Мав у Москві гарну роботу, платив іпотеку, пішов воювати проти України, був поранений, потім не захотів повертатися на фронт і виїхав за кордон – але лишається патріотом Росії і підтримує президента РФ Володимира Путіна. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) вдалося знайти військового, який втік із російської армії. Він розповів про службу, війну, а також поділився своїми поглядами щодо агресії Росії проти України, Путіна, анексії Криму та яким бачить майбутнє Росії. Редакція обрала деякі фрагменти розмови, які вважає найбільш показовими – для можливого розуміння, як мислять і чим керуються російські військові, які йдуть воювати проти України.
Що розповів про себе
Ігор (з міркувань безпеки ім’я співрозмовника змінене) спілкується з нами, приховуючи обличчя балаклавою. Розповідає, що жив у Москві, мав гарну роботу, заробляв 2,5-3 тис. дол. на місяць, купив квартиру в іпотеку. Повістку отримав минулої осені. Але, стверджує, до армії пішов не з примусу, а через загибель друзів на війні проти України. Якщо вірити співрозмовнику Донбас Реалії, москвичів одразу на фронт не кидали. І в результаті з 1500 мобілізованих з російської столиці – лише два десятки потрапили на передову до штурмового загону. Зокрема, і Ігор.
Він воював проти України майже рік – на Сході, в Луганській області. Був поранений. Але повертатися на фронт не захотів, замість цього звернувся до організації «Идите лесом», яка допомагає росіянам не брати участь у війні. Тепер він не в Росії, але, каже, залишається патріотом і не виключає повернення. Тюрми за втечу, запевняє, не боїться. «Знаєте, що буде, якщо мене посадять у в'язницю? Я просто піду на війну, але цього разу не на рік, а на півроку. Це буде простіше», – пояснює Ігор, маючи на увазі піврічний контракт, який ув’язненим пропонує Міноборони РФ в обмін на помилування
Фрагмент 1. «Які загарбники?»
– Чому через рік ви звернулися до «Идите лесом»? Розкажіть про вашу мотивацію, що трапилося? Що змінило ваші погляди? Чи змінилися вони? Чи ви думаєте, що Росія бореться за праве діло? Чому ви захотіли кинути те, у що вірили?
– Я не кидаю те, у що вірив. Я досі вірю в це. Я не говорю про те, що Росія займається правим ділом. Це не праве діло. Це просто... Я переконаний особисто, що це було неминуче. І комусь потрібно виконувати цю роботу, і хтось її виконуватиме, це неминуче. І ніхто на це не вплине. А те, що я бачу з передової, я вам скажу, що... Та там уся Європа хоче повоювати. Уся Європа хоче, і США теж хоче.
– А чому ви захотіли поїхати?
– Я поїхав через ситуацію, що склалася, через те, яким чином велися бойові дії, насамперед через те, який відсоток втрат почав допускатися… Коли я ходив у свої перші виходи, виходили щонайменше 20%... Крайні рази це було 5-10%.
Фрагмент 2. «Яка мотивація?»
– Ви говорили про те, що зараз дуже багато втрат, особливо під час штурмів. Чи можна сказати, що все те, про що ми з вами розмовляли, це знижує мотивацію, бойовий дух солдатів РФ?
– Та ні, ну знаєте, та який бойовий дух, чесно. Яка мотивація може у російської людини вбивати українця? Жодної, абсолютно. Взагалі ніякої…
– Ви кажете, яка російська людина захоче вбивати українців, тоді навіщо вбивають?
– А який є вибір?
– Я ж вас питала, чи є в Росії вибір?
– Ну, коли ти вже в армії, ти маєш тільки наказ, ти не маєш вибору. До цього ти маєш вибір. Коли ти вже там опинився, у тебе все, немає вибору. У тебе є наказ. Якщо тобі не трапиться такий командир, як я, тебе можуть розстріляти свої. Чи хочеться так померти? Мені здається, краще гідно [померти].
Фрагмент 3. «Бабки, ну тільки бабки»
– Чим зараз заманюють контрактників?
– Бабки, ну тільки бабки. Вони всі за бабками йдуть, серйозно. Вони йдуть за бабками, і найчастіше це провінціали. Москва-Пітер немає практично. Москва–Пітер мобілізовані, просто пацани, які випадково або якось попалися, або ще щось.
Фрагмент 4. «Ви забороняєте у своїй країні розмови чужою мовою»
Ваші родичі, ваші друзі, ті, з ким ви спілкуєтесь із Росії, що вони думають про про війну з Україною? Чи треба продовжувати? Взагалі, які настрої зараз серед росіян, з якими ви спілкуєтеся?
…якщо брати якісь проросійські висловлювання і проукраїнські і просто їх порівняти, їхні тези, то в російських кажуть «хлопці, терпимо, хлопці, все добре», хоча все погано п…ць, як би. «хлопці терпимо, хлопці, все добре, перемога за нами». В українських найчастіше я чую, що загарбники, тобто те, що загарбники – росіяни, те, що не можна в Україні говорити російською мовою, тобто, ну загалом, це дурня цілковита, розумієте? Коли ви типу належите до Європи, яка до всього лояльна, яка проти расизму, проти сексизму, але при цьому ви забороняєте у своїй країні розмови чужою мовою. Що це, як не расизм?
Читайте також: «Це тисячі трупів. Ти йдеш, повзеш по комусь»: полонені «вагнерівці» про свої втрати під Бахмутом. Ексклюзив
– Ви ж розумієте, що я зараз у Києві і розмовляю з вами російською, так просто.
– А, ну ось, припустимо. Ні, я просто, до речі, не знав.
– І ніхто за це не розстріляв мене досі, уявляєте?
– Так, це зрозуміло, але на вулицях Москви теж стріляють не у всіх. Чесно, в мене просто стріляли на вулиці Москви, – я не жартую, я можу показати…
– Російські солдати, вони не розуміють, що вони загарбники і окупанти, коли вони приходять на територію іншої держави?
Вони про це, я вам скажу, навіть не думають.
– Про що вони думають?
…коли ти військовий, коли ти солдат, я думаю, треба думати насамперед про те, як прокачати свої військові навички. Більше думати немає про що. Там на кону стоїть життя твоє. А що, які загарбники? Ви розумієте, що цю війну почав не я, не він і не вона. Але хтось у ній братиме участь. Розумієте? У будь-якому випадку буде людина, яка піде з автоматом.
Фрагмент 5. «Як ти відрізниш росіянина від українця?»
– Как вы думаете с какого года Россия воюет на территории Украины?
– Чесно кажучи, за офіційною інформацією, природно, мабуть, ну, в 2014 році почався конфлікт, я не знаю, чесно, я не можу сказати нічого, як могли якісь угруповання (армії РФ – ред.) увійти або подібне. Але, чесно, я не знаю, в мене родичі перебувають у Луганську, і з їхніх слів я багато знаю… і вони кажуть, що росіяни там теж були, але як ти відрізниш росіянина від українця?
<...>
– Сформулируйте мені, хто почав війну?
– Росія за документами, Росія, так, Росія розпочала цю війну.
– Чому?
– Тому що вона перша перетнула кордон, ну, Україна не перетинала кордон. Я маю на увазі Крим чи Донбас.
– Тоді питання, чий Крим згідно із законом?
– Слухайте, з Кримом взагалі ось така ситуація. Його ж ще Брежнєв віддавав, наскільки я пам'ятаю.
– Хрущов.
– Хрущов, так. Ну, ось бачите, у мене погано погано з фактами.
– Моє питання просте: за законом – чий Крим?
– Крим російський, звичайно, але це за законами Росії він російський, розумієте? А Європа, звичайно, не визнає легітимності цього, вона не визнає і не визнає. Але, розумієте, ну кому на це не начхати? Тобто дивіться, якщо зараз Китай приєднає частину якоїсь території, Китаю ніхто не зможе сказати жодного слова, тому що Китай максимально автономний.
Фрагмент 6. «Я за Путина, звісно»
– Ще питання про вибори. Якби ви мали можливість чи, можливо, там ви маєте її, чи голосували б ви знову за Путіна? Чи за когось голосували?
– Я ніколи не голосував за Путіна, я завжди голосував за Жириновського (лідер партії ЛДПР, помер у квітні 2022 року – ред.). Так.
<...>
– А якби у вас зараз була можливість голосувати на цих виборах (у березні 2024 року – ред.), за кого б ви голосували?
– Та там немає кандидатів. Ви розумієте? Немає. Тільки Путін.
– І ви віддали б за нього голос?
– Насправді я просто не пішов би голосувати. Ну навіщо? Я і так знаю, хто переможе. Я і так знаю, що буде далі. Навіщо мені голосувати? Мій голос нічого не змінить.
– А чому ви не голосуєте за Путіна?
– Ну а що зміниться? Я знаю, який буде кінцевий результат. Що я піду туди, що не піду, результат буде один. Я знаю, що там 60% населення дійсно за Путіна. І здебільшого це населення у віці від 30 і більше.
– Я ще раз спитаю, що не так із Путіним?
– З ним усе так, а що з ним не так?
– Тобто ви за нього, просто не бачите сенсу голосувати, чи як?
– Так-так, я за Путіна, звичайно.
– Так чим вам подобається Путін?
– Чим саме подобається? Мабуть, своїми принципами. Він усьому населенню подобається лише своїми принципами. Збереження культури, збереження пам'яток, літератури, тобто недопущення нових ідеалів суспільства, що виникли в Європі, в Америці. Тобто це не як Китай, який захистив свій інформаційний простір повністю, скажімо, у яких свій інтернет окремий – ніхто таким не може похвалитися. Але принаймні у нас на законодавчому рівні зараз заборонена зміна статі та одностатеві шлюби.
<...>
Читайте також: «Треба ловити момент». Україна переносить війну на територію Росії?
– Путін щоденно відправляє на смерть, на загибель тисячі, сотні тисяч людей – і як це пов'язано з турботою про народ, із сімейними цінностями і решта?
– Ну це ж не Путін відправляє. Це не Путін. Це не Путін наказує щось взяти, щось захопити. Це не Путін… Путін – людина, яка нічого не розуміє. Абсолютно. Я в цьому переконаний на всі сто відсотків.
– Він головнокомандувач країни і не розуміє, що відбувається?
– Ні, він не розуміє. Він не Суворов, не Кутузов, навіть не Сталін. Розумієте, про що я говорю? При тому, що Сталін воював жахливо. Він не полководець (Путін – ред.), розумієте? Він, ну, це не та людина.
– Тоді що він робить? Яка його функція у цій війні? Навіщо йому ця війна?
– Він – президент країни. Він тільки каже: «Ми воюємо, ми воюємо ось туди, наша така ціль, мені потрібні звіти». Це президент.
– І які на вашу думку, звіти йому зараз приносять?
– Завищені. Знаєте, як було одного разу? У нас десь два тижні до бойового виходу. У мене з'являється інформація, конфіденційна – вона розповсюджується серед 6-8 людей у всьому загоні, я серед них. А потім я дивлюсь телевізор, а ми це вже взяли, бл…ть. Ми вже взяли це. Ми вже взяли по телевізору, а ми тільки за два тижні туди йдемо.
Фрагмент 7. «Ми воюємо за мир, вбиваємо за життя»
– За що воює Росія та росіяни, незважаючи на ту кількість трун, які вони отримують? У чому сенс?
– Ми воюємо за мир, убиваємо за життя.
– Це дуже філософськи, звісно, але... давайте ширше.
– Особисто для мене – насамперед ми воюємо проти впливу Заходу. Тому що якщо я зараз дивлюся на дітей, які віком 14-16 років, вони можуть мені сказати якесь слово, яке я не знаю. Припустимо, дріп. Я такий – блін, невже я такий старий? Що таке дріп? Дріп – це типу круті дорогі шмотки… Знаєте, як я назвав би це? Я назвав би це нав'язаний американізм.
<...>
– Загалом, якщо підсумувати, то Росія воює за те, щоб не йти вперед?
– Не рухатися у бік Європи та знищення самої себе. Європа знищить саму себе незабаром буквально 100-200 років, і практично вся європейська популяція зрівняється... її не буде.
– А що буде з Росією?
– Росія буде великою. Разом із Україною, Білоруссю, Азербайджаном, Казахстаном. Це особисто моя мрія. Я сподіваюся, що це буде так. Я б із радістю відродив СРСР, але в іншому вигляді, звісно.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум