Секретна десантна операція. Як Київ намагався відбити Крим у 2014 році?

Українські військові готували секретну десантну операцію, щоб відбити Крим під час анексії 2014 року. На півострів планували перекинути найбільш боєздатні підрозділи ВДВ (Високомобільні десантні війська). Коли операція стартувала, в Криму на планових військових навчаннях вже перебувала розвідрота 25-ї повітряно-десантної бригади ЗСУ. Планували також перекинути розвідників із Кіровоградського полку спеціального призначення та 79-у аеромобільну бригаду з Миколаєва. Чому операцію відмінили? Журналісти телепроєкту Крим.Реалії зустрілися зі свідками тих подій.

Як готували операцію зі звільнення півострова

Офіційно про початок збройного вторгнення Росії в Крим у Генеральному штабі України дізналися в середині січня 2014 року. На суді, у справі державної зради Віктора Януковича, про перекидання російської бронетехніки до Криму розповів Володимир Замана, який до 18 лютого 2014 року був начальником Генерального штабу Збройних сил України.

Зараз Заману судять за звинуваченням у держзраді. «В довідці начальника розвідки військово-морських сил – капітана I рангу Циганова містилися уже конкретні виявлення фактів про перекидання до Криму російських військових БТР, БТР-82. І інформація була про посилення групування Чорноморського флоту РФ у Криму», – заявив він.

31 січня 2014 року Генштаб України підняв за тривогою боєздатні частини десантників і спецпризначенців. За планом Генштабу, елітні підрозділи мали витіснити російських військових із Криму, розповідає Володимир Замана.

«Я провів навчання протягом десь 10 днів, наприкінці січня, сил постійної готовності, а саме високомобільних десантних військ і полків спеціального призначення, – каже він. – Підрозділів, які, згідно з планами, мали посилити угруповання в Криму. Ці навчання були проведені. Навіть розвідників всіх ми залишили у Перевальному. І вони повернулися тільки через півтора місяці після того, як Крим анексували».

Слова Замани підтверджує й Ігор Смешко. У 2014 році він був головою Комітету з питань розвідки при президентові України.

«У Криму розташовувалися підрозділи військових сил ВДВ (Високомобільні десантні війська). Вони були там розташовані ще в січні. Це були дві роти розвідувальних. Із Кіровоградського полку спеціального призначення і 25-ї аеромобільної, мені здається, бригади з Дніпропетровська», – каже Смешко.

2014 року Сергій Кривонос керував штабом високомобільних десантних військ України. Він розповідає, що у лютому його десантники, справді, готувалися відбути до Криму. Операція зі звільнення півострова мала початися на початку березня.

«ЗСУ розглядали варіант захоплення наших територій. І багато військових частин були орієнтовані діяти згідно з цим планом, щоб відбити, ймовірні, спроби захоплення територій. Серед них і частини ВДВ: 25-а повітряно-десантна бригада й 79-а аеромобільна бригада. ... Вони повинні були увійти до Криму, зайняти позиції і посилити те угруповання в Криму, яке було на той час у ЗСУ», – зазначає Кривонос.

У Генштабі ЗСУ розробили триетапний план звільнення півострова, розповідає Сергій Кривонос. Тоді у Криму на планових навчаннях вже перебувала розвідувальна рота 25-ї повітряно-десантної бригади ЗСУ.

У підрозділі було 80 десантників зі штатною стрілецькою зброєю. Техніка: БМД-2 – бойові машини десанту, озброєні 30 мм автоматичною артилерійською гарматою. Важке озброєння транспортували військовими вантажівками КамАЗ та «Урал». Це підвищувало маневреність роти. Командиром розвідроти тоді був Микола Палас.

«Ми прибули, відпрацювали майже всі задачі з бойової підготовки. Усі завдання, які ми запланували, – каже він. – Майже все там вже відпрацювали – навчання в складі роти. ... І майже вже були готові до переміщення на пункт постійної дислокації».

Але до Дніпропетровської області рота не повернулася. У середині лютого в Україні вирує Революція гідності. У Києві відбуваються вуличні бої між євромайданівцями та «Беркутом». 20 лютого 2014 року від куль снайперів гинуть 47 активістів. Через ситуацію в Україні військовим наказують залишатися на місцях дислокації.

Зрада у Перевальному

Десантників Миколи Паласа перекидають з полігону до розташування найближчої української військової частини у Криму, в Перевальному. Підрозділ із Дніпропетровської області розташовується недалеко від військових 36-ї бригади берегової оборони ЗСУ у Перевальному. Заступник командира гірсько-піхотного батальйону 36-ї бригади у роботі з особовим складом Михайло Юрченко вважає, що командир Сергій Стороженко здавав військову частину росіянам.

Ми намагалися зв’язатися з екскомандиром 36-ї бригади берегової охорони, але не знайшли його. Останнє інтерв’ю у 2016 році Сергій Стороженко давав російському виданню «Новая газета».

«Розумієте? У країні відбуваються події, які несуть критичну загрозу безпеці, а командування… зникло. У мене були різні засоби зв’язку, закриті, їх заглушити неможливо. Я викликаю командування, а оперативний черговий мені повідомляє, що всі на лікарняному, а сам він жодних вказівок давати не може», – сказав тоді він.

Історія зради однієї з найбоєздатніших українських частин у Криму добре відома. Сергій Стороженко спочатку передав росіянам бронетехніку. Навідник-оператор БМП-2 36-ї бригади берегової оборони Михайло Старостін каже, що, за наказом, бійці залишили техніку в парку, за півтора кілометра від казарм.

«У нас був тоді батальйон на БМП-2. Три роти на бойових машинах піхоти. ...Ми зарядили повністю БК (бойовий комплект).., але потім команда пішла від командира бригади залишити техніку і повертатися в підрозділ. ...Прибули в казарми, а потім уже вночі, не пам’ятаю о котрій вже годині, з'явилися «зелені чоловічки», – розповідає Старостін.

Російські військові захопили залишену заряджену техніку в парку. Потім, за словами заступника командира гірсько-піхотного батальйону в роботі з особовим складом 36-ї окремої бригади Михайла Юрченка, Сергій Стороженко переконав українських військових здати стрілецьку зброю.

«Стрілецька зброя, яка на території була, то я ж кажу, Стороженко всякими правдами-неправдами старався пояснити ситуацію: «та навіщо, хтось випадково вистрілить, а хтось випадково постраждає», – каже Юрченко.

Тоді ж Стороженко переконував складати зброю й комбата дніпропетровських десантників 25-ї бригади Миколи Паласа.

«Командир 36-ї бригади приходив і радився зі мною. Я йому сказав, я вам не порадник у цій справі, це ваше життя. Але як ви так можете робити? Ну це буде на вашій совісті. Він почав мені розповідати: «ось 5-6 комплектів форми дають, забезпечення велике». Агітує, безпосередньо, переходити на ту сторону», – зазначає Палас.

Стороженко порушив присягу і перейшов на службу до росіян, був призначений командиром 126-ї бригади Чорноморського флоту Росії. Але 2016 року його звільнили зі служби. Далі переговори з Миколою Паласом вели «зелені чоловічки», які вже відкрито називали себе російськими військовими.

«Вночі приїхали військові агресори збройних сил РФ, був командир бригади 31-ї десантно-штурмової Ульяновської бригади... і він (Анашкін) із гаслами такими, що, мовляв, ми прибули, щоб не було подій... з пропозиціями, що здавайте зброю, залишайте техніку, ми вас не будемо чіпати, їдьте додому, тільки тут все залишається», – каже Микола Палас.

За його словами, здати зброю йому пропонував Геннадій Анашкін, який у 2014 році був командиром десантно-штурмової бригади з російського Ульяновська. Команда «Інформнапалм» у своєму розслідуванні доводить, що саме цей підрозділ, переодягнений у форму «Беркуту», захоплював будівлю кримського парламенту в Сімферополі.

2017 року президент Росії Володимир Путін своїм указом підвищив генерал-майора Анашкіна. Призначив його заступником начальника штабу 8-ї армії Південного військового округу Росії. За словами екскомандувача Об'єднаних сил ЗСУ Володимира Кравченка, підрозділи 8-ї армії Росії зараз воюють на Донбасі.

Микола Палас вів переговори з Геннадієм Анашкіним у Перевальному. «Якось ми спілкувалися, і я йому кажу, а як це ваш президент вас називає «зеленими чоловічками»? Після цього він просто встав і мовчки вийшов із цього приміщення. І далі переговори закінчилися», – зауважує Палас.

Від командира 25-ї бригади Юрія Содоля Микола Палас отримав наказ припинити переговори з росіянами і зайняти кругову оборону.

«В ефірі даю команду «до бою»! Особовий склад, техніка, всі по визначених позиціях, згідно з бойовим розрахунком. Після чого командир бригади побіг із телефоном там із кимось спілкуватися. ...Вони стояли довкола нас, розташовувалися по зовнішньому колу, а ми по внутрішньому колу залишалися всередині. Але ж ми були за укриттям. Ми зробили систему окопів, траншей, техніку виставили, забарикадувалися», – розповів Микола Палас.

Українські десантники готові були й атакувати і першими відкривати вогонь, переконаний Микола Палас, але наказу не було.

«На той час бойової міці набагато більше було, – стверджує він. – Тому що у нас БМД-2 – це 30-й калібр, а у них там ці «Тигри» якісь, броньовані машини якісь незрозумілі. Там калібр може 12.5 – 12.7. Там вистачило б одних рішучих дій, щоб то все спалити. Якщо б була така команда».

(Продовження цієї теми буде в публікації Радіо Свобода в найближчі дні)