«Нова коаліція» і «уряд на трьох»: у чиїх інтересах відбуваються зміни у виконавчій владі?

Український Кабмін оновлюється майже на третину. З частиною нових міністрів у парламенті й на Банковій вже визначилися, щодо решти – переговори ще тривають. Масштабна кадрова ротація в уряді – це передовсім результат домовленостей про бюджет, на який не знайшлося б голосів без ситуативної співпраці Зеленського та «Слуги народу» з іншими впливовими гравцями. Про це говорять більшість експертів, з якими поспілкувалося Радіо Свобода. Ми зібрали інформацію про нових урядовців та потенційних кандидатів на посади і про те, з якими саме групами впливу їх пов'язують.

Одразу після завершення бюджетної епопеї у порядку денному Верховної Ради (на четвер, 17 грудня) з'явилися проєкти постанов про призначення одразу трьох урядовців:

• на посаду першого віцепрем'єра – міністра енергетики України пропонують Юрія Вітренка;
• на міністра аграрної політики та продовольства – Романа Лещенка;
• на посаду міністра освіти і науки – Сергія Шкарлета, який в останні місяці був виконувачем обов'язків керівника МОН.

16 грудня Верховна Рада відправила у відставку міністра у справах ветеранів Сергія Бессараба.

Обговорювали також можливу відставку міністра екології Романа Абрамовського, який написав заяву про звільнення. Однак екологічний комітет парламенту попросив дати йому ще трохи часу «для вивчення питання», пояснив спікер Дмитро Разумков.

Про те, що наближаються зміни в уряді, кілька українських медіа говорили ще під час розгляду бюджету-2021. Причому майбутню ротацію пов'язували саме з тим, на яких умовах фракції та групи давали голоси за головний кошторис країни.

Серед бенефіціарів цієї угоди називають фракцію «Батьківщина» Юлії Тимошенко, групу «За майбутнє», яку пов'язують з Ігорем Коломойським, а також впливових мажоритарників всередині монобільшості та за її межами. Втім, останніх зацікавили не так кадровими призначеннями, як статтею «на соціально економічний розвиток окремих регіонів», яку додали до бюджету, та на розподіл якої зможуть особисто впливати ці депутати.

Політичні експерти і політтехнологи, з якими спілкувалося Радіо Свобода, визнають, що уряд оновиться щонайменше на третину, й не виключають, що цей процес набиратиме обертів і надалі, через речі, вже не пов'язані з бюджетом.

«Монобільшість є сильною як ніколи», іронізує політолог Євген Магда. Саме через те, що у фракції «Слуга Народу» забракло голосів на ухвалення бюджету, Банковій довелося домовлятися із іншими політичними силами в обмін на кадрові призначення, визнає експерт у коментарі Радіо Свобода.

«Якби в більшості були голоси, в тому числі за бюджет, – то подібна пертурбація не проходила б одразу після голосування за бюджет 2021 року, – пояснює Магда. – Якщо ви звернете увагу, то нинішні кадрові перестановки – зовсім не ті, про які говорили місяць тому. Тоді у «віртуальну відставку» відправляли міністра економічного розвитку та торгівлі й міністра фінансів. А зараз конфігурація змін абсолютно інша».

Зазвичай в Україні голосування за бюджет підтримують в обмін на фінансові «хотєлки» певних політичних сил та груп впливу, однак цього разу грошей у державному кошторисі замало; тому з політичними партнерами розрахувалися не лише додатковими бюджетними статтями, а й кріслами, пояснює політолог Кирило Сазонов.

«Навіть після того, як у «Слузі народу» вирішили видати мажоритарникам так званий «соцекономрозвиток» – бюджетну статтю на їхні округи, голосів усе одно не вистачало. І довелося, окрім видачі грошей на неофіційний підкуп виборців і на тих, чиї інтереси лобіюють мажоритарники, укладати угоди з іншими фракціями і групами. Як бачимо, ці угоди були успішними. Але настав час розплачуватися. Оскільки бюджет «не гумовий», і МВФ достатньо жорстко тиснув на Україну щодо витратних статей, то потішити фінансово-промислові групи особливо немає чим. Тому доводиться ділитися посадами», – констатує Сазонов.

За його словами, йдеться не лише про ті владні крісла, які зараз звільнили, а й ті, які створять спеціально під певні призначення, як це відбувається з Мінагрополітики.

Політтехнолог Віктор Уколов констатує, що кадрові зміни в уряді відображають інтереси тих, хто підтримав бюджет: груп впливу Ігоря Коломойського, Юлії Тимошенко на самого Зеленського.

«Те, що ми бачимо в уряді, це результат створення де-факто нової парламентської коаліції, яка виявилася в голосування за бюджет. В Зеленського не вистачило «власних» голосів, тому монобільшості вже не існує, проте є такак собі коаліція на трьох: Зеленського, Коломойського і Тимошенко. Кожен із них має свої кадрові забаганки. І те, що ми бачимо в уряді – це задоволення забаганок нових партнерів влади»– підсумовує він.

Зрештою, що означають нові призначення у виконавчій владі та кандидати у вакантні крісла, і чиї інтереси вони представляють?

Юрій Вітренко

Ще 5 грудня у розмові з Радіо Свобода Євген Магда припускав, що «уряд Шмигаля зими не переживе». Зараз він вважає ключем до розуміння цього процесу саме призначення Юрія Вітренка: на посаду першого віцепрем'єра – міністра енергетики.

«Знаєте, в професійних спортсменів часто є певний улюблений прийом. І зараз саме така ситуація, хоча ще не всі її помітили. Мені це нагадує те, як свого часу відбулося інтегрування Дениса Шмигаля в уряд Олексія Гончарука. А зараз Вітренка поставлять в уряд Шмигаля. З одного боку, кажуть, що це реверанс Коломойському. З іншого – його «обкатують» на майбутнього прем'єра. Оскільки економічна ситуація кращою не стає, бюджет не викликає оптимізму в тих, хто хоч трохи знається в економіці», – так пояснює Магда передумови для майбутньої зміни прем'єра.

Він припускає, що в разі заміни третини складу уряду Шмигалю пора починати «пакувати валізи».

Експерти і частина медіа вважають, що Вітренко в новому уряді є креатурою Ігоря Коломойського. Про це говорить і Віктор Уколов:

«Думаю, що Юрій Вітренко на посаді віцепрем'єра й міністра енергетики – це креатура Коломойського, який останнім часом підтримує Вітренка».

Зі свого боку, політолог Володимир Фесенко закликає не перебільшувати зв'язок Вітренка з Коломойським.

«В більшості випадків немає якихось угрупувань, які просувають конкретні кандидатури. Навіть в ситуації з Юрієм Вітренком, якого теж багато хто називає людиною Коломойського – мені таке спрощення дуже нагадує ситуацію минулого року, коли людиною Коломойського називали президента Володимира Зеленського. Адже Вітренко ще в часи Порошенка працював у «Нафтогазі», то може він людина Порошенка, – іронізує експерт. – Скоріше Вітренко представляє інтереси Заходу. І що можна сказати напевне, так це те, що він не пов'язаний з Рінатом Ахметовим, на відміну від своїх попередників. З цих міркувань Коломойський, який з Ахметовим конкурує, дійсно може підтримати призначення Вітренка ситуативно», – говорить Фесенко. І додає, що основний гравець у зміні уряду – це саме Банкова, оскільки «всі ці призначення ініційовані офісом президента».

Фесенко також не виключає що Вітренка готують на майбутнього прем'єра: саме він розглядався на цю посаду в першому уряді Зеленського, але «програв кастинг Гончаруку», визнає політолог.

Юрій Вітренко – голова наглядової ради ПАТ «Укрнафта», яка входить до сфери інтересів олігарха Ігоря Коломойського. До цього він працював виконавчим директором НАК «Нафтогаз України». Брав участь у реформуванні цього державного гіганта, а також доклався до виграшу в міжнародних судах тяганини проти російського «Газпрому». Однак після звільнення з тієї посади Вітренко активно критикує політику «Нафтогазу».

За час своєї кар'єри встиг попрацювати в низці американських компаній: зокрема, обіймав посади в PricewaterhouseCoopers, який є одним зі світової «Великої четвірки» аудиторів, а також в американському банку Merrill Lynch та в міжнародній групі інвестиційних фондів «Амстар».

Роман Лещенко

Претендент на голову Мінагрополітики, очільник Держгеокадастру Роман Лещенко , імовірно, представляє в оновленому уряді інтереси саме Банкової: останні два роки професійної кар'єри Лещенка пов'язані з Зеленським. Так, він з осені 2019 року був уповноваженим президента з земельних питань, а з літа 2020 року – очолив Держгеокадастр.

Лещенко – виходець із великого українського аграрного бізнесу, і працював у геокадастрі в час коли керівником Мінекономрозвитку (яке координує цей орган) був і залишається Ігор Петрашко. Яий до свого призначення теж працював на керівних посадах в аграрному бізнесі.

За деякими оцінками, Лещенко представляє інтереси саме великих українських аграріїв, а в цій сфері мають активи майже всі українські фінансово-промислові групи). Зокрема, показовою є його участь в ухваленні закону про ринок землі й те, що у бюджеті на 2020 рік, так само як і в нещодавно ухваленому бюджеті-2021 – він відстоював збереження кількамільярдної підтримки аграрного сектору.

Роман Лещенко, імовірно, є призначенням, яке тісно пов'язане зі зміною керівництва Мінекології, припускає Євген Магда:

«Пошук міністра АПК треба розглядати в одному контексті з призначенням міністра екології та природних ресурсів, оскільки обидві посади стосуються таких питань, як продаж землі».

Володимир Фесенко згадує про те, що первинно посада міністра аграрної політики цікавила «Батьківщину», однак, стверджує він, призначення Лещенка свідчитиме, що її вплив на заповнення цієї вакансії не є абсолютним.

Роман Опімах

Керівником Мінекології може стати Роман Опімах, який очолює Державну службу геології та надр. Минулої осені, коли він тільки очолив Держгеонадра, українські медіа пов'язували його креатуру з впливом олігарха Віктора Пінчука.

Однак цим його вірогідні зв'язки з групами впливу не обмежуються.

Віктор Уколов припускає, що нині на можливість його призначення в Мінекології впливає лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко:

«Мені здається, що посадою міністра екології цікавитиметься Юлія Володимирівна».

До приходу в уряд Опімах очолював «Асоціацію газовидобувних компаній України» - галузеве об'єднання, в якому представлені інтереси державних видобувних компаній, а також Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, ексміністра екології в уряді Януковича Миколи Злочевського, російського видобувного бізнесу в Україні та інших гравців.

Показовим є і те, що Роман Опімах обіймав різні посади за минулої та позаминулої влади: він встиг побути радником міністра палива та енергетики Володимира Демчишина в уряді Арсенія Яценюка, а також відповідав за координацію з урядом в нафтогазовому напрямі в Адміністрації президента Петра Порошенка, а перед цим працював в Координаційнопму центрі з упровадження економічних реформ при адміністрації Януковича.

Сергій Шкарлет

Каталізатором «питання Шкарлета» стали нещодавні зміни до законодавства, які обмежують повноваження виконувача обов'язків міністра, і дають йому право залишатися на посаді не більше місяця. Причому позиції освітнього сектору розділилися. Комітет Верховної Ради не підтримав кандидатуру Сергія Шкарлета на призначення міністром освіти і науки, повідомляє секретарка цього комітету, депутатка від «Голосу» Наталія Піпа. Проти Шкарлета також сотні науковців та низка громадських організацій. Звернення наукової спільноти про те, що цього в. о. міністра не можна залишати на чолі МОН на постійній основі, підписало близько 300 українських науковців.

Звернення освітніх громадських організацій підписали ГО "Смарт освіта", "БАТЬКИ SOS", "Батьківський контроль", "Центр Інноваційної освіти "Про.Світ", "Ре: Освіта", Благодійна організація "Благодійний фонд "ГОФ", ГС "Міжнародний інститут інтегрального розвитку" та ще приблизно 30 членів інших організацій.

Шкарлет є фігурантом скандалу щодо плагіату: в ньому посадовця звинувачують Нацагентство з якості вищої освіти та профільні громадські організації.

Натомість за Шкарлета виступила низка ректорів провідних вишів та деякі колишні посадовці: серед них колишній ректор Київського національного університету імені Шевченка Леонід Губерський, ексочільник МОН Станіслав Ніколаєнко, ректор КПІ ім. Ігоря Сікорського Михайло Згуровський.

Шкарлет в якості міністра освіти – це ідея саме Банкової, визнає політолог Кирило Сазонов. Тоді як найбільш непримиренними опонентами цього призначення він називає фракцію «Голос».

«Головна проблема Шкарлета – погані взаємини з фракцією «Голос» і з профільним комітетом. «Голос», як виглядає, дуже хоче вплинути саме на кандидатуру міністра освіти і науки. Натомість Шкарлета – підтримують впливові ректори і ОП. Торік цього б вистачило для призначення на посаду. Але вплив Банкової став значно меншим, ніж торік, що засвідчило, наприклад, голосування за бюджет», – підсумовує Сазонов.

Про те, що Сергія Шкарлета просувають з офісу президента, згадує і Євген Магда.

«Я так розумію, одне з завдань президентського офісу – під цей кадровий шумок протягнути Сергія Шкарлета на посаду повноцінного міністра освіти та науки. Очевидно, такою є логіка Володимира Зеленського і Андрія Єрмака. Чому вони вирішують людину з непростим бекграудом із плагіату та інших речей тягнути на стратегічну посаду?», – згадує політолог про скандали, пов'язані зі Шкарлетом.

Максим Степанов: хто наступник?

Міністр охорони здоров'я Максим Степанов оголосив демарш під час ухвалення бюджету-2021, вимагаючи вдвічі збільшити фінансування медицини. На його вимоги, а також на демонстративну відсутність під час голосування за бюджет звертали увагу як провладні, так і опозиційні політики.

Максима Степанова дедалі більше критикують, причому не лише за провали у боротьбі з коронавірусом. Проте найближчим часом парламент не збирається голосувати за його відставку, а щодо кандидатури його ймовірного наступника – немає конкретики.

Політтехнолог Олексій Голобуцький згадує про те, що на Банковій обмірковують варіант призначення керівником МОЗ Михайла Пасічника, який нині є радником голови ОП Андрія Єрмака. Втім, на його думку, цей кандидат ще більш токсичний за Степанова.

«Схоже, їхній соціальний ліфт остаточно зламався – пішли закопуватися вглиб. Кажуть, Пасічника з ОП сватають замість Степанова очолювати МОЗ. Зараз він вже радник Єрмака, а у 1990-х та на початку нульових був відомий тим, що був чи не найголовнішим «кришувателем» так званих «аптечних наркотиків»: звичайних собі препаратів нібито від кашлю із вмістом кодеїну... Цю сировину для «дурі» у ті роки на український ринок пустив власноруч Пасічник, коли він у МОЗі контролював обіг лікарських препаратів», – пише Голобуцький.

Вірогідно, Максима Степанова не звільняють просто зараз через те, що його пізніше хочуть зробити таким собі «відтермінованим цапом-відбувайлом» за всі помилки влади, пов'язані з пандемією, припускає Євген Магда.

Хто очолить Мінветеранів?

Обидві кандидатури, які обговорюються на Мінветеранів на заміну Бессарабу – це люди, які пройшли війну і мають бойові заслуги.

Про це згадують і експерти, з якими спілкувалося Радіо Свобода.

«В цих змінах складу уряду в мене викликають позитивні емоції лише кандидати на посаду нового керівника міністерства у справах ветеранів. Юлія Лапутіна – це перша жінка, яка є реальним бойовим генералом СБУ, контррозвідниця і досвідчена учасниця війни на Донбасі. Наприклад, вона була в обложеному Краматорському аеропорту. Олександр Порхун, нинішній заступник міністра у справах ветеранів – теж бойовий офіцер, і ще Герой України», – визнає експерт.

Водночас Мінветеранів наразі залишається відомством, найбільш обмеженим у ресурсах і можливостях: воно мало незначне фінансування, яке додатково скоротили у бюджеті-2021.

«Найбільш невдячною роботою в уряді, яка ще й завалена попереднім міністром» називає управління Міністерством у справах ветеранів Віктор Уколов, і саме тому , на його думку, ніхто з груп впливу явно не претендує на цю посаду.

«Віддалені наслідки» бюджетного компромісу: призначення у регіонах

16 грудня, на наступний день після ухвалення бюджету-2021, Кабінет міністрів погодив кандидатів на посади голів Запорізької та Івано-Франківської облдержадміністрацій: це Олександр Старух та Андрій Бойчук відповідно.

«З Юлією Тимошенко можна пов'язувати і нового керівника Запорізької обласної адміністрації», – констатує Віктор Уколов.

Офіс Президента розрахувався зі своїми ситуативними «бюджетними» союзниками, фракцією «Батьківщина» та групою «За майбутнє», не лише пропозиціями міністерських крісел, але і меншими посадами, зокрема і в регіонах, визнає політолог Кирило Сазонов. Він припускає, що на Старуху і Бойчуку ця «післяплата» «Батьківщині» та «За Майбутнє» не завершиться: далі можуть змінитися голови інших обладміністрацій та деяких державних підприємств.

Олександр Старух, голова Запорізької ОДА:

Відомий місцевий науковець-історик та політичний діяч. В останні роки його пов'язували з «Батьківщиною»: він виконував обов'язки голови її обласного осередку. Водночас, запорізькі оглядачі вказують на те, що на місцевих виборах він активно співпрацював з політичною силою «За майбутнє», та навіть селфився на її офіційних заходах.

Андрій Бойчук, голова Івано-Франківської ОДА:

Став відомий відтоді, як очолював 37-у сотню Самооборони Майдану, яка в перші дні після перемоги Революції гідності дбала про охорону іноземних дипломатичних предстанвицтв у Києві.

Пізніше працював помічником народного депутата в колишнього спікера Андрія Парубія.

Всю свою виробничу кар'єру Бойчук пройшов в нафтогазовому секторі, найбільшу посаду він обіймав, будучи директором департаменту в Міненерго, коли його у 2014 очолював Юрій Продан, який свого часу працював у Кабміні Юлії Тимошенко.

«Після поділу нових крісел в уряді будуть розподілятися місцеві посади й укладатися локальні союзи за підсумками місцевих виборів, – пояснює Кирило Сазонов. – Ті сили, які домовилися на рівні Києва, будуть намагатися співпрацювати на місцях, бо це дасть їм змогу добре вибудовувати стосунки із центром».

У влади дуже коротка лава запасних – експерт

Усі призначення, які відбуваються у виконавчій владі, й ті, які готуються – важко оцінювати ще й через величезний кадровий голод, який відчуває команда Зеленського, вважає Євген Магда.

«Всі ці урядові ітерації важко оцінювати раціонально. Тому що у влади дуже коротка «лава запасних», і дуже мало професіоналів погоджуються працювати з Зеленським. Адже будь-який нинішній уряд – це уряд Зеленського. Тобто прізвище прем'єра ролі не грає. Але при цьому є проблема в управлінських компетенціях Зеленського, який більшу частину життя людей розважав, а не керував ними. Управління «95 кварталом» – це дещо менше, ніж управління державою Україна», – підсумовує політолог.

Наразі експерти оцінюють вплив Зеленського на владу як «партнера коаліції, який має контрольний пакет», але який без своїх двох партнерів – «Батьківщини» і «За майбутнє», не здатен до самостійних рішень або призначень.

Читайте ще:

Рада ухвалила закон про інвестиційних нянь для проєктів від 20 млн євро

Рада запровадила штрафи для підприємств за відвідувачів без масок​

Комітет з питань освіти не підтримує призначення Шкарлета міністром освіти – депутатка з «Голосу»​