Газогін «Північний потік-2» навряд чи вдасться зупинити. Нині варто зосередитися на тому, як запобігти негативним наслідкам від його запуску як для ЄС, так і України. Таку думку висловив в ексклюзивному інтерв'ю Радіо Свобода президент Латвії Егілс Левітс. Він також розповів про те, навіщо парламентам різних країн потрібно створити депутатські групи підтримки «Кримської платформи», та що допоможе переконати ЄС таки прийняти Україну, Грузію та Молдову у свій склад.
– Пане президенте, дякую, що приєдналися до нас сьогодні. Ви прибули до України, щоб відвідати саміт «Кримської платформи». Ви також запропонували ідею створити групи у парламентах різних країн на її підтримку. Поясніть, як це може допомогти повернути Крим і чому це варто зробити?
– У парламенті Латвії вже створено таку групу депутатів, які підтримують «Кримську платформу». І ці депутати зобов’язалися тримати на порядку денному питання Криму на конференціях, міжпарламентських зустрічах та за інших нагод. Я думаю, це важливо і є головною метою «Кримської платформи» як такої: підтримувати питання Криму в міжнародному порядку денному.
А національні парламенти можуть зарадити цьому. У Латвії вже є така група депутатів. Ми пропонуємо, щоб доєдналися інші парламенти, наприклад, тих країн, які були на саміті, і такі групи були створені і в них. Але також і на рівні міжнародних парламентських асамблей, наприклад у Парламентській асамблеї НАТО. Це може бути такою собі міжнародною кримською мережею.
– Мої колеги з проєкту «Крим.Реалії» кілька разів повідомляли, що певні міжнародні компанії продовжують працювати у Криму, не зважаючи на «кримські» санкції проти Росії. Наскільки ефективними є такі санкції, і чи працюють вони взагалі?
– Загалом санкції є ефективними у довгостроковій перспективі. Санкції перешкоджають Росії вкладати ресурси, наприклад, у військову сферу, адже Росія зазнає економічних втрат. Також є санкції проти конкретних осіб, які порушують міжнародні правила, і вони також ефективні, адже не дають цим людям виводити гроші з країни. Ви знаєте, що ці люди з певних причин хочуть тримати гроші за кордоном. Тож загалом, я вважаю, санкції ефективні. Але не на 100 відсотків.
– Ваш земляк, віцепрезидент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс в інтерв’ю «РБК-Україна» сказав, що в наступні 3-5 років ЄС не ініціюватиме процедуру надання членства Україні. Він також сказав, що Україні варто сконцентруватися на можливостях, які вже надає Угода про асоціацію з ЄС. Ви погоджуєтеся, що Україні варто сфокусуватися зараз на цьому?
– Прийняття країни до ЄС як повноправного члена – дуже тривалий процес. І на цьому шляху країна має втілити багато реформ. І це не робиться для того, щоб задовольнити ЄС. Це важливо для України і самих українців. На мою думку, президент Зеленський орієнтований просувати реформи у різних сферах. І я гадаю, це правильний шлях. Надання членства буде наприкінці цього процесу, а не на початку.
– Валдіс Домбровскіс також зазначив, що в ЄС немає консенсусу щодо розширення Євросоюзу не лише стосовно України, а й інших країн. Я хочу уточнити, за умови виконання Києвом умов вступу і втілення необхідних реформ, чи готовий ЄС прийняти Україну, чи є якісь інші перешкоди вже з боку Євросоюзу?
– Країна, яка хоче увійти до ЄС, має досягнути певних стандартів у різних сферах, щоб після її вступу ЄС міг працювати як єдине ціле і надалі: це єдиний ринок, тому важливо, аби всі члени мали судову систему, яка добре функціонує, адміністративні закони і так далі. Тож це передумова, щоб союз, який нині об’єднує 27 держав, продовжував функціонувати. Якщо один або кілька членів не досягають цих спільних стандартів, це створює складнощі і для інших країн-членів. Тож головна причина прагнути вступу – це почати відповідати цим стандартам.
Реформи в Україні та інших країнах, які прагнуть вступити до ЄС, допоможуть нам переконати більш скептичних членів
Латвія завжди дуже відкрита до приєднання нових членів. Не лише з економічних, але також і політичних причин. Ми бачимо Євросоюз як асоціацію держав зі спільними цінностями. І я впевнений, що Україна має ті ж цінності, що і Латвія або Франція, або Іспанія, наприклад. Всередині цього обговорення в ЄС ми і такі країни, як Литва, Естонія та деякі інші, більш відкриті до прийняття у склад ЄС таких країн, як Україна, Грузія та Молдова. Але я бачу, шо необхідно переконувати більш скептично налаштованих членів союзу. І реформи в Україні та інших країнах, які прагнуть вступити до ЄС, допоможуть нам переконати більш скептичних членів.
– Як гадаєте, чи мають Україна, Грузія і Молдова більше шансів на вступ до ЄС, якщо вступатимуть разом, а не поодинці?
– Відповідність стандартам буде оцінюватися окремо. Незалежно від інших. Але чи відбудеться вступ цих трьох країн одночасно, як, наприклад, під час останнього великого розширення ЄС у 2004 році, коли одразу 10 держав стали членами Євросоюзу, я не знаю. Я не думаю, що це важливо, адже оцінка готовності країн буде відбуватися для кожної окремо.
– Літаки НАТО в Європі здійснювали перехоплення російської авіації понад 300 разів минулого року, і найбільша активність російської авіації була поблизу Литви, Латвії та Естонії. Чи не здається вам, що Росія провокує країни Балтії?
– Росія перевіряє здатність НАТО реагувати. І така реакція завжди була дуже швидкою. Це така військова стратегія, яка полягає в тому, щоб тестувати іншу сторону. І я думаю, ми продемонстрували хороші результати цих тестів.
– Поговорімо про Білорусь. Минуло більше ніж рік після виборів, які ні Латвія, ні загалом ЄС не визнали вільними і прозорими. Але зараз Лукашенко фактично залишається при владі, а протести зараз не активні. Якими ви бачите подальші відносини між ЄС та Білоруссю, і ким є зараз Лукашенко для Латвії і для ЄС?
– Це право білоруського народу обирати владу у країні. Білоруси чітко висловились на виборах і після них на масових демонстраціях про те, що вони проти режиму Лукашенка і хочуть демократії.
Ми як демократи, в Європі та світі, маємо показати політичну солідарність з білоруським рухом. І ми робимо це у всіх можливих виявах. Але це вже задача самих білорусів – змінити режим. Ми підтримуємо білорусів політично, але також за допомогою санкцій проти режиму. Мені здається, Білорусь відчуває наслідки санкцій, і ми ще побачимо, яким буде результат.
– Поговорімо про «Північний потік-2». Як думаєте, чи ще можливо зупинити запуск цього газогону? І як ви оцінюєте домовленість щодо «Північного потоку-2» між США та Німеччиною?
– Наша позиція завжди було чіткою: ми проти «Північного потоку-2», тому що ми думаємо, що це стратегічний прорахунок. Це збільшує європейську залежність від російського газу. А ми знаємо, що Росія може використовувати поставки газу не лише в економічних, але і політичних цілях. Тому ми проти. Але Європейський союз – це об’єднання низки держав, і, наприклад, Німеччина має іншу думку щодо цього.
Я не думаю, що «Північний потік-2» можна зупинити. Зараз ми маємо сконцентруватись на наслідках, і особливо на негативних наслідках для України. Я говорив із президентом Зеленським про це, а він наступного тижня збирається говорити із президентом Байденом про це. В мене є відчуття, що і США, і Німеччина хочуть уникнути поганих наслідків для України від газогону. І в цьому питанні я налаштований оптимістично.
– В Україні Кремль часто розігрує карту «захисту російськомовного населення» в Україні, щоб виправдати свою агресивну зовнішню політику. Я знаю, що Латвія після розпаду СРСР була доволі успішною у боротьбі із цим наративом. Що б ви порадили б Україні?
– У нас є висловлювання: «у брехні короткі ноги». Якщо ми кажемо правду, всі бачитимуть, що «утиски» російськомовної меншини у Латвії – це брехня. Російськомовна меншина повністю інтегрована у латвійське суспільство. В нас є державна мова – латвійська, але мови меншин, такі як польська, литовська і особливо російська, викладаються у школах. Тож є повна інтеграція.
У нас є висловлювання: «у брехні короткі ноги». Якщо ми кажемо правду, всі бачитимуть, що «утиски» російськомовної меншини у Латвії – це брехня
Такий підхід властивий і ЄС або Раді Європи. Тож цей наратив працює лише на саму Росію. У Латвії ніхто не вірить у цей наратив.
– У 1991 році Україна і Латвія були у схожих ситуаціях геополітично. Зараз ми бачимо, що Латвія змогла провести швидкі реформи, приєдналась до НАТО і ЄС, збудувала сильні інституції і демократію. Що може допомогти зараз Україні пройти цей шлях?
– У мене є лише одна порада: дуже послідовні і болісні реформи. Ми зробили це у 90-х. Я тоді був віцепрем'єр-міністром і міністром юстиції, і я пам’ятаю, що це було дуже важко. Але ми були послідовними, і зараз ми бачимо результат. У різних сферах, особливо у судовій, сфері державного адміністрування, освіти. Я гадаю, це можливо, якщо люди об’єднані навколо певної мети, у нашому випадку це був вступ до ЄС. Для цього потрібний час. В нас це зайняло 14 років. Це не такий вже короткий проміжок часу. Але результат став можливий лише завдяки послідовним реформам.
