося: здебільшого я отримувала відмови, а ті пропозиції, які були, не підходили через графік. У більшості випадків вимагалося працювати, наприклад, в суботу до восьмої вечора або починати зміну о шостій ранку. Для мене ці варіанти не підходили, бо у мене семирічна дитина», – зазначає жінка.
Українка додає, що матерям із дітьми старшого віку набагато легше. «Діти-підлітки можуть залишатися вдома самі або зібратися до школи без допомоги. А з маленькими дітьми ти постійно змушений підлаштовуватися під їхній графік: вранці завести дитину до школи, а ввечері – бути вдома, щоб приділити їй увагу», – пояснює вона.
Попри труднощі, Аліна вирішила боротися за можливість перекваліфікуватися. Вона зібрала всі відмови від роботодавців, підготувала необхідні документи та подала їх у Job-центр. Це допомогло їй отримати дозвіл на курси з підвищення кваліфікації (Weiterbildung) із бухгалтерії.
Навчання ефективне й потребує великої концентрації та самодисципліниАліна Стрельченко
«Курс дозволяє мені навчатися онлайн, – розповідає українка. – Це зручно, бо я можу поєднувати навчання з доглядом за дитиною. Я думаю, що зможу працювати бухгалтером, але спершу розгляну посаду помічника бухгалтера. Навчання ефективне й потребує великої концентрації та самодисципліни, адже значна частина завдань – це самостійна робота. Однак я дуже хочу знайти роботу й не викладати товари о шостій ранку десь у магазині».
«Без знання мови шансів інтегруватися в професійне середовище практично немає»
Проблеми з працевлаштуванням українських біженців у Німеччині часто зводяться до мовного бар’єру, необхідності перекваліфікації та визнання дипломів. Киянка Олена до повномасштабного вторгнення Росії в Україну працювала шкільним психологом. Після переїзду до Німеччини вона зіткнулася з реаліями нового ринку праці: без знання мови і визнання дипломів шанси знайти роботу були мінімальними. За словами жінки, вона почала вивчати німецьку і згодом успішно склала мовний іспит на рівень В1.
«Зрозуміло, що без знання мови шансів інтегруватися в професійне середовище практично немає. Для мене це стало першочерговим завданням», – зазначає Олена.
Без знання мови шансів інтегруватися в професійне середовище практично немаєОлена
Згодом, за рекомендацією Центру зайнятості (Jobcenter), вона приєдналася до програми перекваліфікації на інтеграційного супроводжувача (Qualifizierung zur Integrationsbegleiterin). Курс включав навчання роботі з дітьми, зокрема з тими, хто має особливі потреби, а також кількамісячну практику в одній із місцевих шкіл.
«Курс не відкрив для мене нових знань у сфері психології чи роботи з дітьми, але допоміг покращити знання мови та познайомитися з німецькою системою освіти. Під час практики мені запропонували роботу як тьютор в школі», – зазначає вона.
Проте Олена прагнула знайти роботу за своєю спеціальністю – психолога. Однак працевлаштування залишалося складним завданням. Основною проблемою стала недовіра до її українських дипломів:
«У мене дві вищі освіти, однак потрібно було докладати зусиль аби знайти роботу. Моєму начальнику довелося пояснювати HR-відділу, що моя кваліфікація відповідає посаді», – згадує Олена.
Для офіційного підтвердження своєї кваліфікації біженка мала довести наявність 600 годин практики, яку вона здобула під час роботи в Україні.
«Це вимога була для того, щоб мене взяли на роботу. З моєї української школи мені надали довідку про те, скільки років я працювала. Я її переклала на німецьку і відправила. Потім мені сказали, що я маю пройти ще два тижні практики у них», – пригадує жінка.
У серпні 2023 року Олена розпочала роботу в центрі Caritas для підлітків без батьківського піклування.
«Мої завдання включають допомогу дітям в адаптації до нових умов, супровід до лікарів, а також вирішення бюрократичних питань. Ця робота вимагає як професійних знань, так і розуміння особливостей дітей, які потрапили в складні життєві обставини», – зазначає вона.
Основні перешкоди для працевлаштування українців у Німеччині
Питання працевлаштування українських біженців досі залишається однією з головних тем серед німецьких політиків. Попри те, що воєнні мігранти мають право працювати одразу після прибуття до Німеччини, рівень зайнятості серед них залишається відносно низьким у порівнянні із сусідніми країнами ФРН.
За даними Федерального агентства з праці, у липні 2024 року серед 505 тисяч працездатних українців лише 29,4% мали роботу – це незначне зростання порівняно з 25% у 2023 році.
Експерти пояснюють цю ситуацію низкою факторів: недостатнє володіння німецькою мовою, відсутність доступу до дитячих садків для матерів із дітьми та складні процедури визнання дипломів, що перешкоджають професійній інтеграції.
Німецький мовник ZDF пише, що «лише близько половини українців по закінченню інтеграційних курсів досягають рівня B2».
Для висококваліфікованих професій (зокрема медичних) цей рівень часто є мінімально необхідним.
Окрема проблема – високі вимоги до складання іспитів.
«Фахівці критикують: рівень складності екзамену часто занадто високий. Це така перевірка, з якою і носії мови могли би мати труднощі», – зазначає педагогічна керівниця Інституту мов і комунікації в Ганновері Мартіна Остмайєр.
Попри успішне завершення курсів, на практиці B1 може бути недостатнім для роботи, а «паперова» бюрократія ускладнює гнучкий формат навчання. Особливо страждають матері, які виховують дітей самостійно й не можуть відвідувати інтенсивні заняття п’ять днів на тиждень.
Українці привезли до Німеччини високий рівень кваліфікаціїАндреас Етте
«Українці привезли до Німеччини високий рівень кваліфікації», – зазначає Андреас Етте з Федерального інституту демографічних досліджень. «Близько половини з них працювали в Україні у сферах, де в Німеччині є значний дефіцит кадрів, наприклад, у галузі охорони здоров’я, соціальних професій чи ремесел. Це створює величезний потенціал, якщо вдасться ефективно інтегрувати їх у ці професії».
Експерт також наголошує, що однією з головних причин, чому українські біженці не можуть повною мірою інтегруватися в ринок праці, є мовний бар’єр.
Чимало українців, що тут навчаються і працюють, одного дня повернуться після війни, щоб відбудовувати БатьківщинуОлексій Макєєв
Посол України у ФРН Олексій Макєєв у інтерв’ю виданню Focus також зазначає, що проблема пошуку роботи складніша ніж здається на перший погляд: «Це не лише питання мови, а й визнання кваліфікацій, а також наявність належної дитячої інфраструктури».
Дипломат наголошує, що більше половини українських біженців мають вищу освіту і прагнуть працювати саме за фахом. Однак тривала процедура визнання дипломів стає реальною перепоною.
Для багатьох жінок на додаток до цього постає питання влаштування дитини до садочка чи школи. Посол переконаний, що у разі успішної інтеграції українців вигоду в перспективі матимуть обидві держави: «Чимало українців, що тут навчаються і працюють, одного дня повернуться після війни, щоб відбудовувати Батьківщину».
Форум