Оголошена російським президентом Володимиром Путіним мобілізація громадян до Збройних сил РФ, схоже, вже стала фактором, що дестабілізує і саму державу, і його пропаганду. Російські офіційні медіа не в змозі приховати від співгромадян втечу десятків тисяч людей до сусідніх країн – «втішати» Володимира Путіна довелося його білоруському союзнику Олександру Лукашенку. Нерозуміння самих цілей мобілізації, путінський обман – ще кілька місяців тому російський президент обіцяв співгромадянам, що ніякої мобілізації не буде – все це дозволяє говорити не лише про новий етап війни, а й новий етап зміни суспільних настроїв серед самих росіян.
При цьому, якщо етнічні росіяни стурбовані, насамперед, власним порятунком, то народам Росії доводиться думати ще й про національне виживання. Масштабна мобілізація – це тисячі молодих чоловіків, котрі не повернуться з війни.
Але те, що в житті російського народу може здаватися статистикою, – хоч і в цьому випадку немає жодних сумнівів, що за кожною цифрою стоїть занапащене владою життя – для народів, наприклад, Дагестану може виявитися питанням самого національного існування. Можливо, саме тому в цій республіці спалахнули перші масові протести?
Дагестанські жінки на цій війні можуть втратити не лише чоловіків, братів і синів. Вони можуть втратити Батьківщину
Подивіться на кількість представників кожного з дагестанських народів – найбільші з них не перевищують кількох сотень тисяч, а більшість – кілька десятків тисяч. Порівняйте з ймовірними цифрами мобілізації. І, можливо, ви зрозумієте, чому так схвильовані дагестанські жінки, – на цій війні вони можуть втратити не лише чоловіків, братів і синів. Вони можуть втратити Батьківщину.
Кожна повістка, що приходить у кримськотатарську родину, нагадує про те, як вирішував проблему стародавнього народу Йосип Сталін
Приклад анексованого Криму показує, що Кремль може свідомо використовувати мобілізацію як інструмент етнічної чистки. Кожна повістка, що приходить у кримськотатарську родину, нагадує про те, як вирішував проблему стародавнього народу Йосип Сталін, який остаточно «очистив» Крим від корінного населення.
Схоже, Володимир Путін не може піти шляхом відкритих депортацій, але може скористатися можливістю, яку експерти називають прихованою демографічною міною. Саме це, на мою думку, в Криму зараз і відбувається.
Президент України заявив про «свідому спробу знищити кримськотатарську націю», і його слова почули у всьому світі
Але на проблеми кримських татар звертає увагу Україна, керівництво якої вважає себе відповідальним нагадувати світові про долі співгромадян, які опинилися під російською окупацією. Президент України заявив про «свідому спробу знищити кримськотатарську націю», і його слова почули у всьому світі.
Але в народів Дагестану, в інших народів Північного Кавказу, у бурятів, тувинців чи удмуртів інший президент – Володимир Путін. І навряд чи він говоритиме про таку спробу знищити ці та інші корінні народи Росії, скориставшись мобілізацією як найзручнішою та найпростішою можливістю.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
