Доступність посилання

ТОП новини

«Платимо за те, що воюємо»: командир «Грузинського легіону» про бюрократію у ЗСУ, полон та умови поразки Росії


Мамука Мамулашвілі у 14 років потрапив у російський полон разом зі своїм батьком
Мамука Мамулашвілі у 14 років потрапив у російський полон разом зі своїм батьком

Розвідка, диверсії, а віднедавна ще й штурми – головна специфіка діяльності «Грузинського легіону». Перший офіційний підрозділ із іноземців у ЗСУ існує вже 10 років, відколи його засновник – Мамука Мамулашвілі – побачив по грузинському телебаченню кадри з Євромайдану і подумав: «Українцям треба допомогти». Радіо Свобода записало інтерв'ю із командиром «Грузинського легіону», у якому, зокрема є про те:

  • що загалом спонукало сина відомого грузинського генерала відмовитися від кар’єри та приїхати на фронт до України?
  • як це у 14 років порапити у російський полон разом із батьком?
  • чому Мамулашвілі вважає, що Кремль провів уже кілька гібридних воєн?
  • чим закінчиться ця повномасштабна російсько-українська війна?
  • і чи може Москва завдати ядерного удару?
Мамука Мамулашвілі
Мамука Мамулашвілі

– Вам 45 років, 30 із них ви воюєте проти Росії. Коли почалася ця боротьба?

– Коли мій тато (генерал Зураб Мамулашвілі – ред.) взяв мене на військову базу, і я, як звичайний солдат, там навчався..

Грузія була першою країною, куди вторглася Росія військовим шляхом після розвалу Радянського Союзу.

У 14 років я потрапив у полон разом зі своїм батьком

У 90-х роках це був так званий «грузино-абхазький» конфлікт на території Абхазії. Перша гібридна війна. А мій батько, як військовий генерал, брав у ній участь. Боронив свою батьківщину.
Я був поруч.

Величезна кількість російських військ було введено до Абхазії і нас взяли в оточення: у 14 років я потрапив у полон разом зі своїм батьком.

Я просидів у полоні три місяці. Потім мене обміняли як військовополоненого, а моєму батькові довелося просидіти більше двох років. Навіть після війни. Його обміняли вже після того, як відбувся обмін військовополонених у форматі усіх на усіх.

Грузинська жінка біля меморіалу жертвам грузинсько-абхазької війни 1992-1993 років. Тбілісі, 27 вересня 2009 року
Грузинська жінка біля меморіалу жертвам грузинсько-абхазької війни 1992-1993 років. Тбілісі, 27 вересня 2009 року

«Із росіянами немає про що говорити»

Тоді я був підлітком і все-таки сприймав це, як якусь гру, яку ми маємо виграти.

Але полон у росіян це, ясна річ, важка справа. Вони мали спеціальні підрозділи, які застосовували тортури і створювали табори для військовополонених грузинів.

Проте, якось мене перевели на кілька днів до абхазької родини, і я відчув непогане ставлення цих людей до грузинів.

Тому я й кажу: той конфлікт був спровокований Росією, від початку і до кінця проведений російськими силами. Адже хоч ми ніби й воювали з абхазами, та у нас залишалися людські стосунки. Чого я не можу сказати про тих, хто катував (про російських військових – ред.).

Вони – банда, яка прийшла вбивати, бо ти представник іншої етнічної групи

Моя психіка почала перебудовуватися на те, що проти них можна використовувати лише силу. Більше нічого не допоможе. Тоді я й вирішив воювати проти Росії.

Росіяни не мають віри, якихось моральних принципів. Вони – банда, яка прийшла вбивати, бо ти представник іншої етнічної групи.

– Спорт, єдиноборства – це справа вашого життя, так? Бо, кажете, ще у підлітковому віці зрозуміли, що проти Росії працює тільки сила.

Але ж за фахом ви – дипломат, вчилися у Тбілісі та у Парижі.

Тобто, якийсь час ви таки сподівалися, що можна буде й дипломатично щось вирішити з політикою Кремля?

– Я намагався зрозуміти, які є альтернативи війні. Не щоб якось пристосувати це до розмови з Росією – з росіянами говорити нема про що.

Навчання було одним із моїх інтересів, щоб зрозуміти методи, які існують для запобігання конфліктам. Я цю професію (дипломата – ред.) так і не використовував впродовж життя, бо не можу сказати, аби взагалі в історії були моменти, коли дипломатія з Росією приносила якісь плоди.

І справді, я займався змішаними єдиноборствами, потім очолив національну федерацію Грузії зі змішаних єдиноборств. Але, на жаль, моє життя склалося так, що займатися спортом я не зміг. Довелося більше повоювати.

«Грузинський легіон» на тренуваннях. Україна, 31 січня 2022 року
«Грузинський легіон» на тренуваннях. Україна, 31 січня 2022 року

«Була секунда, що мотивувала мене створити «Грузинський легіон»

– Коли АТО тільки почалося, ви приїхали в Україну. Ви сприймалі ті події вже як війну Росії проти України?

– Так, звісно. Ми з батьком поговорили – і він сказав, що українцям треба допомогти.

Із Україною у мене була єдина асоціація ще з абхазької війни.
Туди приїхали українці, і я пам'ятаю, як жінки в автобусі казали, що українці приїхали – отже, вони нам зараз допоможуть, ми виграємо цю війну. І ось це у дитячій підсвідомості засіло.

Була й одна секунда, що мотивувала мене створити «Грузинський легіон». Це випадковий погляд на телевізор і – поліцейські б'ють студента (під час Революції гідності – ред.)

Тій дитині, яку били, мабуть, було 20 років, і вона боролася за свою свободу

Ось це був момент створення «Легіону». Підсвідомо, я маю на увазі...

Бо коли підрозділ фізично почав існувати, то це вже інша справа.

Але…, насильство завжди спричиняє опір.

Я розумів – беззахисних людей якийсь там товстий «беркутівець» може бити просто тому, що йому сказали так робити. І тій дитині, яку били, мабуть, було 20 років, і вона боролася за свою свободу.

Ось це і був момент, коли потрібно використовувати свої емоції, якщо вони в тебе є. Ми приїхали 2014 року, 23-24 квітня. Була невелика кількість грузинських офіцерів. Почали навчати українців і брати участь у бойових локальних зіткненнях…

Бійці спецпідрозділу МВС «Беркут» під час силового розгону учасників мирної акції на підтримку євроінтеграції України на майдані Незалежності у Києві. Ніч на 30 листопада 2013 року
Бійці спецпідрозділу МВС «Беркут» під час силового розгону учасників мирної акції на підтримку євроінтеграції України на майдані Незалежності у Києві. Ніч на 30 листопада 2013 року

– …Низку гарячих точок пройшов «Грузинський легіон». Зокрема, бої за Дебальцеве, Луганський аеропорт. І врешті-решт, ви стали першим підрозділом з іноземців у складі ЗСУ.

– Так.

– 10 років ви воюєте пліч-о-пліч з українцями.
Чи є проблеми, які увесь цей час не вирішуються у Збройних силах?

– Хоч як не парадоксально звучить, але хлопці, які прослужили тут кілька років і порушили закон про імміграцію, їдуть і сплачують штраф за те, що пробули в Україні більше, ніж дозволено Державною міграційною службою (йдеться про вимоги українського законодавства – ред.)

Ну, якось це просто почало нас смішити, що ми платимо за те, що тут воюємо.

Бо майже до створення «Міжнародного легіону», грузинський був єдиним формуванням, куди приїжджали іноземці – американці, японці і так далі.

Мамука Мамулашвілі тримає папку з угодою про дотримання міжнародних норм щодо учасників бойових дій. Київ, 30 червня 2022 року
Мамука Мамулашвілі тримає папку з угодою про дотримання міжнародних норм щодо учасників бойових дій. Київ, 30 червня 2022 року

Дуже багато бюрократії у тому ж таки оформленні хлопців.

Приїжджає людина в одну із структур, не будемо називати, яку саме, і оформлення забирає від двох до шести місяців. Це в країні, де повномасштабна війна!

У 2023 році процедуру вступ до Інтернаціонального Легіону України та проходження відбору до лав ЗСУ було спрощено. Інтернаціональний Легіон України був сформований відповідно до указу президента України Володимира Зеленського на початку повномасштабного російського вторгнення. Він складається з піхоти та батальйонів спеціального завдання, які входять до Збройних Сил України. Легіон бере безпосередню участь у виконанні бойових завдань на території України.

Багато хто не хоче шість місяців сидіти і чекати, поки якийсь бюрократ перегляне їхні документи і скаже – підходить чи ні.

Треба сучасніше до всього ставитися і мобільніше думати та ухвалювати рішення, коли у країні війна.

– Повномасштабну війну «Грузинський легіон» зустрів, як мені відомо, спостерігаючи за тим, що летять десятки російських вертольотів в аеропорт Гостомеля.

– Насправді, за 30 хвилин від Києва побачити Ка-52, це було дуже дивно. Ми виявилися першими в тому місці, куди залетіли ці 30 або 33 вертольоти. Це було шоком, почали приходити не дуже здорові думки: «Може, Україну здали». Багато хлопців мені казали таке.

Ми тоді були зі стрілецькою зброєю і не могли використовувати навіть свій повний потенціал. Це більше напружувало, адже в нас деякі бійці проходили Афганістан, Ірак, і з західною зброєю мали добрі стосунки, скажімо так.

Та потихеньку ми озброїлися, і зараз – в одній із найкращих бойових форм.

Мамука Мамулашвілі
Мамука Мамулашвілі
Буча та Ірпінь були найяскравішими прикладами того, через що ми пройшли в Грузії

– Чи здивувало вас щось у поведінці російських військових як окупантів?

– Абсолютно нічого. Вбивства, особливо мирного населення – це почерк варварського народу. Все, що відбувалося в Абхазії, Цхінвалі – це другий окупований регіон Грузії – я побачив і у Чечні, і в Україні.

Буча та Ірпінь були найяскравішими прикладами того, через що ми пройшли в Грузії.

– «Грузинський легіон» відомий своїми диверсійними операціями ще з часів АТО. А яка нині основна сфера вашої діяльності?

– Диверсії, розвідка, певні конкретні цілі для знищення – спецтехніка російська і не тільки. Вже з'явилися хлопці, які беруть участь у штурмах.

Мамука Мамулашвілі на траурній церемонії тримає прапор підрозділу з нагородами свого побратима Закарії Шубітідзе, який загинув обороняючи Україну. Київ, 21 вересня 2023 року
Мамука Мамулашвілі на траурній церемонії тримає прапор підрозділу з нагородами свого побратима Закарії Шубітідзе, який загинув обороняючи Україну. Київ, 21 вересня 2023 року

– Операції в тилу супротивника?

– Не можу говорити про деталі, але, звичайно, що так. Це наша специфікація, і практично усі 10 років ми займаємося цим.

– До слова, підрозділи із російських добровольців, які воюють на боці України, часто проводять рейди в тил ЗС РФ – Бєлгород і так далі. Це потрібні операції?

– Щоби деконцентрувати російські війська – ідея непогана. Щоб показати, що війна може бути у них удома – також непогана ідея. Чим більше проблем у Росії на своїй території, тим менше уваги на територію України.

– Водночас ви свого часу в інтерв'ю сказали, що не спілкуєтеся з громадянами Росії, друзів серед них у вас немає. А в яких тоді ви взаєминах зі щойно згаданами громадянами РФ, які захищають Україну?

– У нас немає особливо точок дотику.

Люди, які прокинулися 2022 року – це їм самим потрібно більше, ніж Україні. Бо війна в Україні почалася ще 2014 року, тож, треба було приєднуватися 10 років тому.

Під час церемонії прощання із добровольцем «Грузинського легіону» – 28-річним Нодаром Насіровим. Київ, Україна. 12 березня 2024 року
Під час церемонії прощання із добровольцем «Грузинського легіону» – 28-річним Нодаром Насіровим. Київ, Україна. 12 березня 2024 року

«Ми не поїдемо, доки Україна не переможе»

– Запитання про озброєння. Чи вистачає вам його зараз?

– Ви знаєте, у мене була нещодавно онлайн-розмова із кількома десятками сенаторів, і вони мені ставили це запитання.
Україні сьогодні потрібні найбільше ATACMS (високоточні американські ракети – ред.)

Це реактивна далекобійна артилерія, яка може виграти нам величезну перевагу на полі бою. Я не обмежуюся специфічною стрілецькою зброєю, яка нам особисто потрібна, бо це укус комарика. А серйозніший удар – це вже робота високих технологій.

Я почав запитувати і просити їх (американських сенаторів – ред.), щоб вони віддали 1000 боєприпасів ATACMS для HIMARS (ракетні системи – ред).

Ті дуже добре та ефективно знищують логістику. А війна – це логістика. Логістичні точки російські розташовані якраз поблизу кордону з боку України, ті, які забезпечують російську армію.

Знищення логістики означає відступ російських військ.

Мамука Мамулашвілі під час тренувань легіону. Україна, 8 квітня 2022 року
Мамука Мамулашвілі під час тренувань легіону. Україна, 8 квітня 2022 року
Заляканий дідок, який ховається від усіх і тільки грає духовного лідера

– Нещодавно була заява з Кремля про навчання російських військ з гіпотетичним сценарієм використання ядерної зброї.
Це можливо?

– Це маніпуляції диктатора, сказав би так. Він найбільше боїться такого сценарію. Заляканий дідок, який ховається від усього і усіх і тільки грає духовного лідера «русского мира».

У принципі, ядерна зброя не використовуватиметься.

– А пам’ятаєте, були навчання російсько-білоруські «Запад-2021», і вони сконцентрували війська на кордоні українському?

Тоді теж більшість військових експертів запевняли, що нічого не станеться. Проте почалося повномасштабне вторгнення.

– От тоді я казав, що воно обов'язково буде. І за три місяці до того казав, що щось в Україні заплановано.

За три місяці до повномасштабного вторгнення РФ ми розпочали навчання цивільних та військових. Тобто, я дуже об'єктивно підходжу до отриманої інформації і намагаюся її аналізувати.

Вона (Росія) і так буде стерта, але трішки згодом

Використовувати тактичну ядерну боєголовку?

Він (Володимир Путін – ред.) не зможе знищити українську армію. Він просто завдасть удару по собі цією боєголовкою, і практично Росія буде стерта з лиця землі.

Хоча вона і так буде стерта, але трішки згодом (посміхається – ред.)

– Як ви бачите закінчення війни Росії проти України? Що станеться?

– Внутрішній конфлікт.

Росія складається з окупованих країн, які не мають стосунку ні одна до однієї, ні до Росії. Їм доводиться бути частиною цієї країни.

Рано чи пізно вони намагатимуться звільнитися. І це викличе величезний внутрішній конфлікт.

Фото ЦОС ФСБ РФ/ТАСС Як стверджують у ФСБ Росії: це момент затримання у Бурятії агента українських спецслужб, який закликав не воювати проти України або переходити на бік ЗСУ. 8 листопада 2023 року
Фото ЦОС ФСБ РФ/ТАСС Як стверджують у ФСБ Росії: це момент затримання у Бурятії агента українських спецслужб, який закликав не воювати проти України або переходити на бік ЗСУ. 8 листопада 2023 року

– І наостанок. Яка зараз реальна ситуація на фронті?

– Реальна ситуація досить тяжка. Хоча, якщо промоніторимо наші кроки назад, то вони не такі вже й великі.

І викликані лише тим, що США дуже багато разів думали, чи передавати Україні допомогу. Або наші західні партнери тягли передачу допомоги до 6 місяців.

Лише тому українські військові трохи відійшли від позицій.

Росія за ті 6 місяців використала абсолютно увесь потенціал військовий, щоб якось серйозно пересунути лінію фронту. Але так нічого й не змогла.

Зараз, коли допомога починає надходити, вже справа за українськими військовими.

Українцям я скажу, що ми займаємося справою і звідси нікуди не поїдемо, доки Україна не переможе.

Всім іншим (мається на увазі іноземцям – ред.) хочу сказати, щоб продовжували підтримувати Україну.

Якщо ви не бажаєте війни у своїй країні, ви можете перемогти це зло в Україні.

  • Зображення 16x9

    Тарас Левченко

    Журналіст. До команди Радіо Свобода долучився у 2022 році. До того працював оглядачем у тижневиках на провідних українських телеканалах. Номінант національного конкурсу професійної журналістики «Честь професії» у категоріях «Найкраще інтервʼю», «Найкраща аналітика» та «Найкращий матеріал на тему дотримання професійних стандартів та журналістської етики під час війни».

Форум

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG