Натан Годж
Розмова президентів США і Росії задала тон цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки. Вона викликала занепокоєння в Києві та європейських столицях, що Дональд Трамп підійде до переговорів про завершення війни в Україні набагато більш транзакційно. Що саме відбувається?
Мюнхенська конференція з безпеки – це найближчий аналог Супербоулу в міжнародній дипломатії: з безліччю аналітики до і після події, постійними прямими трансляціями та вражаючим видовищем.
Але цього року найважливіші події відбувалися поза головною сценою конференції. Україна, її європейські союзники та Кремль вже готуються до переговорів із адміністрацією Трампа, яка показала, що традиційні геополітичні правила більше не працюють.
У своєму дописі на платформі X Крісті Райк, директорка Міжнародного центру оборони та безпеки в Таллінні, висловила той настрій тривоги, який панував серед багатьох європейських спостерігачів на конференції.
«Покидаю Мюнхен у тривожному настрої», – написала вона. «[Президент України Володимир] Зеленський чітко дав зрозуміти, що Україна не сподівається, що США працюватимуть задля справедливого миру. Усе залежить від Європи. Але чи здатна Європа впоратися? [Європа] має припинити скаржитися на те, що її не запрошують до переговорів, і зосередитися на тому, що вона може зробити».
Щоб підсумувати ситуацію:
- Європейські лідери планують провести 17 лютого у Парижі екстрений саміт щодо війни в Україні.
- Адміністрація Трампа відправляє групу до Саудівської Аравії для переговорів із російськими офіційними особами з метою припинення війни. За даними джерел американського сайту Axios і російського видання «Комерсант», ці переговори заплановані на 18 лютого.
- Україна поки що не має місця за столом цих переговорів. Президент Зеленський у неділю ввечері прибув до ОАЕ, українські урядовці готують його візит до Саудівської Аравії.
Ці події відбулися після різкої промови віцепрезидента США Джея Ді Венса на Мюнхенській конференції, де він розкритикував європейських партнерів Вашингтону за їхній нібито відступ від свободи слова та «неконтрольовану» міграцію.
«Загроза, яка турбує мене найбільше щодо Європи, – це не Росія Це не Китай, і не будь-який інший зовнішній гравець. Я турбуюся про загрозу зсередини. Відхід Європи від деяких її фундаментальних цінностей», – сказав він.
Російський тиск на залишки демократичної опозиції та порушення міжнародних норм Венс взагалі не згадав. Також він не надав конкретних деталей про те, як адміністрація Трампа планує досягти «розумного врегулювання» для завершення війни в Україні.
Ця ситуація викликала занепокоєння серед прихильників України. Виступ Венса пролунав лише через кілька днів після того, як президент США Дональд Трамп оголосив про «тривалу та дуже продуктивну» телефонну розмову з Путіним 12 лютого. Також обговорюється можливість візиту Трампа до Москви.
Ця розмова Трампа з Путіним задала тон цьогорічній Мюнхенській конференції, викликавши побоювання в Києві та європейських столицях, що Трамп підійде до переговорів про завершення війни в Україні набагато більш транзакційно.
Формат майбутніх переговорів досі неясний. Під час панельної дискусії в Мюнхені Кіт Келлог, спецпредставник Трампа з питань України та Росії, натякнув, що Європа може «не опинитися за столом переговорів», коли дійде до врегулювання війни в Україні.
У будь-якому випадку, конференція стала моментом прояснення ситуації для України та її союзників. У своєму виступі президент України Володимир Зеленський заявив, що Європа має діяти колективно в підтримці України, оскільки Вашингтон змінює свої пріоритети.
«Україна ніколи не прийме угод за нашими спинами без нашої участі. Те ж саме повинно стосуватися всієї Європи. Жодних рішень про Україну без України – жодних рішень про Європу без Європи», – наголосив Зеленський.
Головне питання після цієї Мюнхенської конференції: чи про мир у Європі домовляться без участі самих українців? Але якщо досвід останніх трьох років щось і показав, так це те, що Україна має силу, волю до боротьби та надзвичайно ефективного міжнародного комунікатора в особі Зеленського.
Залежно від точки зору, ця конференція може сприйматися як повторення 1938 року – невдалої політики умиротворення Адольфа Гітлера британським прем’єром Невіллом Чемберленом – або як перегукування з жорсткою промовою Володимира Путіна в Мюнхені у 2007 році, коли він засудив «однополярний світ», очолюваний Вашингтоном.
Але, перефразовуючи колишнього міністра оборони США Дональда Рамсфельда: ми пишемо заголовки на основі тих історичних аналогій, які в нас є, а не тих, які ми хотіли б мати в майбутньому. Історія дає лише приблизні паралелі, а Україна та Європа після Мюнхену входять у цілком нову реальність.
Форум