На тлі занепокоєння щодо фокусу США та довгострокових загроз безпеці з боку Росії та Білорусі ЄС має намір затвердити оборонну програму на суму 170 мільярдів доларів, спрямовану на збільшення військових витрат, покращення спільних закупівель та підтримку України.
27 травня Європейський Союз офіційно затвердить свою програму зі збільшення оборонних витрат у розмірі 150 мільярдів євро ($170 мільярдів).
Так званий регламент SAFE (Security action for Europe) був вперше запропонований у березні Європейською комісією у відповідь на заклики країн-членів про фінансову і політичну підтримку для досягнення нових оборонних цілей, висунутих НАТО, а також для потенційної допомоги Україні, якщо Сполучені Штати змінять свій стратегічний пріоритет.
В остаточному документі, з яким ознайомилося Радіо Свобода, чітко зазначено, що «загрози з боку Росії та Білорусі є особливо нагальними та актуальними» й потребують швидкої протидії.
З огляду на час, необхідний для розробки оборонної продукції і нарощування промислових виробничих потужностей по всьому ЄС, в регламенті також йдеться про те, що для союзу буде «життєво важливим» почати підтримувати країни-члени «якомога швидше, щоб вони могли швидко здійснювати замовлення».
Брюссель першим відреагував на заклики країн-членів, застосувавши положення ЄС про національні винятки для військових витрат, що означає, що витрати на такі товари, як зброя і боєприпаси, не будуть враховуватися в механізмі санкцій блоку для країн, які порушують ліміти витрат ЄС.
Це створило фінансову свободу, але державам-членам також потрібні гроші якнайшвидше.
Оскільки кілька столиць прагнуть отримати доступ до запропонованих коштів якнайшвидше і не потребують одностайності чи згоди Європейського парламенту – посли ЄС схвалили нове законодавство 21 травня й лише Угорщина виступила проти нього.
Нова схема функціонує так само, як і нещодавня програма ЄС з відновлення після пандемії COVID-19, яка коштувала 800 мільярдів євро (920 мільярдів доларів).
Для фінансування регламенту SAFE блок використає свій найвищий кредитний рейтинг «AAА», щоб залучити необхідні 150 мільярдів євро на ринках, а потім позичити їх країнам-членам. У цьому сенсі це буде набагато дешевше, ніж якщо більшість членів ЄС намагатимуться самостійно зібрати кошти, позичаючи їх окремо.
П’ять країн ЄС – Данія, Німеччина, Люксембург, Нідерланди та Швеція – нині мають цей найвищий рейтинг «AAА», тому їм, швидше за все, не потрібно буде брати участь у схемі, залишаючи більшу частину потенційних позик для бідніших членів.
Підводні камені
Той факт, що кредити мають максимальну тривалість 45 років, не потребують обслуговування протягом першого десятиліття, а також те, що країнам не доведеться сплачувати ПДВ на придбане обладнання, є перевагами, які, як сподіваються в Брюсселі, спричинять європейський оборонний сплеск.
Але, звісно, усе це має певні нюанси.
Перш за все, багато південних країн-членів-боржників скаржаться на те, що – на відміну від схеми відновлення після пандемії COVID-19, яка також включала грантовий компонент – ця ініціатива є виключно позикою, що ляже ще більшим тягарем на і без того напружені державні фінанси.
SAFE також має стимулювати спільні оборонні закупівлі між країнами, оскільки Європейська комісія прагне використати цей інструмент для створення належного європейського оборонного ринку замість фрагментованого, який здебільшого існує сьогодні.
Країни можуть подавати заявки на кредити, не об’єднуючись з іншими державами, лише протягом першого року. Після цього – з кінця 2026 до 2030 року (коли закінчується термін дії схеми) – дві або більше країн повинні подавати заявки спільно.
Для того, щоб забезпечити справедливий розподіл коштів, частка кредитів, наданих трьом країнам-членам, які отримують найбільшу допомогу, не повинна перевищувати 60 відсотків від усіх 150 мільярдів євро, виділених на програму.
Але головним питанням протягом останнього місяця було те, хто може брати участь у SAFE – балансування між бажанням різних країн-членів збільшити внутрішнє виробництво та реальністю того, що не всі компоненти можуть бути виготовлені в ЄС.
Для початку, країни Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) – Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія – включені до схеми. Те саме стосується і країни-кандидата на вступ до ЄС – України.
Регламент виправдовує їхнє включення, посилаючись на «тісне партнерство цих країн з ЄС у сфері промислового оборонного виробництва», а також на те, що «Україна безпосередньо стикається з агресивною війною Росії».
«Брюссельський компроміс»
Проте не обійшлося без нарікань.
Сполучені Штати, зокрема, скаржились на те, що їх виключили з цього процесу.
А багато країн-членів ЄС, які все ще прагнуть підтримувати трансатлантичні військові зв'язки і водночас залучати інших близьких партнерів до різних аспектів SAFE, також наполегливо лобіювали відкриття схеми для подальшої участі ззовні.
Зрештою, було ухвалене «правило 65-35». Це означає, що 65 відсотків вартості придбаної зброї має бути вироблено в ЄС, чотирьох країнах ЄАВТ або в Україні. Інші 35 відсотків можуть бути вироблені будь-де, наприклад, у Сполучених Штатах.
Але тут все трохи складніше.
Якщо країна має партнерство з ЄС у сфері безпеки й оборони (SDP), то 65 відсотків вартості зброї може надходити з цієї держави.
Велика Британія нещодавно уклала таку угоду з блоком, а Албанія, Японія, Молдова, Північна Македонія і Південна Корея також мають подібні угоди.
Зрештою, як сказав один з чиновників ЄС, який розмовляв з Радіо Свобода, результатом є «класичний брюссельський компроміс» – укладено досить велику угоду, але гроші не почнуть надходити доти, доки кожен, включно з багатьма іншими членами ЄС, не отримає своєї справедливої частки.
Форум