13 січня 1991 року радянські танки та військові рушили проти неозброєних людей, які захищали телевежу у Вільнюсі. Пролилася кров: понад 10 литовців загинули, сотні отримали поранення. Ця трагічна подія скерувала Литву до відновлення своєї незалежності, СРСР – на шлях розпаду. Тепер офіційний Кремль намагається переписати цю сторінку історії.
У ранні години 13 січня 1991 року сотні литовців рушили до телевежі у Вільнюсі, де виступили проти радянських військових, яких прислали з Москви, щоб завадити спробі балтійської держави відновити незалежність. Більше десятка людей загинули, сотні були поранені, але Москва й досі не має проблем із сумлінням, не визнаючи неправомірності і жорстокості дій колишнього СРСР.
Падіння Берлінської стіни у 1989 році та подальший відхід від влади комуністичних режимів у Східній Європі дав чітко зрозуміти, що влада Москви послаблюється, і що Радянський Союз насправді розпадеться до кінця 1991 року. Незалежність держав Балтії офіційний Кремль визнає лише після січневого кровопролиття у Вільнюсі.
Литва визначила 13 січня як День захисників свободи, віддаючи шану неозброєним громадянам, які виступили проти радянських військ у Вільнюсі.
«Це наш день перемоги, – каже Маріус Лаурінавічус, старший аналітик Вільнюського Інституту аналізу політики. – Звісно, це був трагічний день, тому що чотирнадцятьох було вбито, але ми захистили свою незалежність».
У Кремля ж немає приводів для святкування.
Росія, очолювана Борисом Єльциним Росія, якого обрали президентом у червні 1991 року, стала однією із рушійних сил розпаду СРСР для усіх 15 незалежних держав.
Ті, хто підробляють історію, продовжують відмивати свої криваві рук襳танас Науседа
Проте аналітики кажуть, що його наступник, Володимир Путін, визначив захист багатьох дій СРСР за кордоном як пріоритет для Росії, особливо якщо це стосується відносин з державами Центральної та Східної Європи під час Другої світової війни та десятиліть радянського панування потому.
Критики Кремля звинувачують Путіна у спробах переписати минуле, а для багатьох литовців це стосується й подій січня 1991 року.
У своєму твіті 11 січня президент Литви Ґітанас Науседа написав, що «ті, хто підробляють історію, продовжують відмивати свої криваві руки та уникати відповідальності за смерть наших борців за свободу».
Січневі події
11 березня 1990 року законодавчий орган Литви, Верховна Рада, проголосував за проголошення незалежності.
Радянський Союз, очолюваний Михайлом Горбачовим, використовував економічний та політичний тиск, щоб спробувати завадити краху майже півстолітнього панування Москви, яка анексувала країни Балтії у 1940 році.
Коли це не вдалося, радянським військовим, дислокованим у Вільнюсі, 11 січня 1991 року прийшов наказ висунутися за межі військових частин із зброєю і технікою.
Спецпризначенці КДБ прибули у Литву ще за кілька днів до того. Їхнім завданням було – взяти під контроль ключові об’єкти столиці.
13 січня вони рушили на штурм вільнюської телевежі.
Там ще з ночі почали збиратися литовці, налаштовані завадити радянським військам узяти контроль стратегічний об'єкт, звідки здійснювалося незалежне телемовлення.
Радянські танки посунули на неозброєних демонстраторів, які перекривали їм дорогу – згідно з повідомленнями медіа – ще до того, як солдати вистрілили в натовп.
14 цивільних було вбито радянськими військовими у ті доленосні дні січня 1991 року під час штурму будівлі Литовського державного телебачення та телевежі. І ще одна людина загинула в іншому місці. Понад 700 людей було поранено.
Ніхто не змусить нас відмовитись від свободи та незалежностіВедучий литовського телебачення
Це була найбільша кривава атака на мирних громадян у Радянському Союзі з часів, коли військові вбили протестувальників у Тбілісі, столиці Грузії, у 1989 році.
Телебачення та радіо, які мовили по всій Литві, після нападу перервали трансляцію.
«Ми звертаємося до усіх, хто нас чує. Існує ймовірність, що (армія) зламає нас силою або закриє наші роти, але ніхто не змусить нас відмовитись від свободи та незалежності», – сказав ведучий перед тим, як канал припинив мовлення.
У пошуках справедливості
Протягом багатьох років Литва, яка приєдналася до НАТО та Європейського союзу в 2004 році, разом з іншими країнами Балтії – Латвією та Естонією – намагалася притягти причетних до кровопролиття до відповідальності.
У березні 2019 року після трирічних слухань суд Литві визнав 67 колишніх радянських офіцерів та посадовців винними у військових злочинах під час подій 1991 року.
Найвищу посаду серед них займав тодішній радянський міністр оборони Дмитро Язов, який під час слухань був ще живий. Усіх засудили до 10 років позбавлення волі, і усіх, крім одного, – заочно, оскільки Росія відмовилася співпрацювати з судом.
Михайло Горбачов також відмовився свідчити.
Наcтупного дня після оголошення вироків, Міністерство закордонних справ Росії назвало слухання та самі вироки «надзвичайно недружніми та по суті провокативними», а саме рішення «ганебним, упередженим та політично вмотивованим».
Росія звинуватила суд Литви в ігноруванні показів свідків та у перешкоджанні російським дипломатам відвідати слухання. На думку Кремля, поведінка литовського суду продемонструвала «неконструктивний ставлення очільників Литви до Росії».
Далі Росія перейшла до переслідувань суддів, які були залучені до цієї справи. Цю дію у листопаді 2019 року засудив Європейський парламент як «неприйнятний зовнішній вплив» та «політично вмотивований» крок.
Викривлюючи події?
Майже уся напруга між Росією та країнами Балтії має коріння у пакті Молотова-Ріббентропа – радянсько-німецькому договорі про ненапад 1939 року, таємний протокол до якого розділив Центральну та Східну Європу на сфери впливу, прокладаючи шлях для радянської окупації Балтії.
Читайте тут: Як Сталін із Гітлером Європу ділили: 80 років Пакту Молотова-Ріббентропа
Останніми роками російські високопосадовці ревно захищали пакт, який Радянський Союз засудив ще у 1989 році. У 2020 році, у статті в американському виданні «Національний інтерес» (The National Interest) Володимир Путін заявив, що окупація держав Балтії відбулася «за згодою». Це викликало звинувачення у явній спробі Кремля переписати історію.
Литовські посадовці описують трактування Росією подій січня 1991 року як частину того, що підрозділ Міністерства закордонних справ Литви з питань інформаційного моніторингу та ЗМІ називає «масштабною кампанією Кремля з дезінформації та перегляду історії не лише проти Литви, але й загалом проти західних демократій».
«Ми спостерігаємо постійні інтенсивні спроби дискредитувати боротьбу Литви за незалежність після Другої світової війни, зображаючи окупацію Литви, засновану на таємних протоколах пакту Молотова-Ріббентропа, як законне приєднання країни до СРСР, або викривлюючи інформацію про членство Литви в ЄС та НАТО», – пояснили у відомстві в заяві для Радіо Свобода.
Зусилля російської пропаганди стосовно репресій 1991 року у Литві складаються із багатьох аспектів, заявив Пітер Стано, головний речник з питань міжнародних відносин та політики безпеки Єврокомісії, виконавчої гілки влади у ЄС, чия Європейська служба зовнішніх справ (EEAS) займається моніторингом російських кампаній із дезінформації.
Вони наполягають, що литовці насправді вбили своїх; вони кажуть, що жертв не було...Це стандартний прийом дезінформаціїПітер Стано
«У першу чергу, вони звинувачують литовців у провокаціях проти тодішньої радянської влади; вони наполягають, що литовці насправді вбили своїх; вони кажуть, що жертв не було; вони кажуть, що справжні обставини того дня залишаються невідомими; що Литва перетворюється на тоталітарну державу, коли має справу із подіями 1991 року; або ж намагаються зобразити відновлення незалежності Литви як такий собі односторонній вихід з Радянського Союзу», – сказав Стано в інтерв’ю Радіо Свобода.
«Це надзвичайно стандартний спосіб дії прокремлівських суб’єктів дезінформації. Знаєте, достатньо заплутати усіх, щоб ніхто не був упевнений, яким фактам вірити, а яким – ні», – додав він.
Фінансоване владою Росії ЗМІ – «Спутник» було виокремлене дипломатією ЄС як таке, що поширює «дезінформацію» про події 30-річної давнини у Литві.
«Версія» (тих подій) яку подає російський «Спутник», це відновлена та сама радянська дезінформація. Її мета – створити враження, що події 13 січня є суперечливими і правда досі залишається невідомою», – заявило дипломатичне відомство ЄС у січні 2020 року на своєму сайті «EU Vs Disinfo».
У полоні наративу?
Сергій Радченко, історик Університету Кардіффа у Вельсі, що вивчає питання Холодної війни, заявив, що Путін може діяти по-іншому.
Єльцин, який був головою Верховної Ради Російської Федерації у той час та противником Горбачова, засудив радянське кровопролиття у Литві. Його голос протесту був не єдиний.
Десятки тисяч людей вийшли у центрі Москви на Манєжну площу 13 січня 1991 року, щоб висловити невдоволення тим, що відбувалося у Вільнюсі.
7 вересня 1991 року Єльцин, якого обрали президентом Російської Федерації у червні, визнав незалежність Литви, Естонії та Латвії, і усі три країни були прийняті в ООН пізніше того ж місяця.
«Росія могла би легко відгородитися від подій у Литві, ствердивши, що вона була проти кровопролиття у Вільнюсі, і що це Радянський Союз несе за це відповідальність, – сказав Радченко Радіо Свобода у коментарі електронною поштою. – Вона може навіть заявити, що зробила значний внесок у незалежність Балтії, таким чином зайнявши позицію морального авторитету. Але Путін вирішив захищати спадок Радянського Союзу, і він твердий у цьому і щодо країн Балтії… де було б найлегше від цього відмовитися».
Путін заняв «крайню» позицію, додає Радченко, роблячи «обговорення нюансів важким».
«Якщо обираєте шлях вихваляння СРСР, то мусите йти до кінця, і тоді усі звірства, всі його жахливі злочини, увесь його найболючіший спадок стає вашим власним...», – наголосив Радченко.
Читайте ще:
Вежа ДАПу – це символ здатності України чинити опір агресії: оборонці Донецького аеропорту
40 років тому Радянський Союз увів війська в Афганістан – війна триває досі
Які держави вважають «дружніми», а які ні, та чи остаточно Україна відвернулася від Росії?
