Валерія Константинова
У Запорізькій області Василівський реабілітаційний центр для диких тварин налічує понад 200 видів – це тигри, леви, ведмеді, леопарди, пуми, сервали, каракали. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну центр прийняв і домашніх тварин, яких залишили люди під час евакуації. Власник центру Олександр Пилишенко розповів проєкту «Новини Приазов’я», як заклад виживає в окупації, де знаходять корм хижакам, та як до тварин ставляться військові.
«Вісім днів без їжі»
До війни у центр для тварин щодня завозили харчі. Однієї тонни їжі підопічним вистачало на тиждень. Олександр Пилишенко згадує, як все змінилося з початком війни.
Поряд з центром, у радіусі 10-15 метрів, падали снаряди, і ми зрозуміли, як виглядає «нове життя»
– Ми телефонували на підприємство і нам привозили харчування. Але після 24 лютого ситуація змінилася. На той момент у нас їжі для тварин лишалося на 3-4 дні. З початку березня лінія фронту підійшла до нашого міста – почалися обстріли. Поряд з центром, у радіусі 10-15 метрів, падали снаряди, і ми зрозуміли, як виглядає «нове життя».
Бої за Василівку тривали приблизно 10 днів. Ситуація була жахливою, згадує директор. Працівники центру не мали можливості завести корм.
– У хвилини затишшя ми вибігали, щоб хоча б налити тваринам води. На той момент вони жили у зимівниках – це великі бетонні будинки, які могли вберегти від осколків. Коли їжа закінчилася, то 8 днів хижаки були голодні.
Мертву рибу доводилося як їжу віддавати тваринам
За словами Пилишенко, електрики, газу та води у місті не було декілька тижнів. У приміщеннях температура сильно знизилася.
– У нас було багато акваріумів, у яких жили цікаві рибки, наприклад, великі яскраві дискуси (кольорові рибки – ред.). На жаль, вони загинули. Доходило до того, що мертву рибу доводилося як їжу віддавати тваринам.
«Купували вбиту снарядами худобу»
Через декілька тижнів, коли настало тимчасове затишшя, з’явилася можливість виїхати в інші населені пункти та придбати корми. Олександр поділився, як вдавалося виходити із скрутних ситуацій.
Раціон наших тварин взимку складав близько 270 кг м’яса. Однієї корови їм вистачало на день
– Що і де можна взяти (корм – ред.), вирішували телефоном. Ціни вмить підскочили, але після восьмиденного голодування не було вибору, і ми почали купувати їжу тваринам за великі гроші. Розраховувати на постачання від людей із Запоріжжя, Генічеська теж не могли. Корову, яку вбило вибухом снаряда, нам запропонували за 2000 доларів. Раціон наших тварин взимку складав близько 270 кг м’яса. Однієї корови їм вистачало на день. Згодом з певною регулярністю нам почали пропонувати вбиту від осколків домашню худобу.
Олександр Пилишенко зізнається, що разом із працівниками дуже злякався, коли тварини залишилися голодними. Тепер у центрі намагаються наперед закупити м’ясо та зберігати його у морозилці, щоб було чим годувати питомців центру.
«Кулі збирали совком»
Станом на зараз, тварини всі живі. Також є новонароджені, розповів керівник центру.
Осколками пошкодило кілька літніх вольєрів, і з них повилітали птахи
– Безпосередньо від вибухів ніхто не постраждав. Прилітали та свистіли кулі, ми їх збирали совком. Певний час багатьох тварин не випускали на вулицю, і вони перебували у зимових вольєрах – це великі птахи та маленькі мавпочки. Були випадки, коли осколками пошкодило кілька літніх вольєрів, і з них повилітали птахи.
Через Василівку евакуюються жителі тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей. Деякі люди залишили у центрі своїх домашніх улюбленців, розповів Олександр Пилишенко.
– Одна колона з боку Дніпрорудного, інша – з Мелітополя, люди чекають свою чергу. Велика кількість переселенців зверталися до нас із проханням забрати їх екзотичних тварин, собак, яких вони не могли вивезти з собою. Так у нас додалися дрібні тварини – пташки, білки, черепахи, коти і майже два десятки собак. Переважно це великі сторожові пси – алабаї, німецькі вівчарки, хаски, мисливські собаки.
«Евакуація виключена»
Власник центру каже, що навіть у думках не було кудись вивозити своїх хижаків.
– Тварин нікуди не евакуювали. Я навіть такий варіант не розглядав. Це моя земля, земля цих тварин, і вони тут будуть жити. Навряд чи зараз є безпечне місце в Україні. Все, що потрібно зробити для їхньої безпеки, ми зробили. За один день їх би точно не вивезли. Уявіть, кудись везти хижаків, які при першій можливості можуть почати поводитися агресивно.
До віддалених вибухів тварини поступово почали звикати, але продовжують нервувати та ховатися, коли щось прилітає поряд, розповідає Пилишенко.
Якщо вибухи у радіусі 500 метрів, то хижаки швидко ховаються у будиночки
– Коли в радіусі 500-1000 метрів вибухає – це ненормально. Якщо це десь в кілометрі-півтора – тварини взагалі не реагують. Вони вже адаптувалися до цього. Якщо вибухи у радіусі 500 метрів, то хижаки швидко ховаються у будиночки, і сидять, поки це не припиниться.
Зараз корм часто доставляють волонтери та місцеві жителі. Власник центру розповів, чим харчуються тварини.
– Трапляються ситуації, коли хтось приїде і щось привезе. Наприклад, привозили собакам сухий корм. Я навіть не знаю імен цих благодійників, щоб віддячити. Місцеві приносять їжу, переважно для гризунів чи ведмедів – це сухарі, крупи, овочі, фрукти, м’ясо, яке зараз в дефіциті, і ціни на нього практично втричі виросли у порівнянні з довоєнним періодом.
Під час війни кошти для центру надходять на благодійній основі від небайдужих українців і різних міжнародних організацій. У зв’язку з цим, Олександр з родиною вирішили зробити вхід у зоопарк безплатним.
– Гроші, які надходять на наш рахунок від незнайомих людей, збираємо та раз на два тижні витрачаємо на продукти. Ми вирішили, що отримані кошти направимо також і на безплатний вхід для місцевих. Охочі можуть відвідати центр у будь-який час з 8:00 до 17:00.
Керівник центру зазначає, що російські військові, які зараз перебувають у Василівці, ставляться до тварин по-різному. Найчастіше їх дивує факт, що така кількість хижаків може бути у приватному зоопарку, розповідає директор.
Бувало, що і ногою відкривали двері, тикали автоматом, усе перевіряли
– Є люди, які з порозумінням ставляться, і п’ять разів запитають, чи можна зайти та подивитися. Бувало, що і ногою відкривали двері, тикали автоматом, усе перевіряли. Усе-таки більшість людей, які ніколи в житті такого не бачили, з широко відкритими очима дивилися і питали: «Невже в Україні можуть таке утримувати?».
- Станом на 5 червня, за даними ОВА, майже 60% території Запорізької області окупували російські війська. Місто Запоріжжя залишається під контролем влади України.
- У Запорізькому регіоні російські окупаційні війська наразі зосередились головним чином на утриманні рубежів окупованих територій, зазначив голова ОВА Олександр Старух.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
