«Кожен, хто винен у цих злочинах, повинен буде відповісти за них. Сюди входять і солдати. Сюди входять військові командири. І, звісно, ті, хто несе політичну відповідальність», – сказав президент ФРН Штайнмаєр відповідаючи на питання про війну Росії проти України і необхідність трибуналу над Путіним і Лавровим.
Той самий Франк-Вальтер Штайнмаєр, який роками на посадах німецького міністра закордонних справ, а згодом і президента відстоював тезу про необхідність «розмовляти з Росією», «чути Росію» і врешті «враховувати інтереси безпеки Росії».
Той самий Штайнмаєр, який став автором відомої формули, власне умов для виконання Мінських домовленостей, за якою вибори на окупованих в 2014 році частин Донецької та Луганської областей мали б проводитися фактично за присутності російської влади і контрольованих нею бойовиків.
Тепер Штайнмаєр змінив думку і риторику. Він жалкує, що підтримував будівництво газогону Північний потік-2, цього могильника європейської енергонезалежності. Він шкодує, що не розгледів у фізіономії Путіна профілю Гітлера.
Так само несподівано, і в цих же часових рамках прозрів і президент Чехії Мілош Земан. Був категоричним опонентом євроатлантичного вибору України. Вчащав у Москву на всі свята, стояв на мавзолеї і під мавзолеєм. Зараз обурюється і визнає, що йому соромно за попередню позицію.
Десятки, сотні відомих політиків, провідних бізнесменів, авторитетних учених і журналістів в усьому світі немов прозріли 24 лютого 2022 року, і з кожним днем їх число зростає.
Відкрилися жахіття у Бучі й Бородянці – додалися нові каяття вчорашніх «путінферштеєрів».
Пробиваються до світу деталі про ситуацію в Маріуполі, вдаряє в душу відео про ракетний удар по натовпу на вокзалі Краматорська – нові мільйони прихильників «загадкової Росії» усвідомлюють гірку правду.
Українці бачать ці зміни, відчувають, що цивілізований світ дедалі більше підтримує їх і духом, і зброєю, і вдячні за цю підтримку. Але вони також знають, що якби міжнародне співтовариство чуло їх раніше, сьогодні не було б ні Бучі, ні Мелітополя, ні Ірпеня, десятків тисяч мирних жертв і спустошеної країни.
Якби сьогоднішні співчуваючі не відмахувалися від окупації Криму, від мілітаризації ОРДЛО, якби не запевняли, що агресія РФ в 2014 році – це усього лиш «громадянська війна на сході України», не сталося б і трагедії лютого 2022 та погроз з Кремля застосувати ядерну зброю.
Хочеться вірити, що урок вивчений
Якби не та фальшива «формула Штайнмаєра», створена для самозаспокоєння, не довелося б сьогодні демократичному світові міркувати як уникнути Третьої світової війни.
Хочеться вірити, що урок вивчений. Що обурлива політика Угорщини, де нищать національну пам'ять і державний суверенітет на користь агресора, – всього лиш дрібний епізод на тлі морального очищення демократичного світу.
Хочеться вірити, що формула Штайнмаєра зникне з ужитку, залишившись лише в підручниках з політології та міжнародних відносин.
За це і воюють сьогодні Збройні сили України, а точніше – весь український народ.
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
