Голову Станіславської громади Івана Самойленко кілька разів під час окупації російські військові забирали у полон та катували. За словами Самойленка, від нього вимагали співпрацювати – запроваджувати в обіг, російські рублі, розвішувати російські прапори та агітувати населення примати участь у псевдореферендумі. Докладніше про це він розповів в інтервʼю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
«Готуйся роздавати рублі»
Станіслав був захоплений російськими окупантами після Херсону та Білозірки розповідає Самойленко.
– Ми продовжували працювати, працювали в сільській раді, поки не було обстрілів. Коли почалися обстріли, ясна річ, що працівники сільської ради, сказали, що ми боїмося, будемо виїжджати. Я їх усіх відпустив, всіх обняли поцілували, ми не знали зустрінемося потім чи ні.
Сам голова залишався в селі. Каже намагався підтримувати комунальний лад в громаді.
– Коли вже до нас заїхали російські окупанти, тоді вже почали притискатися наші права. Спочатку до нас вони не мішалися, приїжджали та дивилися, що ми робимо. Вони спілкувалися з людьми, запитували, чи влаштовує їх сільський голова. Потім настав такий момент, що почали російські окупанти давати людям російські гроші.
– Окупанти прийшли до мене і кажуть: «Іван Дмитрович, будь ласка, роби списки, треба людям видавати допомогу». А я їм сказав, що я з російськими грошима не можу працювати, бо я службовець місцевого самоврядування і це буде протизаконно. Ну вони попередили, щоб я на цьому зосередив увагу, більше нічого не було.
Перший полон: «промивали мізки»
Голова громади розповів, що вперше його забрали окупанти в полон 24 червня і протримали чотири дні.
– Мене утримували в Білозерському районному суді в камері судового слідства. Там почали промивати мізки, що «Росія тут назавжди», «ми прийшли до вас, ви подумайте, ми можемо поставити іншого».
Хочу сказати, що було страшно, бо я не знаю, що вони думали
– Я кажу: «Ну ви знаєте, залишусь без роботи, то залишусь без роботи, але ви повинні зрозуміти, що я давав присягу народу України і на вірність нашій громаді і люди мене не зрозуміють». Хочу сказати, що було страшно, бо я не знаю, що вони думали. Я також розумів, що були якісь послідовні дії. Мене потім відпустили. Це була Росгвардія – поліція Росії. Вони займались викраданнями, доставкою людей, відпускали людей.
«Зробили донос Росгвардії»
Наступного разу, розповів Самойленко, окупанти приїхали до нього додому, влаштувавши обшук.
– Вдома робили переворот, шмон, обшуки, кожного місяця з 1-5 число. Ми вже знаємо, що буде обшук, навіть не складали речі. Приїжджали, забрали були телефон на 12 діб, дивилися і мій, і дружини. Дивилися, чи хтось мені пише, чи спілкуємось, чи є якісь координати.
– Я спілкувався з нашими військовослужбовцями, ми запитували в них, коли ж приблизно нас звільнять? Мені казали: «Очікуйте, десь до місяця». Я мав таку необережність і теж повідомив це людям. Це було чи 10-го, чи 12-го вересня.
За словами голови громади, він попросив жителів поміняти російські рублі на гривні, оскільки після приходу ЗСУ валюта РФ знеціниться.
Два рази по ребрах, два рази по голові вдарили
– Ну, з Олександрівки зробили на мене донос і представники Росгвардії, військовослужбовці, приїхали мене 15 вересня забрали о 20 годині вечора з дому. Забрали й привезли відразу до школи, у підвал помістили. Там два рази по ребрах, два рази по голові вдарили. Я там переночував, а зранку за мною приїхав БТР і мене доправили до Білозерського районного суду в те приміщення, де я перший раз був.
«Напруга пронизує кожну клітину».
Самойленко згадує, що російські військові вели його у наручниках із панчохою на голові.
Напруга, вона пронизує кожну клітину організму. Я вже в емоціях кажу їм: «Та що я вам акумулятор, що ви мене заряджаєте?
– По дорозі вже били в спину, у ноги, в м'язи, по обличчю, по руках. Наступного дня, це вже було 16 вересня, мене покликали, забрали на перший допит.
Спершу почали бити, потім до лівої руки прив’язали, бендеркою під'єднали електричну напругу до правої ноги й використовуючи військово-польовий телефон почали електрострумом бити, й так 12 разів. Знаєте, ну відчуття такі, дуже неприємні.
Напруга, вона пронизує кожну клітину організму. Я вже в емоціях кажу їм: «Та що я вам акумулятор, що ви мене заряджаєте? Ну, скільки ж можна бити? 12 разів».
То мене посадили в куток, щоб я був правою стороною в кутку і били мене по руках, по ногах, по голові, то я звичайно був синій. Потім відпустили мене, відвели в кімнату, з горем навпіл до ранку перебув побитий такий.
Наступного дня голова громади зрозумів причину цих тортур – оголошена ним інформація про захід українських військових. Окупанти почали вимагати від нього певні контакти.
– Вони весь час, зосереджували увагу, що от «ти нацист», та переможемо «ваших нацистів, та буде мир». Я кажу: «Та немає ніяких нацистів. Та що ви причепилися, я нічого не порушив – ні ваше російське законодавство, ні українське законодавство, ні закон про тимчасову окупацію».
Ну, ніхто не слухав, так били, били. Потім погукали 19-го числа, сказали: «Ну, що Іван, 23 числа референдум, йдеш з російським прапором. Якщо не підеш, ми тебе розстріляємо. Що ти є, що тебе немає, особливої втрати в селі не буде».
Чоловіка відпустили та наказали залишатися в селі, нікуди не тікати.
– 15 серпня я працюю на роботі, приходять до мене представники вже недопоставленої російської влади та сказали: «Іван Дмитрович, російською владою ви звільнені».
А я думаю, добре, що не українською, бо ми працювали по українському законодавству. Я вийшов, закрив сільську раду, поклав ключ в умовному місці, де в нас технічний працівник відкривала сільську раду. Вони потім взяли, відкрили сільську раду, і пішли туди. Після того, я ногою в сільську раду не ступав.
Зняли наші українські прапори, встановили свої російські триколори
Вони (окупанти – ред.) зняли наші українські прапори, встановили свої російські триколори, встановили триколор у Широкобалківському дитячому садку, сказали, щоб ніхто не чіпав.
Але люди наші прийшли, прапор викинули зламали. Вони потім поставили новий, його знову зламали. Ну, потім вже не ставили, бо люди приходили та ламали. Все-таки більшість людей, які були патріотично налаштовані, з ними ми пройшли до самого кінця.
«Переховувався у Херсоні»
Самойленко з дружиною виїхав з села і перебував у «надійному місці», переховуючись від окупантів.
– Я був у Херсоні. Був захований, сидів в кімнаті ніде не виходив, щоб мене не заарештували. Дзвонив кожного дня до приватних підприємців, до керівників установ, дізнавався, яка ситуація?
Чоловік розповів, що селян окупанти зі зброєю примушували голосувати на псевдореферендумі. Хто не хотів голосувати, тим казали виселятися протягом 24 годин.
Ми переписали усіх колаборантів які брали участь в організації референдуму
– Прийшли (на референдум – ред.) може чоловік до 100. Люди практично не хотіли голосувати, або голосували, що проти вступу у РФ. Ми переписали усіх колаборантів які брали участь в організації самого ж референдуму, подали в Національну поліцію, СБУ, прокуратуру. Ці люди не всі виїхали.
За словами Самойленка, приблизно 30% жителів громади «чекали росіян».
– Зараз вони вже з українським прапором та засуджують усіх. Але звісно після звільнення громади, вже немає тої небезпеки, яка у нас раніше була, спимо спокійніше.
З огляду на бойові дії та окупацію міста російськими військами, редакція не має змоги оперативно перевірити цю інформацію із незалежних джерел.
- Російська влада у вересні оголосила про анексію чотирьох українських областей, включаючи Запорізьку. Україна і Захід засудили цю спробу анексії.
- 11 листопада Міноборони України повідомило, що Херсон повертається під контроль української армії. Російські військові відступили з правого берега Дніпра, де, зокрема, розташований обласний центр. Після відступу російські загарбники почали регулярно обстрілювати місто.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
