Що згадують маріупольці про події весни 2022 року, коли точилися бої за місто? Як поводилися російські військові, коли намагалися захопити Маріуполь? Як розслідуються воєнні злочини, скоєні в місті, і хто за них відповість? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- 16 березня 2022 року російські військові здійснили авіаудар по будівлі Маріупольського драматичного театру. Тоді у приміщенні театру, яке використовувалося як бомбосховище, за різними даними, ховалися сотні людей. На площі біля будівлі було написано російською мовою попередження, що в будівлі перебувають діти. Скільки людей загинуло від авіаудару ‒ достеменно невідомо. Після трагедії у Маріупольській міськраді заявили про приблизно 300 загиблих. Інші джерела називають вдвічі більшу кількість вбитих.
- Україна й міжнародні правозахисні організації звинувачують Росію у численних воєнних злочинах, скоєних у Маріуполі. Серед них – обстріл пологового будинку й удар по драматичному театру, де ховалися люди. Міноборони Росії називає ці звинувачення «фейками».
- Міжнародна правозахисна організація Amnesty International у червні минулого року повідомила, що атаку на драмтеатр у Маріуполі 16 березня російські військові скоїли, імовірно, скинувши з літака-винищувача дві 500-кілограмові бомби, які здетонували одночасно.
- Напад на цивільний об'єкт, що призвів до загибелі мирних людей, є воєнним злочином, зазначили правозахисники. Вони розвінчали заяви російської влади щодо начебто причетності українських військових і дійшли висновку, що найбільш реалістичною є версія, згідно з якою це був цілеспрямований авіаудар російських пілотів по цивільному об'єкту.
«Суцільний жах»
Жителька Маріуполя, волонтерка Ганна Котельникова, переїхала до будинку поруч із драмтеатром 6 березня. Ось що вона розповіла «Новинам Приазовʼя» про події того періоду.
«Якраз 6 березня вимкнули газ. Вже ми почали готувати на вогнищі на вулиці. Й ці всі дні це була спільна робота – пошук води, дров, потім приготування їжі. Це все-таки така рутина, яка щодня тривала. І, звичайно, це були постійні обстріли. І ці обстріли, оскільки це центр міста, бойові дії йшли спочатку з периферії, то вони постійно в кільце стискалися. Кожної ночі ми відчували, що це ближче, ближче до нас. Плюс вже давно літали літаки», – згадує жінка.
Вона каже, що на той час вже готувалася до блокади міста.
Ми зраділи, коли пішов дощ, і просто збирали цю дощову водуГанна Котельникова
«Ми збирали дощову воду, як ми зраділи, коли пішов дощ, і просто збирали цю дощову воду. І потім моя мама, якій на той момент було 83 роки, сиділа на кухні й цю воду фільтрувала через серветки паперові, щоб ми з неї готували (їжу – ред.). Не можу сказати, що у нас була на той момент катастрофічна ситуація з водою, просто я готувалася до блокади. От з найперших днів я розуміла, що Маріуполь буде в блокаді. Бо це логічно. І тому ми намагалися економити їжу, воду, пальне, батарейки, акумулятори», – розповіла жителька міста.
Обстріли Маріуполя Ганна Котельникова згадує як «суцільний жах».
«Перші потрапляння, які були біля будинку, це от дійсно стіни здригалися, ходили ходуном. І потім ти виходиш на вулицю й бачиш, що там залишки снарядів. Так само, коли ми вже були у батьків, то було потрапляння в сусідній під'їзд, в дах. Просто дивом ніхто там не загинув в той момент. І в порівнянні з тим, що потім сталось з тим будинком, це просто були квіточки, але насправді відчуття були такі жахливі», – ділиться жінка.
Я ще бачила наслідки того, як на пологовий скинули бомбуГанна Котельникова
«Пів кварталу до театру, там теж була авіаційна бомба і я якраз дим цей бачила з вікна, був дуже потужний вибух. Я ще бачила наслідки того, як на пологовий скинули бомбу, бо моя квартира – якраз в сусідньому будинку, біля пологового. Наступного дня я пішла туди додому і побачила цю вирву, ці машини, цю будівлю понівечену», – додала Котельникова.
«Поранені доповзали до лікарень»
Президент «Маріупольського телебачення» Микола Осиченко згадує події, які сталися у місті навесні минулого року як «суцільний воєнний злочин».
«Те, що я пам'ятаю особисто, це обстріл черги людей. Люди стояли в черзі до продуктового магазину «Дзеркальний», він ще працював, це був майже єдиний магазин в місті, який ще працював на проспекті Будівельників. Мій сусід пішов у той день, він зайняв чергу десь близько 6-7 ранку, тому що дуже багато людей. І ми повинні пам'ятати, що березень місяць того року був дуже морозний. Саме в натовп, саме в ту чергу влучили росіяни. То були або міни, або снаряди», – каже Осиченко.
Багато людей, які були в центрі черги, загинули. Снаряди влучили у самісінький центрМикола Осиченко
«Мій сусід тоді отримав два уламки – один під лопатку, один у стегно. Він зміг дійти до будинку, де ми жили, упав на підлогу в під'їзді. Дякуючи Богу, ми його тоді врятувати. Дуже багато людей, які були в центрі черги, загинули. Снаряди влучили у самісінький центр. За словами сусіда, там було «м’ясо», – згадує маріуполець.
За його словами, у лікарнях на той час вже не було вільних місць.
«Саме тоді мого сусіда ми змогли повантажити у машину копів (поліцейських – ред.), вони його возили по лікарнях, ніде не було місця вже. У коридорах всюди лежали люди. І єдине місце знайшлося у пологовому будинку, лікарня №3, це було біля нашого будинку. Сусіда поклали туди, його лікували дитячі медики. Вони його вилікували та виписали через 2 дні. І він, я ще пам'ятаю, дуже сварився на них, що як це так мене виписали, а я ще такий слабкий. Потім в пологовий будинок прилетіла авіабомба. І він зрозумів, що це ще один його день народження», – розповів Осиченко.
У цьому медзакладі на той час перебували як дорослі, так і діти, каже маріуполець.
На другому поверсі була дитяча травматологія, яка була вщент забита пораненими дітьмиМикола Осиченко
«Пологовий будинок – це також велика кількість жертв. Що б там не розповідали російські пропагандисти, що з цивільних майже ніхто не постраждав, але ж ми повинні з вами розуміти, що пологовий будинок на той час – це була триповерхова будівля. Саме пологовий будинок до війни розташовувався на третьому поверсі, на другому вже за час повномасштабного вторгнення була дитяча травматологія, яка була вщент забита дітьми, пораненими дітьми. А на першому поверсі лікували всіх. Туди доповзали, доходили поранені люди, і їх там лікували, як могли, «латали» та відпускали додому, тому що місця не було», – поділився спогадами Осиченко.
- 9 березня минулого року російські військові скинули бомби на пологовий будинок у Маріуполі. Глава МЗС Росії Сергій Лавров наступного дня підтвердив, що це зробили саме російські військові. Він сказав, що начебто «пологовий будинок давно захоплений батальйоном «Азов» й іншими радикалами». Україна і Захід різко засудили дії російських військових, президент Зеленський назвав цю подію «звірством».
«Люди просто випаровувалися»
Президент «Маріупольського телебачення» Микола Осиченко згадує і про інші місця в місті, які, за його словами, зазнали авіаударів.
Вода з басейну через ті бомбові удари затопила людей, які були під нимМикола Осиченко
«Ще був басейн «Нептун», який теж був укриттям для людей. Люди там жили, ховалися, й у басейн також були авіаудари. Там що страшно було – це те, що вода з басейну через ті бомбові удари затопила людей, які були під ним. Тобто це теж дуже жахливо, але це не набуло такого розголосу», – каже він.
«Були авіаудари десь біля офісу «Київстару». Туди приходило щодня багато людей. Люди йшли туди, тому що саме офіс «Київстару», до останнього його працівники намагалися надати людям бодай якийсь зв'язок. І вони вмикали генератор. На генераторі працювала вежа, і люди приходили туди, тому що тільки там можна було хоча б декілька секунд поспілкуватися зі своїми рідними, щоб сказати, що ти живий. Росіяни вдарили авіацією і туди», – додав Осиченко.
Крім того, російські військові атакували й житлові будинки, стверджує чоловік.
Росіяни випалювали будинки «Сонцепьоками». Від людей не лишалося нічогоМикола Осиченко
«Коли росіяни заходили в місто, коли вони пробивали собі шлях до центру міста, «Азовсталі», до будівлі МВС, що вони робили? Так, були авіанальоти, але ж авіація не може знищити велику кількість живої сили нашої. Вони можуть нищити лише мирних. ЗСУ не були такими вразливими для авіації, як ми. Так ось росіяни випалювали будинки «Солнцепеками» (важка вогнеметна система – ред.). Я вам скажу, що це жахлива річ. Тобто ці термобаричні снаряди влучають у будинок – і будинок вигорає вщент, тобто його більше нема. Немає ані будинку, ані тих людей, які були там, вони просто випаровувалися. Тобто від людей не лишалося нічого. А ті люди, які були у підвалі цього будинку, теж все», – розповів Осиченко.
За його словами, маріупольці досі знаходять на подвір'ях могили загиблих жителів міста.
На подвір’ях могилки, які ми копали у березні, щоб собаки не розтягли тіла людейМикола Осиченко
«Досі, вже рік люди знаходять на подвір’ях могилки, які ми копали у березні, щоб собаки не розтягли тіла людей. Копати глибоко ми не могли, тому що ґрунт був дуже мерзлий, сил у нас вже не було, тому що ми не їли нічого. Ось ті могили знаходять досі», – додав Осиченко.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
- Маріуполь і Буча можуть стати головними епізодами звинувачення у трибуналі проти Росії. Про це в інтерв’ю виданню NV розповів голова агентства Європейського союзу з питань судової й поліцейської співпраці Ладіслав Хамран.
- Це агентство нещодавно разом з Офісом генпрокурора України започаткувало роботу у Гаазі Центру для підтримки зусиль зі збору доказів злочину агресії Росії в Україні. За словами голови Євроюсту, вже зібрані тисячі свідчень людей, які стали жертвами або свідками злочинів російської армії.
- Задля того, щоб підготовка до суду через таку кількість свідчень не затягувалась на десятиріччя, є консенсусне рішення зосередитись на найбільших серйозних злочинах російської армії. На думку юриста, у першу чергу мають розглядатися справи, які стосуватимуться Маріуполя, Бучі та інші випадки, де були масові поховання і грубі порушення прав людини та людської гідності.
«Люди розповідають про вбивства рідних»
Це історії про вбивства, це історії про неконтрольовані обстріли цивільної інфраструктуриЮрій Білоус
Адвокат Юрій Білоус займається фіксацією злочинів, які будуть розглядатися в українських судах і в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Ось що йому відомо про події минулої весни у Маріуполі.
«Люди з Маріуполя розповідають про вбивство близьких. Я працював не з однією людиною, яка втратила дитину, декількох дітей, втратила маму, втратила колишню дружину. Ось сьогодні на днях я буду спілкуватися також з родиною, якій вдалося евакуюватися з Маріуполя, проте ця родина втратила: чоловік втратив жінку, жінка втратила свою маму. Тобто це історії про вбивства, це історії про неконтрольовані обстріли цивільної інфраструктури», – каже юрист.
За його словами, він працював з людьми, які розповідали взагалі, як почалася агресія, які розповідали, в якому стані був Маріуполь у березні 2022 року, в якому вигляді були блокпости на виїзді с Маріуполя.
«Це історії людей, які намагалися евакуюватися і потрапляли під обстріли, це історії людей, які перебували в так званих фільтраційних таборах, які проходили оці принижуючі процедури, не тільки в фільтраційних таборах, а також на блокпостах, коли намагалися евакуюватися», – додав він.
Росія навмисно створила умови, за яких жителі Маріуполя не могли евакуюватися на підконтрольну Україні територію, стверджує адвокат.
«Для цього є політична мета, безумовно. Тому що всі ці люди далі фіксуються як люди, які нібито евакуювалися з місць ведення бойових дій, і ці люди фіксуються як біженці, що дозволяє Росії використовувати ці цифри для того, щоб так чи інакше підкріплювати й обґрунтовувати свою позицію щодо захисту російськомовних громадян, щодо захисту росіян як етнічної частини на території суверенної України», – пояснює Білоус.
Вони і обстрілювали гуманітарні колони, навіть не просто колони, а звичайні автівкиЮрій Білоус
«Проте в таких випадках замовчується, що вони і обстрілювали гуманітарні колони, навіть не просто колони, а звичайні автівки, які є цивільними, на яких були позначки, що вони не належать до ЗСУ, і просто банальним блокуванням тих шляхів, які не дозволяли виїхати на територію вільної України», – додав він.
Трибунал щодо злочину агресії проти України
- До коаліції зі створення спецтрибуналу для Росії приєдналися вже 32 країни, повідомив 14 березня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Він зазначив, що останнім часом приєдналися ще 2 країни, і зараз усі представники коаліції працюють разом для притягнення до відповідальності вищого політичного та військового керівництва Росії. «Путін та його поплічники постануть перед судом», – наголосив Кулеба.
- 26 січня Парламентська асамблея Ради Європи підтримала резолюцію, яка закликає до створення спеціального трибуналу для притягнення до відповідальності керівництва Росії та Білорусі за скоєння злочину агресії проти України. Місцем проведення трибуналу пропонується Гаага.
- 9 лютого президент України Володимир Зеленський закликав лідерів країн-членів ЄС підтримати трибунал проти Російської Федерації й компенсаційний механізм за завдані нею збитки.
Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ Антон Кориневич, який займається питаннями створення спеціального трибуналу, пояснив «Новинам Приазовʼя», чому необхідно створити саме таку інституцію.
Щодо злочину агресії, то на сьогодні не існує Міжнародного суду або трибуналу, який би мав юрисдикцію щодо злочину агресії проти УкраїниАнтон Кориневич
«Цей спецтрибунал має бути присвячений одному злочину – злочину агресії проти України. Оскільки є 4 категорії найтяжчих міжнародних злочинів – злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини і злочини агресії. За перші три категорії юрисдикцію має Міжнародний кримінальний суд. Тож немає сенсу створювати трибунал, який буде дублювати роботу Міжнародного кримінального суду. Щодо злочину агресії, то на сьогодні не існує Міжнародного суду або трибуналу, який би мав юрисдикцію щодо злочину агресії проти України», – сказав він.
За словами юриста, цей суд судитиме представників вищого політично-військового керівництва РФ: «Оскільки злочин агресії традиційно в Міжнародному праві розуміється як Leadership crime – елітарний злочин, злочин тих осіб, які безпосередньо можуть віддавати накази на здійснення агресивної війни».
Мертві тіла на вулицях Маріуполя, квітень 2022 року
Епізоди масштабних воєнних злочинів, які були скоєні, зокрема, і в Маріуполі, мають стати частиною доказової бази під час розгляду справ у спецтрибуналі та інших судах, зазначив Кориневич.
«Корінням та єдиною першопричиною всіх тих жахіть, які сталися і у Маріуполі, і в Бучі, і в інших містах, туди ж треба додавати і Ірпінь, і Гостомель, Бородянку, Ізюм, Херсон і решту наших як звільнених вже територій, так і поки що тимчасово окупованих», – каже він.
Для того, щоб покарати причину всіх цих злочинів, треба покарати тих осіб, які винні у вчиненому злочину агресії проти УкраїниАнтон Кориневич
«Єдиною причиною всіх цих злочинів є злочин агресії. Тобто ми говоримо про те, для того, щоб покарати причину всіх цих злочинів, треба покарати тих осіб, які винні у вчиненому злочину агресії проти України. А, безумовно, конкретні епізоди таких злочинів, як таких масштабних вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людяності, як Маріуполь, Буча, інші міста, вони мають стати частиною доказової бази як на спецтрибуналі в контексті доведення злочину агресії», – наголосив юрист.
- Маріуполь був захоплений російськими військами у травні 2022 року після майже трьох місяців запеклих боїв. За цей час у місті було зруйновано значну частину будинків та інших об’єктів. Точна кількість загиблих невідома – оцінки варіюються від кількох тисяч до кількох десятків тисяч людей.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
