Результати саміту НАТО для України: реакції на те, що Зеленський назвав «абсурдним» і на те, що «гарним»

Cаміт НАТО, що пройшов 11-12 липня 2023 року, не став історичним для України, бо не зазначив чітких перспектив вступу до цього безпекового Альянсу, але підтримка України, яка вже 1, 5 роки стримує широкомасштабну агресію Росії, була наскрізною темою усіх обговорень. У перший день зібрання, дізнавшись про те, яким буде комюніке саміту, президент України, назвав рішення НАТО «абсурдним», а вже наступного дня, за результатами усіх обговорень із лідерами країн Північноатлантичного альянсу та спільної заяви країн G7 – Володимир Зеленський сказав, що «результати саміту гарні, але якби було запрошення, були б ідеальними». Що ж так змінило оцінку президента України?

Радіо Свобода зібрало реакції посадовців та експертів на те, що ж отримала Україна на саміті НАТО у Вільнюсі? І прогнози щодо того, як це може наблизити завершення російсько-української війни.

Із чим повернувся Зеленський із Вільнюса?

Костянтин Єлісєєв, надзвичайний і повноважний посол України та заступник міністра закордонних справ у 2007-2010 роках:

– Спільна декларація щодо підтримки України – у цій назві я не побачив «гарантій безпеки». У документі йдеться лише про те, що сторони почнуть перемовини.

Цей документ навіює мені думки про Будапештський меморандум 1994 року, тому що у новій декларації йдеться про той самий механізм політичних консультацій, який був передбачений тим меморандумом.

Будь-який документ про гарантії безпеки має бути чітко прив’язаний до членства України в НАТО.

У цій декларації я не побачив чіткої прив’язки до цього.

Жодної альтернативи безпекової, крім членства в НАТО, немає. Я би не хотів. Щоб ми витрачали ресурси та час на те, аби укладати якісь ефемерні протоколи про наміри чи гарантії на кшталт Будапештського меморандуму.

Раса Юкнявічене, депутатка Європарламенту від Литви:

– Результати для України вже кращі, ніж були після Бухаресту. Якщо Україна отримає принаймні ту зброю, яку просить, – це вже буде досягнення.

Зараз вже нікого не дивує фраза «Україна в НАТО», а раніше про це ніхто і не говорив.

Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва:

– Від самого початку ми не розраховували на те, що Україну саме зараз запросять приєднатися до Альянсу. Формально якщо би Альянс оголосив таке рішення, далі мала би початися процедура офіційного входження України в НАТО.

Враховуючи, що ми маємо підтримку лише 23 країн – це було би передчасно і для нас, і для НАТО.

Саміт у Вільнюсі не тільки про Україну, для Альянсу це важливий саміт, який переформатовує систему їхньої колективної безпеки під масштабне протистояння російській воєнній та гібридній загрозі.

Те, що ми почули, відповідає компромісному очікуванню: Україна повинна стати членом НАТО, а входження України в Альянс має відбутися максимально швидко.

Які гарантії отримала Україна на саміті?

Соломія Бобровська, народна депутатка України від фракції Голос, членкиня парламентського комітету з питань безпеки, оборони та розвідки, заступниця голови постійної делегації Парламентської асамблеї НАТО:

– Мені здається, декларація є проміжною, декларативною, і вона не спонукає підписантів до якихось дій.

Це доволі зручна формула, тому що зобов'язує до умовних та відносних речей – ми будемо підтримувати вас стільки, скільки потрібно. Але будемо відверті – наша сторона не може їм диктувати зобов'язання давати таку-то кількість боєприпасів чи техніки.

Я переживаю, що до кінця року в силу того, як відбудеться контрнаступ, допомога може змінювати свою форму у несприятливий для нас прогноз. Від нас втомлюються. Виробництво боєприпасів у партнерів повільно рухається, таку кількість ресурсів, яку має РФ, запропонувати нам не можуть.

Це далеко не та математика, яка нам потрібно для сильної оборони і наступу.

НАТО могло зробити історію – проактивну.

Натомість, залишають поле для комунікацій з РФ. А США не готові на сьогодні йти на чіткі речі, радикальні по відношенню до Росії.

Україна ж доводить, що не хоче бути буферною зоною, і її підтримує східний фланг НАТО, який розуміє наслідки, що може зробити Росія в умовах окупації або агресії.

Я рада, що в Європі виросло покоління, яке не пам’ятає, що таке війна... Але їм важко пояснити на пальцях, що це таке насправді.

Стримує союзників те, що РФ може розгорнути якісь дії проти Альянсу. Але нагадаю, що сьогодні Росія воює не з Альянсом, а з Україною. І ця історія пінг-понгу між РФ та НАТО може бути безкінечною. Страшно, що Україна не є центровою. Вона в пріоритеті, але не є центровою.

Чи був це провал для України?

Юрій Щербак, надзвичайний і повноважний посол України:

– Я не згодний з тими, хто каже, що у Вільнюсі був провал.

Це викривлення реалістичної, можливо, і жорстокої дійсності, в якій існуємо. Є два документи, які були ухвалені щодо України в ході саміту.

Комюніке, де теж сказані потрібні нам слова про те, що майбутнє України в НАТО, якщо здійснить реформи. Але відкриттям стала Спільна декларація G-7 про безпекову підтримку України та допомогу в реформах для членства в НАТО.

У цій декларації є всі потрібні нам елементи – це перший юридичний документ повної підтримки України. Також висловлені побажання, які Україна має виконати, щоб стати членом західного суспільства та членом НАТО.

І ніхто сьогодні в України не може сказати, що нам висунули умови, які нам не відомі – бо вони відомі.

Результати саміту НАТО у Вільнюсі, на мій погляд, мають задовольнити українську делегацію.

Залишається домашня робота для України – боротьба на фронті та внутрішня робота над реформуванням.

Я вважаю, що Захід взяв курс на те, щоб закінчити війну до ювілейного саміту у Вашингтоні у наступному році.

Так, вони спершу повільно допомагали, оцінювати ситуацію, але вже влітку 2022 року стався злам, коли США зрозуміли, що Україна може і повинна перемогти. Ні в інтересах України, ні в інтересах Заходу – затягувати війну.

Торги з РФ щодо членства України в НАТО

Володимир Фесенко, політичний оглядач:

– Я не бачу жодних сигналів, що Захід готовий торгуватися із РФ. Навпаки.

Що таке відмова від ПДЧ і заява, що ми будемо рухатися до вступу в НАТО без ПДЧ?

В інституційному сенсі це означає, що ми виходимо на фінішу пряму нашої інтеграції. Є розуміння, що завершиться цей шлях після війни, і там теж є свої процедури. Але рух неухильний.

Щодо сигналів РФ – я би сказав, що вони є, але їх недостатньо.

Важливо зафіксувати неминучість нашого членства в НАТО. Коли це відбудеться – це питання обставин. Або сказати, що ніяких торгів з Росією щодо членства України в НАТО не може бути.

Чому немає цих сигналів? Деякі лідери надто обережні. Як дипломати вони вважають, що потрібно уникати радикальності.

Вони розуміють, що треба буде думати про завершення війни, будуть певні переговори. Побоюються, що якщо зараз дати занадто позитивний сигнал щодо членства України в НАТО, то це затягне або посилить війну.

Проблема є, але вона не критична, не така, що її не можна подолати.

Чому Україну не запросили в НАТО?

Олександр Хара, дипломат, експерт Центру оборонних стратегій:

– Гарантіями безпеки можуть бути або ядерна зброя – не наш варіант, або стаття 5-та колективної безпеки НАТО. Але бачимо, що НАТО залишилося в політиці амбівалентності: з одного боку, раді будуть бачити нас в НАТО, але за певних умов. Третій варіант – угода, яка існує між США та Японією.

Гарантії безпеки – це фактично гарантії, що у випадку нападу будуть надавати не лише допомогу, а й будуть захищати територію свого союзника. Нам це не пропонується. Тому правильно було би це назвати гарантіями надання допомоги, а не гарантії безпеки.

Я не думаю, що Україна стала ближчою до НАТО, ніж була до цього. Формулювання, яке зазначено у фінальному комюніке, залишає невизначеність. Україна не вимагала, щоб нас прийняли одразу, не вимагала чіткої дати – нас влаштовувало, щоб почався процес, щоб в Москві зрозуміли, що щоб вона не робила, які б території не окупувала – все це байдуже, оскільки наші партнери готові йти на такий крок, щоб показати, що не буде розподільчих ліній в Європі.

Саміт НАТО не став історичним, оскільки без України Європа буде перебувати у небезпеці так само, як і ми.

Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ:

– Шлях до НАТО для України абсолютно незворотній. Сьогодні, у 2023 році, впевненість країн НАТО в тому, що Україна буде членом НАТО, набагато вища, ніж у 2008 році. Це незрівнянно.

На цьому саміті були ухвалені деякі дуже важливі рішення, які роблять шлях України до НАТО коротшим. Наприклад, скасування ПДЧ (Плану дій щодо членства в НАТО). Це дуже велика історія насправді. Ще пів року тому ніхто навіть не наважувався говорити про це.

Друге рішення – це створення Ради Україна-НАТО, але не просто створення Ради. В самій Раді нічого такого немає. Але важлива деталь: до цього, наприклад, існувала Рада Росія-НАТО. І це був формат привілейованого партнерства. А ми наполягли, щоб у правилах процедури Ради Україна-НАТО було чітко написано, що це інструмент наближення членства України. Тобто все заточується під прискорення нашого членства в НАТО.

Ми радіємо, що є чіткий індикатор того, коли саме Україна отримає запрошення стати членом НАТО. Тому змішані почуття у нас від саміту, бо є готовність розглядати питання запрошення. Але ми засмучені тим, що немає чіткого визначення.

Про (не)вступ України в НАТО та реформи

Речник Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що Україна не потребує ПДЧ, але потрібні реформ, серед яких викорінення корупції, розбудова демократичних інституцій, сильна судова система, верховенство права та інші.

Про реформи згадував у під час саміт у президент США Джо Байден.

Чи готова Україна здійснювати реформи?

– Перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко:

– Деякі реформи потребують пришвидшення, і на це нам вказують не лише наші партнери, а й суспільство. Ці ганебні заголовки в новинах, які ми читаємо, про корупційні підозри щодо посадовців, народних депутатів – це все вимагає подальшого руху по антикорупційній реформі.

Багато питань щодо судової реформи – вона відбувається, але хотілося би швидших результатів.

Ті цілі, які поставив президент України, неможливі без докорінної зміни державного апарату, реформи відносин держави і громадян, діджиталізації – коли службовець не зможе впливати на ухвалення рішень [для власного збагачення] і створювати корупційні механізми.

Ми не втомлюємося казати про важливість боротьби з корупцією. У нас створена плеяда антикорупційних органів, які вже ведуть активну та результативну роботу. Але залишаються питання до судової влади – ми прийняли антикорупційну стратегію. І вона присвячена не стільки корупції на найвищому рівні, тому що топ-чиновниками займається Антикорупційний суд, САП, НАБУ, НАЗК і так далі. Що стосується корупції на низових рівнях – тут має включитися і суспільство. Це вже питання до поліції, ДБР.

Судова реформа – одна з найбільш повільних реформ, тому що проблеми судової гілки накопичувалися десятиліттями: кругова порука, суддівська мафія. Президент запропонував нові механізми, зокрема збільшити відповідальність суддів за хабарництво і тому, хто дає.

Олександр Мережко, народний депутат, голова комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва:

– Я би не сказав, що результати НАТО – це розчарування. Ми були готові до такого результату. Але я вважаю, що це хороший мотив і поштовх, щоб посилити нашу роботу в напрямку отримання повноцінного членства в НАТО.

Сам факт, що президент прибув у Вільнюс, є свідченням, що ми боролися до останньої хвилини [за потрібні Україні рішення].

Є стаття 10, в якій закріплені умови, яким має відповідати держава-кандидат: загальна згода держав-членів НАТО, здатність країни-кандидата розвивати принципи, на яких базується північноатлантичний договір, і внесок в безпеку північноатлантичного регіону. З точки зору головного документу НАТО Україна вже відповідає необхідним критеріям.

Я вважаю, що ми вже зробили і робимо достатньо, щоб стати повноцінним членом НАТО, – ми фактично захищаємо країни НАТО. Але тут питання скоріше психологічне – питання в тому, щоб переконати наших союзників в тому, що Україна заслуговує стати членом НАТО.

Реакції Володимира Зеленського

Володимир Фесенко, політолог:

– Треба видихнути, заспокоїтися і лише потім вирішувати питання та рухатися вперед. Ось це відбулося.

Я побачив спокійного, врівноваженого президента України, який по-діловому, конкретно обговорює подальші кроки. Це буде рушійною силою подальшого нашого руху до НАТО.

Що важливого прозвучало, що заспокоїло президента?

Те, що питання гарантій безпеки для України буде вирішуватися G7 – це новий поворот. Це робиться для того, щоб уникати спротиву деяких країн, наприклад, Угорщини.

І на рівні G7 ми вже бачили реальну підтримку, зокрема було політичне рішення щодо F-16. А далі – що важливіше – покласти це все на мову договорів про гарантії безпеки для України.

Раніше, коли була комісія Україна-НАТО, Угорщина блокувала засідання комісії. Робота була. Але все рівно інституційний рівень блокувався.

Ще один важливий момент – ця Рада Україна-НАТО може ухвалювати рішення, не рекомендації і просто координація кроків, а саме рішення. Це чимось буде нагадувати саміт Україна-ЄС.

У нас залишаються певні питання та навіть претензії, зокрема щодо постійних зволікань. Але це не проблема взаємин Байдена та Зеленського.

В принципі головне – і Україну, і США об’єднують спільні інтереси у цій війни – Україна має вистояти і перемогти РФ. Далі є нюанси – ми хочемо швидку перемогу, в США обережно до цього ставляться.

Олександр Краєв, експерт ради зовнішньої політики «Українська призма»:

– Агресія відчувалася, але Україна – зараз єдина країна, яка може себе так вести із Заходом. Ми смертями наших захисників, відважністю всього українського народу єдині, хто може настільки прямолінійно говорити. Бо коли Зеленський оголошував курс на дипломатію воєнного часу, він передбачав це.

І так, це у чомусь агресивна, але це максимально відкрита дипломатія. Це позиція воюючою країни, яка собою зараз прикриває весь Альянс.

Тому хто, як не ми, маємо вказувати Заходу на його помилки?!

Реакція Заходу на допис Зеленського про нерішучість НАТО

Ганна Шелест, кандидатка політичних наук, директорка з безпекових програм «Українська призма»:

На двосторонню зустріч це не впливає. Ми побачили, що Джек Саліван, якого очікували в якості спікера на публічному форумі, який відбувся в тому ж приміщення, що і саміт, відмінив свій виступ. Можна уявити, що скоріше за все після заяв Зеленського він не хотів коментувати ті емоції, які викликали заяви українського президента.

Про позицію США щодо членства України в НАТО

Олександр Краєв:

– Коли ми аналізуємо позицію США щодо членства України в НАТО, треба розуміти, що вони ніколи не були проти. Вони розуміють, що на цьому етапі не можуть нас підтримати.

Для американців ключовим фактором зовнішньої політики, особливо коли це стосується безпеки, є Китай. А Китай постійно повторює, що саме розширення НАТО нібито стало причиною війни і що Росія мала всі права реагувати таким чином. Тобто Китай розширення НАТО, включаючи Україну, сприймає гостро.

Те, що нам запропонували, є компроміс компромісу. Але і порівнювати з Бухарестом не треба. Бухарест нам дав ПДЧ – це найгірший політичний симулякр. Чому? Не існує жодних чітких умов щодо вступу в Альянс. А сьогодні ми від ПДЧ перейдемо до структури одного рішення. Рішення цьогорічного саміту дозволить Україні стати членом НАТО через політичне рішення. Не потрібні будуть додаткові умови та узгодження.

Ми перейшли до рівня, коли ми не просто знаємо, що двері відчинені, а вже бачимо ці двері. Але комюніке має містити чіткі маркери, зокрема часові: в який проміжок часу Україна стає членом НАТО.

Роман Костенко, народний депутат, секретар комітету ВР з питань нацбезпеки:

– Єдине, що нам зараз заважає вступити, – це війна. Основне завдання Європи – не втягнути НАТО у війну. Це вони і роблять. Україна в НАТО дорівнює війна НАТО з РФ.

Чому Шольц проти?

Олександр Краєв:

– Тут є системне пояснення.

У першу чергу, ми говоримо про те, що німецька політика переживає епохальні трансформації. Та сама Німеччина, яка свого часу не підтримувала навіть натівські місії. Німеччина завжди уникала конфліктів і питань щодо зброї.

І лише за останні півтора року пройшла титанічну трансформацію. Але питання членства НАТО – це та частина трансформації, яку німці ще не пройшли. Вони повільно звикають до нових обставин.

Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва:

– Німеччина насправді складно відмовлятися від умиротворення РФ.

Те, що існувало десятиліттями, складно зламати за рік чи два.

Частково це може бути політична конкуренція між Німеччиною та Францією, зокрема за лідерство в європейській безпековій політиці. Тому Німеччина не могла підтримати Францію щодо їх позицій швидкого входження України в НАТО, бо це означало би передати лідерство Макрону.

Очікування від ювілейного саміту НАТО -2024

Ганна Шелест:

– Наступного саміту в липні 2024 року очікуємо саме у Вашингтоні, і це буде ювілейний саміт.

Відповідно, це буде робота не лише для української сторони і не лише до цієї дати, а фактично на весь наступний рік.

Країни вже починають працювати на вашингтонський саміт – щоб ті заяві, як приймуть через рік, були більш чіткішими і такими, що відповідають українським очікуванням.

Стовідсоткової відповіді, чи запросять Україну в НАТО у 2024 році, не дасть ніхто, поки всі 32 країни не поставлять свої підписи. Але нічого нереального немає.

Ми побачили, що готовність даті запрошення є, коли будуть відповідні умови.

Ми вже починаємо лобіювати, щоб союзники дали чіткіші терміни і розуміння, що саме означає ця фраза «коли будуть відповіді умови» – чи це закінчення війни чи адаптована національна програма, яка покаже, що ми виконуємо реформи.