Російські строковики, всупереч усім обіцянкам Кремля не відправляти їх на фронт, все ж таки опинилися на передовій під час операції українських військ у Курській області РФ. Журналісти Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поспілкувалися з російськими строковиками, які здалися в полон ЗСУ, та спробували з'ясувати – чи може влада РФ кинути на фронт строковиків.
Полонені російські строковики
Операція ЗСУ на території Курської області розпочалася 6 серпня. Українські війська перетнули кордон з РФ і просувались прикордонними районами. Того ж дня в мережі з'явилася інформація про російських військових, які масово здавалися в полон.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що в полоні за час операції опинилось понад 600 російських військових. Серед них – сотні строковиків.
«Мамо, привіт! Це я, Влад, твій син. Я потрапив у полон, нас на х***й кинули, у нас не було жодної підтримки, нічого взагалі. Нас генерал Лапін (генерал-полковник Олександр Лапін, який контролював безпеку в Курській області – ред.), командувач курського напрямку, просто послав х***й і все ще сюди пхає таких строковиків, як я, щоб ми тут помирали як собаки», – скаржиться у зверненні до матері один із строковиків, який потрапив у полон ЗСУ.
Поговорити з полоненими строковиками вдалося і журналістам Донбас Реалії. По суті, всі розповідають однакові історії – ніхто з них не мав бойового досвіду, та й оборонятися особливо було нічим.
«Ми відходили без бою. По нас працював тільки міномет і все. Міномети та дрони. Ми відходили 28 осіб. Весь взвод. Жодного пораненого немає, і загиблих також немає», – розповідає строковик, котрий прослужив на кордоні Росії і України 4 місяці і додає, що розумів, що там небезпечно, але про прорив ЗСУ не підозрював.
Ще один полонений розповів, що вони навіть не знали точно, де перебувають. І після наступу українських військ – просто пішли в ліс.
«Ми два дні ночували десь у лісах, пересувалися вдень, ближче до вечора, потім знову йшли вдень. Шукали воду і їжу. Давно не їли і не пили. Знайшли позицію наших — міномет, гармату. До того моменту, як нас взяли, я не бачив жодної людини. Тільки дрони і все», – каже він.
За словами третього полоненого – на початку строкової служби їм нічого не говорили про війну і те, що вони будуть брати в ній участь. Навіть «дембель» (строковик, в якого час служби добігає кінця – ред.) заспокоював, мовляв, у Суджі все спокійно.
«В основному казав, що коли він був у Суджі, то постійно щось відбувалося в Бєлгороді — ДРГ або дрони літали. В принципі, каже, нічого страшного в цьому немає. От і все. Приїхав в Суджу. Вартова служба. Все тихо й спокійно», – розповідає він про розмови з «дембельом» і перші свої місяці на службі.
Строковики зізнаються, що їм було страшно лише в перші хвилини після того, як вони опинилися в полоні. Говорять, що серед товаришів по службі ходили різні чутки про те, що відбувається з полоненими в Україні.
«Казали, що військовополонених б’ють, знущаються з них, не годують. Але коли нас взяли в полон, одразу переодягли, дали можливість помитися. Годують тричі на день. Дають постільну білизну, чисту. Ніхто не скаржиться, все добре», – розповідає полонений строковик.
Всі троє кажуть, що пішли на службу лише для того, щоб у майбутньому не мати проблем з роботою. Після обміну до армії повертатись – не хочуть.
Знову на фронт
24 серпня відбувся обмін – 115 російських строковиків на 115 українських військовополонених. Тим, кого обміняли, обіцяли, що після медогляду і допиту в ФСБ їх відпустять. Однак правозахисники в цьому не впевнені.
«Насправді – це така сіра зона. Ніхто точно не знає долі цих солдатів після обміну, тому що немає законних підстав звільнити їх зі служби через полон, в законі це не прописано. Але їх можуть звільнити за станом здоров’я, участь у бойових діях, або через стрес, пов’язаний із полоном. Якщо буде наказ, звісно, це можуть «підвести» під ПТСР або неврологічні розлади і на цій підставі їх звільнити. Але як зараз це відбувається в реальності – направляють їх в якісь тилові частини, вони просто дослужують чи їх звільняють – невідомо», – каже керівник російської правозахисної групи «Гражданин. Армия. Право» Сергій Кривенко.
Організація «Идите лесом», яка допомагає росіянам уникнути служби або дезертирувати, повідомляє, що вони отримують постійні повідомлення про переведення строковиків з інших регіонів РФ до Курської області.
«Якщо говорити про кейси з відправкою військовослужбовців, то ми можемо з впевненістю говорити, що як мінімум тисячу строковиків точно відправили до Курська: 250 з Петербурга, 100 з Москви, ще сотні з Ростова, Свердловська та Алтаю. І це тільки нижня межа. Очевидно, що кількість більша», – зазначає прессекретар російського проєкту «Идите лесом» Іван Чувіляєв.
Цю інформацію підтверджує й українська розвідка.
«На Курщину та на Бєлгородщину перекидають не лише строковиків, тобто Росія так чи інакше намагається посилити ті угрупування, які зараз ведуть бойові дії проти ЗСУ. Вони стягують свої резерви, вони стягують свої війська з тих полігонів, де вони мали би проходити підготовку, і відправляють в зону бойових дій. Так, такі свідчення є», – каже представник Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України Андрій Черняк.
У російському виданні «Верстка» розповідають, що назад до Курської області повертають і тих строковиків, яких звідти спочатку евакуювали. Після евакуації солдатів просто умовляли підписати контракт, але незабаром уже відкрито погрожували в’язницею за відмову повернутися на кордон.
«Умовляння стали жорсткішими, їм почали казати, що все одно відправлять на передову. Але якщо підпишете контракт, то хоча б отримаєте виплати. Бо у статусі строковиків нічого не отримаєте. Потім, ми маємо запис розмови, яку записував строковик і відсилав своїй матері, як приїхав якийсь військовий прокурор, і він уже погрожував, когось навіть виводили в наручниках. І загалом це все подіяло. Наскільки ми розуміємо, більшість наших співрозмовників і їхніх матерів, з якими ми говорили, таки погодилися підписати контракт. Декілька людей, як я розумію, не погодилися, але їх все одно відправили туди, що зараз, по суті, є зоною бойових дій», – розповідає про спілкування з російськими строковиками та їхніми родичами головний редактор видання «Верстка» Іван Жадаєв.
За російськими законами, строковиків можна відправляти в зону бойових дій лише після чотирьох місяців служби. Влада користується цим, але поки що не афішує це, кажуть експерти. Адже таке рішення порушить «мантру Путіна», що строковиків на фронті немає.
«Якщо раніше просто користувалися цим правилом, що можна відправити строковика на контртерористичну операцію після чотирьох місяців служби та наявності військової спеціальності, то тепер страхуються і змушують ще й контракт підписати. Щоб він зовсім не зміг відкрутитися, щоб родичі не скаржилися в прокуратуру, що не було всього цього. Ну, а що може бути простіше, ніж психологічний тиск на 18-річного підлітка, який опиняється в абсолютно замкнутому просторі, без зв’язку з рідними, без зв'язку з будь-ким близьким. Тут хто завгодно що завгодно підпише. Це як тюрма», – каже Іван Чувіляєв.
«Я думаю, що такого не станеться, і вони офіційно не будуть залучати строковиків до останнього моменту. Тобто це зруйнує їхню пропаганду, це зруйнує імідж керівників держави. Тобто вони обіцяють, що ми за вас боремося, ми боремося за народ, боремося за Росію, за цілісність держави, і це наші діти, це наше майбутнє покоління. Насправді вони на них не зважають і посилають їх, але офіційно цього поки що не буде. Тобто ми не бачимо ніяких кроків, які б говорили про те, що строковиків будуть офіційно залучати до ведення бойових дій. Неофіційно це відбувається і буде відбуватися, звичайно», – каже Андрій Черняк.
Нова хвиля мобілізації?
Інформації про чергову хвилю мобілізації в Росії немає. Влада до останнього намагатиметься поповнювати втрати російської армії за рахунок контрактників, кажуть експерти. Деяких, як строковиків, будуть змушувати силою йти на контракт, а інших заманюватимуть грошима.
«Є одноразова виплата — федеральні 400 тисяч рублів. У Москві – це 2 мільйони. Ми бачимо, що після виплат, у Москві, кількість охочих підписати контракт зросла вдвічі, а після вторгнення в Курську область ще вдвічі. І якщо раніше люди приходили і казали: у нас кредити, немає грошей, ішли за гроші, то зараз половина приходять і кажуть, що йдуть захищати Курськ. Хоча частково це також пов’язано з грошима, зрозуміло», – пояснює Іван Жадаєв.
За даними «Верстки», ще рік тому з Москви в середньому відправляли на контракт 30–40 осіб на день. Згодом кількість різко зросла до 120, а зараз буває й до 200 осіб на день. І 70% тих, хто підписує контракт у столиці, приїжджають із регіонів за одноразовою виплатою в майже 2 мільйони рублів. За рік з Москви на війну проти України виїхало понад 26 тисяч осіб.
«Але, з іншого боку, давайте подивимося, що кілька років тому, коли ти йшов на контракт, тобі платили там 20-50 тисяч підйомних перший внесок. Зараз ми скільки бачимо? Мільйон-мільйон двісті. Притому раніше це була глубинка якась, зараз це Москва, зараз це Пітер, зараз це інші великі міста, де величезні рекрутингові компанії, величезні рекрутингові центри. Людина приходить туди, там шикарні умови, там його зустрічають красиві дівчата, вони пропонують там каву, вони їм посміхаються, і людина, яка знову ж таки приїхала десь з якогось села, вона думає, ой, як тут добре, я підпишу контракт, я піду. Ну, а потім вона йде, потрапляє на першу лінію, і реальність вона стає зовсім іншою», – каже Андрій Черняк.
У Росії вербують на контракт буквально всюди: на вулиці, на роботі, в навчальних закладах. Вербування тривають на військових зборах, у в’язницях та поліцейських відділках. Навіть у державних установах нагадують про можливість піти воювати.
«Були навіть випадки, коли безробітний став на облік у Центр зайнятості, абсолютно громадянської інституції, і йому запропонували роботу контрактника, в армію направила. Тобто це вказівка — проводити вербування на контракт через військові та цивільні владні органи, і воно пронизує все життя Росії, всі хто може займаються цим вербуванням», – каже Сергій Кривенко.
Все це робиться для того, щоб максимально відтягнути нову хвилю мобілізації. Однак український військовий експерт Євген Дикий нагадує, що, по суті, попередню мобілізацію так і не скасували.
«Вони не відміняли мобілізацію, оголошену 15 вересня 2022 року. Тому, вибачайте, не буде ніякого виходу Путіна на мобілізацію і оголошення «Вставай, страна огромная!». От вони в рамках тої оголошеної мобілізації абсолютно закритими директивами Міноборони, без ніяких публічних оголошень, мають можливість добирати ще мобілізованих. І я б робив ставку швидше саме на цей варіант. Тобто максимально прихована додаткова мобілізація», – каже Євген Дикий.
Уже понад рік росіянам активно рекламують ідею, що піти на війну — це спосіб вирішити свої фінансові проблеми. Наприклад, за контракт із міністерством оборони пропонують списати борги, звільнити від сплати відсотків за кредитами, а в разі смерті обіцяють, що борги не залишаться в спадок родині.
Як не потрапити на війну
Незабаром у Росії розпочнеться осінній призов. І Кремль подбав про те, щоб тепер призовникам було складніше «відкосити» від армії.
«Збільшені штрафи за ухилення від призову, обмеження в правах, фактична заборона на виїзд з країни. Накопичено великий потенціал репресій. Тепер поліції дозволено залучати до пошуку строковиків, використовуючи всі наявні інструменти — телефонний білінг, камери відеоспостереження. Тобто зараз цей розшук відбувається набагато швидше і жорсткіше», – каже Сергій Кривенко.
Стратегія «не жити за місцем прописки» більше не діє. Тепер дані про людину зобов’язані передавати до військкомату з роботи, школи чи університету. Після отримання повістки покинути країну також не вдасться.
«Строковик може намагатися довести наявність у нього захворювань непризовних і це один дієвий шлях залишається. Другий шлях – всі соціальні відстрочки, відстрочки по навчанню, ними треба користуватися. Ну і третій шлях – альтернативна цивільна служба, правовий шлях, який непростий, проте реальний, і на нього продовжують йти молоді люди, відмовляються від війни», – додає Сергій Кривенко.
Якщо уникнути призову не вдалося, важливо наполегливо звертатися за допомогою до правозахисників у разі порушення прав. Однак загальної поради для всіх немає. Кожен випадок унікальний, наголошують у проєкті «Идите лесом».
«Є, по-перше, все ж таки можливість завжди оскаржити призов, оскаржити відправку до Курської області через прокуратуру, коли відбуваються порушення. Наприклад, правила чотирьох місяців. По-друге, є така все одно опція, як відмовлятися. Строковик є строковик, тому що він може написати офіційну відмову від участі в контртерористичній операції. Для цього треба виявляти наполегливість, для цього треба виявляти жорсткість, на нього тиснутимуть, на нього повісять якісь штрафи, його можуть посадити на «губу», але це все-таки краще, ніж померти. Ну і, нарешті, є опція дезертирства. Знову ж таки, з усвідомленням чітким того, до яких наслідків це може призвести надалі», – каже Іван Чувіляєв.
За підрахунками видання «Важные истории», в полоні в Україні залишається щонайменше 19 строковиків, ще 66 вважаються зниклими безвісти. Але ці цифри можуть бути значно більшими. Загалом можна сказати, що під час Курської операції постраждали близько 250 російських строковиків.
Форум