Едуард Леонов – корінний кримчанин, політик, учасник Революції гідності, колишній народний депутат, а зараз командир добровольчого формування «Феміда» Чорнобаївської територіальної громади №1. Після анексії Криму чоловік разом з родиною переїхав до Київської області. Втім, каже він, розумів, що «велика війна рано чи пізно прийде до всіх українців». Леонов розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя», як готувався до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, як разом з іншими бійцями форсував річку Ірпінь, як опинився на Херсонщині і про те, що там відбувається.
«Піднімали прапор над Гостомелем та Бучею»
Кримчанин каже, що в лютому минулого року він скуповував військову амуніцію, аби бути готовим до тих подій, що сталися.
– Скуповував собі всякі ніштячки військові. В мене вже стояв автомат у сейфі.
Леонов каже, що 24 лютого 2022 року відвіз родину до Львова та вже через кілька днів став на захист Київщини.
– Прямо по наших позиціях на Оболоні (район Києва – ред.) двічі прилітала ракета. По тих картах, які були у (російських військових – ред.), ще не було новобудов, на жаль, влучила у житловий під’їзд ракета, яка летіла в нас. І коли я після чергування в окопі спав на низькому імпровізованому ліжку і злетів з ліжка від вибуху, то це теж можна вважати «бойовим хрещенням». Ми форсували річку Ірпінь, піднімали український прапор і над Гостомелем, і над Бучею.
Про нічні бої на Херсонщині
Мобілізуватися чоловік не міг через інвалідність, вік та ще з низки причин. Тому після деокупації Київської області разом з однодумцями захотів вступити до лав територіальної оборони. Було створено добровольче формування територіальної громади на Херсонщині на підконтрольній владі України території.
Тероборона повинна воювати за місцем прописки, умовно кажучи, тому ми пішли на цю хитрість, створили на ще окупованій території Херсонщини єдину на всю область ДФТГ
– Мені командир 28-ї бригади каже, що потрібні люди отут і показує пальцем на Посад Покровське (селище на Херсонщині – ред.). Це було 26 квітня, ми де-факто створили Чорнобаївську тероборону. Тероборона повинна воювати за місцем прописки, умовно кажучи, тому ми пішли на цю хитрість, створили на ще окупованій території Херсонщини єдину на всю область ДФТГ (Добровольче формування територіальної громади – ред.).
Чоловік згадує, що на початку масштабного вторгнення бої переважно відбувалися вночі, Херсонська та Миколаївська області були під постійним обстрілом окупантів. Леонов каже, що правобережна «Херсонщина звільнялася величезною кров’ю».
– Ми не повинні залишити цю війну нашим дітям і так всі наші діти залучені в цій війні, це жахливо. Ми – цивільні, мирні люди, які взяли зброю для того, щоб наші діти були цивільними, мирними людьми. У всьому винна війна. Наша визвольна війна не просто додасть нових сторінок, а будуть написані нові підручники.
- Село Чорнобаївка розташоване за кілька кілометрів від Херсону. 24 лютого його жителі прокинулися від численних вибухів – російські військові почали обстрілювати інфраструктурні об'єкти. Вони завдали ударів по міжнародному аеропорту «Херсон», а згодом окупували військове летовище.
- Саме в Чорнобаївці Збройні сили України завдали численних ударів по техніці військових РФ. За словами президента України Володимира Зеленського, Чорнобаївка стала «символом бездарності російського командування». Про Чорнобаївку складали вірші і писали пісні. Назва села стала мемом російсько-української війни.
- 11 листопада 2022 року Збройні сили України звільнили село від російських військ. Проте з того часу обстріли Чорнобаївки армією РФ не припинилися. Так, на початку березня через потужний артобстріл села постраждала 1-річна дитина, повідомляли тоді в Херсонській ОВА.
Про руйнацію греблі Каховської ГЕС
На думку Леонова, командування РФ не планувало руйнувати греблю Каховської ГЕС повністю. Він вважає, що окупанти хотіли потроху затоплювати акваторію Дніпра та острови, щоб завадити контрнаступу ЗСУ.
Наші розвідгрупи заходили на 700 метрів, на кілометр і глибше на лівий берег. На островах висять їхні дрони та намагаються знищити наших бійців, ми з ними воюємо
– Ми воювали на херсонських островах, у нас постійні там бої, зіткнення. Життями наших воїнів, побратимів ми фактично відтягували сили від Донбасу, від Бахмуту, від інших напрямків, ми змушували їх концентруватися тут. Але паралельно наші розвідгрупи заходили на 700 метрів, на кілометр і глибше на лівий берег. На островах висять їхні дрони та намагаються знищити наших бійців, ми з ними воюємо, а на лівому березі ті ж самі дрони висять і нічого не роблять. Наші хлопці складають карти мінних полів і т.д. Для мене це зараз очевидний доказ того, що вони збиралися все це затопити.
Леонов зазначив, що армія РФ не відступає, а просто втратила свої позиції на лівому березі Херсонщини. Затоплення населених пунктів не зупинило форсування Дніпра та контрнаступ, впевнений він.
– Якщо наше керівництво вирішить, що це треба зробити сьогодні, ми сьогодні це зробимо. Якщо наше керівництво вирішить, що це треба буде зробити через місяць, нам це буде зробити ще легше. Але нездоланної перешкоди для українських військових немає.
«Ми не будемо зачохлять свою зброю»
В один з виходів човен потрапив у сильну течію, він перевернувся, загинули два наші бійці, один з них – мій зять
Руйнацію гребли Каховської ГЕС Леонов називає «гігантською гуманітарною катастрофою». Добровольче формування разом з військовими продовжує допомагати місцевому населенню усувати наслідки повені.
– Наша група врятувала понад 130 людей. І в один з виходів човен потрапив у сильну течію, він перевернувся, загинули два наші бійці, один з них – мій зять Володимир Кавуліч «Кабанчик» (позивний – ред.).
Він переконаний, що війна триватиме, допоки існує сучасна Росія, та завершиться «тільки перемогою».
– Навіть якщо чергова гаряча фаза завершиться, війна триватиме, ми не будемо зачохлять свою зброю. Ми будемо напоготові. Проміжною перемогою буде капітуляція РФ на умовах України, та тут ніхто не може диктувати нам умов. Кінець війни буде тоді, коли українська армія вирішить, що це кінець. Кордони 1991 року – це не кінець війни, ніхто не завадить Путіну продовжувати розповідати про те, що ми маємо убезпечитися від українців і продовжувати нас закидати ракетами.
- Українське командування останніми днями повідомляло про локальні успіхи на південному напрямку. Зокрема, 27 липня президент Володимир Зеленський повідомив про звільнення Старомайорського на Донеччині. Генштаб регулярно повідомляє про продовження контрнаступальної операції в напрямку Мелітополя та Бердянська (Запорізька область).
- У червні президент України Володимир Зеленський наголосив, що наступ – «це не голлівудський фільм», оскільки «на карту поставлено життя людей». Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що його «злять» слова про те, що український контрнаступ триває «повільніше, ніж очікувалося», і додав, що кожен звільнений метр землі українським військам «дається кров’ю».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
