«Родина просить про додаткові експертизи, тому що не вірить, що це тіло їхньої доньки»
«Тіло було повернуто з позначкою «невідомий чоловік». Тобто вони видавали жіноче тіло за тіло чоловіка»
«Катували дуже сильно в мелітопольських катівнях, потім вивезли за місто».
Росія повернула з полону тіло української журналістки Вікторії Рощиної зі слідами катувань і без частини внутрішніх органів, заявляють в Офісі Генпрокурора України.
Тим часом, за інформацією «Інституту масової інформації», російські окупанти досі тримають у полоні десятки українських медійників та медійниць.
У чому їх звинувачують? Що відомо про умови тримання та чи дають успіх зусилля міжнародних організацій зі звільнення бранців, читайте в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
«Стихія, яку не змогли приборкати». Так медіа hromadske назвало матеріал на згадку про свою колишню співробітницю Вікторію Рощину. Ролик вийшов у жовтні 2024 року, коли Росія повідомила батькові Вікторії про смерть медійниці в полоні.
Проте історія не отримала завершення досі. Кілька місяців Росія не видавала тіло журналістки, нагадує головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва.
Батьки не вірять, що це тіло їхньої донькиСевгіль Мусаєва
«Тіло повернулося ще в лютому. Хоча інформацію про те, що Вікторія померла і що тіло мають повернути, Росія надала батькові у жовтні. Тобто з жовтня по лютий не було жодної інформації. Тіло ідентифікували на 99 % як тіло Вікторії, і про це важливо сказати, оскільки родина ще просить про додаткові експертизи тому що не вірить, що це тіло їхньої доньки. Тіло було повернуто в дуже поганому стані», – розповіла «Новинам Приазовʼя» Мусаєва.
Як повідомив начальник Департаменту війни Офісу Генпрокурора України Юрій Бєлоусов, тіло має численні сліди катувань, сліди розтину та відсутність головного мозку, очних яблук, а також частини трахеї.
Тіло з позначкою «невідомий чоловік»
Вікторія Рощина у 2023 році робила розслідування та репортажі для «Української правди». У серпні того ж року вона поїхала збирати інформацію про російські катівні в окупованому Енергодарі. Там її схопили російські силовики.
Офіційно Росія визнала факт, що Рощина перебуває в її застінках, лише в травні 2024 року – майже через 9 місяців після її зникнення. «Українська правда» разом з ще 12 міжнародними медіа встановили, де російські окупанти утримували Рощину та як її катували.
«Останнім місцем її утримання було СІЗО міста Таганрог, відоме як «російське Гуантанамо», як одне з найжорстокіших місць утримання українських полонених. Це дуже важке було розслідування, оскільки ми провели опитування понад 50 людей, які пережили цей полон і ділилися своїми спогадами», – згадує Мусаєва.
На тілі, яке експертиза з ймовірністю 99,9% ідентифікувала як тіло Вікторії Рощиної, фахівці знайшли численні ознаки катувань, але це намагалися приховати не тільки вилученням внутрішніх органів.
Вони видавали жіноче тіло за тіло чоловікаСевгіль Мусаєва
«Голова була поголена і не вистачало внутрішніх органів, таких як очні яблука, частина трахеї, а також мозок. Росія намагалася не віддавати тіло допоки буде дуже складно встановити причину смерті. Це моя гіпотеза. Також хотіла б наголосити, що тіло було повернуто з позначкою «невідомий чоловік». Тобто вони видавали жіноче тіло за тіло чоловіка.
Росія зробила все можливе, щоб Україна не могла встановити істину, хто це і що це за тіло. Але наші експерти провели потрібні експертизи й встановили, що це тіло Вікторії», – зауважила редакторка «Української правди».
Коли відбудеться прощання із Вікторією Рощиною, невідомо, каже головна редакторка УП Севгіль Мусаєва.
Це будуть вирішувати батьки журналістки. Зараз тривають додаткові експертизи. Свій останній день народження Рощина зустріла вже в російському полоні, до 28-річчя вона не дожила близько місяця.
- Розслідування журналістів про загибель колеги Вікторії Рощиної викликало міжнародний резонанс. Речниця із питань зовнішньої політики та безпеки Єврокомісії Аніта Гіппер заявила, що останні деталі про обставини смерті Рощиної є черговим доказом «підлої жорстокості» Росії до українців.
- Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Ян Брату нагадав, що жорстоке поводження є порушенням міжнародного права.
- Російська влада ніяк не відреагувала на результати експертизи у справі медійниці.
«30 заручників РФ»
Севгіль Мусаєва вважає, що зараз потрібного говорити не тільки про Вікторію Рощину, але й про тих цивільних заручників, яких продовжують тримати у застінках російські силовики.
Зокрема, громадська організація «Інститут масової інформації» склала перелік українських журналістів і журналісток, які перебувають в російському полоні.
Керівниця відділу моніторингу свободи слова ІМІ Катерина Дячук розповіла «Новинам Приазовʼя», що вдалося встановити.
Росія порушує будь-які міжнародні конвенціїКатерина Дячук
«Ми вже понад 20 років моніторимо стан свободи слова в Україні, а з початку повномасштабного вторгнення у нас ще додалися також злочини, які скоїла Росія проти медіа і журналістів. Зокрема, це викрадення цивільних журналістів і полон.
Станом на сьогодні у російському полоні перебуває 30 цивільних заручників. Саме цивільних, я наголошую. Тому що взагалі цивільні не мають бути заручниками, тобто це їх взагалі не стосується, але ми розуміємо, що Росія порушує будь-які міжнародні конвенції, в тому числі Женевську конвенцію, будь-яке законодавство, тому досить важко звільняти цих заручників», – зауважила вона.
Журналіст, активіст, волонтер
Список ІМІ із 30 полонених журналістів враховує тільки тих, кого Росія затримала саме через їхню медійну роботу. Зокрема, там немає прізвища Сергія Цигіпи. Він – член Національної спілки журналістів України, писав для різних видань з 1978 року та був заступником головного редактора у кількох національних газетах.
Проте на момент, коли потрапив до рук російських окупантів, Цигіпа вже не працював як журналіст, а був активістом, волонтером та в минулому учасником бойових дій на Донбасі, кажуть в ІМІ.
У полоні Цигіпа перебуває з березня 2022 року. У жовтні 2023 року підконтрольний РФ «Верховний суд Криму» виніс йому вирок – 13 років суворого режиму за звинуваченням у «шпигунстві».
Дружина бранця Олена Цигіпа каже, що вже місяць немає ніякої інформації про стан чоловіка.
«З Москви після касаційного суду його вже повернули в колонію міста Скопін в Рязанській області. Це було місяць тому. Коли він приїхав туди, відправив мені листа. В листі написав, що під час етапування захворів, у нього була висока температура, отит і, що він дуже погано себе почуває.
Я йому теж написала відповідь: «попроси медпрацівника, щоб він написав рецепт, я організую тобі передачу ліків, тому що є така можливість». Але, на жаль, більше немає ані відповіді на мій лист, ні від нього ніяких повідомлень. Я не знаю, в якому він стані, чи надали йому медичну допомогу», – поділилась з «Новинами Приазовʼя» дружина Цигіпи.
Після того, як Верховний суд Росії наприкінці березня відхилив касаційну скаргу та відмовився переглядати вирок, рідні Сергія сподіваються, що подіє міжнародний тиск на російську владу.
Доля мелітопольських журналістів
Зі списку полонених журналістів, який веде «Інститут масової інформації» 8 – це ті, хто працювали на новоокупованих територіях Запорізької та Херсонської областей. Серед них є співробітники видань та адміністратори телеграм-каналів, які залишилися в Мелітополі після початку російської окупації, каже журналістка інтернет-видання «РІА-Південь» Світлана Залізецька.
Його катували, дуже сильно в мелітопольських катівнях, потім вивезли за містоСвітлана Залізецька
«Деякі журналісти прийняли рішення залишитися з якихось особистих своїх причин. На жаль, це їхнє рішення коштувало їм свободи. Затримувати почали з 2022 року. Першого затримали Євгена Ільченка – це автор телеграм-каналу «Мелітополь». Він створив його прямо під час окупації. Насправді він був громадським журналістом, тому що за фахом він юрист. Але він не міг просто спокійно дивитися на те, що відбувається, що вирішив створити свій телеграм-канал і просто описував те, як живуть люди в окупованому Мелітополі.
Його схопили влітку 2022 року. Його катували дуже сильно в мелітопольських катівнях, потім вивезли за місто. Зараз, наскільки мені відомо, він перебуває в ростовському СІЗО», – повідомила «Новинам Приазовʼя» журналістка.
«Чорна дата»
У російському полоні перебувають також двоє медійників, які раніше працювали в команді видання «РІА-Південь». Світлана Залізецька розповіла, все, що про них відомо на цей час.
«Серпень 2023 року – це чорна дата для журналістів «РІА-Мелітополь» (зараз «РІА-Південь»), тому що саме в серпні затримали нашого адміністратора телеграм-каналу Георгія Левченка і потім затримали журналістку сайту Анастасію Глуховську. Після початку повномасштабного вторгнення через те, що це було небезпечно, вона припинила співпрацю з нами. Проте їх все одно схопили», – каже журналістка.
У березні цього року окупаційна прокуратура Запорізької області заявила, що Георгія Левченка звинувачують у «державній зраді» та «публічних закликах до екстремізму». За останньою інформацією, Левченко може перебувати в СІЗО окупованого Маріуполя.
Останнє, що редакція «РІА-Південь» змогла встановити про колишню співробітницю Анастасію Глуховську – те, що її утримували в Таганрозі там же, де і Вікторію Рощину.
За інформацією організації «Репортери без кордонів», Глуховську звинувачують у «тероризмі». Російські силовики надають суперечливу інформацію про своїх бранців, каже Залізецька.
«Зокрема на телеканалі «Звєзда» були кадри як російські військові з автоматами в балаклавах вдираються в її квартиру, проводять обшуки, оглядають комп'ютер, потім надягають на неї кайданки, виводять із під'їзду, саджають в автівку і відправляють кудись.
Це все показують, але мамі журналістки кажуть, що таку не затримували й наразі не дають жодної інформації про те, де вона перебуває, в чому її звинувачують. Виходить, що вона винна лише в тому, що журналістка. Навіщо її ховають, теж невідомо», – зазначила журналістка з Мелітополя.
Серед українських журналістів, які перебувають у російському полоні – позаштатний кореспондент проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії» Владислав Єсипенко. 10 березня 2021 року він перестав виходити на зв’язок із рідними. Невдовзі стало відомо, що ФСБ Росії затримала чоловіка, звинувативши його у «зв’язках з українськими спецслужбами» та «зберіганні й перевезенні боєприпасів». Зрештою його засудили до п’яти років колонії загального режиму та штрафу 110 тисяч рублів.
У Міністерстві закордонних справ України назвали «політично вмотивованим» винесений Єсипенку вирок.
Держдепартамент США засудив вирок Єсипенку, назвавши його «ще одним прикладом зловживань російської окупаційної влади у Криму». Сам Єсипенко стверджує, що російські силовики його катували, зокрема електрикою, домагаючись свідчень.
Міжнародна коаліція медіаорганізацій One Free Press Coalition («Одна вільна преса»)включила справу Владислава Єсипенка до «10 найтерміновіших» випадків порушення свободи преси.
Текст до публікації підготувала Наталка Кошелєва
Форум