Путін ввів російські війська в незалежну демократичну країну. Без оголошення війни. Без юридичного права. Без морального права.
Президент України виріс у єврейській родині та є українським євреєм. Тому коли кремлівський диктатор говорив про необхідність «денацифікації» України чи про зграю «наркоманів і неонацистів», це виглядало просто смішно та неадекватно.
Це насправді в Росії побудований фашизм на фоні антифашистських лозунгів.
Україна ніяк не загрожувала безпеці Росії. Перспектива членства України в НАТО виглядала далекою, оскільки Україна не отримала навіть плану дій щодо членства в НАТО. А військова допомога від західних партнерів надходила до України лише у вигляді оборонних озброєнь і то у невеликій кількості.
Із переносними зенітно-ракетними комплексами Stinger неможливо напасти, це засіб протиповітряної оборони.
Тому неспровокований повномасштабний напад Росії можна пояснити висловом з байки Крилова: ти винний лиш у тім, що хочеться мені їсти.
Реальною метою диктатора була реалізація злочинної 3-денної спецоперації, щоб військовим шляхом змінити владу в Україні та перетворити незалежну державу на залежний придаток Росії, за зразком Білорусії.
Це поглинання України мало наблизити до відродження «російської імперії», яке представляв у своїй уяві Путін.
Не реалізував план, розпочав терор
Кривавий диктатор очікував, що «слабкий і нерішучий» Захід покарає санкціями, до яких можна буде адаптуватися. Як це відбулось після санкцій за анексію Криму та окупацію Донбасу. Боляче, але жити можна. Тим паче, Європа у великій залежності від російської нафти та газу.
Але не так сталося, як гадалося. Попри проведення спецоперації за всіма канонами сучасної гібридної війни (не тільки з військовим компонентом, але й з кібератаками, пропагандою, мережевими структурами диверсантів тощо), бліцкриг не вийшов.
Окупаційні війська не змогли захопити Київ та взагалі будь-яке велике місто в перші дні війни. Диверсійні групи по всій Україні швидко нейтралізовувались. Війна замість трьох днів триває вже другий тиждень.
Тому російські війська обстрілюють житло та будинки українців, вбивають мирних громадян, фактично влаштовують геноцид українського народу. Це набагато легше, ніж воювати з безпосередньо українською армією.
Що буде далі?
Путіну байдуже, що через війну Росія відкочується в середньовіччя, позбавляється технологій, а рівень життя росіян катастрофічно падає і буде падати.
Дефіцит товарів, підвищення цін, закриття підприємств і безробіття – все це стосується громадян РФ, а не особисто Путіна.
Безпрецедентні санкції (а Росія вже світовий лідер за обсягом санкцій, обходячи навіть Іран, Венесуелу, М’янму та Кубу разом узятих!) не зупинять його у військовому плані.
Так само не зупинять його і тисячі російських батьків, які ніколи вже не побачать живими своїх дітей, який Путін прислав воювати в Україну.
Диктатор вже публічно принижений військовою поразкою своєї хваленої армії, яка не спромоглася отримати швидкої перемоги в Україні.
Але війна ще не закінчена, а просто відступити Путін не може собі дозволити.
У Путіна залишаються дві реалістичні опції.
Або оголосити мобілізацію в РФ і намагатися перемогти Україну в військовій площині кількістю, закидати «гарматним м’ясом».
Інше питання, як утримувати захоплені території – неможливо поставити по кату-фсбешнику до кожного з 42 мільйонів українців, які не бажають жити під окупацією.
І це показують події у Херсоні чи Мелітополя, чиї жителі не бояться мітингувати з українськими прапорами проти озброєних окупантів.
Ще Путін може застосувати ядерну зброю. І цим увійти в історію як Геростат. Той спалив храм Артеміди, щоб його ім’я пам’ятали нащадки. А Путін може спалити пів планети ядерною зброєю.
Якщо у когось ще залишились сумніви, що Путін здатен на цей крок, просто спитайте себе якби у Гітлера була атомна бомба, він би використав її?
Тим паче, цим Путін вирішить, як мінімум, дві задачі – ліквідує мільярди свідків своєї ганьби та уникне справедливого правосуддя в Гаазькому трибуналі.
Зрештою, приймати таке руйнівне для людства рішення легше, коли знаходишся в безпеці, десь у бункері на Уралі. А він саме там, судячи з бездарного монтажу нещодавнього відеоролика про нібито зустріч із представниками авіаліній.
Диктатор Путін проводив рукою через мікрофон, наче він «прозорий», а у віддзеркаленні чайника – порожній кабінет.
Чи розуміє Захід?
Чи заспокоїться Путін, якщо переможе Україну? Звичайно, ні.
Захід останніми роками недооцінював серйозність намірів російського президента захопити всю Україну. І ми бачимо до чого призвела політика «умиротворення агресора».
Зараз, на щастя, західні лідери вже починають усвідомлювати, до чого все йде. Так, віцепрезидент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс заявив, що «Росія не зупиниться в Україні». Наступними жертвами Путіна, на його думку, можуть стати Литва, Латвія та Естонія. І ці хвилювання цілком виправдані. Коли паде останній український солдат, Путін прийде за вами.
Диктатор може спробувати створити руками місцевих колаборантів у країнах Балтії якісь чергові «народні республіки». Або спочатку напасти на Фінляндію чи Швецію, які не відносяться до країн-членів НАТО.
При цьому не варто тішити себе ілюзіями, що Путін боїться НАТО. Тому що він чудово знає, що блок НАТО ніколи не нападе першим на Росію.
НАТО – це не агресивний блок. Та й саме НАТО боїться використання ядерної зброї Росією.
Тому зупинити «російського Гітлера – треба саме в Україні, а не десь у Центральній чи Західній Європі. Поки не пізно. Поки там немає руйнувань і страждань, як це було після після двох світових війн.
Як видається, вже не працює відмовка про необхідність уникнути Третьої світової війни. Вона, на жаль, де-факто вже почалася. Повноцінно на економічному фронті. А першим військовим фронтом цієї війни є Україна.
Коли цей військовий фронт розшириться далі – лише питання часу. А зупинити будь-якого агресора можна лише силою.
Олексій Мінаков – політичний експерт
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
- Широкомасштабна війна Росії проти України розпочалася 24 лютого. Росія називає це «спеціальною військовою операцією з демілітаризації та денацифікації України».
- Після нападу Росії по всій лінії кордону (від Одеси до Чернігова), в Україні ввели воєнний стан і оголосили загальну мобілізацію.
- Країни Заходу запроваджують санкції проти Росії та надають підтримку Україні.
- Збройні сили України і тероборона стримують наступ російських військ, зокрема на Київ, Харків, Маріуполь.
- Однак НАТО не погоджується закрити небо над Україною, що дозволяє Росії завдавати рекетно-бомбові удари по містах і селах України. Гине цивільне населення.
