Голоси українців із різних країн світу – голоси нащадків тих, хто пережив Голодомор 1932-33 років... Глобальна Мережа нащадків Голодомору (МНГ), створена Комітетом у cправі Голодомору Світового конгресу українців (СКВ), зібрала відеорозповіді представників українських родин, яким довелося пройти через жахіття влаштованого більшовиками штучного голоду.
«Ми – унікальний особистий голос та визнання родинних історій Голодомору-геноциду задля поширення правдивої історії та протидії дезінформації про геноцид, вчинений проти українського народу», – такими словами визначає свою суть та мету Глобальна Мережа нащадків Голодомору (МНГ).
«Тепер ми знаємо, що Голодомор-геноцид мав тривалі психологічні та фізіологічні наслідки як на покоління українців, так і на нашу культуру та еволюцію як нації. Щоб зрозуміти та зцілитися від довготривалих наслідків, мусимо підвищити обізнаність про геноцид серед нащадків жертв Голодомору. Це одна з ключових цілей Мережі нащадків Голодомору, яка прагне об’єднати нащадків в усьому світі для вшанування та збереження пам’яті про їхні родинні переживання під час Голодомору, а також підвищення обізнаності про довготривалі наслідки Голодомору і протидії дезінформації про Голодомор, яку поширюють ті, хто заперечує Голодомор», – сказала Голова глобальної Мережі нащадків Голодомору Оля Сорока на спеціальному вебінарі «Як Голодомор змінив українську націю?».
Оля Сорока (США)
«Лише коли ми зрозуміємо і змиримося зі своїм минулим, ми зможемо побудувати своє майбутнє. Ми – діти та внуки тих, хто пережив Голодомор –маємо обов’язок передати історії та забезпечити, щоб ця невимовна трагедія української нації не була забута», – наголосила модератор вебінару, амбасадор Мережі нащадків Голодомору, Катерина Ющенко.
Голова Мережі Оля Сорока закликає усіх нащадків родин, які пережили Голодомор-геноцид, долучитися до мережі «задля отримання інформації, захисту, обміну сімейними спогадами, а також для того, щоб бути впевненими, що про пережите їхніми рідними пам'ятатимуть».
Історії про Голодомор, переказані українцями із різних куточків світу:
Стефан Бугрин (Австралія):
–У Мельбурні я ходив до української школи, де нам розказували про Голодомор на уроці. Вдома мої бабуся і дідусь часто згадували про Голодомор, коли я ріс.
Лідія Турковськи, моя бабуся, пережила Голодомор у селі Гацьківка в Житомирській області, де вона жила зі своїми батьками, старшою сестрою та племінниками. Її батькові пощастило працювати водієм і він інколи вертався з роботи з якимись грошима або їжею, але цього було недостатньо. Бабуся ходила до сусідів просити їжу, але часто поверталася ні з чим. Вони харчувались усім, що могли знайти, – трава, листя, гілочки, усе, що росло на землі. Зрідка бабусі вдавалось випросити лушпайки від картоплі. Це неймовірно страшний період в історії для українців. Я дуже пишаюся своїм українським корінням і я хочу впевнитися, що Голодомор ніколи не буде забутим. Моя сім'я постраждала від нього.
Зіна Гутманіс (США) :
Наталка Дідух (Канада):
– Моя мама Євдокія розказала мені про Голодомор. Їй було 8 років, коли до будинку її родини увірвалися люди, забрали або зламали все, що знайшли, а землю навколо будинку проштрикували кийками в пошуках схованої їжі. Її батько переховувався від арешту з двома молодшими синами. Її мамі Парасці погрожували арештом, якщо вона не видасть свого чоловіка. Сімейний млин був зруйнований більшовиками, але батько Євдокії був дуже кваліфікованим і змайстрував маленький ручний млинок (жорна - ред.). Він пробирався вночі до хати з жменею зерна, яке Параска перетирала тим млинком. Про цей млинок вони розказали найближчим сусідам, яким довіряли, щоб вони також могли перетирати все, що знаходили.
Коли одного разу більшовики забрали Параску, щоб змусити її та іншого жителя села збирати трупи, тітка послала мою маму жебракувати, але попередила її не ходити на певні вулиці, бо там були людожери. Сестра Параски Христя прийшла до неї з сусіднього села після того, як її чоловік і двоє дітей померли з голоду. Христя сподівалася знайти хоч якусь їжу, пішла до саду і впала там мертва.
Тетяна Надутова (Україна) і Ольга Вязенко (Нова Зеландія):
Наталка Пошивайло (Австралія):
Грег Сергієнко (Нова Зеландія):
Івонна Гаврилюк (Канада):
Павло Садоха (Португалія):
– Моя родина вижила під час Голодомору лише тому, що брат моєї прабабусі служив у польській армії офіцером і разом з іншими польськими офіцерами був у військовому полоні. Ленін пропонував їх або розстріляти, або вступити до Червоної Армії. Перед початком Голодомору він мав певні нагороди та посади в тій Червоній Армії. Він добре знав, що відбувається в Україні і поїхав у село моєї родини.
Йому довелося пройти через загороджувальні загони, які не давали селянам втекти від голодної смерті. Він вивіз сім’ю до Росії, до Москви, де й жив. Коли вони виїжджали з села, моя бабуся Ірена, якій тоді було тринадцять, пам’ятала те, про що розповідала пізніше. Вона бачила, як рухається земля. Померлих від голоду й живих людей ховали в так званих братських могилах... Нікого не хвилювало, мертві вони чи ні, а просто кидали землю на них.
Зараз, живучи за кордоном, я відчуваю свою особливу місію у тому, щоб розповісти громадам, де я живу, про справжні причини нової російської агресії, що відбувається зараз, і про те, що сталося з українцями у минулому столітті.
Підтримуючи цей проєкт, ми допомагаємо Україні в її захисті. Ми вшановуємо пам’ять мільйонів невинних жертв, наших земляків, а також ділимося знаннями про справжні причини нової російської агресії, яка насправді ніколи не припинялася. Слава Україні!
- Мережа нащадків Голодомору – це перша глобальна спільнота, покликана об'єднати рідних тих, хто вижив під час Голодомору 1932-33 років та інших голодоморів в Україні..
- Проєкт створення Мережі нащадків жертв Голодомору започаткований завдяки пожертві подружжя Марії і Миколи Мис та при підтримці Світового конгресу українців.
- Міжнародний координаційний комітет у cправі Голодомору Світового конгресу українців (СКВ) – міжнародної організації українських громад діаспори, що об'єднує понад 20 мільйонів українців із більше ніж 60 країн світу – виступив ініціатором створення Мережі нащадків Голодомору.
- Це віртуальне об'єднання почало створюватися наприкінці минулого року, а 19 травня 2021 року СКВ закликав усіх нащадків українських родин, які пройшли через влаштований радянською владою штучний голод, реєструватися у Мережі і ділитися своїми сімейними спогадами.
- Долучитися до Мережі можна на спеціальній сторінці її сайту, заповнивши відповідну форму.
Яка інформація потрібна для реєстрації:
- Імена членів родини – жертв або тих, хто вижив під час Голодомору;
- Дати народження/смерті (якщо вони відомі);
- Назва регіону (області, міста або села) в Україні, де проживала родина під час Голодомору 1932-33 років.
