Лише за два дні до того, як у Москві відбулися найбільші антиурядові акції протесту після розпаду СРСР, Володимир Путін вийшов на публіку, назвавши головного винуватця: Гілларі Клінтон.
«Вона задала тон деяким опозиційним активістам, подала їм сигнал, вони почули цей сигнал і почали активно працювати», – сказав Путін 8 грудня 2011 року, говорячи про тодішню державну секретарку США.
«Ми всі тут дорослі. Ми прекрасно розуміємо, що організатори діють за добре відомим сценарієм та у своїх власних корисливих інтересах, – сказав Путін, який на той час був прем'єр-міністром Росії, не надавши жодних доказів, що підтверджують слова. – Вливати іноземні гроші у виборчі процеси особливо неприпустимо».
Перескочмо десь на десятиліття уперед.
Зараз Росія знову охоплена чи не найбільшими загальнонаціональними протестами за останні роки, можливо, з 2011-2012 років. І хоча демонстрації майже десять років тому були переважно у великих містах, протести впродовж останніх двох вихідних, викликані тюремним ув’язненням російського опозиціонера та антикорупційного лідера Олексія Навального, мають ширший масштаб і охоплюють понад 140 міст і містечок в 11 часових поясах країни.
І після того, як 2 лютого московський суддя наказав ув’язнити Навального на понад два з половиною роки, протестувальники знову вийшли на вулиці російської столиці, в деяких випадках зазнаючи жорстокого удару з боку спецпризначенців.
Хто винен? В очах Кремля – Америка. Знову!
«Грубе втручання США у внутрішні справи Росії є доведеним фактом, як і «просування» фейків та заклики до несанкціонованих дій з боку інтернет-платформ, підконтрольних Вашингтону», – йдеться в повідомленні МЗС Росії у фейсбуці 1 лютого, у якому конкретна провина покладається на нового держсекретаря США Ентоні Блінкена. Міністерство не надало доказів щодо будь-яких аспектів своєї заяви.
З одного боку, це повернення до звичного, зазначають політичні оглядачі: Кремль бачить втручання іноземців у народних хвилюваннях, попри вагомі докази, що насправді вони зумовлені нелюбов’ю росіян до поширеної владної корупції, стагнацією зарплат, економічними проблемами, а також втомою від зовнішньої політики Кремля – і від Путіна.
З іншого боку, коментарі – МЗС Росії та Кремля – можуть сигналізувати про більш різкий поворот урядової політики: ксенофобські вимоги не втручатися; дедалі більшу роль органів безпеки, таких, як ФСБ, у формуванні внутрішньої політики; і ширші зусилля щодо зачистки внутрішньої опозиції, зобразивши її як інструмент в руках іноземців, які, мовляв, знищують Росію.
У 2011 році протести були розцінені урядом лише як політична криза, заявив Костянтин Гаазе, соціолог Московської школи соціальних та економічних наук. Зараз, за його словами, протести розглядаються як повстання, спровоковане ЦРУ.
«Це та сама риторика, що й в 2011 році, але різкіша і з набагато більшим акцентом на тому, що вони думають, що існує «п’ята колона», – сказав Гаазе.
Мислення тепер виглядає так: «в Росії є шпигуни ЦРУ»; Навальний і його команда перебувають в країні, «усі вони є агентами ЦРУ»Костянтин Гаазе
«Різниця полягає в тому, що мислення тепер виглядає так: «в Росії є шпигуни ЦРУ; Навальний і його команда перебувають в країні, «усі вони є агентами ЦРУ»; росіяни не мають реальних причин бути нещасними, отже, вони «перебувають під контролем ЦРУ», – додав він.
Перша хвиля протестів 23 січня була спричинена арештом Навального після повернення до Москви з Німеччини, де його лікували від отруєння нервово-паралітичним агентом, у якому він звинувачує Путіна.
Речник Кремля Дмитро Пєсков звернув увагу на заяви США, які закликали владу дозволити росіянам протестувати мирно.
Такі заяви «опосередковано становлять абсолютне втручання у наші внутрішні справи», сказав він, і «є прямою підтримкою порушення законодавства Російської Федерації, підтримкою несанкціонованих дій».
МЗС Росії, яке не надало жодних доказів для підтвердження своїх звинувачень, відшукало звичне повідомлення посольства США, в якому воно попереджає громадян США щодо можливості заворушень.
Вони були змушені поводитися як зазвичай: звинуватити США у розпалюванні протестівАндрій Колесников
«Вони були змушені поводитися як зазвичай: звинуватити США у розпалюванні протестів, – сказав у своєму електронному листі старший науковий співробітник Московського центру Карнеґі Андрій Колесников. – Це традиційний сценарій, схожий на український. Мантра про «Нуланд, яка розпочала Майдан».
Це посилання на Вікторію Нуланд, тодішню помічницю держсекретаря США з питань Європи та Євразії, яка їздила до Києва наприкінці 2013 року та роздавала печиво та хліб демонстрантам на акціях протесту на Майдані, що тоді охопили українську столицю.
Вона стала головною мішенню для меседжу Кремля, що безпідставно звинувачував Вашингтон у підготовці протестів, які в підсумку усунули тодішнього проросійського президента України Віктора Януковича від влади в лютому 2014 року.
Не було жодних ознак іноземного втручанняАндрій Колесников
Колесников заявив, що Кремль не враховує той факт, що росіяни, які протестують, можуть мати власну пряму мотивацію, які не мають нічого спільного з нібито втручанням іноземних держав.
«Але зараз, як і у випадку з Хабаровськом, не було жодних ознак іноземного втручання», – сказав він, маючи на увазі акції протесту, що проводились у місті Далекого Сходу з червня через звільнення та арешт популярного місцевого губернатора.
Іноземні агенти
Путін звинувачує США та інші західні країни у спробах послабити Росію з першого свого терміну, що був у 2000-2004 роках. Ще у 2011 році, коли його рішення про повернення на посаду президента наступного року стало каталізатором протестів, Кремль дав сигнал, що «зовнішні сили» будуть вважатися загрозою та пріоритетом для боротьби.
Повернувшись до Кремля у 2012 році, Путін підписав перший в Росії закон про «іноземних агентів», націлений на організації, які отримують фінансування з-за кордону і які вважаються урядом причетними до політичної діяльності.
З того часу він поступово розширювався, враховуючи ЗМІ, а також окремих блогерів та журналістів, включно з Російською та деякими іншими редакціями Радіо Свобода. Зараз в офіційному реєстрі Міністерства юстиції перебувають десятки юридичних та фізичних осіб.
Ще ширшим заходом, ухваленим у 2015 році, відомим як закон про «небажані організації», передбачається заборона будь-якої іноземної або міжнародної організації, яка, на думку влади, підриває безпеку або конституційний лад Росії.
Навальний почав отримувати широку національну увагу під час протестів 2011-2012 років, і відтоді російські державні ЗМІ намагаються дискредитувати його розслідування. Його «Фонд боротьби з корупцією», відомий як ФБК, був офіційно визнаний як іноземний агент у 2019 році, а згодом був закритий.
«Простий психологічний фокус, який російська влада використовує проти ФБК, полягає в тому, що організація працює в інтересах іноземних держав, –сказав Максим Трудолюбов, головний редактор газети «Ведомости» та співробітник Інституту Кеннана у Вашингтоні. – Російські державні канали програють у впливі соціальним мережам, але телебачення все ще може просунути повідомлення Кремля і посіяти достатньо сумнівів, щоб масова аудиторія вагалася, чи варто довіряти відвертому критику Кремля».
Тоді та зараз
У 2011-2012 роках, за словами Гаазе, протести були більш поодинокими та обмеженими: «Група хлопців років 30, які живуть у великих містах, Москві та Санкт-Петербурзі, фрілансери, ІТ-працівники, на яких вплинула світова економічна криза».
«Це був бунт середнього класу, – пояснює Гаазе. – Це було великою справою для Москви, Кремля, Санкт-Петербурга, але для країни це нічого не означало».
Це перші загальнонаціональні антипутінські акції протесту в історії РосіїКостянтин Гаазе
Однак сьогодні «це перші загальнонаціональні антипутінські акції протесту в історії Росії, – каже він. – Протести не обмежуються окремими мегаполісами, тепер не обмежуються певним класом. Вони відбулися в Самарі, Уфі, вони відбулися в місцях, де [зазвичай] протестів немає».
Але тепер, замість того, щоб просто сіяти сумнів, повідомлення офіційних ЗМІ Росії твердо і відверто звинувачують невдоволених росіян у зраді. І риторика Кремля загострилася, щоб перебільшити уявну зовнішню загрозу, каже Гаазе, оскільки саме ФСБ та інші силові структури найсильніше впливають на законодавство.
«Хлопці з ФСБ вирішують, як ми будемо боротися з цією «таємною операцією ЦРУ», – сказав він.
Ключовим фактором є дискредитація Навального, намагаючись зобразити його іноземним агентом, а масові протести – зрежисованими зовні.
«Для них Навальний та люди, які вийшли на протести останніми тижнями, є ні ким іншим, як ворогами держави та інструментом іноземного впливу та іноземців», – написала у твіттері Тетяна Станова, політична дослідниця та засновниця аналітичного центру «R. Politik».
За кілька днів до судового засідання 2 лютого зернисте чорно-біле відео з таємної камери спостереження транслювалося на державному телеканалі «Росія-1» та інших медіа. На ньому нібито показали зустріч адвоката Навального з дипломатом посольства Великої Британії в Москві.
Маргарита Симоньян, очільниця Russia Today, що перейменувалося на RT, закликала «притягнути Навального до відповідальності за державну зраду». Після рішення судді відправити Навального до в’язниці, вона схвалила цей крок.
За її словами, це була належна реакція на те, що «західні спецслужби і так званий цивілізований світ намагаються зробити з Росією» – скинути уряд Путіна. Вона не надала доказів для підтвердження звинувачення.
Аналітики кажуть, що одним із мотивів таких висловлювань може бути прищеплення патріотичних настроїв у лавах поліції та силовиків, які протистоять протестувальникам та перешкоджають їм, запевняючи їх, що вони «захищають Росію від іноземців».
«Спецслужби вже не просто розганяють акції протесту; вони перебувають на передовій, протистоячи революції, яку фінансують іноземні вороги, метою яких є знищення Росії», – написав Олександр Баунов, старший співробітник Московського центру Карнеґі у статті, опублікованій після повернення Навального до Росії.
Вже не так спрацьовує, як раніше
Денис Волков, заступник директора незалежного соціологічного агентства «Левада-центр», сказав, що у багатьох росіян існує стійке переконання, що Захід втручався в політику в Україні, а останнім часом і в Білорусі, але не в Росії.
Коли люди можуть озирнутися навколо, вони можуть побачити причини суспільного невдоволення – і це применшує будь-яке звинувачення Кремля у втручанні іноземних державДенис Волков
Спроба делегітимізувати справжню опозицію, намагаючись прив'язати її до іноземних сил, вже не є настільки ефективною, сказав він.
«Це працює обмежено, але переважно на старше покоління, яке дивиться телевізор, – сказав Волков. – Коли люди можуть озирнутися навколо, вони можуть побачити причини суспільного невдоволення – і це применшує будь-яке звинувачення Кремля у втручанні іноземних держав».
«Кремль використовує це занадто часто, це вже не працює», – додав Волков.
