У Міністерстві закордонних справ Білорусі заявили, що висловлені ним напередодні «пропозиції» про скорочення чисельності дипломатичного персоналу посольств Литви і Польщі «обов’язкові до виконання».
Речник міністерства Анатолій Глаз, коментуючи заяву голови МЗС Литви про те, що його країна не має наміру виконувати ці «пропозиції», заявив 3 жовтня, що ці «пропозиції» «перебувають виключно в площині суверенних прав Білорусі, і ніхто не зобов’язаний і, власне, й не збирався обговорювати їх» із іншими сторонами.
За його словами, цей його коментар, що був відповіддю на запитання про заяву Литви, так само стосується й Польщі.
У цих його коментарях не згадувалося про ще одну частину «пропозицій» МЗС Білорусі до Литви й Польщі, а саме викликати своїх послів для консультацій після того, як Мінськ пішов на такий крок щодо своїх послів у цих країнах.
Попереднього дня, 2 жовтня, Глаз повідомляв, що Білорусь із 5 жовтня викликає для консультацій до Мінська своїх послів у Польщі й Литві, і «послам Польщі й Литви в Білорусі, відповідно, запропоновано наслідувати цьому прикладові».
Тоді ж він заявив, що цим двом країнам «запропоновано» протягом тижня, до 9 жовтня, «привести до паритету» чисельність складу їхніх дипломатичних представництв із білоруськими диппредставництвами в їхніх країнах. Для Литви це означатиме скорочення з 25 до 14 дипломатів, для Польщі – з 50 до 18, сказав Глаз.
Причиною він назвав «однозначно деструктивну діяльність» цих країн і «особливо деструктивну роль», яку, за його словами, відіграє щодо Білорусі керівництво Польщі й Литви.
Того ж дня ввечері міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус заявив, що його країна не має наміру викликати свого посла для консультацій і так само не має наміру робити ніяких кроків щодо скорочення персоналу посольства в Білорусі.
Міністр закордонних справ Польщі Збіґнєв Рау так само повідомив тоді ж про спільну з Литвою позицію не викликати послів для консультацій. Але він не коментував «пропозиції» Мінська різко скоротити дипломатичний персонал свого посольства в Білорусі.
Ці дві сусідні з Білоруссю країни, серед багатьох інших, у тому числі й України, не визнають легітимності Олександра Лукашенка як білоруського президента і надають широку підтримку опозиції його режимові, яка протестує проти нього щодня без перерв із дня президентських виборів 9 серпня.
Протести у Білорусі: коротко про головне
Президентські вибори у Білорусі відбулися 9 серпня 2020 року, на той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною.
Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.
9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.
У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.
Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.
ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;
За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.
Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.
У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.
Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,
Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;
Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.
8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.
Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.
Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих.
