Фінську модель, яка передбачає співпрацю з НАТО з одночасним урахуванням думки Росії, вважає прийнятною для України депутатка Верховної Ради з фракції «Слуга народу», голова підкомітету з державної безпеки та оборони комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Верещук. Про це вона сказала в інтерв’ю телеканалу «112», яке вийшло в ефір 23 вересня.
«Я завжди була прихильником Фінляндії, які (фіни – ред.) пояснюють, чому вони не вступають до НАТО. Вони можуть собі це дозволити інституційно, в них є прекрасні програми, які діють з НАТО, вони, напевно, глибше інтегровані в НАТО, ніж деякі країни НАТО… Але вони кажуть: ми навіть до Конституції цього не будемо записувати, нам не потрібні проблеми з Росією. Ми вже з ними мали проблеми, втратили територію і найголовніше – людей. Ми знаємо, хто і що є Росія – жодних ілюзій. Ми не хочемо вступати до НАТО, якщо це буде конфліктогеном з Росією», – сказала Верещук.
Представниця владної партії також заявила, що «ми мусимо говорити людям правду: нас не чекають у НАТО». «Швидше, Грузію візьмуть», – вважає Верещук.
Верховна Рада 7 лютого 2019 року ухвалила в другому читанні законопроєкт про закріплення в Конституції стратегічного курсу України на членство в Європейському союзі й НАТО. Таке рішення підтримали 334 народних депутати.
Перед ухваленням законопроекту перед депутатами виступив п'ятий президент України Петро Порошенко. Він висловив упевненість у тому, що Україна стане членом ЄС і НАТО.
22 листопада Верховна Рада 311 голосами ухвалила в першому читанні президентський законопроект про зміни до Конституції щодо стратегічного курсу країни на членство в Європейському союзі й НАТО.
Читайте також: Росія втрачає Україну як сферу впливу – литовський суддя оцінив поправки до Конституції України
Перед цим Конституційний суд України у своєму висновку визнав вказаний документ таким, що відповідає Конституції.
При цьому в першому читанні для схвалення було достатньо принаймні 226 голосів.
Для ухвалення конституційних змін у другому читанні і в цілому необхідно було, щоб на наступній черговій сесії після першого читання за них проголосували не менш ніж 300 парламентарів.
