Миколаїв та область все літо перебувають під масованими обстрілами російських військових. В місті майже постійно лунає тривога та є «прильоти». Чи ховаються миколаївці в укриттях? Чи вистачає їжі та ліків? Чому ті, хто залишається в Миколаєві, не хочуть виїжджати у більш безпечне місто? Про це кореспондент проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розпитав місцевих жителів, що залишаються у Миколаєві.
«Ходять чутки, що на Миколаїв буде наступ. Але в нас настрій бойовий»
Жителька Миколаєва Людмила Бурштейн пригадує, що в перші дні під час повітряної тривоги люди тікали з вулиць, намагалися знайти укриття. Згодом звикли.
Наразі ми до цієї ситуації звикли. Чуємо сирени – ховаємося. Але працювати потрібно. Ходимо по магазинах, на роботуЛюдмила Бурштейн
– Спочатку було жахливо. Неприємні відчуття, які важко описати, і розповідаючи родичам, вони не могли повірити, що ми так живемо. Наразі ми до цієї ситуації звикли. Чуємо сирени – ховаємося. Але працювати потрібно. Ходимо по магазинах, на роботу. Ніби звичайне життя йде. Зараз вже можуть в цей час (під час тривоги – ред.) навіть з дітьми на вулиці гуляти. Я намагаюся під час тривоги бути в укритті, адже не вгадаєш, куди ракета прилетить.
Жінка каже, що в її будинку є укриття, яке вони з чоловіком відремонтували ще минулого року. Тепер там ховається 18 людей. Вночі, зізнається Людмила, в сховище не спускаються, а сидять в коридорах.
– Останні декілька днів ходять чутки, що на Миколаїв буде наступ (армії РФ – ред.). Але в нас настрій бойовий.
Однією з проблем жителі Миколаєва називають воду – через перебитий водогін. За словами іншої жительки міста Алевтини, в крані тече зараз технічна вода, а питна – привізна.
Нехай води не буде, але залишаться живі наші мешканці та військовіЖителька Миколаєва Алевтина
– Коли води не стало, то цікава ситуація склалась. Завдяки особливостям місцевості, ми набирали воду з річок і використовували її як технічну воду. А після того, як дали технічну воду в крани, питну воду почали привозити в різні райони міста. А зараз здається, що це найменше горе, яке може бути. Нехай води не буде, але залишаться живі наші мешканці та військові.
Багато хто, кажуть місцеві жителі, згадали про свердловини та почали качати звідти воду.
«Саме 24 лютого – це було несподівано»
Алевтина каже, що з самого початку війни перебуває в місті, нікуди не виїжджає.
Я очікувала ще з 2014 року, що Росія не залишить нас у спокої та щось будеЖителька Миколаєва Алевтина
– На початку війни було дійсно страшнувато, бо це було несподівано. Я очікувала ще з 2014 року, що Росія не залишить нас у спокої та щось буде. Але саме 24 лютого – це було несподівано, я навіть була трохи шокована. Люди почали виїжджати з міста і тоді постало питання: «Що я буду робити?». Я вирішила, що залишуся в Миколаєві і буду допомагати тим, чим зможу.
Зараз, коли вибухає десь близько, то це природно – злякатися. Далі шок проходить, і ти починаєш далі жити так, як і жив. Одразу намагаєшся дізнатися, де це трапилось, як там наші люди, як мешканці Миколаєва. Хвилююся за всіх жителів України. Розумієш, що ти не один такий, нас таких багато. Але люди тримаються.
За словами Алевтини, багато миколаївців виїхало за кордон або в більш безпечні регіони.
– Людям, які дуже важко все переживають, проблеми зі здоров’ям, краще виїжджати з тих місць, де йдуть активні обстріли. А інші мають залишитися, ходити працювати, за можливості – допомагати ЗСУ.
«Стан постійної небезпеки»
Жителька Миколаєва Нателла зазначила, що «багато мешканців Миколаєва не можуть спокійно спати», тому що «підсвідомо чекають, що в них може прилетіти ракета».
Мало хто з них ходить у бомбосховища, але дотримуються правила «двох стін»Жителька Миколаєва Нателла
– Всі перебувають у збудженому стані і стані постійної небезпеки. Але місто продовжує жити, люди ходять на роботу, ходять в магазини та отримують гуманітарну допомогу. Спілкуючись зі своїми знайомими, наразі мало хто з них ходить у бомбосховища, але дотримуються правила «двох стін».
Також місцеві жителі зазначають, що війна дуже позначилася на цінах в магазинах. Нателла каже, що ні в магазинах, ні в аптеках гострого дефіциту немає, але зазначає, що миколаївцям дуже не вистачає херсонських овочів та фруктів.
– Звісно, ми відчуваємо, що раніше за ті самі гроші, що і зараз, можна було купити більше продуктів. Звісно, коли продукти привозили з Херсонської області, все було набагато дешевше. Але незабаром ми його звільнимо і все знову з’явиться.
Попри постійні обстріли та страх, жителі Миколаєва впевнені, що перемога буде за Україною.
– Всі чекають перемоги, як мінімум, в моєму оточенні. Хочуть беззастережно і щоб цього ніколи більше не трапилося. У мене онука вивезли, тому для мене перемога – це ще і можливість знову побачити його.
- Війська РФ регулярно обстрілюють Миколаївщину, зокрема, використовуючи заборонені касетні боєприпаси.
- Від ракетних ударів з території частково окупованої Херсонщини страждають не тільки наближені до неї житлові квартали міста.
- За даними влади, від початку повномасштабного вторгнення через російські обстріли Миколаєва загинули 132 людини, серед них одна дитина, 619, зокрема 8 дітей, зазнали поранень.
- Міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич у червні повідомляв, що лінія фронту проходить за 20-30 кілометрів від Миколаєва.
- Пресофіцер Миколаївської військової адміністрації Дмитро Плетенчук в серпні заявив, що Миколаївщина відчула результат ударів ЗСУ по російських складах боєприпасів.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
