Російське керівництво цілеспрямовано реалізовує політику замовчування війни з Україною. Саме широкомасштабне вторгнення, яке триває вже понад 100 днів, у російському бюрократичному лексиконі називається лише «спецоперацією».
Тим самим всі жахи війни, руйнування цивільної інфраструктури, насилля і загибель мирних громадян України автоматично виносяться за дужки. Одночасно замовчуються і наслідки тотальних санкцій щодо російської економіки, соціальної сфери, культури, освіти, спорту.
У російському політикумі культивується образ Росії як жертви несправедливих нападок Заходу (насамперед, США та Великої Британії), котрий споконвічно прагне знищити російську державу.
СРСР немає, а «залізна завіса» знову є
На Росію опускається дедалі щільніша інформаційна «залізна завіса». Ще на початку березня Роскомнагляд змусив видалити матеріали таких ЗМІ як «Новая газета», «Медиазона», «Дождь» та інших, де агресія Росії називалася вторгненням, війною чи нападом. За кілька днів телеканал «Дождь» призупинив свою роботу, а «Эхо Москвы» повідомило про ліквідацію радіоканалу та сайту після їх блокування.
У Росії практично недоступні сайти ВВС, «Радіо Свобода» та «Deutsche Welle». Обговорюється можливість заборони VPN, які досі дозволяли багатьом росіянам отримувати доступ до незалежних джерел інформації.
Введені суворі заходи, що придушують антивоєнний рух. Так званий «закон про фейки» встановлює кримінальну відповідальність до 15 років позбавлення волі за «публічне поширення завідомо неправдивої інформації про використання Збройних сил РФ з метою захисту інтересів Росії та її громадян».
У процес створення інформаційного вакууму активно включено Російську православну церкву на чолі з патріархом Кирилом. На цей факт активної участі церкви у провокуванні війни нарешті звернули увагу в Євросоюзі та намагаються запровадити санкції проти патріарха.
Відповідальність за вторгнення навмисно розмита. Від імені умовної «партії війни» періодично виступають різні люди з російського політикуму – секретар Ради безпеки Російської Федерації Микола Патрушев, колишній президент Росії, а нині заступник голови Ради Безпеки Російської Федерації Дмитро Медведєв, голова Держдуми Росії В'ячеслав Володін.
Сам же Володимир Путін, починаючи з 24 лютого, порушив мовчання лише після ракетного обстрілу Києва 5 червня, пригрозивши нанесенням нових ударів у разі постачання Україні далекобійних ракет.
Немає війни – немає втрат
Військове керівництво Росії теж взяло курс на замовчування ходу спецоперації. З інформаційних повідомлень не зрозуміло навіть, хто нею зараз керує та чи існує взагалі централізоване військове командування бойовими діями росіян в Україні.
Одне з найболючіших питань – втрати російської армії табуйовано.
Колишній заступник міністра оборони Росії, голова комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов днями заявив, що Росія практично перестала зазнавати втрат під час спеціальної військової операції в Україні. І це є результатом зміни тактики ведення бойових дій.
Останні цифри, оприлюднені Міністерством оборони Росії у березні – 1351 загиблих. «З того часу дані не озвучувалися Міноборони, і поясню чому. Нині, звісно, є поранені, але такої кількості загиблих уже немає», – наголосив Картаполов.
Водночас, українське командування повідомляє про понад 31 тисячу загиблих російських військових, західні джерела відзначають 20% втрату бойової могутності російських збройних сил, акцентуючи увагу на катастрофічних даних про загибель як старших офіцерів і генералів, так і молодшого офіцерського складу.
Напередодні 100 днів з початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Кремль заборонив державним ЗМІ «акцентувати увагу» на його тривалості. Пояснюється це тим, що російському суспільству нічого пред'явити як «перемогу», проте доведеться пояснювати значні втрати, санкції та колосальну репутаційну шкоду.
У російському інформаційному полі відбувається зрушення в бік «війни із Заходом» («Третьої світової»), що для російського обивателя звичніше і зрозуміліше, ніж загадкові мовні конструкції «денацифікація» та «демілітаризація» України.
Метою таких дій є не допустити розгортання антивоєнних протестів в країні та дестабілізації соціальної ситуації на тлі дедалі більшого санкційного тиску.
Однак у порівнянні із попередньою агресивною інформаційною експансією РФ в цілому світі, спроби такого потовщення «інформаційного міхура», у якому перебувають громадяни Росії, вже менше нагадують атаку і більше схожі на захист.
Анатолій Курносов – експерт Центру політичних студій «Доктрина»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
