Через рік після підозрілої смерті російського опозиціонера Олексія Навального в заполярній в’язниці Росії його соратники борються за свою значущість. Це відбувається на тлі масштабної війни Росії проти України. Російський очільник Володимир Путін стрімко придушує інакодумство всередині країни, яку опозиція вимушено покинула.
«Екстремістський символ»
У своїх посмертно опублікованих мемуарах «Патріот» російський опозиціонер Олексій Навальний передбачив, що помре за ґратами.
«Мене не буде на всіх фотографіях, оскільки життя піде далі», – написав він.
Російська влада, схоже, намагається втілити це твердження майже в буквальному сенсі. Тривале і масштабне придушення Кремлем усього і будь-кого, пов’язаного з Навальним, тепер означає і переслідування росіян за публічну демонстрацію образу Навального – на тій підставі, що це «екстремістський символ».
Такі випадки, зазначають аналітики, є частиною зусиль держави дискредитувати Навального та його послідовників і викорінити будь-який вплив, який вони могли мати після смерті політика. Частково це відбувається через покарання людей, у деяких випадках – за те, що вони тримали його фотографію чи вимовляли його ім’я.
Найбільш відомий ворог Путіна протягом понад десятиліття Навальний помер у в’язниці, відомій як «Полярний вовк» 16 лютого 2024 року. Його вдова Юлія Навальна та багато прихильників вважають Путіна відповідальним за смерть Навального.
Він ледве вижив після того, як його отруїли в Сибіру нервово-паралітичною речовиною в серпні 2020 року. Як свідчать докази і як казав сам Навальний, це справа рук оперативників Федеральної служби безпеки (ФСБ), які діяли за вказівкою Путіна.
Навальний одужав у Німеччині, але коли в 2021-му повернувся до Росії, то його заарештували відразу в московському аеропорту.
Він залишався під вартою – переважно у в’язницях і тюрмах, де з ним погано поводилися та не надавали належної медичної допомоги до самої смерті.
Загальнонаціональна мережа політичних представництв Навального була визнана екстремістською та оголошена поза законом у 2021 році. Те саме стосується його Фонду боротьби з корупцією. У звітах про розслідування фонду стверджували, що виявили докази широкомасштабного хабарництва в Росії. Звіти описували надзвичайно багату, привілейовану групу людей, наближених до Путіна, які живуть розкішно за рахунок простих росіян на межі виживання.
Коли Навального ховали в Москві, десятки тисяч людей вишикувалися в чергу під пильним оком поліції та пройшли повз його могилу, щоб «попрощатися з людиною, яка символізує свободу», як висловився один із присутніх.
А Юлія Навальна пообіцяла підтримувати справу свого чоловіка, закликаючи росіян «розділити лють, гнів і ненависть до тих, хто насмілився вбити наше майбутнє».
Протягом року після його смерті вдова та колишні соратники Навального намагалися здійснювати вплив на тлі війни Росії проти України та стрімкого придушення Путіним інакомислення в країні, яку вони були змушені покинути.
Чи ефективні розслідування корупції?
Доказом цієї боротьби є неоднозначна реакція аудиторії на останній звіт Фонду боротьби з корупцією. За інших обставин або в іншій країні такий документ міг спричинити серйозний ефект.
На основі вивчення записів фонду, даних поліцейських баз, соціальних мереж та інших джерел стверджується, що в російському державному нафтовому гіганті «Роснефть» працюють десятки молодих жінок, які вказані як адміністративні працівники, але насправді надають послуги супроводу керівникам вищої ланки.
Встановлено, що одна жінка супроводжувала генерального директора «Роснефти» Ігоря Сєчіна, близького соратника Путіна, на його приватному літаку щонайменше 58 разів. Її найняли у 2016-му (жінка тоді мала 21 рік) і запропонували значно вищу зарплату, ніж у більш досвідчених працівників. Критики скептично оцінюють увагу до таких питань на тлі війни Росії проти України.
«Це ніби німецькі емігранти-антифашисти на третьому році війни, коли вже димлять печі Освенціму, презентують розслідування приватного борделю Герінга як важливу сенсацію», – написав у Telegram Ігор Ейдман, російський соціолог, який проживає в Німеччині.
Ті, хто схильний вірити, вже вірять у набагато гірші речі про режимСем Грін
Інші не погоджуються.
«Знати, що всі [наближені до Путіна] крадуть, – це одне, а бачити докази, особливо в тому масштабі, як вказано у розслідуванні, – зовсім інше», – написав у Telegram Майкл Накі, російський журналіст, який живе за кордоном і має канал на YouTube, присвячений війні в Україні.
Російський аналітик, директор Програми демократичної стійкості Центру аналізу європейської політики та професор російської політики в Королівському коледжі Лондона Сем Грін Сем Грін зауважує, що «поляризація, породжена війною та російською політикою, підірвала сприйняття аудиторії подібних розслідувань». За його словами, це сталося «хоча б тому, що ті, хто схильний вірити, вже вірять у набагато гірші речі про режим». «А ті, хто ні, одразу відкинуть джерело», – зауважує він.
Але «це не означає, що вони не мають сенсу», написав 2 лютого Сем Грін. «З одного боку, коли в російській політиці є можливість для справжнього розрахунку, такі розслідування допоможуть сформувати ґрунт для справедливості. З іншого, навіть якщо менше людей схильні звертати увагу, неповідомлення про такі масштаби корупції ізолює тих, хто вважає, що Росією потрібно керувати по-іншому. І це послуга, якої Путін не заслуговує», – наголошує Грін.
Тим не менш, «є певні сумніви щодо ефективності традиційної способу того, що вони роблять», вважає Бен Нобл, доцент кафедри російської політики в Університетському коледжі Лондону та співавтор книги 2021 року «Навальний: заклятий ворог Путіна, майбутнє Росії?». Він має на увазі соратників покійного опозиціонера.
Опозиція роз'єднана
Війна Росії проти України є одним з основних факторів, що впливає на сприйняття однодумців Навального. Але серія скандалів також роз’єднала команду Навального та міжнародний Фонд боротьби з корупцією (ACF).
Соратник Навального Леонід Волков залишив посаду голови фонду в 2023 році. Це сталося на тлі різкої критики через підписаний ним лист із закликом скасувати санкції Європейського союзу щодо кількох російських олігархів. А через кілька тижнів після смерті Навального зловмисники напали на Волкова з молотком біля його будинку в Литві. Зламали руку і поранили ногу. Суперечка спалахнула, коли Фонд боротьби з корупцією звинуватив олігарха та критика Кремля Леоніда Невзліна в тому, що він найняв нападників. Сам обвинувачений Невзлін заперечив це.
Роздроблена російська опозиція за кордоном ще більше розкололася, коли колишній союзник звинуватив ACF у «відмиванні репутації» двох російських банкірів в обмін на фінансову та адміністративну підтримку. Ці зміни фонд заперечував.
У ширшому контексті боротьба його соратників є «відображенням того факту, що Навального не стало», сказав Нобл Радіо Свобода. І додав: «Очевидно, Навальний вирізнявся своєю харизмою, красномовством, впертістю, хоробрістю».
«І хоча Юлія Навальна пообіцяла взятися за справи свого чоловіка, ми не бачили, щоб вона чи хтось інший став центральною провідною фігурою, – каже він. – І, можливо, ці сумніви відображають той факт, що більше немає єдиної фігури, яка могла б вести справу».
Люди в Росії почнуть забувати про те, хто такий НавальнийБен Нобл
Тим не менш, Бен Нобл додає: «Ще надто рано списувати команду Навального». І зауважив, що спадкоємність Навального «буде змішаною і поляризованою».
Як і останнього радянського лідера Михайла Горбачова, Навального переважно високо оцінюють на Заході. Там його сприймають як «борця за свободу та «голосистого» противника Путіна, каже Ноубл. «У Росії картина зовсім інша. Це не дивно з огляду на те, що державні ЗМІ стільки років описували Навального як маріонетку ЦРУ, яку підтримує Захід», – додає він.
Поки Путін при владі, це «навряд чи зміниться, а то й може стати гірше», вважає Бен Нобл.
«Люди в Росії почнуть забувати про те, хто такий Навальний і що він робив, – додає професор. – Думаю, що ми спостерігатимемо лише посилену поляризацію двох дуже різних надбань».
Форум