Люк Аллнатт
26 січня в Білорусі відбудуться президентські вибори, які майже напевно забезпечать фактичному очільнику країни Олександру Лукашенку сьомий термін при владі. Білоруську опозицію розгромили, громадяни бояться нових жорстоких репресій, а вибори є лише вправою зі зміцнення влади. Радіо Свобода з'ясовує, чи ці вибори можуть стати останніми для Лукашенка, який править понад 30 років.
Як вам скажуть опозиційно налаштовані білоруси, президентські вибори в країні 26 січня – це несправжні вибори. Незалежні засоби масової інформації знищили або вигнали за кордон, кандидатів від опозиції, які заслуговують на довіру, немає, а голосування є лише вправою зі зміцнення влади Лукашенка. Це буде що завгодно, крім вільного чи справедливого голосування.
Після того, як двом політикам відмовили в реєстрації, балотуються лише п’ять кандидатів, у тому числі Лукашенко, який перебуває при владі з 1994 року. Троє з них представляють провладні партії, а одна, Анна Канапацька, формально є незалежною, але в опозиції її звинувачують у тому, що вона є маріонеткою режиму.
А що з білоруською опозицією?
На останніх президентських виборах у 2020 році сталося те, чого не було багато років. Після того, як перед виборчою кампанією кілька лідерів опозиції потрапили за ґрати, з’явився інший лідер – Світлана Тихановська. І за умови чесної гри вона мала пристойні шанси на перемогу.
Зрештою, на виборах, які міжнародна спільнота назвала сфальсифікованими, Світлана Тихановська програла. Але її кампанія набула надзвичайної популярності, активізувавши слабку білоруську опозицію та вивівши десятки тисяч людей на вулиці, щоб протестувати проти результатів виборів.
Акції протесту жорстоко розігнали. Тисячі людей заарештували сили безпеки, багато хто стверджував, що під час ув'язнення з ними жорстоко поводилися або катували. Тихановська була змушена тікати і продовжувати свою роботу з Литви.
Тепер, коли їй загрожує неминучий арешт, якщо вона повернеться до Білорусі, у Тихановської зв’язані руки. Вона закликала громадян утриматися від протестів, побоюючись, що репресії повторяться. Натомість вона закликала білорусів голосувати «проти всіх» у своїх бюлетенях або повністю утриматися.
Жорстокі розгони
Репресії мали жахливий вплив на білоруську опозицію, знищивши навіть найменші надії на лібералізацію країни.
Багато протестувальників опозиції втекли з країни або були ув’язнені. Незалежні ЗМІ, включно з Радіо Свобода, були закриті, заблоковані або змушені працювати з-за кордону. За даними моніторингу, проведеного білоруським наглядовим органом Lawtrend, з 2020 року була змушена закритися 1161 неурядова організація.
Зараз у Білорусі близько 1300 політичних в’язнів, у тому числі активіст, лауреат Нобелівської премії миру Алесь Біляцький і троє журналістів, які працювали на Білоруську службу Радіо Свобода. Утримують їх у жахливих умовах, вони позбавлені доступу до медичної допомоги та контакту з родичами.
Напередодні виборів тиск на опозицію посилився. У листопаді 2024 року влада провела понад 100 рейдів, пов’язаних з опозиційною Координаційною радою. 20 науковців, журналістів і активістів визнали винними у нібито зв'язках із Тихановською та заочно засудили.
Уряд нервує
Уряд, безсумнівно, стурбований повторенням протестів 2020 року, і у своїх повідомленнях проштовхує наратив про те, що вибори є фактом, а не референдумом щодо популярності Лукашенка.
Замість жорсткої політики державні ЗМІ та провладні акаунти в соціальних мережах часто описують людські якості Лукашенка, показуючи кадри, як президент грає в хокей або рубає дрова.
Лукашенко, схоже, не вважає президентські вибори такими важливими. В одному проурядовому відео в TikTok, де режим обережно намагається залучити молодь, Лукашенко згадує вибори, але прямо каже: «Не треба ними займатися».
Тим не менш, влада вживає запобіжних заходів, також показуючи програми на державному телебаченні про масштабні заходи безпеки під час голосування, намагаючись утримати молодих протестувальників вдома. У разі масових акцій протесту Лукашенко також погрожував відключити інтернет, а влада заборонила фотографувати заповнені бюлетені, оскільки вони широко використовувалися громадянами у 2020 році для висвітлення фальсифікацій.
Цього року також не буде виборчих дільниць за кордоном, ймовірно, це спроба змусити замовкнути переважно антилукашенківську діаспору.
Що може зробити Захід?
17 січня тодішній держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що «репресивне середовище» Білорусі перешкоджає легітимним демократичним виборам президента. А 22 січня Європарламент ухвалив резолюцію, яка засудила вибори як фальсифікацію. Однак такі заяви навряд чи щось змінять у Білорусі та не мають великого значення для Лукашенка.
Протягом останніх десятиліть білоруський лідер час від часу звертався до Заходу, при цьому дипломати та експерти періодично говорили про те, що Білорусь розриває зв’язки зі своїм головним союзником Росією та «виходить із холоду».
Ті часи давно минули. Із 2020 року Мінськ поглибив зв’язки з Москвою, зокрема у військовій сфері, надавши свою територію для нападів Росії на Україну та провівши спільні військові навчання.
У той час як ЄС і США запровадили санкції проти Білорусі, враховуючи замороження активів, заборону на поїздки та торговельні обмеження, білоруська економіка пережила шторм, якому сприяла підтримка з боку Росії, зокрема дешевий газ, полегшення боргів і пріоритетний доступ до Росії ринку.
Лукашенко йде у відставку?
Невідома карта тут – сам Лукашенко. Зараз йому 70 років, з постійними чутками про його погане здоров’я, останніми місяцями він говорив про необхідність зміни поколінь у білоруській політиці, що наштовхнуло на припущення, що це може бути його останній президентський термін.
Питання – хто ж наступний? Були припущення про те, що один із синів Лукашенка візьме кермо в свої руки, зокрема його молодший Микола, якому лише 20.
Також говорили про те, що Лукашенко надасть більше повноважень Раді безпеки чи Всебілоруським народним зборам, дорадчому органу під головуванням Лукашенка, яка у 2022 році отримав статус конституційного.
Якою б не була домовленість, якщо в Росії не буде кардинальної зміни влади, Мінськ, швидше за все, продовжуватиме поглиблювати свої зв’язки з Москвою, що може призвести до того, що Білорусь дедалі більше стане просто васалом російської держави.
Форум