- Зеленський просить США не втягувати Україну в американські вибори-2020 – ексклюзивне інтерв’ю для The Telegraph
- «Ми, українці, не відчуваємо до Шредера нічого, крім жалю» – реакція посла України на висловлювання колишнього канцлера Німеччини в подачі Die Welt
- «Крим всихає під окупацією» – аналіз ситуації від BiznesAlert
Президент України Володимир Зеленський в ексклюзивному інтерв’ю британській газеті The Telegraph просить Сполучені Штати Америки не втягувати його країну в американські президентські вибори цієї осені. Він також заперечує свою причетність до оприлюднення записів телефонних розмов попереднього президента України Петра Порошенка і тодішнього віцепрезидента США Джо Байдена, які оприлюднив один із українських парламентарів, як мовиться в статті, з очевидною метою зашкодити Байденові – він на цих виборах у листопаді буде суперником чинного президента США Дональда Трампа.
Як заявив Зеленський виданню в перебігу скайп-інтерв’ю, він не хоче, щоб цей скандал підірвав стратегічний союз України і США. «Для чого треба знову втягувати в це Україну? Зараз ми маємо підтримку обох партій у США і в Палати представників, і в Сенаті Конгресу. Ми маємо підтримку президента США. Ці записи – не пріоритет… Україна не хоче чинити вплив на внутрішню політичну ситуацію в будь-якій країні чи на виборчий процес у будь-якій країні», – сказав він.
Щоденник нагадує, що відредаговані записи уривків розмов Порошенка і Байдена в 2015 році оприлюднив у травні народний депутат Андрій Деркач, який має тісні зв’язки з юристом Трампа Руді Джуліані. На записах Байден пов’язує надання Україні допомоги на суму в 1 мільярд доларів зі звільненням Віктора Шокіна, тодішнього генерального прокурора, якого широко вважали корумпованим, хоча він заперечує такі твердження, пише газета. При цьому Байден у минулому сам публічно розповідав про такі переговори.
Як мовиться в статті, Деркач стверджував, що ці записи дають нове життя необґрунтованій теорії, ніби Байден тиснув на Порошенка з вимогою заблокувати розслідування щодо української компанії, в якій його син Гантер Байден був членом ради директорів. Деркач також скористався своїм привілеєм як депутата парламенту, щоб просити прокуратуру відкрити кримінальне розслідування у справі про можливу державну зраду.
Як пише газета, Зеленський спершу заявляв, що ці записи слід сприймати як повідомлення про держзраду, але в нинішньому інтерв’ю дав задній хід щодо таких тверджень, заявивши натомість, що не має власної думки щодо записів і не хоче прогнозувати результати розслідування.
«Я нічого не знаю про подробиці тих домовленостей, як і про те, чи були ті домовленості досягнені, та й узагалі чи вони існували», – сказав він.
За його словами, він зацікавлений тільки з’ясувати, яким чином вдалося прослуховувати і записувати розмови президента України.
Порошенко заперечував будь-які порушення і припускав, що сам Зеленський міг оприлюднити ці записи; а інтерв’ю Зеленський заперечив припущення про це, як і про те, що він міг бути зацікавлений в оприлюдненні записів, щоб зашкодити Порошенкові. При цьому видання нагадує, що Зеленський часто висловлював сподівання, що його попередник опиниться у в’язниці за його нібито зловживання на посаді.
Також у статті нагадано, що колишній український депутат Олександр Онищенко, якого звинувачують у корупції, заявляв минулого тижня російським засобам інформації, що то він є джерелом цих записів.
Видання, серед іншого, додає, що, як і в багатьох інших державах, Зеленський намагався здобути собі політичний капітал на нинішній пандемії, демонстративно влаштовуючи вияви солідарності з іншими країнами і направляючи найбільший у світі транспортний літак Ан-225 «Мрія» для доставок захисного обладнання до США, Китаю й інших країн. Але водночас він натиснув на гальма в десятках інших визначально важливих політичних процесів.
Автор статті Роланд Оліфант: «Розмова скайпом із Володимиром Зеленським. Він дуже милий співрозмовник, але також досить хитрий і обачний у висловах. Це допоможе йому викрутитися з цієї дивної справи з витоками записів про Байдена»
Німецький щоденник Die Welt пише про реакцію посла України в Берліні Андрія Мельника на недавню образу, з якою виступив на його адресу колишній канцлер Німеччини, а нині соратник президента Росії Володимира Путіна і член керівництва низки російських енергетичних концернів Ґергард Шредер. «Ми, українці, не відчуваємо до Шредера нічого, крім жалю», – каже посол.
Як каже Мельник, «пан Шредер ввійде у світову історію як цинічний лобіст Кремля в Німеччині, який применшував небезпеку агресивної політики Путіна і безсоромно вихваляв воєнні злочини Росії на сході України і в Криму.
Видання нагадує, що Шредер у своєму новому подкасті нещодавно назвав Мельника «карликом із України», критика з боку якого, мовляв, нікого не цікавить.
Як пише щоденник, Шредер, який був канцлером Німеччини з 1998 до 2005 року, нині є головою ради директорів російського нафтового велетня «Роснєфть», який перебуває під санкціями ЄС, що накладені 2014 року через втручання Росії в Україні. Він також очолює раду директорів компанії-оператора газогону «Північний потік», у якій провідну роль відіграє російський «Газпром». Крім того, він має особисті контакти з Путіним і закликає зупинити санкції проти Росії – за що його багато разів критикував Мельник.
«Ці його неодноразові заклики – акт чистого відчаю. Тому що всі багаторічні зусилля Шредера з метою послабити санкції Берліну були і будуть марними», – цитує щоденник посла України.
А те, що Шредер назвав Мельника «карликом», на думку посла, – це приниження в першу чергу тієї держави, яку представляє дипломат, і його нації, мовиться в статті.
Ґергард Шредер у подкасті, перший випуск якого був опублікований 26 травня, Андрія Мельника «карликом з України». Таким чином Шредер відреагував на критику з боку Мельника через його заяви щодо окупованого Криму.
Перед тим Шредер в інтерв’ю німецькій газеті Tagesspiegel заявляв, що анексований Росією Крим, мовляв, ніколи не повернеться до складу України, і санкції щодо Росії слід скасовувати.
Одразу після таких заяв Шредера Мельник назвав їх «безсоромними». А заступник голови Міністерства закордонних справ України Василь Боднар, коментуючи висловлювання Шредера, додав: «Дуже підленько і низько як для ексканцлера Німеччини».
Тему Криму згадує польське видання BiznesAlert, яке публікує статтю про те, що «Крим всихає під окупацією». У статті нагадано історію проблем окупованого Криму з водою, які почалися після того, як внаслідок захоплення півострова Росією Україна припинила постачання води зі своєї материкової частини Північнокримським каналом, що викликало, за словами автора, паніку окупаційної влади. Тоді на допомогу прийшли інженерні підрозділи російських військ, які збудували низку гідрологічних об’єктів, таких, як трубопроводи з наявних у Криму водосховищ чи нові артезіанські свердловини. Але й після цього 2018 року виникла проблема – пересихання головної річки регіону Біюк-Карасу. До того ж з’ясувалося, що артезіанські свердловини дедалі більше призводять до зниження рівня ґрунтових вод у Криму, а відтак і до засолення ґрунту. І ситуація дедалі погіршується.
А цього року тепла й безсніжна зима не дала снігу, який природно забезпечує водою південні регіони Криму, а також забракло весняних дощових опадів – так що головні водосховища на півострові заповнені максимально на 51 відсоток, а чи й на 4,2 відсотка. Від 15 травня нинішня влада в Криму була змушена запровадити обмеження постачання води мешканцям.
Ситуацію, пише видання, погіршує переселення людей до Криму з Росії, в першу чергу кадрових російських військових і функціонерів силових структур. Через це в Криму з’явилося 20 тисяч нових мешканців, а в Севастополі, що є окремою адміністративною одиницею, ще 50 тисяч. І це в той час, як води мешканцям бракувало і до цієї російської імміграції.
Автор статті бачить два можливі виходи. Перший – поновлення постачання води через Північнокримський канал – але цьому опирається українська громадськість. Останнім часом з’явилися сигнали про можливе порозуміння Росії і України щодо постачання води до Криму – але, мовиться в статті, згода на це призвела б до зразкової поразки уряду в Києві, якому довелося б рахуватися з протестами.
Як інший вихід автор називає влаштування опадів над Кримом – але, на його думку, це нездійсненно навіть для російської держави. Так само й здійснення іншої ідеї, збудувати трубопровід для води з Кубані в Росії – де останніми роками теж бракує води, – могло б викликати негативні економічні і соціальні наслідки, застерігає автор.
Таким чином, проблеми анексованого Криму стають для Росії загальнодержавними. І безсилля Кремля може проявитися двома способами: спробою угоди з Києвом – або силовим захопленням територій, яке дало б змогу забезпечити постачання води на півострів. «Жоден із цих варіантів не буде добрим із погляду влади в Києві», – мовиться в статті.
