ЛЬВІВ ‒ 20 тисяч вовняних шкарпеток зв’язали фінські жінки та чоловіки, мешканці міста Лахті, для українських воїнів. Люди відгукнулись на прохання фінської диригентки українського походження Далі Стасевської. З 24 лютого, коли почалось повномасштабне вторгнення Росії на територію України, музиканти Даля Стасевська і її два брати Лукас і Юстас активно допомагають Збройним силам України.
Даля Стасевська працює диригенткою оркестру у місті Лахті, що розташоване 100 км від Хельсінкі. Там проживають понад 100 тисяч мешканців, які мають хобі ‒ в’язання вовняних шкарпеток, як і всі фіни. Через місцеву пресу вона звернулась до мешканців із проханням нав’язати шкарпеток для українських воїнів. Якраз через тиждень Даля планувала поїздку у Львів на концерт. Водночас везла гуманітарна допомогу ‒ автомобіль для ЗСУ. Яким було її здивування, коли фіни принесли, 20 тисяч шкарпеток.
Я хотіла, коли наступає зима, передати військовим теплоДаля Стасевська
«Думала, може тисячу шкарпеток зв’яжуть, а народу було так багато, що від думки, як я це зможу перевезти, мене кинуло у піт. Отаке тепло від Фінляндії я привезла! Хотіла, коли наступає зима, передати військовим тепло. Попросила: люди є один тиждень і нав’яжіть стільки вовняних шкарпеток , скільки встигнете і я автомобілем привезу, щоб передати тепло від фінів міста Лахті для українців», ‒ каже Даля Стасевська.
В автомобіль, який вона привезла для ЗСУ вмістилась половина з 20 тисяч шкарпеток. Другу частину привезуть із Фінляндії через два тижні вже наступною, шостою, машиною для воїнів.
Жодної, жодної схожої пари шкарпеток немає! Всі вони неймовірні і з якісних вовняних ниток.
У Фінляндії традиція в’язання шкарпеток панує у кожній родині. В’яжуть чоловіки і жінки. І в’яжуть дуже гарно. Спиці і нитки знайдуться у кожній фінській сім’ї. Навчилась в'язати шкарпетки і Даля. Так як українці вишивають, фіни в’яжуть вовняні шкарпетки.
В Україні є вишиванка, а у Фінляндії ‒ вовняні шкарпеткиДаля Стасевська
«В Україні є вишиванка, а у Фінляндії ‒ вовняні шкарпетки. У нашій родині всі в’яжуть шкарпетки, навіть чоловіки. Матері в’яжуть шкарпетки своїм дітям, дідусі ‒ своїм онукам. Цього літа я сама навчилася в'язати. Це є така традиція : всі в’яжуть шкарпетки. Якщо на Різдво ти не отримаєш у подарунок вовняні шкарпетки, то це трагедія, тому що нові вовняні шкарпетки мають бути кожного року», ‒ говорить Даля Стасевська.
У фінів в’язання вовняних шкарпеток не просто національне хобі, але у народі існує прикмета: зв’язані власноруч і з любов’ю шкарпетки гріють тіло, душу, захищають від злих сил. Коли 30 листопада 1939 року Радянський Союз напав на Фінляндію, коли Росія намагалась посунути кордон від Ленінграда і у Фінляндії створити свій проросійський уряд, то під час цієї війни, яка тривала до 13 березня 1940 року, фінські жінки безперервно в’язали вовняні шкарпетки і з ними проводжали своїх синів і чоловіків на війну з радянським окупантом.
Фіни добре пам’ятають російську агресіюДаля Стасевська
«Під час війни це було надзвичайно важливо. Коли фіни воювали, то була зима, тому ці воєнні вовняні шкарпетки були дуже потрібні. Фіни розуміють, що Україна тепер проходить. Ми це все знаємо. Фіни добре пам’ятають російську агресію, окупацію. Хоч це не було так жорстоко, як в Україні. Ми воювали з Росією і вони теж пробували нас знищити, забрали Карелію, знищили карельську культуру тотально.
Ми мали своїх біженців і все це добре пам’ятаємо. Люди пройнялись ідеєю, приносили шкарпетки і розповідали свої історії, чому вони це роблять, що вболівають за Україну і насправді хочуть допомогти. Мені така прийшла думка зі шкарпетками, тому що я з братами займаюсь гуманітарною допомогою для українських воїнів», ‒ розповідає Даля Стасевська.
Вдома розмовляла українською мовою з татом і бабунею
24 лютого, коли Росія повномасштабно вторглася на територію України, Даля Стасевська виступала у США. Там вона диригує оркестрами у двох містах. Почувши про війну, вона вирішила, що повертається в Європу і допомагатиме українцям, бо відчуває себе українкою.
Бабуня Далі Стасевської ‒ біолог-хімік із Києва поїхала працювати спершу в Естонію, а потім у Литву. Тоді татові Далі було 18 років. Він навчався у Талліні і там познайомився з мамою Далі ‒ фінкою. Батько Далі ‒ Андрій Стасевський ‒ художник.
Я ‒ фінка, але у мене українське серцеДаля Стасевська
«У 1990 році моя родина переїхала в Фінляндію. Мені тоді було 5 років. Потім приїхала наша українська бабуня, яка працювала у Литві і вийшла на пенсію. Власне бабуня мене найбільше виховувала. З татом і з нею розмовляли тільки українською мовою, слухали українську історію, українські пісні. Присутність української мови і культури вдома була великою, за що вдячна татові і бабуні.
Мова ‒ дуже важлива частина культури, це ключ до культури, якби я не розмовляла українською, то по-іншому могла б спілкуватись із людьми. Я ‒ фінка, але у мене українське серце. Це такий довший процес, може, цілого життя: хто я є, яка моя ідентичність. З 2014 року я дуже відчуваю Україну і українців, маю велике бажання знати більше про країну, частіше сюди приїжджати. Тут моя музична родина ‒ оркестр «ІNSO-Львів»», ‒ говорить диригентка Даля Стасевська.
Фінська диригентка українського походження 250 днів на рік подорожує. Сьогодні вона є головною запрошеною диригенткою BBC Symphony Orchestra і головною диригенткою Lahti Symphony Orchestra, Фінляндія. Вона виступає у різних країнах світу, на сценах різних міст. Щотижня диригує іншим оркестром.
Кожен концерт під диригуванням Далі Стасевської від 24 лютого розпочинається з українського гімну і її звернення до публіки.
У залі буває понад 2 тисячі осіб і Даля просить їх підтримати Україну, не забувати про українців, розповідає, якою жахливою є російська окупація. Вважає, що фронти на війни можуть бути різні. Її ‒ музичний фронт і публіка, до якої промовляє про Україну.
Свій вільний час Даля присвячує допомозі Україні, як і її брати ‒ професійні музиканти Юстас (піаніст) і Лукас (віолончеліст, кінорежисер). Лукас Стасевський живе в Україні і дає концерти на місцях зруйнованих будинків, шкіл, концертних залів.
Лукас залишився в Києві, коли російські війська почали повномасштабний наступ. Спершу хотів піти воювати в українську армію, але не громадянин України, в іноземний легіон без досвіду теж не взяли. Тому почав, як і його сестра, музичний фронт.
Возимо автомобілі, збираємо кошти і промовляють у всьому світіДаля Стасевська
«Через два тижні війни ми поговорили з братами і вирішили, що нам не вистачає давати інтерв’ю, бути активними у соцмережах, що нам потрібна акція і ми відкрили гуманітарну допомогу ‒ інтернет-сайт для фінів і збираємо гроші для України.
Через місяць ми назбирали достатньо багато грошей і могли купити першу машину і наповнити тим, що було потрібно, накупували дуже багато їжі. Відправили і продовжуємо це робити. Отак я на двох фронтах: возимо автомобілі, збираємо кошти і промовляю у всьому світі», ‒ наголосила співрозмовниця.
Даля Стасевська відпрацювала сім тижнів і у свої вільні дні сіла за кермо автомобіля, напакованого вовняними шкарпетками, спальниками, тепловізором та іншими речами, про які попросили воїни і приїхала у Львів.
Передала бійцям допомогу, а 8 жовтня подарує концерт разом із оркестром «ІNSO-Львів», на якому звучатиме музика лише українських композиторів.
Тепер не час бути втомленим, це час працювати, щоб допомагати воїнамДаля Стасевська
«Тепер не час бути втомленим, це час працювати, щоб допомагати воїнам. Мені дуже важливо, що я не тільки привезла допомогу, а працюємо з моїми колегами з «ІNSO-Львів» і нам треба продовжувати грати і займатися мистецтвом, приносити надію.
Мистецтво дає нам надію, що є щось, за що воюємо. Це є світло, яке переможе. Це все, що Росія пробує зруйнувати. Всі вболівають у Фінляндії за Україну, бо знають, що можуть бути наступні, якщо не зупинимо Росію. Тішусь, що світ із нами абсолютно по-іншому, ніж це було у 2014 році. Я вірю, що ми переможемо».
Концерт «Лиш боротись – значить жить!» ‒ це початок творчої співпраці львівського оркестру «INSO-Львів» із відомою фінською диригенткою українського походження. Даля Стасевська наголошує, що важливо у час війни, коли так багато негативних емоцій, жахливих новин і спогадів, втрат, дарувати людям музику, яка дає надію і дозволяє забутись і відволіктись від пережитого. У Фінляндії вона запрошує на концерти українських біженців і люди вдячні, що можуть трішки забутись.
Коли Росія хоче нас потягнути вниз, то ми йдемо вверхДаля Стасевська
«Мій брат їде з віолончеллю і грає на руїнах, посеред них, в зруйнованих концертних залах. Це надзвичайно важливо, бо нема слів, що ти можеш сказати, окрім як взяти віолончель і щось зіграти. Це єдине можливе у цій ситуації зробити. Водночас, ми показуємо, що нас неможливо знищити, бо приходимо у ці руїни і ми приносимо щось красиве.
Це перше зерно, яке ми кидаємо і руїни невдовзі заростуть красивими справами. Культура ‒ це перше зерно, яке ми маємо туди принести, щоб пережити психічно, душевно, підбадьорити людей. Коли Росія хоче нас потягнути вниз, то ми йдемо вверх. Фіни настільки з усім серцем вболівають за Україну. Я щаслива, що ці шкарпетки зв’язали!», ‒ говорить Радіо Свобода фінська диригентка з українським серцем Даля Стасевська.
Перша частина вовняних шкарпеток уже днями буде гріти українських воїнів на передовій.
