Представники російського опозиційного політика Олексія Навального в Європейському суді з прав людини надіслали комітету міністрів Ради Європи нове звернення, в якому закликають вимагати негайного звільнення Навального і «використовувати всі можливі засоби» для сприяння скасуванню рішень російських судів у справі «Ів Роше».
Адвокати Навального Ольга Михайлова та Анна Маралян поінформували Раду Європи про рішення Московського міського суду від 20 лютого, який відхилив апеляцію захисту на заміну опозиціонеру умовного терміну на реальний у справі «Ів Роше». Рішення відправити Навального в колонію набрало чинності. На думку захисту, це «ще раз демонструє небажання держави-відповідача ефективно виконати рішення ЄСПЛ», який визнав вирок 2014 року в цій справі несправедливим.
Адвокати опозиціонера нагадують про відповіді Міністерства юстиції Росії, яке минулого тижня повідомило, що Навального не можна звільнити на вимогу ЄСПЛ, оскільки це було б втручанням у діяльність суду.
У відповідь на це захист Навального наводить дані зі звіту Міжнародної комісії юристів 2014 року, в якому говорилося про наявність у російській судовій системі «телефонного правосуддя, корупції та залежності від прокуратури». Вони посилаються на аналогічні висновки моніторингової некомерційної організації UN Watch і звіт спецдоповідача ООН з питань незалежності суддів.
Захист також просить комітет міністрів Ради Європи розглянути справу Навального на найближчій сесії з контролю за виконанням рішень ЄСПЛ і запустити процедуру звернення до ЄСПЛ про невиконання Росією його постанови 2017 року.
На початку лютого представники Навального вже зверталися до комітету міністрів Ради Європи з проханням почати розгляд відносно Росії через невиконання рішень ЄСПЛ у справах російського опозиційного політика.
Раніше цього тижня міжнародна правозахисна організація Amnesty International позбавила Навального статусу в’язня сумління. Підставою стали його заяви, зроблені, зокрема, 2007 року, які, на думку організації, містять заклики до насильства й дискримінації та «мову ненависті».
Олексій Навальний, відомий як критик Кремля і викривач корупції в російській владі, в 2000-х роках був активним учасником заходів російських націоналістів, зокрема так званих «російських маршів», і не раз висловлював заклики, дискримінаційні щодо інших народів, крім росіян. Зокрема, низку гострих заяв проти грузинів він зробив після нападу Росії на Грузію 2008 року.
У подальшому він утримувався від таких публічних заяв, але після нападу Росії на Україну і окупації Криму, зокрема, висловлювався за збереження «російського» статусу Криму, хоч і називав окупацію незаконною, або за якийсь «чесний референдум» на окупованому півострові – без його деокупації.
Російський опозиціонер Навальний і Україна
Восени 2014 року Олексій Навальний у відповідь на запитання про статус Криму риторично запитав: «Крим – це бутерброд із ковбасою, чи що, щоб його туди-сюди повертати?». Він визнав, що Росія порушила міжнародне право, окупувавши український півострів, але заявив, що Крим «де-факто російський».
Згодом опозиціонер зазначав, що метафора з бутербродом не найбільш вдала, але вона встигла стати крилатою.
Хоча Навальний заявляв, що Росія захопила півострів незаконно, у 2015-му в інтерв’ю російській службі Радіо Свобода і «Голосу Америки» він сказав, що «питання Криму» не вдасться швидко вирішити. Політик пояснив це тим, що там нібито мешкає 3 мільйони людей із російськими паспортами. Виходом із ситуації тоді він назвав «чесний референдум», перед яким можливість агітувати матимуть українська влада і кримські татари.
Однак вже в 2017 році Навальний заявив, що «не бачить вирішення кримської проблеми», і цю проблему, на його думку, «не вирішить ані президент Путін, ані президент Навальний».
Читайте також: «Вражений бацилою російського шовінізму». Українські оглядачі про затримання Навального
У 2017 році Навальний визнав, що в Україні воюють російські війська, і пообіцяв вивести їх в разі перемоги на президентських виборах 2018 року (до участі в яких зрештою не був допущений). Водночас він заявляв про необхідність надати жителям Донбасу амністію та гарантії захисту від репресій.
При цьому опозиціонер у коментарі DW називав тему України «периферійною» для внутрішньої російської політики, а її обговорення – хоч і важливим, але таким, «чого хоче Путін», аби нав’язувати свій порядок денний.
