Кремль хоче неможливого
Офіційна представниця російського зовнішньополітичного відомства Марія Захарова попередила, що участь тих чи інших країн у саміті «Кримської платформи» позначиться на ставленні Росії до них. «Будемо змушені розглядати участь окремих країн, міжнародних організацій та їхніх представників у «Кримській платформі» як зазіхання на територіальну цілісність Російської Федерації», ‒ наголосила Захарова в коментарі, який з'явився на сайті МЗС Росії.
Як саме реагуватиме Москва ‒ і чи буде взагалі ‒ поки що не конкретизується. Але роздратування з приводу проведення саміту «Кримської платформи» очевидне ‒ і не лише Захарова його висловлює.
Роздратування з приводу проведення саміту «Кримської платформи» очевидне ‒ і не лише Захарова його висловлює
Здавалося б, що такого сталося? Адже від того, що в Києві зібралися керівники цілої низки країн світу, вкотре оголосили про неприпустимість російської анексії українських територій, виступили зі спільною декларацією, нічого для Росії не змінилося.
Над Сімферополем або Ялтою як і раніше ‒ російські триколори. Чорноморський флот ‒ у Севастополі. Російське керівництво Криму ‒ в сімферопольських кабінетах. Українські патріоти та активісти ‒ у катівнях. А позиція країн, представники яких зібралися в Києві, й до саміту була добре відома: анексії Криму вони не визнають, тут теж нічого не змінюється.
Ще напередодні зустрічі в Києві та ж Захарова в інтерв'ю російським журналістам наголошувала, що Москві не потрібний ніякий альтернативний майданчик для діалогу щодо Криму, бо «справжня «Кримська платформа» розташована в Криму». Так у чому ж справа?
У Кремлі прагнуть, з одного боку, утверджувати свої інтереси силою, а з іншого ‒ щоб це право сили визнавалося міжнародною спільнотою
А справа, впевнений, у тому, що Москва, як і раніше, хоче неможливого. У Кремлі прагнуть, з одного боку, утверджувати свої інтереси силою, а з іншого ‒ щоб це право сили визнавалося міжнародною спільнотою. Але так у сучасному світі, який ще не забув уроки двох світових воєн, як бачимо, не виходить.
Російські чиновники є активними адептами «Великої перемоги», та ж Захарова незмінно з'являється у травневі дні з «георгіївською стрічкою», нагадує про перемогу в Другій світовій війні.
Так ось: головний урок Другої світової війни полягав у тому, що коли ти починаєш погоджуватися з тим, що кордони можна змінити силою і без поваги до міжнародного права, то агресор йде далі й далі.
Упевнений, що анексія Криму була в цьому сенсі першим, пробним кроком для Путіна ‒ як першим, пробним кроком для Гітлера був аншлюс Австрії. І чому ж політики в країнах, які пережили війну та окупацію, мають цього не помічати?
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
