Якби політичну кар’єру Ростислава Шурми довелось би описати трьома словами, то це міг би бути вислів з Біблії: «Несповідимі шляхи Господні».
Коли у 2019 році Володимир Зеленський заводив до парламенту «Слугу народу» і обіцяв «зробити їх знову», Ростислав Шурма, топ-менеджер Ріната Ахметова і представник покоління «молодих регіоналів», йшов до парламенту під шостим номером у складі нині забороненої партії «Опозиційний блок» разом з Євгеном Мураєвим, Олександром Вілкулом, Геннадієм Кернесом та Геннадієм Трухановим. «Опоблок» до парламенту не пройшов, і Шурма майже на два роки зникає з публічної політики. А потім, у березні 2021-го, керівник Офісу президента Володимира Зеленського Андрій Єрмак призначив Шурму своїм радником.
Як це можливо?
Як пригадує сам Шурма в розмові з Радіо Свобода, його шлях в ОП лежав через «Укрзалізницю»: спочатку, каже Шурма, йому надійшла пропозиція очолити «Укрзалізницю». Відбір, зокрема, передбачав низку співбесід на Банковій. Конкурс на посаду очільника УЗ Шурма не пройшов, але в ОП ним зацікавилися і згодом «попросили дати свої експертні думки і аналітику по якихось різних питаннях», «залучали до певних нарад». Шурма каже, що виконував цю роботу «на волонтерських засадах». Згодом він став позаштатним радником Єрмака, а в листопаді 2021-го – заступником керівника ОП.
Будучи топ-чиновником Офісу президента, Ростислав Шурма прославився низкою ініціатив, які спровокували шквал дискусій в експертному середовищі. Серед таких – ідея податкової реформи «все по 10» і відмова від готівки. Останню ідею публічно розкритикували навіть у НБУ, а податкова реформа Шурми, схоже, немає підтримки в МВФ.
Віднедавна Ростислав Шурма у компанії іншого заступника Єрмака Олега Татарова проводить регулярні зустрічі з українським бізнесом. До речі, Олега Татарова Ростислав Шурма називає «професійним і державним». За словами Шурми, на зустрічах з бізнесом, з одного боку, вони «в ручному режимі вирішують якісь кейси», з іншого боку – «готують системні зміни до законодавства».
Вчергове Шурма гучно про себе нагадав, коли журналісти Bihus.Info. дослідили, що держава заплатила 320 млн грн сонячним станціям в окупації, які належать брату Ростислава Шурми. Топ-чиновник ОП переконує, що його брат – «успішний підприємець» і що журналістські розслідування нібито замовили олігархи, які, мовляв, зводять з ним рахунки.
Розмову повністю можете подивитися ТУТ, а скорочена версія далі
– У медійних і політичних колах Ростислава Шурму називають людиною, яка курує всю енергетичну систему України. Це правда?
– Я думаю, що це більше чутки, аніж правда. Безумовно, що енергетика входить в зону моєї відповідальності, функціональної відповідальності в Офісі президента. Але називати це кураторством, напевне, складно.
– А що ще входить у вашу зону відповідальності в Офісі президента?
– Це весь економічний блок. Це всі питання економіки, фінансів, податків, бізнесу, індустрій, енергетики, екології. Власне кажучи, весь цей економічний, у широкому сенсі цього слова, блок.
– Не забагато для вас?
– Не мало.
– Також лунають звинувачення, що ви куруєте цим блоком в ручному режимі, підміняючи собою уряд, міністра енергетики, міністра економіка, прем’єр-міністра.
– Мені здається, це суб’єктивні твердження. Перше. Друге – це навіть фізично і технічно неможливо зробити.
– Чому?
– Тому що те, що ви говорите, є надзвичайно, з одного боку, великий обсяг роботи, з іншого боку, це є надзвичайно великі інституції, організації і надзвичайно складно переплетені між собою. Тому це просто фізично неможливо зробити.
Те, що у нас часто відбуваються дискусії і по якихось стратегічних і операційних питаннях з тими чи іншими міністрами, дискусії (хочу підкреслити) і спільне напрацювання рішень – це факт. І це нормально. Так повинно бути. Але це точно не курування і точно не управління в ручному режимі.
Я, напевне, відповім, що таке управління чи не управління в ручному режимі. Повірте, я дуже добре знаю, оскільки в мене є великий досвід управління і промисловими підприємствами, і бізнес-компаніями, де працюють десятки тисяч людей. Це є дійсно управління в тому чи в іншому ручному режимі. Тут це є робоча взаємодія.
«Успішний підприємець» – про брата і його сонячні станції в окупації
– Тоді до конкретики: з нещодавнього розслідування Bihus.Info стало відомо, що низка сонячних станцій на окупованій частині Запорізької області отримувала плату за «зеленим тарифом» до літа 2023 року. Хоча, ймовірно, ці станції не мали зв’язку з об’єднаною енергосистемою України.
Серед цих компаній – «Енерджі-2» і «ТОВ «Відновлювальна Енергія Запоріжжя», співвласником якої є ваш рідний брат. Далі. Серед цих станцій – «Грін Енерджі Токмак» і «Грандпауєр», співвласником яких є Руслан Божко, це ваш колишній підлеглий. Ну, і ще одна компанія «Нацпрод». Вона також згадується серед проєктів, які реалізовував ваш брат.
І, за даними Bihus.Info, ці компанії сукупно отримували понад 320 мільйонів гривень за електроенергію за «зеленим тарифом» від держави Україна. Хоча вони знаходяться в окупації. Як це можливо?
– Це доволі широке питання. Давайте по кожному пункту зараз по поличках це все розкладемо.
Перше. До того, як відповісти по суті, я дам трошки ширший контекст. На превеликий жаль, це розслідування є дуже маніпулятивним і неправдивим. Я прекрасно розумію причину цього розслідування. Це якась певна особиста ціна, яку я зараз плачу за те, що ми з нашою командою повернули дійсно державі великі активи – на десятки мільярдів гривень щороку...
– Вибачте, я не можу до кінця це слухати. Я маю сказати, що Bihus.Info – це незалежна журналістська агенція. Звинувачувати їх у замовності або в маніпулятивності немає ніяких підстав.
– Я думаю, що в цьому, у цих всіх фактах зможуть розібратися об’єктивно правоохоронні органи і дійсно будуть нести відповідальність ті, хто порушив закон.
Давайте по суті тепер перейдемо. Перше – об’єднана чи необ’єднана енергосистема: єдина організація і інституція, яка може встановити, чи це була об’єднана чи необ’єднана енергосистема – це є оператор системи передачі. Компанія «Укренерго» щомісяця підписувала акти передачі електроенергії, надавала диспетчерські послуги 73 компаніям або площадкам, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях в Запорізькій та Херсонській областях – до, напевне, квітня чи червня 2023 року включно. Тим самим по факту підтверджувала, що це є об’єднана енергосистема України. Жодна інша особа чи інституція не може, як ми говорили, в ручному режимі втрутитися у цю всю ситуацію.
Друге: у цьому розслідуванні згадувалися державні кошти. Там немає жодної копійки державних коштів. Оскільки гарантований покупець купує цю електроенергію у виробників та продає її на ринку.
– Але «Гарантований покупець» – це державне підприємство.
– Це не має значення. Цей оператор, який купив кіловат електроенергії за суму Х і продав цей кіловат електроенергії за суму Х, ці кошти перерахував виробнику електроенергії транзитом. Плюс-мінус у повному обсязі. Жодних державних коштів там не було. Це є друге.
Справді, мій брат є успішним підприємців. При чому упродовж вже багатьох років
Третє. У чому маніпулятивність? Маніпулятивність в тому, що там вибрані окремі компанії. Насправді таких є понад 60 юридичних осіб. І є 72 чи 73 площадки фізичні об’єкти, які знаходяться на цих територіях, які працювали в таких саме регламентах. Енергетика – це не історія, де кожен працює, як хоче. Є чіткі процедури і регламент, які встановлюються регулятором, оператором. І всі компанії виконують ці інструкції. Вони не можуть зробити нічого іншого.
Тепер, що стосується компаній і мого брата. Справді, мій брат є успішним підприємцем. При чому упродовж вже багатьох років. У нього, з одного боку, є великий досвід управління великими компаніями і колективами, і не тільки в Україні. З іншого боку, він побудував свій бізнес впродовж останніх 10 років у різних сферах: і в енергетиці, і в будівництві, і в сервісах. Вся ця інформаціє є публічною, є у відкритих реєстрах. Вона вся була на момент мого приходу на посаду. За період мого перебування на посаді мій брат, напевне, не придбав, не отримав жодних додаткових великих активів, починаючи з кінця 2021 року. Все це можна побачити. Це ніколи не було таємницею.
Тому, чесно кажучи, я не можу зрозуміти, в чому тут є звинувачення стосовно мого брата чи стосовно мене. Тут є просто необ’єктивне трактування і непрофесійне трактування фактами.
– Давайте ми розставимо крапки над «і». Компанії вашого брата і вашого колишнього підлеглого (я так розумію, що пан Божок – наближена до вас людина) – вони отримували ці гроші?
– Перше. Що стосується мого підлеглого, я з ним останній раз спілкувався, мабуть, 2 роки тому. Я за нього не можу нести ніяку відповідальність. Тому давайте говорити лише про компанії мого брата. Я думаю, що ці компанії (я не знаю, я не займаюся операційним управлінням), але я думаю...
– Ви запитували у нього, у брата?
– Так. Я ж кажу, що я не займаюся. Я запитував. Отримував точно так само, як і отримували всі інші компанії, які знаходяться на цій території.
– Коли я говорила з гравцями ринку, мені розповідали, що коли російські окупанти заходять на ту чи іншу територію, найперше, що вони розбирають чи руйнують – це сонячні електростанції. Як так вийшло, що компанії вашого брата були серед тих, які російські окупанти не розібрали, не зруйнували і не вивезли, а дозволили працювати?
– Я, відверто кажучи, не знаю жодного факту, щоб була демонтована сонячна електростанція. Чому? Тому що, мені здається, це, знову ж таки, не зовсім об’єктивне твердження, мабуть, не фахівців. Особисто я знаю, що таке монтувати будь-який об’єкт, у тому числі, що таке монтувати сонячну електростанцію. Так, повірте, її демонтувати в рази важче, ніж її змонтувати. І вартість цього обладнання, яке можна демонтувати, набагато менша, ніж трудозатрати, покладені на цей демонтаж.
Тому, відверто, я знаю про факти руйнувань сонячних електростанцій чи частин сонячних електростанцій. І я знаю, що такі пошкодження у тому числі були у мого брата. Але я не знаю про факти демонтажу. Не виключаю, що вони могли бути.
|
Довідка: Влітку 2022 року український міністр енергетики Герман Галущенко повідомив, що військові РФ зруйнували або захопили 90% вітрових електростанцій і 30% сонячних станцій. У листопаді 2022 року в ГУР повідомили, що на Херсонщині окупанти оголосили «ревізію» сонячних електростанцій, мають намір «націоналізувати» їх та вивезти в Росію. Офіційно кількість зруйнованих, розібраних чи вивезених СЕС невідома.
|
– Російські окупанти в окупації, за даними очевидців і правоохоронців, переслідують українців, катують їх, відбирають бізнес. Чи можна працювати в окупації, не пішовши на співпрацю з російськими військовими, російськими спецслужбами, російськими окупантами?
– Я думаю, що неможливо. Але що таке сонячні станції, які грамотно управляються? Тут скажу вже вам як людина, яка розуміє в енергетиці. Для того, щоб управляти сонячною електростанцією, не потрібна на місці жодна людина. Все обладнання управляється в дистанційному режимі. І, наскільки я знаю, воно вже впродовж багатьох років ще до початку війни управлялося централізовано з диспетчерського центру одним диспетчером на десятки об’єктів.
– Тоді ось такий приклад. Найбільший гравець на українському ринку відновлювальної енергії – це «ДТЕК» Ріната Ахметова – не отримував «зелений тариф» на свої електростанції в окупації. І, як повідомили у пресслужбі цієї компанії (на запит видання Forbes – ред. ), на початок війни станції були законсервовані і персонал вивезений...
Мій брат не працює в окупації і компанії мого брата не працюють в окупації
– Давайте я відповім. Є специфіка експлуатації вітрових електростанцій і специфіка експлуатації сонячних електростанцій. Це трошки різні технологічні процеси. Наскільки мені відомо, у компанії «ДТЕК» саме вітрові електростанції розташовані на окупованій території. І справді жодна вітрова електростанція не функціонує фізично на окупованій території.
– Скажіть, ви не вважаєте дивним, що ви, перебуваючи на такій високій посаді в Україні, ви – заступник голови Офісу президента, і ви так спокійно розповідаєте, що так, мій брат може працювати в окупації, його електростанції працюють?
– Дивіться, це абсолютно некоректне твердження, пробачте, будь ласка. Мій брат не працює в окупації і компанії мого брата не працюють в окупації.
– Його бізнес – в окупації.
– Його компанії не працюють в окупації. Компанії зареєстровані на території України, усі працівники працюють на території України. Те, що залишилася частина площадок в окупації, так таких залишилися тисячі площадок.
– Але власники не всіх цих площадок дотичні до української влади.
– А при чому? Я вибачаюся, але, знову ж таки, це невелика маніпуляція. Він був власником цих площадок ще задовго до мого приходу у владу. Я просто намагаюся зрозуміти, а в чому є порушення чи морально-етичних принципів, чи порушення закону в цьому випадку?
Мій брат був власником цих електростанцій до мого приходу у владу. Побудував їх за декілька років до мого приходу у владу. Ці станції були окуповані. Весь персонал був евакуйований звідти. Компанії працюють зареєстровані і працюють згідно з законодавством України, сплачують десятки, а, можливо, і навіть сотні мільйонів гривень податків на території України, сплачують кредити перед українськими банками. У чому порушення чи закону, чи морально-етичних норм? Я не розумію.
– Ну і невідомо, чи пов’язані вони з українською енергосистемою, чи вони справді працюють. Але українська держава, державне підприємство платить гроші за вироблену електроенергію.
– Ці електростанції, як і всі інші 70 об’єктів працюють, згідно з регламентом, які встановлює оператор системи передачі – компанія «Укренерго». До моменту, поки компанія «Укренерго» підтверджувала, що ця електроенергія надходить в об’єднану енергосистему України, підписуючи акти, і надавала послуги з диспетчерського управління, отримувала за це оплату, здійснювалася оплата. З цього моменту, коли компанія «Укренерго» повідомила, що більше не має можливості надавати диспетчерське управління і немає зв’язку, оплата зупинилася.
– Це в липні 2023 року?
– Мені здається, що навіть у червні. Я точно не знаю. Я можу не володіти всіма деталями. Мені довелося деякі речі уточнити в мого брата. Тому я розумію, що це був десь початок літа.
Просто мені здається доволі дивним, що замість того, щоб сфокусуватися на тому, як врегулювати цю всю ситуацію, на жаль, сфокусувалися на тому, щоб персонально мене у чомусь звинуватити. У тому, що я не порушував, і в тому, де я не використовував свої владні повноваження для того, щоб отримав хтось з близьких людей вигоду. Але тут я вас повністю підтримую...
– Ви навіть не коментували це, коли вийшло розслідування.
– А я не вважаю, що я повинен коментувати будь-які пусті і безглузді наклепи. А це інакше, ніж безглуздими наклепами, важко якось назвати.
– Хто зацікавлений в тому, щоб зробити на вас наклеп? Розслідування вийшло на платформі незалежної медіа-компанії.
– Я думаю, що з цього приводу ще, мабуть, теж доведеться детально розібратися і проаналізувати. Так, є зацікавлені люди. Є олігархи, які дійсно крали в держави десятки мільярдів гривень щороку. Наша команда змогла зупинити ці схеми, змогла повернути це.
– Яка це ваша команда?
– Наша команда – це команда влади. Це спільна робота і уряду...
– Просто ви у різний час були у різних командах. Тому я у вас зараз уточнюю.
– Я зараз говорю про свою поточну посаду. Я говорю про команду уряду, я говорю про команду топ-менеджерів, які працюють на певних державних підприємствах, на команду, яка працює в Офісі президента, на команду правоохоронців, які всі разом працювали в команді для того, щоб повернути ці активи державі. І після цього, безумовно, зі мною особисто зводять рахунки дані, конкретні олігархи, тому що вони вважають мене особисто, мабуть, організатором всіх цих речей.
– Це про якого олігарха ви зараз говорите?
– Я думаю, що ви все добре розумієте.
– Ні. Я не розумію. Ви можете назвати ім’я?
– (Пауза – ред.) Давайте я буду себе вести набагато етичніше, аніж ведуть себе журналісти, які роблять так звані «незалежні розслідування» і не несуть за це ніякої відповідальності. На відміну від них, я як посадовець несу відповідальність за свої слова. Я вважаю, що остаточну оцінку всім цим речам повинні давати правоохоронні органи і суди.
– Ви фактично звинуватили незалежне українське медіа в тому, що їх підтримує якийсь олігарх, імені якого ви не озвучуєте, з метою, щоб якось зробити наклеп на вас.
– Це так виглядає. Я не знаю, як інакше можна пояснити надумані розслідування, де знаходять одну з тисяч фотографій, яких дійсно тисячі, з десятками тисяч людей, знаходять там якусь людину, прив’язують до якихось підрядників...
– Це вже про відбудову переходите?
– Так.
– Ще одне розслідування, яке зробили журналісти Bihus.Info... (20 липня 2023 року журналісти Bihus.Info опублікували розслідування, де стверджувалося, що мільйонні підряди на відбудову отримали фірми, пов’язані із заступником голови Офісу президента Ростислава Шурми. Шурма свій зв'язок з цими фірмами заперечує – ред.)
– Абсолютно безглузде. І в мене чому виникають такі питання? Тому що я вважаю, що в нашій державі, на жаль, є надзвичайно велика кількість проблем і, на жаль, велика кількість корупції, якими треба займатися. Як тільки ви відкриваєте сторінку цього так званого «незалежного медіа», про яке ви говорите, таке враження, що немає більше їм чим займатися, окрім надуманими історіями навколо мене особисто. Ну, зайдіть, будь ласка, на...
Треба зосередитися на фактах, де є корупція, а не виконувати замовлення олігархів
– Це неправда. Вони не лише про вас згадують. Але те, що вони відстежують корупційні прояви, схеми, оборудки – це правда. А корупції в Україні багато у тому числі...
– І тому дійсно треба зосередитися на фактах, де є корупція, а не виконувати замовлення олігархів.
Я впевнений, що подальші події і факти, і, дай Бог, правоохоронні органи, які, я сподіваюся, розберуться у всій цій ситуації, найближчі місяці все розставлять на свої місця.
– А що, до вас вже приходили правоохоронні органи з цього приводу?
– До мене не приходили. Але я абсолютно комфортно готовий спілкуватися з журналістами і з правоохоронними органами по цьому факту. Тому що я впевнений і за себе, і за свого брата, що всі наші дії відповідають принципам і законності, і всім морально-етичним стандартам. Це правила нашого життя.
«Важлива концепція», – про ідею «без готівки»
– Добре. Тоді інша тема. Була конференція з відбудови у червні цього року в Лондоні. Ви були серед тих, хто представляв економічний блок. Ви мали показати бачення, візію української влади стосовно того, як має розвиватися Україна, як вона має відбудовуватися і так далі.
Ті презентації, пропозиції, які ви там озвучили, низка експертів і профільних журналістів назвали ганьбою і провалом. Наприклад, ви запропонували скасувати готівку – нібито це допоможе подолати корупцію і залучити інвестиції.
Я процитую ексглаву Ради реформ Марію Барабаш, ось як вона це прокоментувала: «Золотий хлопчик» команди президента, який має образ економіста-інтелектуала, величезну довіру президента щодо економічних реформ, виявився звичайним популістом з розумінням економіки на рівні студента першого курсу навіть не економічного вишу». Це вона про вас.
– Я навіть не знаю, хто така Марія Барабаш (Марія Барабаш, колишня виконавча директорка Національної ради реформ при президентові України – ред.). Якби оцінку цим пропозиціям давали економісти чи економічні фахівці з The Wall Street Journal чи з Лондонської школи економіки, чи з Wharton, то я згоден. Це, напевне, була би оцінка. Але якщо якісь «ноу нейм» експерти чи сайти, які розміщають статті за 100 доларів, пишуть якісь оцінки, я, чесно кажучи, у мене немає часу це...
– Це не було розміщено на сайтах, які розміщають публікації за 100 доларів.
– Ви назвали прізвище якоїсь людину, яку я чую насправді перший раз. Якщо би це був дійсно фахівець а галузі економіки чи фінансів, повірте, ми з ним спілкувалися б і поради цієї людини я особисто слухав би.
– Але The Wall Street Journal теж не написало про цю ідею як про якусь проривну.
– Так. А тепер щодо «без готівки». Я вважаю, що це є надзвичайно важлива концепція для нашої держави. Якщо ми подивимося на найуспішніші економіки в світі, які дійсно побороли корупцію, а серед лідерів в цих рейтингах є Скандинавські країни, є Сінгапур, то ми дійсно побачимо, що там частка готівки практично зведена до нуля.
– Але там також існує невідворотність покарання, чого немає в Україні. Можливо, це не через те, що вони зменшили кількість готівки в обігу.
– Нам з вами буде дуже важко спілкуватися. Якщо ми хочемо провести далі інтерв’ю комфортно, давайте слухати одне одного.
– Давайте.
– Тому що ви поставили запитання і ви не даєте мені відповісти.
Це є комплексна історія. І невідворотність покарання, як абсолютно ключова, і відсутність інструменту надання хабарів, яким є, власне кажучи, готівка. І не тільки хабарів. А й інструменту ухилення від сплати податків. Тому це не є придумана і вигадана історія. Є досвід Швеції, є досвід Норвегії, є досвід Сінгапуру, є навіть досвід Китаю, у якій частка готівки менше 5% у грошовій масі. Тому ми цю ідею не будемо залишати. Ми методично і планово будемо й далі нею займатися.
І, повірте, ті люди, які спробували жити і працювати без готівки, вони абсолютно комфортно продовжують так жити і навіть не розглядають варіант повернення до готівки. Я особисто можу сказати, що я готівкою не користуюся два роки. Не користуюся ні в Україні, не користуюся ні у відрядженнях. Не користуюся ні у великих містах, ні у селах.
Безумовно, є, з одного боку, питання наявності інфраструктури, особливо в малих населених пунктах. І в нас є плани, як це вирішувати. З іншого боку, є питання грамотності населення. Тому що, на жаль, не все населення володіє інструментами безконтактних, безготівкових платежів. І це дійсно завдання влади – цей продукт надати і навчити ним користуватися. Тому це є плановий проєкт, над яким ми будемо працювати. І ми його обов’язково запровадимо.
– Тобто ви не відмовилися від ідеї повністю від готівки?
– Ні, звичайно. Ну, довести до цієї частки, яка є принаймні в Скандинавських країнах.
– А ви думаєте, що все-таки відмова від готівки – це запорука викорінення корупції?
– Ні, це один із елементів. Я ще раз хочу підкреслити. І не тільки корупції, а й ухилення від сплати податків. Це є дуже комплексна історія. Це не просто відмовитися від готівки, це побудова інфраструктури, це навчання населення, це амністія капіталу, це модифікація податкової системи. Це доволі комплексна річ. І це не лише про корупцію.
– Якщо говорити про корупцію, то все-таки ті країни, які ви перерахували – Норвегія, Швеція, Фінляндія, то там справді майже нульова корупція, але мені все-таки здається, що не через відсутність великої кількості готівки в обігу, а через невідворотність покарання, і існування інституту репутації щодо політиків.
– Ми можемо безкінечно ці теми дискутувати. Тому що, на жаль, тему, яку ми обговорюємо з вами, квантифікувати неможливо.
– Квантифікувати?
– Ну, оцифрувати, кількісно оцінити. Тому це є набір елементів. Невідворотність покарання, про яке ви сказали, я ще раз підкреслюю, ви праві. Це, напевне, є пункт №1. Друге – це культура. Коли не є нормально ні давати, ні брати хабар, на відміну, на жаль, від нашої культури. І третє – це інструментарій і мотивація це робити. А це якраз про готівку.
– А вам хабарі часто пропонують на цій посаді?
– Чесно? Ні разу не пропонували. Знають, що немає сенсу.
– А що ви зробили би, якби запропонували?
– Я думаю, що я повідомив би правоохоронні органи.
Про податкову реформу «10–10–10»
– Ще одна ідея, ініціатором якої вас називають – це податкова реформа, яка передбачає єдину ставку податку на прибуток, доходи фізосіб, додану вартість на рівні 10%. У народі ще називають «десятиною».
МВФ не підтримує цю податкову реформу. Міжнародні партнери вважають, що якщо ця реформа буде проведена в тому чи іншому вигляді, то це призведе до зменшення надходжень у бюджет. За цих умов Офіс президента ще розглядає реалізацію цієї ідеї чи вже ні?
– Так, ми розглядаємо реалізацію цієї ідеї. Єдине, що я хотів би підкреслити – не потрібно фокусуватися на «десятині» чи на ставці.
В основі цієї реформи лежать певні принципи. Принципи антикорупційності. Тому що ставки повинні бути такими, які зруйнують стимули до корупції і стимули до ухилення від сплати податків.
Другий принцип – це принцип конкурентності з нашими країнами-сусідами та партнерами. Тому що будь-який бізнес обирає локацію, де йому розмістити свій офіс, свою штаб-квартиру, свій виробничий актив. І, повірте, податки серед топ-п’яти критеріїв при ухваленні цих рішень. Ми не можемо конкурувати з нашими сусідами, які в ЄС пропонують ставки 9, 10, коли у нас ставка у 2-3 рази вища. Тому це є другий ключовий принцип.
А третє, про що справді йде мова – це про зміну ментальності. Ми повинні змінити ментальність з несплати податків, коли це, на жаль, є нормою, ментальність сплати податків, коли це повинно стати нормою для кожної компанії, кожного громадянина України. Навіть опитування, які ми проводили і проводили незалежні дослідницькі центри, говорять про те, що до 70% компаній, навіть до 80% в тій чи в іншій мірі оптимізують податки. Чому? Тому що це вигідно. Тому що це норма в нашій країні. А коли ми говоримо про таку податкову реформу, ми дійсно хочемо поміняти принципи, як функціонує наше суспільство.
Ви поставите питання: чи підтримує МВФ? Ні, не підтримує. І, на жаль, ми станом на сьогодні не змогли знайти аргументи для того, щоб їх переконати. Повірте, ці моделювання, які провели ми, показують, що ставки (неважливо, чи це 10, чи 12, 8, чи 13), з точки зору надходжень, не вплинуть на доходи державного бюджету. Єдине, що зміниться принципово в кращу сторону – це економіка стане прозорою, вийде з «тіні».
Я можу вам поставити зустрічне питання. Серед колективів ваших журналістів ви в повному обсязі сплачуєте подоходний податок і ЄСВ?
– Абсолютно в повному!
– Значить, ви – зразок. Ви – зразок тих 20-30% громадян. Я теж сплачував повністю і зараз сплачую повністю. Але, на жаль, нас меншість. А те, що показує банальна статистика, до 70%, навіть, знову ж таки, 80% не лише бізнесу, але й громадян, пересічних громадян, кожного з нас 40 плюс мільйонів не сплачують у повному обсязі податки. А це ми мову ведемо про 25 плюс мільйонів громадян. А чому не сплачують? Тому що ефективна ставка податкового навантаження 51%. 51,5%. Це надзвичайно багато.
– Але наскільки я розумію, ця ваша ідея не має підтримки навіть в уряді. Ось тут, на вашому місці нещодавно сидів міністри фінансів Сергій Марченко. І з його відповіді я зрозуміла, що він теж не підтримує цю вашу ідею.
– У нас не треба узагальнювати уряд і окреме міністерство. Дійсно, з міністром фінансів у нас є дискусія на цю тему. Міністр фінансів підтримує необхідність податкової реформи. У міністра фінансів є сумніви щодо того, наскільки ми зможемо компенсувати потенційні втрати бюджету. І в нас дуже хороша конструктивна дискусія якраз з міністром фінансів на цю тему. І я, до речі, впевнений, що разом з паном Марченком ми точно знайдемо якесь правильне компромісне рішення, яке дозволить, з одного боку, зберегти наповнення бюджету, з іншого боку, відбілити економіку. І на відміну від МВФ, ми чуємо одне одного і в нас є конструктивний діалог.
– Це зараз прямо якийсь закид звучав на адресу МВФ?
– Ні, це не закид абсолютно.
– Можливо, вони просто вважають вашу ідею провальною і такою, що не пройшла якихось реалістичних розрахунків?
– Можливо. Можливо.
– А президенту подобається ваша ідея, наскільки я розумію?
– Я думаю, що мені некоректно відповідати за президента. Але я точно знаю, що президент... Є речі, які я точно можу сказати, що точно президент бачить необхідність фундаментальної зміни філософії і стовідсоткової сплати податків в Україні. І президент точно бачить необхідність того, щоб податкова система України була конкурентоздатною з податковими системами наших країн-сусідів.
Відібрали по резюме: про призначення в ОП
– Давайте поговоримо про вашу історію взаємовідносин з владою і історію вашого призначення в Офіс президента. Скажіть, будь ласка, а коли вас призначили в березні 2021 року на посаду заступника голови Офісу президента, ви проходили якусь перевірку на доброчесність?
– Ви помиляєтеся, мене не призначили в березні 2021 року. Мене призначили в кінці листопада 2021 року.
– Перепрошую. У березні ви просто стали позаштатним радником.
– Так.
– Ви проходили якусь перевірку на доброчесність?
– Я знаю, що по мені готувалася величезна кількість довідок різних правоохоронних органів. І точно я проводив дуже глибоку перевірку.
– А за яких обставин вас запросили працювати в Офіс президента спочатку на посаду позаштатного радника до Андрія Єрмака, а потім на посаду заступника?
– Дуже просто. Через одну з найбільших рекрутингових компаній. Тільки це не було на посаду радника чи в Офіс президента. Після того, як я закінчив роботу на комбінаті «Запоріжсталь», я отримав черговий дзвінок. Тому що я ці дзвінки отримував регулярно кожен місяць впродовж роботи в корпоративному бізнесі і після, з пропозицією взяти участь в конкурсі на генерального директора «Укрзалізниці».
Відверто кажучи, спочатку навіть і не хотів це розглядати. А потім? Вже навіть мотив не пам’ятаю, чому все-таки подав свою аплікацію туди. Безумовно, що за підсумками відбору попередньо потрапив у шорт-лист, пройшов набір співбесід з консультантами, з наглядовою радою «Укрзалізниці». І після того ще був ряд співбесід в уряді та в Офісі президента. Таким чином ми й познайомилися якраз з багатьма представниками влади як в уряді, так і в Офісі президента.
– Тобто по резюме, можна сказати?
– Так.
– Розглянули ваше резюме і запросили. А до цього ви не були знайомі з Андрієм Єрмаком?
– Ні, не був знайомий. Я перший раз зустрів його в Офісі президента якраз після того, як відбувалися ці всі ці інтерв’ю.
– В «Укрзалізницю» вас не взяли?
– Не взяли. Мені запропонували посаду першого заступника генерального директора «Укрзалізниці». За підсумками цього конкурсу, виграла інша людина. Я прізвища не пам’ятаю. Я відмовився від цієї пропозиції.
– І потім?
– А потім працівники Офісу президента, оскільки був цілий блок співбесід, мене попросили дати свої експертні думки, аналітику по якихось різних питаннях. Я їх давав, залучали мене до певних нарад, де теж питали експертну думку. Таким чином...
– На волонтерських засадах?
Коли вже надійшла пропозиція від пана Єрмака стати його заступником, тоді я, напевне, задумався, переглянув і вирішив, що, мабуть, хочу чи не хочу, але треба допомогти державі
– На волонтерських засадах. І таким чином почалося наше спілкування. Мабуть, це якраз в березні місяці, можливо, трошки раніше. Потім попросили бути радником, де в частині моїх компетенцій залучали мене до тих чи інших питань.
– А потім як запропонували бути заступником?
– А потім був ще ряд пропозицій в уряд. Я, чесно скажу. Ніколи не планував... Не правда. Не ніколи, а не планував державну кар’єру. Оскільки на цей момент я планував робити кар’єру виключно у приватному бізнесу. А коли вже надійшла пропозиція від пана Єрмака стати його заступником, тоді я, напевне, задумався, переглянув і вирішив, що, мабуть, хочу чи не хочу, але треба допомогти державі.
– На сторінці Офісу президента є ваша офіційна біографія: де ви народилися, де вчилися, відомості про роботу. Зокрема, це робота на «Запоріжсталі», корпоративний сектор. Але там немає ні слова про ваш політичний бекграунд. Ви чогось соромитеся?
– Нічого не соромлюся. Вся інформація і про мій політичний бекграунд, і про мене як особистість є у відкритому доступі в інтернеті. На сайті Офісу президента, напевне, робиться найкоротша вижимка того, що стосується, власне кажучи, мого професійного досвіду.
– Але у вас майже 10 років досвіду партійного будівництва? Можна так сказати?
– Немає. Перше – це неправда. Немає 10. Я думаю, що це неповних 5 років. Мабуть, з 2014-го чи 2015 року по 2019-й. Це неправда. Навіть п’яти немає.
– Вам було 27 років, коли у 2010 році ви стали депутатом Донецької обласної ради від «Партії регіонів» – просто хронологію нагадаю.
У 2014 році в країні стається Майдан, окупація Криму, війна на Донбасі. У 2015 році ви балотуєтеся до Запорізьких і обласної, і міської рад першим кандидатом від «Опозиційного блоку». Фактично це партія, яка виникла на уламках «Партії регіонів». Абсолютно проросійська партія з людьми, які тривалий час в Україні просували проросійські наративи. Від мандату ви відмовилися, але очолили партійну організацію у Запоріжжі. І фактично займалися, можна так сказати, партійним будівництвом «Опозиційного блоку».
Ні в мене, ні в організації, яку я очолював в Запорізькій області, ніколи не було ніяких проросійських поглядів. Це перше. Факт
Потім на дворі 2019 рік. Ви не зраджуєте своїм політичним поглядам і балотуєтеся до Верховної Ради від «Опозиційного блоку» під №6. Разом в такій компанії, як Кернес, нині вже покійний, Мураєв, Новінський. 5% бар’єр партія не долає. Ви на якийсь час зникаєте з публічної політики, а потім вас запрошують на співбесіду в Офіс президента Володимира Зеленського.
Такі дивні метаморфози і з вашою кар’єрою, і з вами. От не знаю, чи з вашими поглядами сталися метаморфози. Але як це можливо?
– Перше. Ні в мене, ні в організації, яку я очолював в Запорізькій області ніколи не було ніяких проросійських поглядів. Це перше. Факт.
Друге. Я завжди в першу чергу був зосереджений на своїй професійній кар’єрі. В якийсь період свого життя я дійсно захотів зробити якісь зміни в регіоні, де жив я і жила моя сім’я. Єдиний легітимний і законний спосіб зробити це – через місцеві вибори. Саме тому я особисто ухвалив рішення очолити регіональну організацію, сформувати команду і взяти участь у виборах.
Дійсно, тоді партія пройшла бар’єр, навіть зайняла перше місце, якщо я не помиляюся. Я особисто не брав цей мандат, оскільки ніколи не прагнув потрапити в органи влади, але зміг сформувати доволі якісну команду.
– А потім, 2019 рік?
– 2019 рік. Що саме? Парламентські вибори?
– Так.
– Тоді, скажемо так, дійсно у нас була дискусія. Я особисто скажу, що теж не планував брати депутатський мандат, але була якась команда людей. Я не можу нести ніякої відповідальності ні за пана Мураєва, ні за інші прізвища, які ви казали. Не я ухвалював рішення по формуванню списку, приймав з’їзд. Але я надав згоду на те, щоби бути у списку. Хоча мандат брати теж не планував, як і не брав мандат в обласну раду і в міську раду.
– То ви просто вводили в оману виборців? Ви їм розповідали, що ви йдете номером шостим, а планували відмовитися від мандату?
– Я не розповідав, що йду номером шостим. Я планував і просував свою особисту позицію. Але мандат брати не планував. Це моя відкрита позиція була з першого дня.
– Так а навіщо тоді ви йшли у Верховну Раду?
– Тому що доносив свої особисті політичні погляди на етапі виборів.
– Це тільки так можна було зробити? Ніяк інакше?
– Я вважав це доцільним на цей момент.
– Коли ви у 2021 році вже потрапили в Офіс президента Володимира Зеленського, ні у кого не було запитань щодо вашої політичної позиції і вашої участі у розбудові проросійської партії в Україні?
– Ще раз підкреслюю: особисто ні в мене, ні у людей, яких я залучав у команду чи професійно, чи політично, ніколи не було проросійських поглядів.
Далі. Що стосується запитань, то до мене було надзвичайно багато запитань і професійних, і щодо моєї корпоративної кар’єри, і щодо моєї політичної діяльності, і щодо бізнесу мого брата, я відповів на багато десятків запитань і надав всі пояснення, та готовий надавати це стільки, скільки потрібно, оскільки все абсолютно логічно, все прозоро і все чесно.
Я впливав на місцеву владу, скажемо так, в межах, встановлених законом
– Коли у 2015 році відбулися місцеві вибори і ви очолили партійну організацію «Опозиційного блоку» в Запорізькій області, близька до вас людина стала мером міста (мером Запоріжжя у 2015 році став Володимир Буряк, головний інженер МК «Запоріжсталь», Шурма тоді був генеральним директором «Запоріжсталі» і максимально підтримував Буряка – ред.). Чи впливали ви на місцеву владу?
– Я впливав на місцеву владу, скажемо так, в межах, встановлених законом. Оскільки я залишався керівником регіональної організації, були відповідні депутатські фракції, які по багатьох рішеннях консультувалися в рамках партійної організації. І, безумовно, я як керівник партійної організації часто висловлював свою особисту позицію по тих чи інших рішеннях. Тому, безумовно, якщо так це тлумачити, то так, був певний вплив. Ні про який інший вплив я, напевне, сказати не можу.
– У медійних і в політичних колах є припущення, що завдяки вашому впливу на владу Запорізької області ваша родина, ваш брат зокрема і ви обзавелися великою кількістю землі в цих регіонах, де, власне, потім і були збудовані ось ці сонячні електростанції, щодо яких ми з вами починали розмову.
– Це абсолютно некоректне припущення. По кожній локації можна подивитися історію. І чітко видно, що це припущення не відповідає дійсності.
– А ви шкодуєте про свою дотичність до «Партії регіонів» і «Опозиційного блоку»? І чи вважаєте ви зараз, що на якомусь етапі ви мали припинити співпрацю з цією партією?
– Я ніколи ні про що не шкодую. Я роблю висновки.
– Які висновки ви зробили?
Я не зрадив принципам. Я відкорегував своє рішення
– Я зробив висновки, що я хочу сфокусуватися максимально... На різних етапах свого життя я робив різні висновки. В якийсь момент, зокрема, в 2019 році я зробив висновок, що я хочу припинити будь-яку політичну діяльність і більше не мати жодного стосунку до державної влади.
– А потім ви зрадили цим принципам?
– Я не зрадив принципам...
– Бо повернулися у владу.
– Я відкорегував своє рішення після спілкування з лідерами держави і після того, як я побачив щире бажання щось змінити, коли я побачив силу в хорошому сенсі цього.... і наполегливість, щоб це зробити. Я відчув, що я можу поділитися своїми професійними навичками і знаннями для того, щоб допомогти реалізувати багато проєктів. Але ще раз кажу: я не змінив принципам робити політичну кар’єру чи державну кар’єру.
– Нещодавно в Офісі президента відбулася зустріч з бізнесом. Від Офісу президента на цій зустрічі були два заступники Андрія Єрмака – ви і Олег Татаров. Від бізнесу були засновники та власники мережі «Мультиплексу», засновник компанії «ТАЙМ ІНВЕСТ ГРУП». Керівництво компанії «Філіп Морріс». І керівник одного з зернових напрямків компанії «Олам Україна».
Доволі широку дискусію ця зустріч спровокувала в медіа. Перше питання, яке виникало – хто обирав цих бізнесменів? Чому саме з ними два заступники керівника Офісу президента зустрічалися за зачиненими дверима?
– Знову ж таки, це те, що називається маніпуляція інформацією...
– Таке враження, що я тут маніпуляцією займаюся.
– Будь ласка, не перебивайте. Ви говорили те, що хотіли. Будь ласка, дайте мені відповісти.
Таких зустрічей вже було вісім. Суб’єктів, з якими ми зустрічалися вже було понад 25. Це просто була перша зустріч. Це є і міжнародні компанії, локальні компанії, великі і середні компанії. Туди може фактично потрапити будь-яка компанія, яка через одну з багатьох бізнес-асоціацій може чітко сформулювати свою проблему і своє прохання. Саме так ми відбираємо ці компанії. Якщо цікавлять принципи відбору саме цих компаній...
– Загалом принципи відбору.
– Принцип дуже простий. Є близько чотирьох великих бізнес-асоціацій. Є офіс бізнес-омбудсмена. Тобто п’ять інституцій, через які ми черпаємо такі кейси. При чому абсолютно рівномірно. Рівномірно. Немає переваги у жодної бізнес-асоціації. Ні в європейської бізнес-асоціації, ні в американської, ні в Спілки українських підприємців, ні у Федерації роботодавців, ні в Офісу бізнес-омбудсмена. Ми просто отримуємо від них запити і аналізуємо, та відбираємо. Насправді зараз навіть більше в порядку черговості, як вони надійшли, а не в порядку кричущості.
Я вам більше скажу, що ми очікували, що таких запитів буде на порядок більше. Навіть не в рази, а на порядок. Тому що, на жаль, коли доходить ситуація до розгляду конкретної проблеми конкретного підприємця, чомусь 80% відмовляються взагалі про це говорити. І ми розуміємо, чому відмовляються говорити. Тому що насправді в абсолютній більшості цих випадків мали місце факти порушення законодавства. І було бажання якось тихо вирішити це питання. І одна справа, коли ти на публіці кричиш, що хтось на тебе тисне, а інша справа, коли потрібно лице в лице подивитися чи правоохоронцю, чи закону. І тоді, на жаль, не завжди буває приємна і хороша ситуація для підприємця.
І я вам скажу, що серед цих кейсів, які ми розглядали, навіть серед цих компаній, які ви називали, ситуація доволі 50% на 50%. Є випадки, коли неправі правоохоронці. І таких випадків дуже багато. Коли здійснюється тиск, коли здійснюються зловживання якимось службовим становищем. Але є випадки, коли дійсно первинне і значне порушення законодавства є бізнесом. Хоча я апріорі як людина, яка дуже далека від правоохоронної системи, яка апріорі завжди стоїть на стороні бізнесу, справді бачу, що є випадки, що бізнес дійсно неправий.
– Тобто ось ці зустрічі в Офісі президента проходять регулярно? І там берете участь ви і Олег Татаров?
– Там бере участь велика кількість людей.
– Від Офісу президента.
– Від Офісу президента беру участь завжди я. Беруть участь ряд правоохоронців. Від Офісу генпрокурора. Там є спеціально створений департамент захисту інвестицій. Представник Бюро економічної безпеки. Інколи бувають в залежності від специфіки кейсів представники інших правоохоронних органів. Інколи бере участь Олег Татаров. Інколи.
– Це якийсь формат «інвестиційна няня» 2.0»? Чи як це можна пояснити?
– Ні. Це не є ніяка «інвестиційна няня». Це є справді бажання розібратися об’єктивно в тому, що відбувається, де є ця межа – щось порушив бізнес, чи є тиск правоохоронців. Насправді зараз у нас доволі чітко вже склалася діагностика того, які типи проблем є як з боку бізнесу, так і з боку правоохоронців. Тепер потрібно напрацювати системні рішення.
– То ви діагностикою займаєтеся там?
– Ми аналізуємо ситуацію. З одного боку, в ручному режимі вирішуємо (те, що ви називали в ручному режимі) якісь кейси, а з іншого боку, дійсно готуємо системні зміни в законодавство, які насправді останніх декілька десятків років ніхто...
– Я просто думаю, що якщо нас зараз послухає якийсь потенційний іноземний інвестор, він багато чого не зрозуміє. В його уявленні ось цією «діагностикою», якщо є якісь проблеми, мають займатися незалежні, об’єктивні суди, а не якісь зустрічі з Олегом Татаровим і з Ростиславом Шурмою, які беруться щось там діагностувати в ручному режимі.
– Ми робимо це на запит бізнесу. Це не є наша ініціатива. Це ініціатива бізнесу. Створити таку робочу групу. Саме з бізнесу була пропозиція по кандидатурах, хто там повинен бути.
– І що ви хочете в результаті цих зустрічей напрацювати?
– Ми хочемо напрацювати дійсно ці фундаментальні недоліки, які є, з одного боку, в законодавстві, з іншого боку, в процедурі взаємодії бізнесу та правоохоронних органів.
– Навіщо співпрацювати бізнесу і правоохоронним органам? Яка там співпраця може бути?
– Не співпраця, взаємодія.
– Взаємодія яка між ними має бути?
– Взаємодія має бути у випадку порушення того чи іншого законодавства і взаємодія повинна бути, коли є певні речі, пов’язані з певною звітністю, відповідно порушенням законодавства. От і все.
У законодавстві, безумовно, є ряд недоліків, які відкривають, скажемо так, надто широке поле для трактувань тих чи інших повноважень.
– Так це Верховна Рада має вирішити: ви даєте закон, Верховна Рада розглядає. Профільний комітет голосує.
– Правильно. Для цього потрібно правильно все це сформулювати. А для того, щоб щось формулювати, потрібно зрозуміти, як працює механіка. От і все. Все просто.
– Тобто, проводячи такі зустрічі в Офісі президента, ви зараз досліджуєте, як працює механіка, діагностуєте. В результаті цього діагностування має бути напрацьована якась законодавча база, конкретні законопроєкти, які відправляться у Верховну Раду. Я правильно все зрозуміла?
– У тому числі так. У тому числі оперативне реагування на...
– Оперативне реагування – це вже ручний режим. А це погано, мені здається. Чи ні?
– Це погано. Але коли є проблема, інколи треба робити щось в ручному режимі.
Тому давайте ще раз відмотаємо назад. Хто був замовником такого процесу?
– Ви стверджуєте, що бізнес.
– Так, безумовно. Бізнес був замовником. Була зустріч з президентом, де бізнес заявив, що потрібна відповідна платформа, де бізнес задекларував, хто повинен бути на цій платформі.
– І вказали на Олега Татарова і на вас?
– Так.
– Цікаво!
– Так, так, так. І давайте ми... Ви можете... Я не бачу змісту отримувати фідбек від нас. Я думаю, що треба отримати фідбек від бізнесу. Попросіть коментар у тих підприємців, які дійсно були на цих зустрічах. І ви тоді отримаєте дійсно об’єктивну відповідь, що саме там відбувається.
«Професійний і державнй», – про Татарова
– Мені, знову ж таки, в політичних і в медійних колах часто доводилося чути таку тезу, що оскільки Олег Татаров займається правоохоронним напрямком в Офісі президента, що Олег Татаров – це людина, яка прямо чи опосередковано через правоохоронні органи створює проблеми для бізнесу, а потім він же ж їх вирішує. Очевидно, вже разом з вами, займаючись ось цією діагностикою. Наскільки це відповідає дійсності або близько до правди?
– Я знаю, що по фактичній взаємодії Олег Татаров – це надзвичайно професійна людина. І я не знаю жодного факту створення проблем для бізнесу з боку його чи його команди.
– А що ви ще можете про нього сказати? Які його характеристики?
– Надзвичайно професійна людина і державна.
– Професійний і державний?
– Так.
– А як ви сприймаєте ось ці звинувачення? Йому нагадують, знову ж таки, його дотичність до влади Віктора Януковича, його висловлювання стосовно учасників Майдану. Мені здається, він це ніяк ніде не коментує. Я вже мовчу про кримінальні справи, які свого часу були передані з САП до СБУ, де були там «благополучно» поховані. Немає у вас питань по цьому, ні?
– У мене особисто немає питань. Тому що ми з вами спілкуємося і я чую, ті питання ви адресуєте мені...
– Це ж важливо. Ти працюєш з людиною, ти знаєш його бекграунд...
– Ви знову мені не даєте відповісти.
– Так, перепрошую.
– Я по своїй взаємодії з Олегом Татаровим можу сказати: надзвичайно професійна людина, яка діє в державних інтересах. Це перше.
Друге. Що стосується минулого? Я от послухав сьогодні, напевне, з десяток питань подібного характеру, і я розумію абсолютну пустоту, з точки зору суті за тими питаннями, які ви поставили. Можливо, вони яскраво звучать для тих людей, які будуть нас дивитися. Але я розумію абсолютну, повторюю ще раз, пустоту, з точки зору моральності, законності і так далі. У кожного з нас був якийсь досвід. Кожен з нас робив якісь висновки зі свого досвіду. Станом на сьогодні я з Олегом взаємодію і бачу, що він робить хорошу державну справу.
– Почула вас.
У мене ще одне питання. Воно вже стосується останнього інтерв’ю Володимира Зеленського. Він заявив, що деякі стратегічні енергооб’єкти мають повернутися під контроль держави. Журналістка поставила йому питання: чи відчуває він зараз вплив олігархів і чи має намір, щоб держава повернула, приватизувала якісь об’єкти? Він сказав: там, де це можливо по закону – так, там, де це неможливо – це питання часу. І, зокрема, він зазначив, що йдеться про енергетичні об’єкти. Чи могли би деталізувати, чи справді держава має намір приватизувати якісь енергетичні об’єкти?
– Приватизувати? Так. «Центренерго» держава планує приватизувати.
– Націоналізувати. Я перепрошую.
– Ще раз хочу підкреслити, що я вважаю, що особисто мені некоректно коментувати слова президента. Це просто неетично з мого боку. Що стосується певних дій, то так, сьогодні справді йде процедура конфіскації ряду енергетичних активів, які належали російським бенефіціарам. Справа слухається у ВАКС. І я сподіваюся, що найближчі місяці буде ухвалене відповідне рішення. Це те, що я можу озвучити зараз по факту.
– Це лише по тих об’єктах, які належали громадянам Росії, «гаманцям» Путіна і так далі, а не по тих об’єктах, які належали українцям?
– Я вам надаю відповідь щодо того, що фактично відбувається зараз.
– Можете перерахувати, що це за підприємства?
– Я можу помилитися, але це є близько п’яти обленерго.
– Які?
– Точно не знаю. Здається, це є Житомир, це є Рівне, це є Херсон. І ще два обленерго. Я не пам’ятаю, які точно, зараз. Не хочу помилитися.
– Ви сьогодні кілька разів згадали про те, що у вас немає якихось політичних амбіцій. Але неодноразово з’являлася інформація в медіа про те, що в Офісі президента вас розглядали на посаду прем’єр-міністра. Чи це відповідає дійсності? Чи говорили з вами про це? Що ви про це думаєте?
– Зі мною жодного разу ніхто це не проговорював. Тому це чутки, які просто беззмістовно коментувати.
– Якби вам запропонували розглянути цю пропозицію?
– Якби запропонували, тоді це буде окрема розмова з лідером, який запропонує це.
– Якби вам озвучили таку пропозицію, очолити уряд, що ви відповіли б?
– Не знаю. Не знаю. У мене немає такої пропозиції. Я ще раз підкреслюю, у мене немає бажання займати жодну іншу державну посаду.
– Тільки бути заступником Андрія Єрмака?
– Якщо є якась пропозиція, потрібно рішення по ній ухвалювати, з точки зору особистих бажань, з точки зору відповідальності перед державою і перед лідером. Яке буде рішення – я не знаю. Жодних пропозицій не було.
