У Білорусі 16 лютого засудили до п’яти років колонії суворого режиму жителя Мінська Андрія Попова, якого поранили світлошумовою гранатою і гумовою кулею силовики. Його засудили за «участь у масових заворушеннях», а також намагалися звинуватити в насильстві над співробітником міліції, але не знайшли потерпілого. Про це пише «Настоящее время».
Попову 24 роки, він навчався в Мінському коледжі підприємництва, працював художником по металу, менеджером-економістом, паралельно вивчав комп’ютерну графіку. Правозахисники визнали його політичним в’язнем.
У суді Попов визнав, що 9 серпня брав участь у протестах в Мінську. У цей день його двічі поранили силовики. В ногу Андрію потрапила гумова куля, яку пізніше видалили в лікарні, а в обличчя потрапив осколок світлошумової гранати, порізавши чоловікові щелепу.
На відео, які були показані в суді, за словами адвоката, видно, що Попов підбіг до співробітників міліції, але ніяких дій, які можна було б кваліфікувати як напад, звинувачення так і не представило: натовп протестувальників була мирним.
Попова протримали в слідчому ізоляторі в Жодіно три дні, потім відпустили і знову затримали 1 вересня. Потерпілих у його справі в результаті не було, і прокуратура зняла звинувачення у «насильстві» щодо співробітника силових структур, яке спочатку висунули Попову.
Окрім п’яти років колонії суворого режиму, Попова також зобов’язали виплатити понад 1220 рублів судових витрат (понад 470 доларів).
Протести у Білорусі: коротко про головне
Президентські вибори у Білорусі відбулися 9 серпня 2020 року, на той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною.
Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.
9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.
У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.
Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.
ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;
За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.
Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.
У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.
Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,
Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;
Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.
8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.
Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.
Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих.
