Росія продовжує війну проти України, й західні розвідки не бачать жодних ознак зацікавленості Москви у її завершенні. Більше того: протистояння нині перебуває у більш запеклій фазі, від якої потерпають цивільні.
За даними ООН, лише за перші дев’ять місяців 2025-го кількість загиблих і поранених мирних жителів зросла на третину порівняно з аналогічним періодом минулого року.
У пошуках безпеки й більш визначеного майбутнього, все більше українців стають біженцями – через географічну й ментальну близькість вони обирають ЄС. Нині на його території прихисток знайшло 4.7 мільйони українців, і «їх кількість зростає в момент нашої розмови», – зазначає в минулому єврокомісарка з міграції, а нині спецпосланниця Єврокомісії з питань України Ілва Йогансон.
Попри той факт, що жодних ознак завершення війни в осяжному майбутньому не спостерігається, ЄС готується згорнути тимчасовий захист для українських біженців, який активували 2022-го спеціально для громадян України, щоб не перевантажувати національні системи надання притулків.
Дедлайн «завтра»
Після серії подовжень цього спецстатусу, його остаточно згорнуть у березні 2027-го року.
Загальноєвропейського підходу більше не буде – доля майже п’яти мільйонів українців на території ЄС опиниться в руках держав-членів блоку. Спроба домовитися більш централізовано провалилася.
«Ми фактично запропонували, щоб бенефіціари тимчасового захисту були включені до переговорів щодо директиви про довгострокове проживання. Але… переговори зайшли в глухий кут. Отже, наразі у нас немає рішення щодо включення українців до директиви про дозвіл на довгострокове проживання [у ЄС]», – зазначила представниця міграційного відділу Єврокомісії Насіра Булегуат.
Тепер Ілва Йоганссон, що відповідає у цьому відділі за українців, підтримує зв’язок із державами-членами. Посадовиця бачить свою роль насамперед у політичному посередництві.
Мета – переконатися, що національні підходи не відрізнятимуться надто кардинально, що, своєю чергою, може спровокувати внутрішню міграцію українців.
«З огляду на час, який потрібен деяким державам-членам для схвалення нового законодавства… березень 2027 – все одно, що завтра», – сказала Радіо Свобода Йоганссон.
«Найбільше мене непокоїть те, що ми повинні робити це скоординовано: щоб усі держави-члени готувалися розпочинати перехід до іншого правового статусу, не знаючи, як і коли закінчиться ця війна… Ми переходимо від статусу переміщеної особи чи біженця до діаспори», – пояснила посадовиця під час дискусії в Центрі європейської політики, присвяченої майбутньому українських біженців.
Що роблять держави, де найбільше українських біженців?
Не чекаючи березня 2027-го, деякі держави ЄС уже пропонують українцям змінювати статуси. Польща, на території якої знайшли прихисток майже мільйон українців, пропонує трирічний дозвіл на проживання тим, хто перебуває під тимчасовим захистом упродовж року. Пропозиція від роботодавця, щоб його отримати, не потрібна.
Втім, усе одно таке перебування є обмеженим у часі, що може ускладнювати користувачам цього статусу визначеність із їхніми довгостроковими планами.
Можливість змінити статус є в українців, що проживають, зокрема, на території Чехії, – їх там майже 370 тисяч. Однак скористатися ним можуть лише висококваліфіковані працівники. Тобто йдеться насамперед про опцію, що була доступною й до повномасштабного вторгнення.
«Дозвіл має дуже високий поріг доходу – його можуть отримати лише люди, які мають високооплачувану роботу або інші високі доходи. Він не відкриває доступ до медичного страхування, і люди, які його мають, не можуть подавати заявки на будь-які соцвиплати… Тож це дискваліфікує жінок (що доглядають за дітьми – ред.), а також є дещо дискримінаційним щодо молодих сімей», – вважає директорка чеської Асоціації з питань інтеграції та міграції Магда Фалтова.
Лишається відкритим питання, що чекає на працівників так званої середньої ланки.
«Слід подумати про дозволи [на роботу й проживання – ред.], доступні для прибиральників, вчителів, їхніх батьків… Існують дуже різноманітні ситуації. І це має бути інклюзивно, інакше у держав-членів будуть більші проблеми», – застерігає Фалтова.
У роздумах, як зробити довгострокове перебування після згортання захисту доступним для українців, перебуває й Німеччина, що прийняла найбільшу їх кількість, – понад мільйон 235 тисяч.
«Ми над цим працюємо… Зараз розглядаємо варіанти, як зайняті люди могли би залишитися в Німеччині, особливо якщо вони не є висококваліфікованими працівниками», – зазначає керівник Робочої групи з питань України у Федеральному міністерстві внутрішніх справ Німеччини Ганс-Ульріх Бенра.
За даними посадовця, понад третина українців інтегрувалися на німецькому ринку праці – «може, не дуже велика цифра, але вона є сталою».
Окрему увагу привертає до себе так звана вразлива категорія українців: особи з інвалідністю, хворі, пенсіонери, яким складно працювати в принципі, не кажучи вже про високу кваліфікацію.
Ілва Йоганссон зазначила, що ці групи «повинні мати можливість продовжувати користуватися перевагами, подібними до тих, що вони мають під тимчасовим захистом», і що держави-члени з цим погодилися. Тобто загроза повернення до України, якщо немає бажання, над цими категоріями не нависає.
В ЄС свідомі того факту, що Україні бракує великої кількості робочої сили – під час дискусії в Центрі європейської політики звучала цифра 8,7 мільйони. Український уряд міркує над способами, як зацікавити людей у поверненні додому.
Єврокомісія в свою чергу готова допомагати з цим фінансово, й міркує над оптимальними шляхами інвестицій, прагнучи масштабувати їх у контексті відбудови України.
«Моя пропозиція полягає в тому, щоб ми не лише підтримували окрему особу, а й місцеву громаду, куди вона повертається. Допомагали з інвестиціями, необхідними для шкіл чи інших видів закладів», – зазначила Йоганссон.
Форум