Меценати-філософи: хто викупив і дарує NAMU колекцію ескізів Федора Кричевського

Викупити у власника і передати музеєві – таку «​традицію Терещенків-Ханенків»​ відновили випускники Києво-Могилянської бізнес-школи. Вони об’єдналися і викупили із приватної збірки колекцію ескізів і рисунків одного із найбільших українських художників XX століття – Федора Кричевського. 1 лютого цю колекцію передають Національному художньому музеєві України (NAMU). Наскільки це важливо для української мистецької спадщини? Як виникла така ідея? І чи може бути меценатство системним? Про це у розмові Радіо Свобода із представником групи меценатів Андрієм Мельником, директором NAMU Юлією Литвинець і завідувачем відділу графіки Данилом Нікітіним.

Національний художній музей України (NAMU) володіє 35 графічними і 55 живописними роботами майстра кольору і лінії, потужного і яскравого ​Федора Кричевського.

Він був першим ректором Української академії мистецтв, прожив творче, динамічне і драматичне життя. Масштаб його особистості і таланту ніяк не вписувався у рамки радянського соцреалізму. Кричевського переслідували, але він так і не намалював портрет Сталіна, хоч Микита Хрущов обіцяв, що після цього «органи» дадуть художникові спокій.

«Малювати всяких в«ременщиків»-фаворитів, пройдисвітів і мерзотників мені мій сан не дозволяє», – переказують учні Кричевського слова свого Учителя.

У 1947 році Федір Кричевський помер за мольбертом в Ірпені від голоду…

Але ні війни, ні репресії, ні лихоліття не забрали барв із того українського світу, який витворював художник на своїх полотнах.

Кричевський і Гершуні

Наталія Кричевська, вдова художника, близько спілкувалася із Аріадною Гершуні і останні роки дожила під її опікою. Кричевська передала Гершуні архів свого чоловіка. Потім його отримала у спадок від матері Ольга Гершуні.

У 2017 році Національний художній музей України влаштував ретроспективну виставку – «Федір Кричевський. Майстер і Час». Там, разом із відомим полотнами митця, була представлена і графіка.

Переважну частину цієї графіки Кричевського надала для виставки Ольга Гершуні. Наступного, 2018 року вона подарувала Художньому музеєві документальну частину архіву родини Кричевських.

Меценати зі спільноти Alumni kmbs

1 лютого 2020 року збірку NAMU поповнюють 222 графічні роботи Федора Кричевського.

Ці ескізи й рисунки викупили для Музею у Ольги Гершуні випускники Києво-Могилянської Бізнес-Школи (kmbs) – 22 члени спільноти Alumni kmbs (групи РМВА-14, ЕМВА-27) та їхні друзі.

Неординарність цієї події посилює ще той факт, що меценати не лише поповнюють мистецьку скарбницю України, а й оголошують разом із NAMU відкритий конкурс для дослідників колекції графіки Федора Кричевського.

Чому вони це роблять – Радіо Свобода запитало Андрія Мельника, учасника спільноти Alumni kmbs і засновника Cowo.guru.

– Я не є глибоким знавцем українського мистецтва й мистецтва загалом, тому мушу пояснити, як я бачу картину світу загалом і як туди потрапив Федір Кричевський.

На моє переконання, світ опирається на культуру і людина виростає із культури. Культура – це набір певних матриць, концепцій, правил, традицій поведінки людей у суспільстві, у спільноті, в якій вона народжується. Ми народжуємося в певній культурі, і ця культура закладає в нашу свідомість певний фундамент.

Якщо культура більш осмислена, то вона формує суспільство й окремих особистостей такими, що вони здатні між собою взаємодіяти.

Така культура продукує не інфантильних особистостей, а дорослих у широкому розумінні слова, тобто таких, які здатні брати на себе відповідальність і творити.

Мені здається, що завданням культури якраз і є передавати певні якісні культурні концепції-матриці наступним поколінням. Для нормального поступу вперед потрібно, щоб кожне наступне покоління було дорослішим за попереднє. Це перша теза.

Друга теза – у нашому колективному емоційному просторі є така думка, що українське суспільство є інфантильним. Тобто досі ми є суспільством, більшість людей якого є інфантильними особистостями.

– Що ж означає для суспільства – «подорослішати»?

– Це означає навчитися брати відповідальність за своє майбутнє і формувати це майбутнє. Тримати його у своєму полі зору, якою б справою хто б не займався.

Іншими словами, те, як ти дієш сьогодні, має визначатися тим, якою ти хочеш бачити свою країну і світ навколо тебе завтра.

– А як дорослішати, як цього можна досягти?

– От, відповідь на це питання якраз і пояснює, чому ми цим займаємося. Мені здається, що якщо ми будемо переосмислювати нашу культуру і в нашу ж культуру інвестувати нашу енергію у вигляді часу, грошей, уваги, то тоді наше суспільство почне дорослішати.

Це буде колективне переосмислення наших фундаментальних цінностей.

Тому для мене меценатство – це певна форма відповідальності за те, що є зараз, і за те, що буде в майбутньому.

Інвестування грошей у культуру – це інвестування грошей у ті форми, які у майбутньому даватимуть більш якісне та більш зріле суспільство.

– Скільки вас – однодумців, які вирішили інвестувати у краще українське суспільство, передаючи графіку Федора Кричевського?

– Список людей, які долучилися до проєкту, буде оприлюднений на презентації 1 лютого.

У нас є ядро. Це наша група, яка випустилася з Києво-Могилянської бізнес-школи. Нас 22 людини. Ця група людей має назву president MBА14. Паралельно з нашою групою ще навчалася група ecdetitive MBA 27. І ми активно спілкуємося між собою.

Всі ці люди – це власники, засновники бізнесів, або це топменеджери, які керують бізнесами власників або напрямками в цих бізнесах. Це люди, які керують системами, бачать системи на різному рівні і розуміють, як відбувається взаємодія елементів системи і самих систем між собою.

Це люди різної освіти, люди з різних компаній. У кожного з нас є своя компанія, в якій ми працюємо. Тобто у нас немає спільних компаній. Можливо, десь перетинаються сфери нашої діяльності, але мені здається, що на 29 людей ми маємо десь 25 різних компаній. Це люди, які є управлінцями в бізнесі.

– У вас філософська освіта?

– ​Ні. Я трішки гуманітарій. Я маю технічну освіту, маю трохи юридичної освіти, маю економічну (бізнес-освіту MBA). Але зараз сфера моєї зацікавленості – мислення і його розвиток. Тому останні півтора-два роки я таки дотичний до філософії…

– Які умови необхідні для розвитку меценатства?

– Знаєте, мені здається, що бути меценатом простіше з великою кількістю грошей. Чому це так? Розповім дві важливі надбудови цієї історії.

Перша дуже важлива надбудова – це спільне меценатство. Я бачу, що в Україні є доволі різні цінності. Щоб ці цінності проявити й систематизувати, щоб зробити їх максимально ефективними і продуктивними, потрібно реалізовувати їх спільною працею.

У процесі спільного творення формуються спільні цінності. Спільні цінності – це запорука руху вперед.

Якщо, наприклад, ми говоримо, що нашою спільною цінністю є свобода, – то ми цю цінність формуємо як певний ідеал під час нашого спільного відстоювання принципів свободи.

Друга надважлива надбудова – рішення має бути системним. Це має бути не одиничний елемент, а щось, що вбудовується у більшу систему. Це дуже важливо, бо так ми дорослішаємо і, завдяки співпраці, формуємо спільні цінності.

Меценатство – спільна системна дія, якою, на мою думку, ми робимо внесок у розвиток культури.

– Ви відкриті? До вас може хтось долучитися?

– Долучитися до наших ініціатив дуже просто. Потрібно знайти мене, або зв’язатися зі спільнотою випускників Києво-Могилянської бізнес-школи.

Нашою групою ми намагаємося робити системні проєкти. Передача музеєві колекції Кричевського – це один із кроків, тобто це не фінальна крапка, це початок.

– Що буде далі?

– Шлях цього проєкту складається із п’яти етапів:

• передача колекції Кричевського музеєві;
• створення стипендії на залучення мистецтвознавця, який протягом року буде досліджувати цю колекцію;
• оформлення результатів цього дослідження у вигляді книжки. Можливо, це буде у форматі каталогу, який розповідає про творчість Кричевського, а потім переклад цієї книжки-каталогу англійською мовою і друк;
• популяризація.

Щодо суми… Будемо вважати, що це є певною таємницею. Але, можливо, через деякий час я зможу сказати, за яку суму ми викупили ескізи і рисунки Федора Кричевського.

Юлія Литвинець, директор Національного художнього музею України:

– Ця колекція була відомою ще у 60-х роках минулого століття. Тоді проходила виставка Кричевського, і частина творів з цієї колекції була встановлена в нашому музеї. Але потім, на дуже довгий час, роботи зникли з поля зору. Минуло фактично ціле покоління, але зацікавленість до цих творів не зникла.

У позаминулому році ми робили виставку Федора Кричевського, і до нас доєдналася власниця колекції, таким чином ми дізналися, де ці твори.

Після перемов із власницею і з її доброї волі було вирішено, що музею конче необхідно ці твори мати у збірці свого основного фонду.

Спершу ми сподівалися, що держава виділить кошти на придбання цих творів, але, на жаль, не отримали ні копійки.

– Це така велика сума, що «не до кишені» Міністерству культури?

– Скажімо так, в бюджет вона б вписалася. Проте, з незалежних від музею обставин, кошти так і не були виділені. Але непереборне бажання володіти цією колекцією у нас так і не зникло.

Томи зараз ми дуже раді і дуже вдячні нашим партнерам-меценатам, які погодилися допомогти, які зібрали кошти і зробили нас власниками цієї насправді непересічної збірки.

– Яке значення це має для Національного художнього музею України?

– У збірці нашого музею зібраний основний масив творів Кричевсього – твори відомі, закінчені. Великі майстри, такі, як Кричевський, Богомазов, працюючи над твором, робили багато начерків, ескізів, що розкривають не тільки творчий потенціал художника, але й процес роботи над великим монументальним твором.

Так от, у музею не було саме цієї – підготовчої графічної ланки. Направду, ескізи бувають не тільки графічні, але й живописні, словом, у нас їх не було. І ми не могли показати весь потенціал і масштаб фігури Кричевського.

Без ескізів ми не могли розкрити таємницю, як художник творив кожну деталь, а потім ці деталі складав в одну велику композицію. Це зачаровує, знаєте! Композиція не розлітається на частини, а раптом гармонійно починає жити. Це передає не тільки майстерність, а й емоційний заряд, який Кричевський вкладав у свої твори.

– Кажуть, що зараз потяг до мистецтва постійно росте. Музей це відчуває?

– До прикладу, в неділю нас відвідало понад 2000 людей. Черга стояла. Важко, але справилися.

Звісно, у такі моменти хочеться, щоб музей був більш пристосованим, щоб краще приймати наших відвідувачів. Улітку душно, взимку свої проблеми...

Але є такі важливі складові, які залежать не тільки від нашого музею чи музеїв загалом. Люди хочуть їздити країною і відвідувати музеї. Туристи хочуть приїжджати до України і відвідувати музеї. Потрібні добрі дороги, готелі, ресторани.

Ми стараємося робити все, що від нас залежить. Ми працюємо над тим, щоб українське мистецтво було впізнаваним не тільки всередині держави, а й за кордоном.

До прикладу, 6 лютого у нас відкривається чудовий проєкт у Стамбулі, присвячений Олексієві Грищенку. Ще, до прикладу, наша експозиція, присвячена модернізму, яка вибудувана в європейському контексті.

NAMU має що показати, попри усю його важку історію… Це і Друга світова війна, і радянський час, який був дуже неоднозначним для музею…

Але, попри все, збірка мистецьких робіт Національного художнього музею України має світовий масштаб. А тепер колекція усього, пов’язаного із Федором Кричевським, стала повною, і безперечно, найкращою у світі.

Першого лютого о 16-й годині відбудеться урочиста передача графічних творів Кричевського меценатами. Ми дуже раді!

Данило Нікітін, завідувач відділу графіки NAMU:

– У власність музею переходить не повна колекція графіки, бо родина Гіршуні побажала залишити деякі рисунки у себе. Це нормально, це цілком їхнє право. Але велика кількість, а саме 222 рисунки Федора Кричевського, передаються до збірки Національного художнього музею.

Це ескізи до багатьох написаних і ненаписаних творів, тобто задуманих. але із різних причин не реалізованих.

Фактично ці ескізи охоплюють усі періоди творчості Кричевського – від ранніх академічних композицій, які він створював ще на початку ХХ століття, до останніх повоєнних робіт автора.

Як відомо, Федір Кричевський помер у 1947 році, але встиг «накидати» ще декілька задумок в олівці і ще дещо написати.

Ця колекція унікальна тим, що вона показує у розвитку усю творчість Федора Кричевського.

Це був унікальний митець. Він поєднував здібності колориста, який бачить колір дуже специфічно й може відобразити це в полотнах, із дивовижною майстерністю рисувальника.

Таке поєднання в історії мистецтв трапляється дуже рідко… Зазвичай або колорист, або майстер рисунку.

Федір Кричевський виробив свій синтетичний рисувальний стиль, в якому є дуже точна лінія, що характеризує предмети. Ця лінія поєднувалася зі світло-тіньовим моделюванням, щоб передати пластику форм.

Поєднанням тонкої лінії і м’яких плям художник досягнув дивовижних висот.

Багато рисунків Федора Кричевського вже давно вписані в історію українського мистецтва.

Зокрема, образи його великої картини «Довбуш» є шедеврами української графіки.

А тепер, завдяки меценатам, до тих шедеврів, які є в нашій збірці, ми отримали надважливе доповнення, із точки зору як історичного, так і естетичного аспектів. Тобто, за цією збіркою можна досліджувати творчість автора.

Ця збірка рисунків і ескізів, яку викупили для музею, має дуже високу мистецьку цінність.

Ми робимо таку собі презентацію збірки рисунків, які нам передають, а саме 50 одиниць із колекції будуть представлені в залі музею.

Там не буде живопису, але малярські твори Кричевського експонуються окремо в постійній експозиції…

Тому можна зробити порівняння ескізів, начерків до картини і результату – завершеної картини Федора Кричевського.

Читайте ще:

В Україні стартував дворічний мистецький проєкт «Століття української абстракції»

Мистецькі події 2019 року в Україні та нові тренди у сприйнятті культури​

Богдан Бенюк, Анатолій Хостікоєв і Михайло Захаревич про 100-ліття театру Франка​