Доступність посилання

ТОП новини

Спадщина Трампа: великі політичні зміни, які часто не помічали посеред галасу й скандалів


Дональд Трамп, не чекаючи на інавгурацію свого наступника Джо Байдена, від’їжджає із Білого дому, 20 січня 2020 року
Дональд Трамп, не чекаючи на інавгурацію свого наступника Джо Байдена, від’їжджає із Білого дому, 20 січня 2020 року
Reuters

Вашингтон – 45-го президента Дональда Трампа, мабуть, найкраще запам’ятають за тим, як він використовував твітер як платформу для своїх задерикуватих дописів, що розпалювали суперечки чи погорджували супротивників. Але галас, який створювали ці його заяви, часто відволікав від великих політичних змін, яких він наробив за свій чотирирічний термін.

У перебігу його бурхливого президентства увагу часто зосереджували на тому, що Трамп говорить, а не на тому, що він робить, гойдаючись від однієї спричиненої ним самим кризи до іншої. Але огляд його політики свідчить, що він здійснив реальний вплив на життя людей у таких галузях, як, зокрема, економіка, торгівля чи зовнішня політика.

Китай

Адміністрація Трампа тримала піднесення Китаю в осередді уваги і сприяла створенню спільного для обох провідних партій і дедалі більш ворожого погляду США на другу найбільшу економіку світу.

Від низки тарифних обмежень на суми в мільярди доларів на імпорт із Китаю до санкцій проти чільних посадовців і застосування силових покарань для таких компаній, як Huawei, ZTE, SMIC чи TikTok, – Трамп побивав Пекін на різних фронтах.

Але дехто з союзників США ставив під сумнів ефективність цих заходів і сподівався, що обраний президент Джо Байден, який обіцяв ставитися до Китаю так само суворо, буде краще координувати з ними свої дії проти Пекіну.

Напруженість особливо зросла минулого року, коли Трамп багато разів звинувачував Китай у появі коронавірусу, який, як вважають, пішов із китайського міста Уханю.

Ці дві глобальні потуги дедалі більше протистоять одна одній через низку інших питань, включно з Гонконгом, Тайванем і Південнокитайським морем.

Байден не давав однозначно знати своїх планів щодо деяких із найпомітніших заходів Трампа, і йому було б важко радикально послабити багато з них, враховуючи переважні антикитайські настрої серед представників обох партій у Конгресі США.

Економіка

Економіка за часів Трампа мала дві окремі фази: до і після настання пандемії COVID-19.

До початку пандемії в березні 2020 року безробіття впало до найнижчих за 50 років рівнів, заробітна плата низькооплачуваних працівників зростала, різниця в рівні працевлаштування білих і афроамериканців зменшувалася.

Важливий податковий закон, який Трамп підписав наприкінці 2017 року, підштовхнув економічне зростання до рівня в 3 відсотки, що було передвиборчою обіцянкою Трампа, – на короткий час.

Могли б бути й інші здобутки, але 18-місячна митна війна з Китаєм, яка коштувала американським компаніям мільярди доларів, уповільнювала зростання і створення нових робочих місць. Вона закінчилася на початку 2020 року зі ще більшим торговельним дефіцитом із Китаєм, ніж починалася.

Три скорочення облікових ставок, які здійснила Федеральна резервна система 2019 року, допомогли пом’якшити наслідки. Понад 50 мільярдів доларів коштів платників податків пішли на субсидії американським фермерам тільки в 2020 році, щоб відшкодувати їм втрати на продажах до Китаю.

Пандемія, і нездатність адміністрації взяти її під контроль, ризикує шкодити економіці ще довго після полишення Трампом посади. Близько 21 мільйона робочих місць зникли моментально, і 9 мільйонів із них досі не повернулися. Ще мільйонам скоротили робочі години чи платню, або вони взагалі випали з ринку праці.

Тим часом державний борг США підскочив майже на 7,8 трильйона доларів, до рівня в 27 трильйонів, через падіння корпоративних податкових надходжень і зростання видатків на подолання наслідків торговельної війни і пандемії.

Кліматичні зміни

Трамп весь час відкидав науковий консенсус щодо того, що промисловість призводить до глобального потепління, і спустошив федеральні наукові агентства, зокрема Агентство захисту довкілля і Міністерство внутрішніх справ (відомство з цією назвою у США не займається охороною правопорядку, а має серед своїх численних завдань, зокрема, збереження природи на федеральних землях – ред.), і втручався в роботу їхніх науково-дорадчих рад. Він також пишався тим, що вивів США з глобальної Паризької угоди про кліматичні зміни.

Він називав себе прихильником використання викопних палив, показував прихильність і шахтарям вугільних шахт, і високопосадовцям нафтових компаній. І він виконав обіцянки зменшити витрати для енергетичних компаній, послабивши чи скасувавши понад сто урядових постанов, що регулювали питання захисту клімату й довкілля.

Нафтові й газові компанії хвалили скорочення корпоративних податків, але сварили торговельну війну Трампа з Китаєм, яка розірвала ланцюги постачання і поставила під загрозу попит на експорт природного газу зі США.

Чимало зусиль Трампа, спрямованих на дерегуляцію економіки, були успішно оскаржені в судах через бюрократичні помилки в процедурах ухвалення рішень.

Трамп відкрив можливості видобувати копалини бурінням чи в шахтах або кар’єрах на рекордних площах державних земель – включно зі влаштованим останньої хвилі аукціоном на ліцензії на видобування нафти в Арктичному національному заповіднику дикої природи, який привабив мало охочих.

46-й президент США Джо Байден, як очікують, у перші ж тижні на посаді почне скасовувати деякі з найгучніших регуляторних послаблень Трампа, поверне країну до Паризької угоди і накаже кожній установі федерального уряду визначити відповідальну особу за боротьбу з кліматичними змінами.

Зовнішня політика

Якби Трамп виграв вибори 3 листопада, друзі й вороги Америки готувались би ще до чотирьох років, говорячи його власною улюбленою фразою, таких, яких світ ніколи не бачив.

Його поразка на виборах позбавила його шансу посилити його плани щодо «Америки перш за все», але наслідки цієї політики триватимуть іще довго.

Трамп підірвав деякі з засад зовнішньої політики Америки часів по Другій світовій війні, ставлячи під сумнів існування НАТО, відчужуючи європейських партнерів і втішаючи чужоземних автократів.

Його зневага до багатосторонності привела його до виходу з міжнародних договорів і органів, таких, як ядерна угода щодо Ірану чи Всесвітня організація охорони здоров’я. Його ставлення до союзників США залишило Байденові «контужених» таким ставленням друзів і виклик – відновити роль США як захисника демократії.

Трамп частково виконав передвиборчу обіцянку повернути війська додому з «нескінченних воєн», але скорочені контингенти й далі лишаються в Афганістані, Іраці й Сирії. Попри історичні контакти Трампа з північнокорейським лідером Кім Чен Ином, він не досяг ніякого прогресу в тому, щоб переконати Кіма полишити ядерну зброю.

Тверда лінія Трампа щодо Ірану підірвала економіку цієї країни, але не змусила її повернутися до столу переговорів (Трамп домагався переукладення угоди 2015 року на інших умовах – ред.). І помічники Байдена розглядають нове нагромадження санкцій республіканською адміністрацією в її останні хвилі як намагання поставити нового президента в старі рамки.

Трамп не зумів досягти обіцяного ним ізраїльсько-палестинського миру, але став посередником у досягненні кількох угод про нормалізацію відносин між Ізраїлем і чотирма з його арабських сусідів.

Імміграція

Трамп завершив своє президентство тим же, з чого й почав – із привернення всієї уваги до імміграції.

«Ми зробили її», – сказав Трамп, стоячи перед ділянкою прикордонної загорожі в Техасі, нові й оновлені частини якої простяглися більш ніж на 720 кілометрів, в один із останніх днів свого президентства.

Цей металевий паркан заввишки від 5,5 до більш ніж 9 метрів є найпомітнішим прикладом переформатування Трампом імміграційної системи. Він створив безліч нових бюрократичних перешкод для іммігрантів, які прагнуть в’їхати до США чи залишитися там. Багато з цих заходів були оскаржені в судах і скасовані чи зупинені.

Трамп запровадив заборону на в’їзд із низки переважно мусульманських країн, перелік яких потім розширили, скасував програму щодо біженців і змусив десятки тисяч шукачів притулку чекати в Мексиці на рішення судів у США.

Трампова політика «нульової толерантності» в судовому переслідуванні незаконних перетинів кордону 2018 року призвела до того, що кілька тисяч дітей були відірвані від батьків і опікунів на американсько-мексиканському кордоні. Пізніше він скасував цю політику, але батьків приблизно 600 із цих дітей адвокати досі не розшукали.

Байден же планував уже в перший день свого президентства направити до Конгресу законопроєкт із викладенням «чіткої дорожньої карти до громадянства» приблизно для 11 мільйонів людей, які живуть у США нелегально. Він також заявляв, що скасує заборони на в’їзд, покладе край програмі, що вимагає від шукачів притулку чекати в Мексиці, і буде намагатися возз’єднати з батьками відірваних від них дітей.

Призначення суддів

Трамп був не радий, коли судді, яких він призначив, ухвалювали рішення проти його намагань змінити результати президентських виборів 2020 року. Але те, як він змінив судову владу в консервативному напрямку, залишиться одним із найзначніших елементів його спадку.

За чотири роки на посаді він призначив трьох суддів Верховного суду – вперше від часу, коли президент Річард Ніксон за свій перший термін призначив аж чотирьох. Тепер у цьому суді є незламна консервативна більшість – 6 голосів проти 3.

Трамп може дякувати за це лідерові республіканської більшості в Сенаті Мітчеві МакКоннеллу, який мав призначення суддів за пріоритетні – саме він надав змогу призначити не тільки трьох суддів Верховного суду, а й десятки суддів на нижчих рівнях.

Трамп призначив 54 суддів до впливових апеляційних судів – лише на одного менше, ніж його попередник-демократ Барак Обама призначив за свої вісім років на посаді. І це майже третина від загальної кількості цих суддів.

Трамп також призначив 174 суддів окружних судів – найнижчої судової ланки федерального рівня. Це майже чверть усіх суддів, які нині працюють у цих судах.

Байден теж зможе робити свої призначення, але його можливості обмежені, бо вакансій небагато. Можливо, він отримає шанс замінити ліберального ж суддю Верховного суду Стівена Браєра, якщо цей 82-річний суддя вирішить піти на пенсію.

Міжрасові відносини

Трамп не шкодував найгірших слів для афроамериканських спортсменів, які ставали на коліна на знак протесту проти расової несправедливості, для афроамериканських і мусульманських жінок-політиків, які не погоджувалися з ним, і для небілих іммігрантів і шукачів притулку.

Білий націоналізм, на який країна потерпає з давніх-давен, за Трампа у США розквітнув. Пропаганда і залучення до своїх лав із боку організацій, що виступали проти меншин, різко зросли, як і злочини на ґрунті ненависті. Бунт у Капітолії 6 січня може виявитися лише початком більш насильницьких загроз із боку білого націоналізму, кажуть експерти з питань тероризму.

Політика Трампа була особливо спрямована проти мусульман. «Заборона на мусульман» на початку його терміну обмежила число мандрівників із низки переважно мусульманських країн, а внутрішня програма відстежування екстремізму була перефокусована на відстеження тільки ісламістських загроз і ігнорування білого націоналізму.

Директиви, які закликали коледжі й університети зважати на расу, щоб розвивати різноманіття, і заохочували громадські школи запроваджувати зонування (прийняття до шкіл учнів із адресою в певній територіальній зоні навколо школи) і вступні іспити до престижних шкіл і програм, що мало на меті подолати расові нерівності, були скасовані ще 2018 року.

Президентський указ від вересня 2020 року, який заборонив федеральним установам і виконавцям урядових контрактів здійснювати тренування на підтримку расового різноманіття, що, за текстом указу, містить «концепції розколу», призвів до того, що багато з них узагалі припинили навчання на теми гендерної і расової рівності.

Помітним винятком став «Акт про перший крок» 2018 року, що став першою значною реформою кримінального правосуддя за десятиліття. Цей закон зменшив мінімальні обов’язкові терміни і дав можливість частині засуджених за федеральним законодавством достроково закінчити терміни завдяки добрій поведінці.

Токсичні відносини між управліннями поліції деяких міст і їхнім населенням стали особливо помітні після смерті Джорджа Флойда 2020 року; поділений Конгрес не зміг тоді ухвалити закон у відповідь на це.

Регуляторні норми

Трамп прийшов на посаду з обіцянками подолати корпоративну бюрократію, яка, за його словами, придушувала економічне зростання і шкодила працевлаштованості.

На заклик його адміністрації Конгрес голосами республіканської більшості швидко поскасовував 16 норм, зокрема, про справедливе кредитування, корпоративну звітність і приватність споживача, – і полегшив правила банківської діяльності, що були запроваджені після фінансової кризи 2009 року. Це стало значною законодавчою перемогою. Але більшість заходів у цьому напрямку здійснили за часів Трампа регуляторні органи, які ухвалили сотні заходів до дерегуляції в межах своїх компетенцій.

Групи захисту споживачів і ліві «прогресисти» різко критикували такі заходи Трампа на зменшення регуляції за те, що вони йшли на шкоду споживачам чи підвищували системні ризики. Але ці зміни далеко не завжди були настільки радикальні, як спершу побоювалися. І в деяких випадках підтримку їм висловлювали й демократи, яким подобалася ідея, що малий бізнес виграє від легшого регулювання. Велетні з Вол-стріт, зі свого боку, здобули набагато менше перемог, ніж вони б хотіли, а в деяких випадках вони й сварилися з регуляторами Трампа.

Незважаючи на спрямованість часу перебування Трампа на посаді величезною мірою на користь бізнесу, його Міністерство юстиції стало на чолі звинувачень проти великих технологічних компаній: воно почало антитрастові розслідування проти компаній Apple, Amazon.com і Facebook і подало позов проти компанії Google за те, що вона використовувала своє переважне становище в інтернеті для підриву суперників.

Команда Трампа також послабила регулювання в галузі працевлаштування, дала можливість великим корпораціям здійснити більше забруднення довкілля і загалом схвально ставилася до об’єднань компаній і купівель одних компаній іншими. Адміністрація Байдена може до певної міри скасувати ці регуляторні зміни, деякі дуже швидко. Нині, коли демократи контролюють і Сенат, і Палату представників, деякі дії Трампа можуть скасувати завдяки Актові про конгресовий перегляд, нові люди в регуляторних органах перепишуть деякі інші норми, а ще деякі вирішать просто не виконувати. Але великі корпоративні об’єднання навряд чи можна буде скасувати.

Оригінал матеріалу – на сайті агентства Reuters

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG