«Вірю, що він заговорить». Батько півтора року доглядає за важкопораненим сином

ЛЬВІВ – 25 серпня 2022 року сержант 72 окремої механізованої бригади Віталій Шумей, родом з міста Шостка Сумської області, був важкопоранений під час виконання бойового завдання. Відтоді воїн самостійно не піднімається, не сидить, не ходить, не їсть. 35-річний Віталій Шумей зараз проходить реабілітацію у Львівській області. Майже півтора року з ним цілодобово перебуває його батько – Сергій Шумей.

З березня 2023 року, коли він був скерований на лікування в Іспанію, військовослужбовець не отримує зарплату ані жодних інших виплат. Досі він не отримав статус людини з інвалідністю.

Чи є прогрес у лікуванні та реабілітації воїна? Як батько хоче поставити на ноги молодшого сина і очікує щоденно вістку з війни від старшого сина Романа? Чому Міноборони зволікає з виплатами пораненим воїнам?

Коли логопед під час реабілітації запитала у Віталія Шумея, чи він любить мандаринки, почула тихо промовлене слово – м’ясо. Після поранення, а це майже півтора роки, воїн перебуває на штучному годуванні, через гастростому. Однак щоденні заняття з реабілітологами обнадіюють, що Віталій їстиме самостійно.

«Ми наближаємо цей час, коли підемо їсти з усіма. Буде і борщ, і улюблений для Віталія холодець. Це буде мій тріумфальний день, коли навчимося їсти і сядемо з пацієнтом за стіл. Віталік дуже гарно реагує на жарти і ми стараємося жартувати. Він все чує і розуміє, тому розмови про ситуацію в країні, стараємось не вести, бо він хвилюється», – каже Вікторія Хомишин, логопед Медичного реабілітаційного центру «Модричі».

Заняття з логопедом у військовослужбовця ‒ тричі на тиждень. Загалом щоденно у воїна п’ять годин різної терапії і вправи скеровані для підтримки його суглобів у тонусі, на відновлення організму. Віталій Шумей третій місяць перебуває на реабілітації. Він сидить у спеціальному кріслі. За словами медиків і батька, прогрес є: він почав більше посміхатися, реагує на жарти, тихенько промовляє окремі слова, спілкується мімікою, а ще почав плакати.

Батько військовослужбовця Сергій Шумей впевнений, якщо син самостійно дихатиме, без трубки, то заговорить.

«Ми вже скоро станемо, підемо на рибалку, на полювання, правда синку! Підемо вдвох захищати батьківщину», – говорить Сергій Шумей, який весь час поруч із сином, розмовляє з ним, співає йому, читає побажання людей, грає на гармошці.

Віталієві Шумею 23 лютого виповниться 36 років. 34-річчя він зустрів вже у повній бойовій готовності у складі 72 окремої механізованої бригади на Київщині, 35-річчя – на лікарняному ліжку у чернігівському госпіталі, у дуже важкому стані. Віталій Шумей отримав повістку у 2014 році і тоді сказав, що піде воювати. Йому було 26 років.

«Ну, що ж, синочку, комусь треба захищати країну», – сказав я йому. Я не почав шукати якісь шляхи, як це робили інші, щоб відкупити сина. І він пішов. Мав контузії, була поранена нога, але навіть не зізнався у цьому. Я вже вдома побачив його поранену ногу. Так і не знаю, за яких обставин це сталося. Син підписав контракт, проходив навчання за програмою НАТО у Львівській області. Вісім років у нього був – нуль, нуль, нуль. Якось ми вдвох йшли по Шостці і я йому кажу, що час женитись. Бо ж не одружений. Він мені тоді: «Тату, я одружився на армії». Все. Відповідь одна. Я гордився і горджуся сином, хоч тяжко мені і ще буде, може, тяжче, коли повернемось додому. Але допоки ноги мене носять, руки і голова – не загублені, я буду з ним», – говорить Сергій Шумей.

Поранення на війні і геройський вчинок

25 серпня 2022 року командир зенітно-ракетного комплексу Віталій Шумей, позивний «Леон», отримав важке мінно-вибухове поранення під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки. Віталій був у бліндажі, де зберігався боєкомплект і туди влучив снаряд ворога. Почалася детонація і Віталій втратив частину черепу, отримав переломи, став нерухомий. Про обставини поранення батькові розповіли згодом побратими сина.

«Йшли ворожі танки, стали відстрілюватися. Він побачив біля однієї установки поранених побратимів, побіг туди, сів за ствол, приціл розбитий і по стволу навів на танк. Танк один розбив, на другий навів і розбив. А третій танк попав у снаряди, які були, Віталій отримав… Отак… Це геройський вчинок, ми звертались, але нікому нічого не потрібно. Мені образливо. Син такий за характером. Він раніше казав, що у полон не здамся ніколи. З ним завжди була граната. Говорив, якщо бачитиму, то і їх, і себе підірву. Просив не плакати за ним», – розповів Сергій Шумей.

У день поранення сина батько почувався неспокійно, не міг, каже, ніяк знайти собі місце. Неспокій не полишив і наступного дня, а коли син не надіслав жодної вістки на третій день, батько пішов у військкомат. Там повідомили, що шукатимуть. Однак повідомлення про сина батьки отримали від волонтерів через два тижні після поранення. За словами Сергія Шумея, у київському госпіталі медсестра звернула увагу, що біля важкопораненого воїна немає нікого з рідних і тому розповіла про пацієнта волонтерам.

«Коли побачив сина?.. Тяжко казати про це… Але сказав собі – нічого, не здамся і буду до останнього біля нього. Я на коліна не стану. Я біля нього буду триматись. Рік і 5 місяців я з ним, з ним, з ним. Тяжко було... Дуже… Це не передати… Подушку зранку треба було сушити від моїх сліз. Але я не казав нікому про це, робив свою справу, посміхався синові і вірив», – пригадує Сергій Шумей.

Він надіслав дружині Валентині відео з сином із госпіталю. Материнське серце зупинилось через 2 години після побаченого. Жінка перенесла інфаркт. Синові про смерть мами батько наразі нічого не говорить.

«Я все прошу дружину, щоб з небес мені допомогла з сином», ‒ каже Сергій Шумей.

Віталій Шумей лікувався у госпіталях Дніпрі, Києві, Чернігові, переніс кілька операцій на голові. А у березні 2023 року батько супроводжував сина в Інститут Гуттманна у передмісті Барселони, який вважається одним із найбільших медичних центрів з нейрореабілітації в Європі.

В Іспанії український військовослужбовець проходив лікування протягом семи з половиною місяців. Його стан покращився, збільшилась вага тіла, медики нормалізували його загальний стан, а ще іспанські лікарі відновили череп воїна. Але раптово після операції Віталій Шумей пережив приступ епілепсії і час повернувся назад. Це стало потрясінням для батька, який зумів взяти себе в руки і почав знову працювати з сином.

Воїн не отримує виплат

Коли Віталій Шумей поїхав в Іспанію, і до сьогодні, коли проходить реабілітацію в Україні, він не отримує зарплату, а також інші виплати.

«Віталій отримав гроші у березні 2023 року. Коли ми поїхали в Іспанію, нам сказали подати довідку, яку я передав в підрозділ сина. Став все з’ясовувати. «А ви за кордоном, тому вам не платять», почув у відповідь від замполіта. Але як не платять, коли поруч зі сином лежав хлопець з України і йому все виплачували. Що ми дві державі різні? Коли ми приїхали на Львівщину 2 листопада, я одразу доповів у підрозділ, що ми перебуваємо в Україні. Він ще ж служить і ми зобов’язані доповідати. І на цей час нема ні копійки: ні зарплати, ні за поранення, ні за інвалідність, нічого. «Їдьте самі і добивайтесь», а як я сам поїду, що його кину у такому стані? Коли був здоровий, ріст 2 метри 2 см, то повістку дали і він пішов, а коли таке сталось, то вже державі він не потрібен?

Мені запропонували, щоб син пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) у Львові. Ми маємо заключення з Чернігова, говорили, що воно дійсне 2 роки. Значить треба по-новому ВЛК. А з реабілітаційного центру більше 100 км у Львів, як їхати туди? У мене повна папка довідок, які я відправляв у військовий підрозділ. В Іспанії висилав раз у місяць, а звідси – раз у тиждень. Все що кажуть, я роблю і відсилаю. Злить це, дуже злить. Коли він був здоровий, командував підрозділом, був потрібен державі, а тепер? Я вдячний, що футбольний клуб «Шахтар» почув про нас і все нам профінансував і поїздку в Іспанію, і тепер нашу реабілітацію. Я до кінця життя буду вдячний їм за цю допомогу. Бо інакше, не знаю, якби все було»,– розповідає про ситуацію з виплатами Сергій Шумей.

Публічний розголос спричинив те, що до батька почали телефонувати відповідальні особи і з’ясовувати проблему, обіцяючи її вирішити.

Пояснення адвоката про виплати

За словами адвоката Олега Мицика, випадок із Віталієм Шумеєм щодо виплат, не є поодинокий. На сьогодні військові частини не виплачують додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабміну №168 від 28 грудня 2022 року та грошове забезпечення військовослужбовцям, які перебувають саме на довготривалому стаціонарному лікуванні після поранення.

«Таких випадків невиплат є багато. Для прикладу, командування однієї з військових частин мотивувало рішення про припинення такої виплати через перебування військовослужбовця на довготривалому лікуванні, у зв’язку з чим вивело військового поза штат (на той момент виплата складала лише 700 гривень). Таке рішення було ухвалене через нібито суперечність Постанови №168 зі статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Інструкції МОУ №260, оскільки після 4 місяців безперервного лікування військовослужбовця в Україні (або після 12 місяців безперервного лікування за кордоном), військові частини вимагають довідку ВЛК про ступінь придатності до військової служби. При цьому, довідка ВЛК видається лише після закінчення стаціонарного лікування. На жаль, стаціонарне лікування може тривати понад 4 місяці, у зв’язку з чим медичні заклади не можуть скеровувати військового на ВЛК, натомість надають медичні довідки про перебування на лікуванні, які військові частини не хочуть брати до уваги», ‒ пояснює адвокат Олег Мицик.

Відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення становить не менше від тижня та не може перевищувати в цілому 4 місяців (окрім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Якщо військовослужбовця скерували на лікування за кордон, загальний термін його перебування там на лікуванні, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров’я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати 12 місяців поспіль.

Згідно з Постановою №168, до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень включаються особи, які у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв’язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

«Вказана Постанова не передбачає жодних часових обмежень, додаткова винагорода повинна виплачуватися за весь період лікування. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони України №260 (далі Порядок № 260), відповідно до якого у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв’язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов’язаним із захистом батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення у зв’язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за всі періоди перебування на такому лікуванні або у відпустці. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом батьківщини, є довідка про обставини травми», ‒ наголошує Олег Мицик.

Додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров’я до іншого), який отримав поранення лише пов’язане із захистом батьківщини, і цей факт має бути підтверджено, зокрема, відповідною довідкою про обставини травми, а також документами про те, що військовослужбовець надалі перебуває на стаціонарному лікуванні. Жодних часових обмежень немає. Військовослужбовець або рідні періодично повинні інформувати військову частину про перебування військового на лікуванні і надсилати довідки з медичного закладу, що й робив батько Віталія Шумея.

До слова, як наголошує адвокат Олег Мицик, судова практика в цій частині здебільшого на боці військовослужбовців. Суди при розгляді спорів до військових частин керуються Положеннями КМУ №168, де перебачено, якщо поранення (контузія, травма та каліцтво) пов’язане із захистом батьківщини, то військова частина зобов’язана виплачувати додаткову винагороду у розмірі 100 тис грн за весь час перебування на стаціонарному лікуванні.

Віра тримає

Сергій Шумей не відходить він молодшого сина, скрізь його супроводжує і постійно доглядає, спостерігає за всіма заняттями з сином і старається допомагати персоналу, а ще батько щоденно чекає на вістку від старшого сина Романа, який, як і його брат, пішов захищати батьківщину. Другий рік Роман Шумей служить в ЗСУ.

«Старшого сина призвали і він пішов. Він нікуди не поїхав, хоч мав таку можливість з родиною. Але сказав, що нікуди не поїду, воюватиму, як мій брат. Отак між двома синами я тримаюсь. Що мені робити? Нічого. Ми переможемо! Я не здаюсь. Мені тяжко, повірте, дивитись на це все. Але я горджусь своїми синами, які не ховались. Тільки б держава не відмовлялась. Я вірю нашим спеціалістам, я надіюсь на Бога, лікарів, що ми рано чи пізно, скільки вистачить сил – встанемо», ‒ каже батько пораненого українського військовослужбовця.

Біля ліжка Віталія Шумея тато прикріпив його фотографії під час служби, а ще подарунки від футболістів клубу «Шахтар» і від іспанських шанувальників.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«На ноги поставила сім'я, а протези ношу, мов медалі»: як дружини повертають до життя своїх поранених чоловіків