17 січня на своєму телеграм-каналі власник бренду Lobaev arms Владислав Лобаєв повідомив про створення в Криму підрозділу снайперів. За його словами, процес іде «за безпосередньою участі та під патронажем» призначеного Москвою глави Криму Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов), який ще на початку 2022 року «запустив» навчальний центр з підготовки фахівців для залучення в зоні «спеціальної військової операції» (так у Росії називають відкриту військову агресію проти України, що триває з 24 лютого 2022 року – КР). Текст Лобаєв забезпечив рекламним проспектом про набір бійців-снайперів для навчання на базі 165-го навчального центру в Криму з подальшою відправкою на фронт.
Хто такий Владислав Лобаєв? Де в Криму готують «снайперів для Аксьонова»? Що таке 165-й навчальний центр? І яке це все має значення в умовах широкомасштабної російської агресії проти України? Інформацію про це зібрали Крим.Реалії.
Приватний зброяр із Калуги лобіює свої гвинтівки
Владислав Лобаєв добре і давно відомий у російських колах зброярів та силових підрозділів спеціального призначення. У 2005 році він заснував у Калузькій області невелике підприємство «Царь-Пушка» з виготовлення мисливських, спортивних і спеціальних гвинтівок. Міні-завод отримував високоякісну сталь для стволів зброї з Німеччини, а обробка металу велася інструментами і на високоточних верстатах зі США.
На 2010 рік державну ліцензію Лобаєву не продовжили, і компанію довелося закрити. Але, отримавши пропозицію з Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), виробничі потужності разом із господарем переїхали до Абу-Дабі та стали частиною військово-промислового холдингу Tawazun.
Наприкінці 2013 року, після закінчення контракту в ОАЕ, Лобаєв повернувся до Росії разом зі своїм обладнанням і накопиченим досвідом. Він відкрив ліцензію на виробництво зброї під запатентованим брендом «Lobaev arms», зареєструвавши нову компанію ТОВ «Конструкторское бюро интегрированных систем» (КБИС) та заснувавши власну школу наддальньої стрільби.
Перейшовши з роботи на замовлення на масове виготовлення зброї, Лобаєв просуває на фронті снайперські гвинтівки «Севастополь» та «Сумрак».
«Рівень минулого століття»
У нещодавньому інтерв’ю «Российському радиоуниверситету» Владислав Лобаєв виступив із критикою методики та усталених підходів до стрілецької зброї і снайперської справи загалом у російському міноборони.
Усі методики та підходи до конструювання і стандартизації стрілецької зброї залишилися на рівні 50-60-х років минулого століттяВладислав Лобаєв
«Усі методики та підходи до конструювання і стандартизації стрілецької зброї залишилися на рівні 50-60-х років минулого століття. Це підтверджено і документами, на які спирається Головне ракетно-артилерійського управління (ГРАУ) «часів СРСР» при міністерстві оборони. Саме цій структурі доручено адаптувати стандарти до вимог «за велінням часу». Але, якраз бачимо, що цього не відбувається… У ФСБ, Нацгвардії та ФСО існує інший, більш гнучкий підхід, і там можна закуповувати іноземне озброєння... Але виникають проблеми з обслуговуванням, запчастинами через санкції. В ідеалі все це має бути зав’язане на якусь російську зброю», – розповів він.
«Або армія зміниться, або відгрібатиме» – у своєму телеграм-каналі проблему Лобаєв порушував і раніше, заявляючи про «нестачу снайперських та контрснайперських гвинтівок у військах». На його думку, новий контрснайперський підрозділ, «катаючись вздовж ЛБЗ (лінія бойового зіткнення – ред.)», має «ситуативно допомагати у вирішенні… завдань тим, хто з якихось причин їх виконувати не готовий, і там», де є «втрати від снайперів супротивника».
Аксьонову потрібний «центр, як у Чечні»
«Про центр спецназу, як у Чечні» на півострові заговорили одразу після відомої поїздки Сергія Аксьонова до Грозного у 2017 році, де він виступив із пропозицією провести наступне засідання Групи стратегічного бачення «Росія – ісламський світ» у Криму. Російський кримський глава – єдиний немусульманський представник, який входить до цієї Групи, кримських татар у ній немає. Вона була створена у 2006 році під патронажем Володимира Путіна після того, як Росія стала спостерігачем в Організації Ісламського співробітництва.
Після відвідування Міжнародного навчального центру сил спеціального призначення в Гудермесі учасники Групи вирішили, що спецпідрозділи з Татарстану, Криму та Севастополя можуть розпочати підготовку на базі для навчання силовиків у Чечні.
Пропозиції Сергія Аксьонова не підтримали, але про «центр, як у Чечні» в Криму продовжували пам’ятати.
До ідеї та можливості отримання федерального фінансування проєкту знову повернулися у лютому 2022 року, згадавши про проведення на полігонах у селі Перевальне щорічних змагань зі стрільби для силовиків. Залучили кримську філію московського стрілецького клубу «Дубровник» Федерації спортивної стрільби Росії. Стали готувати «добровольців за партійним закликом та регіональним принципом». За словами Сергія Аксьонова, Крим до вересня 2022 року вже підготував і відправив на фронт 1200 добровольців, а також вів підготовку ще двох батальйонів.
Раніше у російському Кримському федеральному університеті почали готувати військових медиків. На півострові продовжують до війни готувати дітей.
25 грудня 2022 року на одному з російських телеграм-каналів з’явилося повідомлення про плани створювати «центри підготовки бійців за аналогією з Російським університетом спецназу в чеченському Гудермесі» по всій території федерації. З такою ініціативою до Володимира Путіна звернулися віцепрем’єр, повпред російського президента на Далекому Сході Юрій Трутнєв і перший заступник керівника адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко.
Російський союз бойових мистецтв (РСБІ), співголовами якого є Юрій Трутнєв і Сергій Кирієнко, до грудня 2022 року зумів підготувати та відправити в зону бойових дій в Україну 98 бійців.
Сергій Аксьонов – почесний президент Російської Федерації спортивної боротьби Криму.
Формування «бойових загонів» відбувається в регіонах федерації з весни 2022 року: за підрахунками російського видання «КоммерсантЪ», станом на серпень 2022 року як мінімум у двох десятках суб’єктів РФ було створено понад 40 підрозділів.
165-й навчальний центр: «ядерні ракети» та «диверсанти»
Саме в Криму радянська влада вперше спорядила ядерними бойовими частинами та активувала 8 пускових установок балістичних ракет Р-5М.
Це сталося 8 жовтня 1960 року: біля села Перевальне було організовано бойове чергування нового 84-го ракетного полку в режимі «добової бойової готовності». Два дивізіони по 4 споряджені ядерними зарядами ракетні установки вивели на бойове чергування. Ядерно-технічне забезпечення поклали на рухому ремонтно-технічну базу (РРТБ). Управління полку та РРТБ розміщувалися за північно-східною околицею села Перевальне, офіцери та їхні родини жили у селі. У 1965 році ракети зняли з бойового чергування.
На місці 84-го полку в Перевальному створили 165-й навчальний центр. Так називався спеціальний об’єкт, підпорядкований 10-му Головному управлінню ГШ МО СРСР. Тут у період із 1965 до 1980 року навчали «диверсіям» і виховували «в дусі комунізму-інтернаціоналізму» представників «національно-визвольних рухів» з Африки, Азії та Латинської Америки.
1980 року Центр реорганізували у Сімферопольське військове об’єднане училище (СВОУ), «диверсії» з програми виключили, але мінно-вибухову, танкову і тактичну підготовку залишили, продовживши навчання іноземного контингенту.
1992 року СВОУ закрили. Військове містечко та полігон перебували у розпорядженні підрозділів 36-ї окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил України до березня 2014 року. У грудні 2008 року українські військовослужбовці готувалися до виконання завдань у складі миротворчих сил KFOR у Косово.
Аксьонов створює «регіональну армію»?
Керівник військових програм безпеки Центру глобалистики «Стратегія ХХI» (Київ) Павло Лакійчук, коментуючи події у розмові з Крим.Реалії, заявив, що навчального центру під номером 165 у системі військових російських об’єктив не існує.
«Радянську назву та номер вирішили зберегти для зручності позначення. Полігон у селі Перевальному обладнаний та придатний навіть для танкових стрільб. Це зручно і для російських військових – тут розташована 126-а бригада берегової оборони, де можлива практична підготовка. У них була хороша школа з підготовки снайперів і розвідників. На сьогодні реального відчутного руху серед штатних військових не фіксується», – зазначив експерт.
За словами одного зі співрозмовників Крим.Реалії з-поміж колишніх військовослужбовців-ракетників СРСР, який побажав залишитися невідомим, російське військове угруповання використовує кримське село Перевальне як велику матеріально-технічну базу, зосередило тут склади постачання і зберігає боєприпаси, а також «іноді ховає тут комплекси С-400», які перебувають у постійному русі та періодично змінюють місця дислокації.
Ходять затяті чутки, що Аксьонов, за прикладом інших регіонів, створює «регіональну армію», формуючи «регіональні батальйони»Павло Лакійчук
«Ходять затяті чутки, що Аксьонов, за прикладом інших регіонів, створює «регіональну армію», формуючи «регіональні батальйони». Приватна ініціатива Лобаєва може лежати саме в такому руслі, адже Аксьонов стурбований ще й створенням «центру підготовки на кшталт чеченського Гудермеса». Залишається незрозумілим, як усе це стосується російських збройних сил, і яким чином запропоновані контрснайперські групи взаємодіятимуть зі штатними військовими. Такі схеми «ходові» у приватних військових компаніях», – додав Павло Лакійчук.
Аналітик медіа-центру «Одеська політична платформа» Юрій Христензен вважає за можливе використання агресором «165-го навчального центру» для спецпідготовки.
«Там вони точно готуватимуть диверсантів. Усе організовано за відомим стандартом «кремлівських воєн», – оцінив він перспективи.
Тема «снайперів Аксьонова» стала «модною» на тлі скарг жителів Перевального в Сімферопольському районі на нестерпні умови: відсутність газу, нормальних доріг, місць для стоянки та регулярного транспортного сполучення.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
