Референдум у законі: Україна – не Швейцарія?

У «Слузі народу» сподіваються на ухвалення закону про референдум уже до кінця цього року. Таким чином, мовляв, буде виконана одна з основних обіцянок президента України Володимира Зеленського. А критики стверджують, що референдум після законодавчого закріплення може стати в руках Зеленського інструментом маніпуляцій. І нібито Швейцарія з її рекордним досвідом такого волевиявлення для України – не указ.

Що не так із референдумами в Україні?

У Конституції України право на референдум є, а окремого закону про нього через майже 30 років незалежності немає. У статті 72 Конституції йдеться, що Верховна Рада або президент може призначити референдум. Він проголошується за народною ініціативою мінімум трьох мільйонів громадян України з правом голосу, якщо підписи зібрали щонайменше у двох третинах областей і мінімум по сто тисяч підписів у кожній області. Обравшись на другий термін президента України, Леонід Кучма у квітні 2000 року проголосив референдум «за народною ініціативою». Одне з питань стосувалося зменшення кількості народних депутатів з 450 до 300. ЦВК нарахувала тоді переважну більшість голосів «за», однак Рада не затвердила результати ухваленими законами.

Відтоді протягом двох десятиліть референдумів в Україні не було, а за окремий закон стосовно їх проведення всерйоз взялися тільки після обрання президентом Володимира Зеленського. Він вніс до Ради проєкт, документ пройшов перше читання. І як розповів Радіо Свобода депутат від «Слуги народу» Олександр Качура, закон про референдум буде «однозначно проголосований», це може статися вже до кінця цього року.

«Венеційська комісія висловила свої зауваження, ми вносимо необхідні зміни між першим та другим читанням. І на друге читання виносимо до зали. І я думаю, що з наступного року народ України вже матиме прямий інструмент народовладдя через референдум», – сказав Качура.

Якщо цей інструмент у народу з’явиться, то ним можна буде скасовувати закони, констатував парламентар від партії Зеленського.

«Тобто якщо закон, наприклад, про ринок землі не влаштовує український народ, то можна буде це питання винести на референдум і скасувати його. І для цього не потрібно буде будь-яких додаткових рішень парламенту і будь-яких посадових осіб. Це дуже дискусійне питання було, ми кілька разів з цього приводу збиралися, сварилися, обговорювали, потім знову сварилися, потім шукали компромісний варіант», – зазначив Качура.

Рівняння на Швейцарію?

При цьому натхненники ухвалення закону про референдум згадують Швейцарію. За останні 170 років у цій державі на федеральному рівні провели понад 600 референдумів. Їх здійснюють здебільшого з однаковим інтервалом – щокварталу. Зокрема, всі закони, проголосовані швейцарським парламентом, можна скасувати на референдумі. Щоб його провести, слід зібрати мінімум 50 тисяч підписів протягом ста днів після ухвалення оскарженого закону (населення Швейцарії – вісім із половиною мільйонів осіб).

Для широких народних мас згадка про таку розвинену державу, як Швейцарія, є привабливою. Це визнає у коментарі Радіо Свобода політичний експерт Микола Давидюк. І справді є речі, які варто виносити в Україні на референдум. Тим більше українці відучилися від такої форми волевиявлення, додає експерт. Але Швейцарія для України в її нинішньому стані – далеко не приклад, наполягає водночас він:

«Країна, яка славилася традиціями віча, має використовувати цей демократичний інструмент. Але це використання неможливе, коли ми найслабші чи коли цим інструментом ворог користуватиметься більше, ніж ми самі. Швейцарська модель народовладдя через референдуми – це аргумент, на якому працював Кучма, на якому працювала Партія регіонів у часи Януковича. Не варто Україні рівнятися на Швейцарію. Й Італія, наприклад, – нам не приклад із федералізацією чи проведенням референдумів. От зараз приймуть в Україні закон про референдум. І що буде? Ми можемо, наприклад, отримати низку мікрореферендумів про скасування декомунізації. Хоча декомунізація конче потрібна державній незалежності, утвердженню держави. Нам на багнетах насаджували 5 тисяч пам’ятників Леніну (до речі, другий результат у світі. Першість – у Росії. Хоча в ній було 150 мільйонів населення, а в Україні – 50 мільйонів). І от «леніних» насаджували на кривавих багнетах, а через супердемократичні швейцарські референдуми на місцях декомунізацію скасовуватимуть».

Якщо говорити про державність, спершу має бути закон і порядок, а вже потім можна говорити про такі речі, як референдум, наголошує Микола Давидюк.

Обіцянка Зеленського

Керівником робочої групи із розробки закону про референдум є віцеспікер Верховної Ради Руслан Стефанчук. На запитання Радіо Свобода, чи не поспішають депутати з ухваленням такого закону, він відповів: будь-що нове завжди «для декого рано, а для декого не на часі».

«Ми виявилися біля прірви, де справді народ України не має жодної можливості впливати на владу жодними рішеннями. І саме це було основною обіцянкою Володимира Зеленського. Він її виконує. Оскільки вона була підтримана, то ми розуміємо, що це на часі», – переконував віцеспікер.

Руслан Стефанчук також наполягає: на референдум не можуть виносити питання, які стосуються територіальної цілісності України. Тільки можливе розширення території України може бути питанням всеукраїнського референдуму.

«Ми повинні створити такий механізм, який дав би, по-перше, реальну можливість народу впливати на владу, якою вона не була би. Сьогодні – одна влада, завтра – друга. У народу – виключне право, передбачене статтею 5 Конституції України, бути джерелом права. По-друге, щоб були ті запобіжники, які не зруйнували би державу» – підкреслив Руслан Стефанчук.

Референдуми – інструмент диктаторів?

Не перебільшувати користь референдумів закликав у коментарі Радіо Свобода політичний експерт Олег Саакян. Він нагадав, що до референдумів, плебісцитів часто вдаються диктаторські, авторитарні режими. У Росії влітку цього року відбулося голосування із внесення змін до Конституції. На думку критиків Володимира Путіна, справжньою метою цього заходу була легітимація довічного правління чинного президента Росії. І, як стверджують критики, голосування відбувалося з масовими порушеннями. У Кремлі відкидають такі закиди. А у Німеччині активно проводять лише місцеві референдуми, на федеральному рівні плебісцит можливий тільки в одному випадку – для ухвалення нової Конституції. Така тенденція склалася в тому числі через використання плебісцитів Гітлером до Другої світової війни.

Олег Саакян зазначає: у сучасному світі референдум швидше перетворився на маніпулятивний інструмент.

«Зараз за наявності купи цифрових методів для вивчення суспільної думки авторитарні режими використовують такий інструмент, щоб легітимізувати те чи інше рішення. Тобто, в такому разі про референдум як вільне, чесне волевиявлення не може бути і мови. Це імітація референдуму. Або другий момент використання цього інструменту – коли в демократичних державах еліти не можуть ухвалити рішення і вони перекладають відповідальність на суспільство, умиваючи таким чином руки», – зауважує політолог.

Тим часом президент України Володимир Зеленський оголосив, що в день голосування на місцевих виборах 25 жовтня відбудеться опитування із п’ятьма запитаннями. Як наголошують в Офісі президента, це – не референдум. Жодних юридичних наслідків не буде, але будуть політичні, сказав Радіо Свобода Олександр Качура.