Доступність посилання

ТОП новини

«Олег зайшов у зал, і всім захотілося спину вирівняти» – продюсер п’єси Сенцова


Анна Паленчук сподівалася, що Сенцова випустять до виборів президента Росії
Анна Паленчук сподівалася, що Сенцова випустять до виборів президента Росії

Кінопродюсер Анна Паленчук працює над постановкою п’єси Олега Сенцова «Номери». Прем’єра очікується у листопаді. П’єсу Паленчук називає пророчою, адже для героїв незгода із системою має такі ж наслідки, як і для самого Сенцова. В інтерв’ю Радіо Свобода Паленчук розповіла, навіщо атакує ув’язненого режисера листами, на що має бути схожа екранізація п’єси та чому Олег Сенцов довірив втілювати свої твори саме їй.

Анна Паленчук про листи Олегу Сенцову
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:14:27 0:00

‒ Звідки ідея зробити виставу за твором Сенцова? Олег бере участь у підготовці?

‒ Справа в тому, що Олег ‒ не тільки талановитий кінематографіст, він ще й письменник. Він написав «Рассказы», які ми опублікували у видавництві «Лаурус» у 2015 році. Потім він написав книжку «Купите книгу, она смешная», яку ми видали у 2016 році у «Фоліо». І ще я знала про те, що є «Номери». Це п’єса, і цією п’єсою опікувалися наші російські колеги з «Театру.doc», і були читки цієї п’єси.

І ще минулої десь осені я отримала від Наталі, сестри Олега, повідомлення від Олега, тому що ми дуже часто обмінювалися повідомленнями через Наталю чи через адвоката Дмитра Дінзе. І Олег мене попросив зайнятися цією п’єсою. Тому що він хотів, щоби не тільки були читки п’єси, а він хотів, щоб була повноцінна вистава у репертуарному театрі.

Коли вибори відбулися в березні, я зрозуміла, що алярм – Олег продовжує сидіти, медіа-підтримка падає

Я сказала, що, мабуть, таки вже скоро Олега відпустять і, найімовірніше, це не буде мати ніякого сенсу. Тому що дуже багато активістів, які підтримують Олега увесь час, думали, що перед виборами Путіна, які були в березні, він буде на свободі за амністією чи чимось іншим. Але коли вибори відбулися в березні, я зрозуміла, що алярм – що Олег продовжує сидіти, що медіа-підтримка Олега все більше і більше падає. Я зрозуміла, що щось треба робити. І перше, що я запропонувала, – екранізувати його «Рассказы». Там вісім оповідей, які дуже кінематографічні насправді. Я подумала, що можна об’єднати багато режисерів і зробити такий кінематографічний твір.

Але прийшла відповідь від Олега дуже проста: «Ні. П’єса. П’єса «Номери». Будь ласка». І я зрозуміла, що так, треба ставити цю п’єсу «Номери». І ми почали з ним листуватися.

– Про що ця п’єса, «Номери»?

– Це така антиутопія, і там існує 10 номерів – від 1 до 10. Вони парні, тобто половина – чоловіків, половина – жінок. І вони існують за правилами, які вигадав Нуль. І Нуль – він як Бог. Він існує на сцені, над всіма цими номерами. І номери живуть за його правилами і в якийсь момент задумуються: «А нащо нам жити за цими правилами? Чому ми маємо обідню перерву в один і той самий час? Чому ми всі однаково йдемо спати? Чому в нас усіх однакова форма?». І вони вирішують, деякі номери вирішують піти проти цього Нуля.

І насправді п’єса не тільки антиутопічна, вона ще й така, яка дуже пов’язана із долею самого Олега, звичайно. Тому що коли розвивається драматургія цієї п’єси, коли є такий номер, який повністю незгоден із правилами, з ним стається те саме, що стається з самим Олегом. Тому п’єса така, пророча.

Олег Сенцов у залі суду. У серпні 2015 року його визнали винним у «терористичній діяльності» і засудили до 20 років колонії
Олег Сенцов у залі суду. У серпні 2015 року його визнали винним у «терористичній діяльності» і засудили до 20 років колонії

Ми зараз подалися в Український культурний фонд на фінансування. Тому що я зрозуміла, що спільного у кіно і театру, окрім акторів, ‒ це те, що неможливо це зробити без грошей, звичайно. І для нас дуже важливо отримати саме державне фінансування для цієї вистави, для того, щоб зробити її технічно на дуже високому рівні.

Я сказала: «Давайте ми поставимо її все ж таки українською мовою». Я отримала дозвіл від Олега, щоб вистава була українською мовою

Зрозуміло, що прізвище Олега відоме зараз по всьому світові. І, коли зробити його виставу – ця вистава, звичайно, буде подорожувати по інших театральних фестивалях, на гастролі їздити. Тому дуже важливо цю виставу зробити таким універсальним продуктом, який зрозуміють і в Азії, і в Америці.

Мені навіть писали з Америки, що, можливо, ми одразу ж будемо її англійською мовою ставити? Я сказала: «Ні. Давайте все поступово. Давайте ми поставимо її все ж таки українською мовою». Саме я отримала дозвіл від Олега, щоб вистава була українською мовою.

‒ А він писав її російською.

– Так, він писав. В оригіналі вона російською мовою.

– У вас не лише театральні плани на цю п’єсу?

– Я кінопродюсер насправді, я ж не театральний продюсер. Я зрозуміла, що насправді треба ще відзняти цю п’єсу, тому що буде по всьому світові дуже багато людей, які захочуть побачити твір Олега Сенцова.

Я подумала, що в реаліях взагалі української сцени, якщо ми будемо знімати, це буде на таких клоуз-апах, тобто крупних планах, і тому це буде не дуже цікаво. Я подумала, що якщо її перенести в павільйон, якщо там побудувати інші декорації, зрозуміло, що ми зробимо екранізацію цієї п’єси. Як британці роблять свій Британський театр в кіно, так же ми зробимо український театр в кіно, але п’єсу Олега Сенцова. І саме кіношною мовою передамо цю театральну виставу.

І коли я запропонувала це Олегу і написала, що референс ‒ це фільм «Догвіль»… ось зараз останній лист, який я отримала від нього, він датований 22 червня. І там написано так: «Ти знаєш, «Догвіль» ‒ це дійсно те, можеш так це озвучувати». І це для нас зараз із Олегом два різні продукти. Перший ‒ це екранізація, зйомки якої, мабуть, будуть у грудні. І наприкінці осені, в листопаді, ми зробимо прем’єру вистави. Ми з ним листуємось, обговорюємо, які актори там можуть грати.

Він сказав: «Ніяких потурань не треба – хто мій друг, хто ні – бери найкращих»

На жаль, Олег, ми розуміємо всі, інформаційно відірваний від нас, і в нього немає такої палітри українських акторів, про яких за останні роки дізнався наш український глядач. Але, звичайно, мені Олег так і написав: «Аню, бери найкращих». Я йому написала: «Олегу, звичайно, будемо брати найкращих. Що, в нас є вибір?» Він сказав про те, що: «Ніяких потурань не треба – хто мій друг, хто ні – бери найкращих».

‒ Його слово вирішальне?

‒ Стосовно п’єси, саме постановки п’єси, він віддав мені всі важелі. Сказав, що це репертуарний театр, він не є театральним режисером, що «я маю дати свободу режисеру», що, в принципі, він не потребує якогось пильнування над цим всім. Але моє ж завдання насправді ‒ дати йому надію, щоб він там розумів, що він нам потрібен.

– Ще будете з проектом Сенцова подаватися кудись?

– Цей проект буде на пітчингу на Одеському кінофестивалі, як проект художнього фільму, і на Мінкульті. Я думаю, ще десять днів, і ми скажемо, хто режисер, тому що зараз над цим працюємо. І я йому пишу, які можуть бути декорації. Тому що театральні художні декорації і декорації самої екранізації будуть, звичайно, різні. Вони будуть однакові за стилістикою, але різні, побудова їх буде різна. І я йому сказала: «А може, ми взагалі зробимо ціле місто це антиутопічне, в якому мешкають ці всі номери»? Можливо, ми їх розведено по різних локаціях, які ми побудуємо.

Але для мене це дуже принципово, цей принцип «Догвіля». Коли є камера, яка за всіма ними спостерігає, і коли глядач буде бачити, що це ‒ побудовані декорації.

– Чому саме до вас така довіра в Олега? Ви були давно і добре знайомі, можливо мали спільні проекти?

– Ми познайомилися з ним на Одеському кінофестивалі у 2012 році. Він брав участь у пітчингу, презентував тоді проект свого другого фільму «Носоріг», а я тоді опікувалася всім цим пітчингом, як людина, яка працювала на Одеському кінофестивалі. Я про нього дуже багато чула, тому що він такий був режисер, про якого на той момент всі говорили, в принципі, як і сьогодні. Тому що він дуже вистрілив тоді зі своїм «Гамером».

Я пам’ятаю, зайшов Олег у зал, і захотілося так всім, я думаю, якось спину вирівняти. Тому він така дуже сильна, дуже сильна людина. І ми насправді з ним почали після цього постійно десь бачитися, на якихось івентах.

Акція на підтримку Олега Сенцова на стадіоні «Олімпійський», Київ, 2 липня 2018 року
Акція на підтримку Олега Сенцова на стадіоні «Олімпійський», Київ, 2 липня 2018 року

І потім, коли його посадили, насправді, я з самого початку підключилася. Є дуже багато причин, чому я все це робила, і потім ми зробили тиждень українського кіно на підтримку Олега у «Кінопанорамі», через декілька місяців зібрали там дуже багато грошей, десь на той момент 120 тисяч гривень чи 125, а тоді, здається, 12 гривень був курс долара. Тобто дуже багато грошей. Тому що Наталя, його сестра, сказала: «Аню, грошей немає, що робити, не знаю». Я сказала: «Та зараз ми якось зберемо». І там у нас стояла скринька, всі приносили, кидали, ці всі гроші з квитків.

Потім я видавала його книжки, і я постійно із Наталею спілкувалася. І я думаю, що насправді Олег мені так довіряє, тому що я духовно для нього близька людина. Тому що він знає, що весь цей час я щось намагалася на його підтримку зробити.

Я тільки жалкую про одне – що я йому почала писати тільки з березня. Тому що я думала, що йому так багато пишуть листів, думала: «Ну чого його ще своїми листами турбувати». Якісь меседжі відправляла йому через адвоката чи через Наталю стосовно того, що ми це робимо.

Читайте також: «Почуваюсь не так прекрасно, як може здатися деяким правозахисникам» – Сенцов у листі Зюбіній

Але зараз, листуючись із ним, я розумію, як насправді йому потрібне це друковане слово у листі, яке написане. І про це я жалкую, я йому про це пишу. Він зараз мені каже: «Аню, ти мене атакуєш прямо листами». Він так мені написав: «Аню, пиши мені вже, пиши мені на електронну пошту «ФСИН-письмо» (електронна служба Федеральної служби виконання покарань Росії для листування з ув’язненими – ред.), тому що адвокат Дінзе вже просто листоноша».

Взагалі, Олег ‒ така людина: він ніколи не каже зайвого і ніколи не пише зайвого. Не тому, що він фільтрує сам себе, а тому, що він дуже конкретний, дуже принциповий, і йому не треба говорити десять слів, якщо він може сказати одне слово. Ось. Але через його листи я взагалі зрозуміла, що він багато пам’ятає насправді з того періоду, коли ми з ним спілкувалися.

І я розумію, що навіть ці якісь спогади, про те, що було до його ув’язнення, для нього теж дуже важливі.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG