Юлія Щетина
Херсонщина була одним з напрямків повномасштабного наступу російської армії минулого року. Військові РФ достатньо швидко просувалися з анексованого Криму. Після такого стрімкого захоплення Херсонської області навесні 2022 року почали ширитися думки про те, що область нібито «здали» загарбникам без бою. Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» поспілкувалися з українками, чиї молоді сини-військовослужбовці загинули на Херсонщині в перші дні російського наступу минулого року. Тіла своїх синів жінки шукали за допомогою волонтерів. Через окупацію загиблих бійців не могли поховати в рідних краях. Українки досі не знають всіх обставин їхньої загибелі.
«Хоч раз ще вас побачити»
Світлана Іваникович – мати військового Ігоря Іваниковича з Івано-Франківщини. Повномасштабну війну РФ проти України її син зустрів на півдні. Українець воював на Херсонщині, де невдовзі загинув. Йому було 27 років.
За словами Світлани, її син на той час вже як три роки підписав контракт і служив у ЗСУ. Йому залишалося місяць до кінця контракту. Жінка не може розповідати про Ігоря без сліз.
24 лютого він подзвонив до невістки і повідомив, що почалася війна. А як він у Херсоні опинився – не знаємоСвітлана Іваникович
«Він не з Херсона, просто він загинув на Херсонщині. Він був у Миколаєві останній раз, як нам подзвонив. 24 лютого він подзвонив до невістки і повідомив, що почалася війна. А як він у Херсоні опинився – не знаємо», – розповіла Світлана.
«Ще казав: «Мамо, місяць лишився». Але він так ніби відчував щось. Ще того року після свят приїхав, каже: «Я ще хочу вас хоч раз побачити, бо не знаю, чи ще побачу», – згадує вона.
Жінка каже, що 25 лютого, вони намагалися звʼязатися із сином й тривалий час не знали, де він і чи живий: «Він служив у Чернівцях, але командир нам нічим не міг допомогти».
Родичі почали самостійні пошуки Ігоря та дізналися про його загибель на Херсонщині.
Ми по всіх моргах шукали, по лікарнях. 4 березня вона повідомила нам, що його вже немаєСвітлана Іваникович
«Нам допомогла волонтерка. Ми знайшли таку жіночку, вона свого брата шукала, Юлія її звати. Вона шукала брата й вирішила усім людям допомагати шукати. І вона нам знайшла його. Ми по всіх моргах шукали, по лікарнях. 4 березня вона повідомила нам, що його вже немає. Скинула нам фотографії з моргу на упізнання», – розповіла мати загиблого, не стримуючи сліз та свого болю.
Подробиць загибелі сина Світлана не знає. Зі слів волонтерки, відомо лише те, що Ігор загинув 25 лютого.
«Тиждень тіло лежало на полі, а у морг попало 2-го березня. Ми дзвонили до начальника моргу в Херсоні», – каже жінка.
Сімʼя загиблого українського бійця здалека організувала його похорон на Херсонщині.
«Божечко нам допоміг, що ми знайшли таких людей, що похоронили його там. Бо в морзі тримали, а дуже довго не могли тримати в морзі. І перевезти не було як, неможливо було, бо Херсон був окупований», – розповіла Світлана.
В Ігоря залишився маленький син.
«Шукайте в херсонському морзі»
Володимир Цимбаленко – ще один український військовий, який загинув на Херсонщині на початку широкомасштабного вторгнення Росії. Йому було 24 роки.
Мати бійця Валентина Цимбаленко розповіла «Новинам Приазовʼя», що Володимир був командиром взводу, інформацією не ділився. Все що вона знала, що в лютому син перебував на полігоні в Широкому Лані Миколаївської області. Туди його відправили зі Львову, куди він був відряджений.
Їх одразу відправили. Куди? Я його питала, але він не міг мені сказатиВалентина Цимбаленко
«Почалась війна і їх одразу відправили. Куди? Я його питала, але він не міг мені сказати. Я питала: «Синок, а це далеко від того місця де ти був?». Він відповів, що недалеко. 24 лютого він мені ще повідомлення на телефон написав пізно ввечері. А на наступний день вже зв'язку не було», – каже жінка.
«Я на другий день не дзвонила, дзвонила через кілька днів. Телефонувала в частину в Житомир (в якій він служив – ред.), там відповіли, що він на бойовому завданні, що вони теж до нього не можуть додзвонитися», – додала Валентина.
Знайти сина їй також допомогла волонтерка з Житомирської області.
Я подзвонила до цієї жінки, вона мені каже: «Шукайте в Херсоні в морзі, вони там усі лежать»Валентина Цимбаленко
«Це було 6 березня. Я подзвонила до цієї жінки, вона мені каже: «Шукайте в Херсоні в морзі, вони там усі лежать». Сьома година вечора, я телефоную до судмедексперта і вона каже, що сьогодні привезли. На Антонівському мосту лежала дитина 10 днів, не можна було забрати», – розповіла Валентина.
Жінка каже, що саме від неї дізналися про загибель Володимира у частині, де він служив. Згодом звідти прийшло підтвердження, що її син дійсно загинув на Херсонщині в лютому 2022 року.
«Мені сказали, що якщо через кілька днів ми не зможемо забрати тіло сина, а вже росіяни там окупували все, то вони будуть там його хоронити, а ми його вже потім зможемо забрати, як звільнять Херсон», – розповіла українка.
За її словами, тіло загиблого сина пролежало в херсонському морзі до 15 березня.
«А 15 березня вже поховали. Ми знайшли там людину, відправили їй гроші туди. Я винайняла цю ритуальну службу і похоронили на цвинтарі Геологів. Звільнили Херсон, я знала де, що і як. Поїхали, зробили документи на перепоховання і привезли дитину додому, перепоховали 15 грудня», – розповіла Валентина.
Мати загиблого сподівається, що після закінчення війни їм розкажуть, що ж відбувалося на Херсонщині під час вторгнення туди російської армії.
- Більша частина Херсонської області, включно з обласним центром, була окупована російськими військовими упродовж першого тижня повномасштабного вторгнення Росії.
- Деякі підрозділи Збройних сил України, що обороняли регіон, були розбиті, деякі змушені були відступати перед чисельними колонами противника, який йшов з території окупованого Криму.
- Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію чотирьох українських областей, враховуючи Запорізьку.
- Україна і Захід засудили цю спробу анексії. Київ, Вашингтон, а також Британія і Канада оголосили про нові санкції проти РФ.
- Українська влада заявляє, що збройним шляхом боротиметься за повернення окупованих територій під свій контроль.
- 11 листопада 2022 року Міноборони України повідомило, що Херсон повертається під контроль української армії. Російські військові відступили з правого берега Дніпра, де, зокрема, розташований обласний центр.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
